Рішення

від 19.05.2009 по справі 15/63

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/63

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

19.05.09 р.                                                                                                       Справа № 15/63                               

Господарський суд Донецької області  у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом закритого акціонерного товариства “Фінансово-Промисловий Альянс” м. Донецьк (код ЄДРПОУ 32329335)

до відповідача-1 відкритого акціонерного товариства “Алчевський металургійний комбінат” м. Алчевськ (код ЄДРПОУ 05441447)

до відповідача-2 товариства з обмеженою відповідальністю “Машінвест” м. Донецьк (код ЄДРПОУ 33200818)

про стягнення з відповідача-1 основного боргу в сумі 316000,00 грн., з відповідача-2 основного боргу в сумі 575,06 грн.

за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, товариства з обмеженою відповідальністю “Техно-Комерц” м. Донецьк (код ЄДРПОУ 20365040)

до відкритого акціонерного товариства “Алчевський металургійний комбінат” м. Алчевськ

про стягнення основного боргу в сумі 316575,06 грн.   

за участю представників сторін:

від позивача: Михаліна А.В. за довіреністю б/н від 26.03.2009 р.

від відповідача-1: Осинська-Орлова В.О. за довіреністю № 01-026-33 від 02.01.2009 р.

від відповідача-2: Бутенко І.М. – директор згідно протоколу № 4 від 12.01.2007 р.

від третьої особи: Сліпченко Н.В. за довіреністю б/н від 15.05.2009 р.

В судовому засіданні оголошувалась перерва з 22.04.2009 р. до 19.05.2009 р.

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява закритого акціонерного товариства “Фінансово-Промисловий Альянс” м. Донецьк до відкритого акціонерного товариства “Алчевський металургійний комбінат” м. Алчевськ та до товариства з обмеженою відповідальністю “Машінвест” м. Донецьк про стягнення з відповідача-1 основного боргу в сумі 316000,00 грн., з відповідача-2 основного боргу в сумі 575,06 грн.

Ухвалою суду від 27.02.2009 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/63, сторони зобов'язані надати документи та виконати певні дії.

До господарського суду 02.04.2009 р. надійшла позовна заява третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, товариства з обмеженою відповідальністю “Техно–Комерц” м. Донецьк до відкритого акціонерного товариства “Алчевський металургійний комбінат” м. Алчевськ про стягнення основного боргу в сумі 316575,06 грн.

Ухвалою суду від 03.04.2009 р. позовна заява третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, була прийнята до розгляду в одному провадженні по справі № 15/63. Цією ж ухвалою залучено до участі у справі № 15/63 третю особу, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, товариство з обмеженою відповідальністю “ Техно–Комерц” м. Донецьк.

Ухвалою заступника голови господарського суду Донецької області суду від 22.04.2009 р. строк вирішення спору у справі № 15/63 продовжено на один місяць до 27.05.2009 року.

Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши у судових засіданнях пояснення представників позивача, відповідача–1, відповідача–2 та третьої особи, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

30.10.2007 р. позивач та відповідач–1 уклали договір № 027/1–3437, згідно якого постачальник (позивач) зобов'язався поставити, а покупець (відповідач–1) зобов'язався прийняти та оплатити продукцію (щебінь гранітний фракції 5–20 мм).

Згідно п. 2.1 договору ціна договору складає 2592000,00 грн., в т.ч. ПДВ.

Пунктами 8.1, 8.2 договору передбачено, що даний договір вступив в силу з моменту підписання його сторонами та діяв 30.12.2008 р.

До договору сторони уклали додаткову угоду № 1 від 12.03.2008 р., якою передбачили, що ціна додаткової угоди складає 3200000,00 грн., в т.ч. ПДВ. Сума основного договору збільшується на суму даної додаткової угоди.

Завірені копії договору та додаткової угоди додані до позову.

З метою забезпечення виконання зобов'язання покупцем в повному обсязі між позивачем та відповідачем–2 був укладений договір поруки від 02.06.2008 р., згідно якого поручитель (відповідач–2) поручається перед кредитором (постачальником (позивачем) за виконання боржником (покупцем (відповідачем–1) всіх його зобов'язань по договору № 027/1–3437 від 30.10.2007 р. (основному договору).

