Ухвала

від 21.01.2014 по справі 914/971/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

21.01.2014 р. Справа№ 914/971/13-г

За скаргою: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області, м. Львів, на дії: Личаківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції, м. Львів про:визнання незаконною постанови про повернення виконавчого документу стягувачеві ВП№ 39299327, винесену 30.10.2013 р. державним виконавцем Личаківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції з примусового виконання наказу, виданого 23.07.2013 р. господарським судом Львівської області у справі № 914/971/13-г про стягнення 860,25 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги з Дочірнього підприємства «Львівдіалік» Державної акціонерної компанії «Укрмедпром» на користь Регіонального Відділення Фонду державного майна України по Львівській області. у справі№914/971/13-г за позовом: Прокурора Личаківського району міста Львова в інтересах держави, в особі: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львіській області, м. Львів, до відповідача:Дочірнього підприємства «Львівдіалік» Державної акціонерної компанії «Укрмедпром», м. Львів, про: стягнення 246 631,55 грн. Суддя М.М. Синчук при секретарі О. Гринчишин

За участю представників: скаржника (позивач):Дутка Ю. І. - довіреність №18-11-00016 від 09.01.14р. відділу ДВСНе з'явився. боржника (відповідач):Не з'явився.

На розгляд господарського суду Львівської області подано скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області на дії Личаківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції про визнання незаконною постанови про повернення виконавчого документу стягувачеві ВП № 39299327, винесену 30.10.2013 р. державним виконавцем Личаківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції з примусового виконання наказу, виданого 23.07.2013 р. господарським судом Львівської області у справі №914/971/13-г про стягнення 860,25 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги з Дочірнього підприємства «Львівдіалік» Державної акціонерної компанії «Укрмедпром» на користь Регіонального Відділення Фонду державного майна України по Львівській області.

Ухвалою від 10.12.2013 р. скаргу прийнято до розгляду, розгляд скарги призначено на 24.12.2013 р.

Вимоги за скаргою обґрунтовуються тим, що державним виконавцем відділу ДВС у порушення вимог Закону України "Про виконавче провадження" не виконується наказ №914/971/13-г, виданий 23.07.2013 р. господарським судом Львівської області про стягнення 860,25 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги з Дочірнього підприємства «Львівдіалік» Державної акціонерної компанії «Укрмедпром» на користь Регіонального Відділення Фонду державного майна України по Львівській області.

В судове засідання 16.01.2014 р. скаржник з'явився, надав пояснення за скаргою, просить задоволити скаргу в повному обсязі.

В судове засідання 16.01.2014 р. представник ВДВС з'явився. Щодо заяви заперечив, заявив, що боржник - ДП "Львівдіалік" є у списку державних підприємств, на базі яких утворюються дочірні підприємства Державної акціонерної компанії "Укрмедпром" та майно яких передається до її статутного фонду (перелік затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2000р. №897.

В судвому засіданні 16.01.2014 р. оголошено перерву до 21.01.2014 р.

В судове засідання 21.01.2014 р. представник позивача з'явився, вимоги за скаргою підтримав.

В судове засідання 21.01.2014 р. представник ВДВС не з'явився, незважаючи на те, що був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи судом, причин неприбуття в судове засідання не повідомив.

Відповідно до ч. 2 ст. 121-2 ГПК України неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

Вислухавши представника скаржника, проаналізувавши матеріали справи, суд встановив таке.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 04.07.2013 р. у справі №914/971/13-г вирішено (п.5) стягнути з Дочірнього підприємства "Львівдіалік" Державної акціонерної компанії "Укрмедпром" (адреса: 79005, м. Львів, вул. Зелена, 12, р/р 26004301416998 в філії "Залізничне відділення ПІБ" м. Львова, МФО 325105, код ЄДРПОУ 30274777) на розрахунковий рахунок № 31114092702002, одержувач коштів: Держбюджет м. Львова, банк одержувача - ГУДКУ у Львівські області, код ЄДРПОУ 23949066, МФО 825014) 860,25грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги. Стягувач: Регіональне Відділення Фонду державного майна України по Львівській області (адреса: 79000, м. Львів, вул. Січових Стрільців, 3, код ЄДРПОУ 20823070).

На примусове виконання постанови Львівського апеляційного господарського суду від 04.07.2013 р. у справі №914/971/13-г, господарським судом Львівської області 23.07.2013 р. видано наказ, який Регіональне Відділення Фонду державного майна України по Львівській області скерувало за підвідомчістю до Личаківського ВДВС ЛМУЮ по Львівській області для вжиття заходів з примусового виконання.

30.10.2013 р. державним виконавцем ВДВС винесено постанову №39299327 від 30.10.2013 р. про повернення виконавчого документа стягувачеві, керуючись п. 2 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження», а також постановою Кабінету Міністрів України №489, що стягнення коштів з бюджетних установ виконуються органами державного казначейства та на підставі п. 9 ч. 1 ст. 47, ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до Постанови КМУ №897 від 05.06.2000 р. «Про подальше реформування медичної та мікробіологічної промисловості» року боржника - ДП Львівдіалік» включено до переліку державних підприємств, на базі яких утворюються дочірні підприємства Державної акціонерної компанії «Укрмедпром» та майно яких передається до її статутного фонду.

Відповідно до Постанови КМУ №489 від 11.05.2011 року відображення у первинному та бухгалтерському обліку інформації про отримані (створені) оборотні і необоротні активи, а також відкриття рахунків розпорядникам та/або одержувачам бюджетних коштів, реєстрація, облік зобов'язань в органах Державної казначейської служби та проведення операцій, пов'язаних з використанням бюджетних коштів, здійснюються у порядку, встановленому Державною казначейською службою.

Відповідно до п. 1 постанови КМУ №845 від 03.08.2011р. "Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників", цей порядок визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення.

Відповідно до п. 2 постанови КМУ №845 від 03.08.2011р. "Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників" боржники - визначені в рішенні про стягнення коштів розпорядники (бюджетні установи) та одержувачі бюджетних коштів, а також підприємства, установи та організації, рахунки яких відкриті в органах Казначейства.

Відповідно до п. 2 ст. 3 ЗУ "Про виконавче провадження" рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Згідно з п. 4 ст. 38 ЗУ "Про виконавче провадження" виконавче провадження може бути зупинено у разі оголошення розшуку боржника - фізичної особи, транспортних засобів боржника або розшуку дитини.

Відповідно до постанови ВДВС №39299327 від 30.10.2013 р. про повернення виконавчого документа стягувачеві державним виконавцем було виявлено, крім рахунку відкритого в органах казначейства, рахунки в банківських установах на які накладено арешт та оголошено в розшук зареєстровані за боржником транспортні засоби.

Пунктом 2 оскаржуваної постанови припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення.

Оскаржувана постанова надійшла на адресу Регіонального відділення ФДМ по Львівській області 27.11.2013 р., що підтверджується відміткою стягувача на супровідному листі Личаківського ВДВС ЛМУЮ від 30.10.2013 р. №605/В-9.

При винесенні ухвали суд виходив з такого.

Згідно з ч.1 ст. 11 ЗУ " Про виконавче провадження" N 606-XIV (далі - Закон N 606-XIV) державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей ( ч. 3 ст. 11 цього Закону).

Відповідно до ч.1 ст. 27 Закону N 606-XIV у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

В силу ч.1 ст.32 цього Закону заходами примусового виконання рішень є, зокрема, звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб.

Відповідно до ч.2 ст. 52 ЗУ "Про виконавче провадження" стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах.

Саттею 65 Закону N 606-XIV врегульвано порядок звернення стягнення на кошти боржника - юридичної особи, яким передбачено, зокрема, що готівка в національній та іноземній валюті, що перебуває в касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, підлягає невідкладному вилученню після її виявлення та складання відповідного акта державним виконавцем.

Державний виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки і вклади державний виконавець отримує в податкових органах, інших органах державної влади, підприємствах, установах та організаціях, які зобов'язані надати йому інформацію у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача.

Державний виконавець може звернути стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що знаходяться на його рахунках, а також на рахунках, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи.

У разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів у обсязі, достатньому для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (крім майна, вилученого з обороту або обмежуваного в обороті) незалежно від того, хто фактично використовує це майно ( ч. 1 ст. 66 Закону).

Як встановлено судом, 30.10.2013 р. державним виконавцем ВДВС винесено постанову №39299327 від 30.10.2013 р. про повернення виконавчого документа стягувачеві, керуючись п. 2 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження», а також постановою Кабінету Міністрів України №489, що стягнення коштів з бюджетних установ виконуються органами державного казначейства та на підставі п. 9 ч. 1 ст. 47, ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до Постанови КМУ №489 від 11.05.2011 року відображення у первинному та бухгалтерському обліку інформації про отримані (створені) оборотні і необоротні активи, а також відкриття рахунків розпорядникам та/або одержувачам бюджетних коштів, реєстрація, облік зобов'язань в органах Державної казначейської служби та проведення операцій, пов'язаних з використанням бюджетних коштів, здійснюються у порядку, встановленому Державною казначейською службою.