Згідно п. 3 договору поруки у випадку порушення боржником грошових зобов'язань, що витікають з основного договору, боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Пунктом 4 договору передбачено, що поручитель відповідає перед кредитором в частині сплати боржником основного боргу, що витікає з основного договору, в сумі не більш ніж 500000,00 грн.

Відповідно до п. 11 договору поруки цей договір набув чинності з дня його підписання сторонами і діє протягом трьох років.

На виконання договору поставки позивач протягом 2007–2008 років поставив відповідачу–1 щебенів на загальну суму 2320468,94 грн., в тому числі у період з 03.06.2008 р. по 09.08.2008 р. в сумі 898877,87 грн., згідно видаткових накладних, завірені копії яких додані до позову.

Факт отримання відповідачем–1 товару на загальну суму 2320468,94 грн. підтверджується підписами уповноваженого представника відповідача–1 на накладних в графі „прийняв” та відбитками його печатки, а також актами прийому–передачі продукції, завірені копії яких містяться в матеріалах справи.

Як стверджує позивач, відповідач–1 оплатив отриманий товар частково на суму 2003893,88 грн. Таким чином неоплаченою залишилася частина товару в сумі 316575,06 грн. (2320468,94 грн. – 2003893,88 грн. = 316575,06 грн.).

Даний факт підтверджується актом звірки розрахунків між сторонами станом на 23.02.2009 р., який в оригіналі представлений до суду. В акті зазначено, що заборгованість відповідача–1 перед позивачем складає 316575,06 грн. Акт звірки підписаний сторонами та скріплений печатками, тому згідно ст. 36 ГПК України приймається судом як письмовий доказ у даному спорі.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона – постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні – покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В договорі поставки пунктом 2.3 передбачено здійснення покупцем 100% передоплати за погоджену партію щебеню. Як зазначає позивач в позовній заяві, строки оплати при цьому визначені не були.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивач направляв відповідачу–1 лист № 105–111 від 15.10.2008 р. з вимогою оплатити заборгованість в сумі 316575,06 грн. Факт відправлення вказаного листа позивачем та отримання його відповідачем–1 підтверджується наступними документами: поштовою квитанцією № 7590 від 15.10.2008 р., описом вкладення до цінного листа від 15.10.2008 р., повідомленням про вручення 22.10.2008 р. рекомендованого поштового відправлення представнику відповідача–1. Завірені копії вказаних документів додані до справи.

Моментом пред'явлення вимоги вважається дата отримання відповідачем–1 листа з вимогою сплатити суму заборгованості за товар, поставлений за спірними видатковими накладними. Згідно ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Виходячи з того, що лист був отриманий 22.10.2008 р., строк оплати для відповідача–1 наступив у період з 23.10.2008 р. по 29.10.2008 р. включно. Тобто строк виконання грошового зобов'язання для відповідача–1 наступив.

Відповідач–1 надав до суду відзив № 027/1–235 від 24.03.2009 р. на позовну заяву позивача, в якому підтверджував факт наявності заборгованості перед позивачем за товар (щебінь), отриманий за договором поставки № 027/1–3437 від 30.10.2007 р. та додатковою угодою № 1 від 12.03.2008 р., на суму 316000,00 грн. При цьому в акті звірки взаєморозрахунків відповідач–1 фактично визнав наявність заборгованості перед позивачем на суму 316575,06 грн.

Згідно частини 5 статті 78 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення  про  задоволення  позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і  охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Дії відповідача–1 у даній справі, пов'язані із визнанням заборгованості в сумі 316000,00 грн. не суперечать законодавству та не порушують прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Відповідач–1 заперечував проти договору поруки від 02.06.2008 р. та просив вважати його фіктивною угодою, у зв'язку з тим, що відповідач–1 не делегував будь–яких повноважень та не доручав здійснити будь–які дії відповідачу–2.

Фіктивність договору поруки повинна бути доведена при розгляді судом відповідного позову. Такий позов до суду у рамках даної справи не заявлявся, рішення суду з вказаного питання по іншій справі сторонами до суду не надано. За таких обставин договір поруки не можна вважати фіктивним.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 того ж Кодексу  господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Заперечення відповідача–1 щодо фіктивності договору поруки не приймається судом до уваги, тому що не відповідає вимогам діючого законодавства та фактичним обставинам справи.

02.04.2009 р. до суду надійшла позовна заява від третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, товариства з обмеженою відповідальністю “Техно–Комерц” м. Донецьк до відкритого акціонерного товариства “Алчевський металургійний комбінат” м. Алчевськ про стягнення основного боргу в сумі 316575,06 грн.

Третя особа в обґрунтування позовних вимог посилається на договір про відступлення права вимоги № 17/03 від 17.03.2009 р., згідно якого первісний кредитор (позивач) відступив, а новий кредитор (третя особа) набула право вимоги до боржника (відповідача–1) за договором № 027/1–3437 від 30.10.2007 р. (основним договором) внаслідок відступлення права вимоги за цим договором новий кредитор отримує право замість первісного кредитора вимагати від боржника виконання передбаченого основним договором зобов'язання щодо сплати грошових коштів в сумі 316575,06 грн., а також сплати будь–яких штрафних санкцій у випадку невиконання чи неналежного виконання боржником зобов'язань, передбачених основним договором.

Пунктом 1.5 даного договору передбачено, що право вимоги до боржника переходить до нового кредитора з дня підписання сторонами акту приймання–передачі оригіналів документів, що підтверджують право вимоги до боржника.

Згідно п. 6.1 даного договору він вступив в силу з моменту підписання його сторонами та діє до повного виконання ними своїх зобов'язань.

До договору сторони підписали додаткову угоду від 17.03.2009 р. та акт приймання–передачі документів від 17.03.2009 р. Завірені копії договору про відступлення права вимоги, додаткової угоди та акту приймання–передачі документів до нього додані до матеріалів справи.

Статтею 26 ГПК України передбачено, що треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, можуть вступити у справу до прийняття рішення господарським судом, подавши позов до однієї або двох сторін. Про прийняття позовної заяви та вступ третьої особи у справу господарський суд виносить ухвалу. Треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, користуються усіма правами і несуть усі обов'язки позивача.

На підставі викладеного третя особа звернулася до суду з позовними вимогами про стягнення основного боргу в сумі 316575,06 грн.

18.05.2009 р. від відповідача–2 до суду надійшов відзив на позовну заяву позивача, в якому він підтверджує факт укладення між ним та позивачем договору поруки від 02.06.2008 р. У зв'язку з тим, що позивач відступив право вимоги іншому підприємству, перед яким відповідач–2 не має жодних зобов'язань, відповідач–2 просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог до нього про стягнення основного боргу в сумі 575,06 грн.

19.05.2009 р. позивач надав до суду заяву про відмову від позовних вимог до відповідача–2. Вказана заява підписана представником позивача за довіреністю, згідно якої представник позивача наділений всіма правами позивача, передбаченими законом, в тому числі правом повної або часткової відмови від позовних вимог. В даному випадку відмова позивача від позову в частині стягнення заборгованості в сумі 575,06 грн. з відповідача–2 не суперечить законодавству та не порушує чиї–небудь права і охоронювані законом інтереси, тому згідно ст. 22 ГПК України приймається судом.

Провадження у справі в частині стягнення позивачем з відповідача–2 заборгованості в сумі 575,06 грн. підлягає припиненню у зв'язку з відмовою позивача від позову та прийняттям відмови судом на підставі ст. 80 ч. 1 п. 4 ГПК України.

Позовні вимоги позивача до відповідача–1 задоволенню не підлягають у зв'язку з відсутністю у позивача права вимоги, яке за договором про відступлення права вимоги № 17/03 від 17.03.2009 р. було передано третій особі.

Враховуючи, що позов третьої особи стосовно стягнення з відповідача–1 заборгованості в сумі 316575,06 грн. відповідає законодавству, фактичним обставинам справи та підтверджений відповідними доказами, а також те, що відповідач-1 визнав наявність заборгованості за договором поставки № 027/1–3437 від 30.10.2007 р. та додатковою угодою № 1 від 12.03.2008 р., вимоги третьої особи про стягнення з відповідача–1 суми 316575,06 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідач–1 надав до суду заяву № 047/027–120 від 19.05.2009 р. про розстрочення виконання рішення суду на три місяці.