Відповідно до п. 1 постанови КМУ №845 від 03.08.2011р. "Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників", цей порядок визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення. Відповідно до п. 2 постанови КМУ №845 від 03.08.2011р. "Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників", боржники - визначені в рішенні про стягнення коштів розпорядники (бюджетні установи) та одержувачі бюджетних коштів, а також підприємства, установи та організації, рахунки яких відкриті в органах Казначейства.

Відповідно до п. 2 ст. 3 ЗУ "Про виконавче провадження" рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Згідно з п. 4 ст. 38 ЗУ "Про виконавче провадження" виконавче провадження може бути зупинено у разі оголошення розшуку боржника - фізичної особи, транспортних засобів боржника або розшуку дитини.

Відповідно до постанови ВДВС №39299327 від 30.10.2013 р. про повернення виконавчого документа стягувачеві державним виконавцем було виявлено, крім рахунку відкритого в органах казначейства, рахунки в банківських установах на які накладено арешт та оголошено в розшук зареєстровані за боржником транспортні засоби.

Пунктом 2 оскаржуваної постанови припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення.

Згідно з ч.1 ст. 3 ЗУ "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" від 5 червня 2012 року N 4901-VI(далі - Закон N 4901-VI), в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваної постанови, виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється Державною казначейською службою України в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Згідно із положеннями п.3 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів, затвердженого постановою КМУ №845 від 03.08.2011р., з наступними змінами і доповненнями (в редакції, чинній на момент винесення постанови від 13.06.2013р.) рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Разом з тим, ч.2 ст.2 названого Закону N 4901-VI встановлено, що дія цього Закону не поширюється на рішення суду, стягувачем за якими є державний орган, державне підприємство, орган місцевого самоврядування, підприємство, установа, організація, що належать до комунальної власності.

За таких обставин посилання держаного виконавця на неможливість звернення стягнення на кошти боржника є необґрунтованим

Законом України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" №2864-ІІІ від 29.11.2001р., статтею 1 якого встановлений мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних фондах яких частка держави становить не менше 25 відсотків, до вдосконалення визначеного законами України механізму примусової реалізації майна.

Водночас, положенням ст. 2 цього Закону, передбачено, що для цілей цього Закону під примусовою реалізацією майна підприємств розуміється відчуження об'єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності цими підприємствами, а також акцій (часток, паїв), що належать державі в майні інших господарських товариств і передані до статутних фондів цих підприємств.

Як вбачається з матеріалів справи, висновок про неможливість звернення стягнення на майно боржника зроблений державним виконавцем виходячи із Статуту ДП Львівдіалік» ДАК «Укрмедпром», згідно якого усе рухоме та нерухоме майна боржника використовується для провадження основної діяльності на яке у відповідності до закону не може бути звернено стягнення.

Однак, належних і допустимих доказів (балансів, актів огляду та опису майна тощо) відсутності у боржника іншого майна, крім нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності підприємством, суду не подано. Як встановлено судом, виходячи з постанови державного виконавця, в ході виконання виконавчих дій виявлено рахунки в банківських установах боржника, та транспортні засби, які оголошені в розшук. Відтак, суд вважає висновок про неможливість звернення стягнення на майно боржника передчасним та непідтвердженим належними та допустимими доказами.

Згідно з п. 9.13. постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" від 17 жовтня 2012 року N 9 за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Відповідно до п. 7 постанови пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" від 26 грудня 2003 року N 14 за результатами розгляду скарги загальний суд постановляє рішення, а господарський - ухвалу, які мають відповідати вимогам відповідно статей 202, 203, 248 24 ЦПК та статей 86, 121- 2 ГПК.

З огляду на викладене суд вважає вимоги скаржника про визнання незаконною постанову ВП № 39299327 про повернення виконавчого документа стягувачеві, винесену 30.10.2013 р. державним виконавцем Личаківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції, при виконанні наказу, виданого 23.07.2013 р. господарським судом Львівської області у справі №914/971/13-г про стягнення 860,25 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги з Дочірнього підприємства «Львівдіалік» Державної акціонерної компанії «Укрмедпром» на користь Регіонального Відділення Фонду державного майна України по Львівській області правомірними, та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу вимог ст.ст. 33,34 ГПК України кожна сторона повинна довест ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 11, 17, 19, 25, 30 Закону України "Про виконавче провадження", ст. ст. 86, 121 2 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області задоволити.

2. Визнати незаконною постанову ВП № 39299327 про повернення виконавчого документа стягувачеві, винесену 30.10.2013 р. державним виконавцем Личаківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції, при виконанні наказу, виданого 23.07.2013 р. господарським судом Львівської області у справі №914/971/13-г про стягнення 860,25 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги з Дочірнього підприємства «Львівдіалік» Державної акціонерної компанії «Укрмедпром» на користь Регіонального Відділення Фонду державного майна України по Львівській області.

Суддя Синчук М.М.