В обґрунтування заяви відповідач–1 надав до суду наступні документи: звіт про фінансові результати і дебіторську та кредиторську заборгованість (розділ II) станом на 01.10.2008 р., звіт про фінансові результати і дебіторську та кредиторську заборгованість (розділ II) станом на 01.02.2009 р., інформацію про фактичний об'єм виробництва товарної продукції за підписом зам. генерального директора по економіці підприємства відповідача–1, довідкою № 06/458 від 12.03.2009 р. про фактичний об'єм виробництва товарної продукції в натуральному вираженні за період з липня 2008 р. по січень 2009 р. за підписом начальника ПЕО підприємства відповідача–1. Завірені копії вказаних документів містяться в матеріалах справи.

У підтвердження своєї заяви відповідач посилався на той факт, що кризова ситуація, яка склалася в Україні, негативно відобразилася на металургійній галузі, у тому числі і на підприємстві відповідача–1, а саме: істотне скорочення обсягів виробництва, катастрофічна відсутність попиту на металургійну продукцію, різке зниження вартості прокату. У зв'язку з цим стягнення з відповідача–1 заборгованості в сумі 316575,06 грн. та стягнення заборгованості по іншим зобов'язанням, унеможливить господарську діяльність відповідача–1 та може призвести до банкрутства підприємства.

Згідно звіту про фінансові результати і дебіторську та кредиторську заборгованість (розділ II) станом на 01.02.2009 р. довгострокова дебіторська заборгованість відповідача–1 складає 53737 тис.грн., поточна дебіторська заборгованість – 2234030 тис.грн., з неї прострочена – 207581 тис.грн. Довгострокова кредиторська заборгованість у відповідача–1 відсутня, поточна кредиторська заборгованість складає 4001322 тис.грн., з неї прострочена –  2658910 тис.грн.

З наданих відповідачем–1 довідки та інформації вбачається, що фактичний обсяг виробництва товарної продукції пропорційно зменшився за період з липня 2008 р. по січень 2009 р.

На підставі вищевикладеного, відповідач просить надати розстрочку виконання судового рішення на три місяці.

Надані відповідачем докази суд вважає такими, що підтверджують відсутність можливості виконати рішення суду в повному обсязі станом на травень 2009 р.

Вказані документи на думку суду в повній мірі свідчать про неможливість відповідача одночасно виконати судове рішення про стягнення основного боргу на суму 316575,06 грн. Вказані обставини суд вважає винятковими та достатніми для розстрочення виконання рішення суду.

Згідно ст. 83 ГПК України  господарський суд, приймаючи рішення, має право розстрочити виконання рішення.

Таким чином, господарський суд дійшов висновку, що заява відповідача–1 про розстрочення виконання рішення суду обґрунтована, тому підлягає задоволенню.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати позивача суд відносить на нього у зв'язку з відмовою у задоволенні позову до відповідача–1 та відмовою самого позивача від позовних вимог до відповідача–2, судові витрати третьої особи з самостійними вимогами покладаються на відповідача–1.

На підставі викладеного, керуючись статтями 22; 26; 32-34; 36; 43; 49; 78; 80 ч. 1 п. 4;  82-85; 115; 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову позивача до відповідача–1 про стягнення основного боргу в сумі 316000,00 грн.

Припинити провадження у справі за позовом позивача до відповідача–2 про стягнення основного боргу в сумі 575,06 грн. у зв'язку з відмовою позивача від позову в цій частині та прийняття відмови судом.

Задовольнити позовні вимоги третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, до відповідача–1 про стягнення основного боргу в сумі 316575,06 грн.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства “Алчевський металургійний комбінат” (юридична адреса: 94202, Луганська область, м. Алчевськ, вул. Шмідта, 4; код ЄДРПОУ 05441447; поточний рахунок 2600914210 в ЛОД ВАТ „Райффайзен Банк Аваль”, МФО 304007) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Техно–Комерц” (юридична адреса: 83096, м. Донецьк, вул. Куйбишева, 68; код ЄДРПОУ 20365040; поточний рахунок 26003000100625 в філії „Донецька дирекція ТОВ УКБ „Камбіо” м. Донецьк, МФО 394512) заборгованість на суму 316575,06 грн., витрати по сплаті державного мита у розмірі 3165,75 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118,00 грн.

Розстрочити виконання судового рішення на три місяці від дати вступу рішення у законну силу. Стягнення проводити рівними частками по 106619,60 грн. щомісячно.

В судовому засіданні 19.05.2009 р. оголошено рішення суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття судом.

У разі  подання  апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення,  якщо його не скасовано,  набирає  законної  сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

               Суддя                                                                                                            Богатир К.В.