Постанова

від 15.01.2014 по справі 910/15056/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" січня 2014 р. Справа№ 910/15056/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Іоннікової І.А.

Коротун О.М.

за участю секретаря судового засідання Шалівського В.О.

за участю представників

від позивача: Безпалюк О.Л. - дов. від 18.11.2013 року № 14-174

від відповідача: Грабчак В.М. - дов. від 17.04.2013 року № 77

від третьої особи: не з'явилися

розглянувши апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" та Державного підприємства „Санаторний комплекс „Пуща-Озерна" на рішення господарського суду м. Києва від 09.09.2013 року

у справі № 910/15056/13 (суддя Головіна К.І.)

за позовом Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" (м. Київ)

до Державного підприємства „Санаторний комплекс „Пуща-Озерна" (м. Київ)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача

Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації „Київоблгаз" (м. Боярка Києво-Святошинського району Київської області)

про стягнення 807 133 грн. 19 коп.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду м. Києва звернулось Публічне акціонерне товариство „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" з позовом до Державного підприємства „Санаторний комплекс „Пуща-Озерна" про стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу в розмірі 633 587 грн. 42 коп., втрат від інфляційних процесів за весь час прострочення, що складають 5 759 грн. 65 коп., 3% річних в розмірі 37 968 грн. 61 коп., пені у розмірі 129 817 грн. 51 коп.

Рішенням від 09.09.2013 року господарський суд м. Києва позов задовольнив частково. Стягнув з ДП „СК „Пуща-Озерна" з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь ПАТ „НАК „Нафтогаз України" заборгованість за спожитий природний газ в сумі 633 587 грн. 42 коп., інфляційні втрати в розмірі 5 759 грн. 65 коп. та 3% річних в сумі 37 968 грн. 61 коп., витрати по сплаті судового збору 13 557 грн. 84 коп.. В решті позовних вимог - відмовив.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням місцевого господарського суду ПАТ „НАК „Нафтогаз України" звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду м. Києва від 09.09.2013 року по справі № 910/15056/13 скасувати в частині відмови у стягненні пені та прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з ДП „СК „Пуща-Озерна" на користь ПАТ „НАК „Нафтогаз України" пеню у розмірі 42 117 грн. 68 коп, в іншій частині рішення господарського суду м. Києва від 09.09.2013 року по справі № 910/15056/13 залишити без змін.

Також не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду ДП „СК „Пуща-Озерна" звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення господарського суду м. Києва від 09.09.2013 року по справі № 910/15056/13 зменшивши інфляційні втрати з 5 759 грн. 65 коп. до 5 100 грн. 19 коп.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.10.2013 року апеляційні скарги ПАТ „НАК „Нафтогаз України" та ДП „СК „Пуща-Озерна" були прийнята до провадження, об'єднані в одне провадження та призначено розгляд справи № 910/15056/13 у судовому засіданні за участю представників сторін.

Ухвалою від 26.11.2013 року Київський апеляційний господарський суд залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації „Київоблгаз".

В судове засідання 15.01.2014 року повноважні представники третьої особи не з'явилися та про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином. Після обговорення судова колегія дійшла висновку, що неявка повноважних представників третьої особи не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.

В судовому засіданні 15.01.2014 року представник позивача підтримав вимоги своєї апеляційної скарги та проти вимог апеляційної скарги відповідача заперечував. Представник відповідача проти вимог апеляційної скарги позивача заперечував і підтримував вимоги своєї апеляційної скарги.

Дослідивши докази, що є у справі, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, рішення місцевого господарського суду має бути скасувати в частині відмови в позові про стягнення 17 504 грн. 49 коп. пені та в частині задоволення позову про стягнення 5 759 грн. 65 коп. інфляційних втрат з прийняттям нового рішення по справі в цій частині про задоволення позову про стягнення 17 504 грн. 49 коп. пені та про відмову в позові про стягнення 5 759 грн. 65 коп. інфляційних втрат, виходячи із наступного.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи 10.04.2012 року Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації „Київоблгаз" (постачальник) та Державне підприємство „Санаторний комплекс „Пуща-Озерна" (споживач) уклали договір на постачання природного газу за регульованим тарифом для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання № 1201200173-ТКЕ-БО/12, відповідно до умов якого постачальнки постачає природний газ споживачу в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором.

При цьому використання газу споживачем здійснюється виключно для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання (п. 1.3 договору).

Відповідно до п. 2.9 договору від 10.04.2012 року № 1201200173-ТКЕ-БО/12 акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків споживача з постачальником.

Розрахунки за реалізований споживачеві газ здійснюються за цінами, що встановлюються національною комісією, яка здійснює державне регулювання у сфері енергетики (п. 4.1).

Згідно з п. 4.2.1 договору в від 10.04.2012 року № 1201200173-ТКЕ-БО/12 з 01.01.2012 року сума до сплати за 1 000 куб.м природного газу складає 4 710 грн. 096 коп.

Відповідно до п. 4.2.1 договору від 10.04.2012 року № 1201200173-ТКЕ-БО/12 (в редакції додаткових угод від 07.05.2012 року № 1 та від 02.07.2012 року № 2) з 01.05.2012 року та з 01.07.2012 року сума до сплати за 1 000 куб.м природного газу складає 4 710 грн. 096 коп.

П. 4.6 договору від 10.04.2012 року № 1201200173-ТКЕ-БО/12 визначено, що оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється споживачем авансовими та/або плановими із розрахунку договірного обсягу постачання газу протягом періоду оплати відповідно до додатка 2 до договору.

Оплата за газ, послуги з його постачання та транспортування, проводиться виключно грошовими коштами в такому порядку:

- оплата в розмірі 34% від вартості запланованих місячних обсягів проводиться не пізніше 10 числа місяця поставки;

- оплата в розмірі по 33% від вартості запланованих місячних обсягів проводиться до 20 та 30 числа місяця поставки.

У випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 7 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Цей договір набирає чинності з дати його підписання, та поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01.01.2012 року, та укладається на строк до 31.12.2012 року (п. 10.1 договору на постачання природного газу).

В подальшому до вказаного договору були внесені зміни шляхом укладення додаткових угод.

31.08.2012 року ПАТ „Київоблгаз" та ДП „СК „Пуща-Озерна" уклали додаткову угоду № 4, в якій погодили, що договір від 10.04.2012 року № 1201200173-ТКЕ-БО/12 припинив дію в частині постачання природного газу з 01.09.2012 року.

Також матеріалами справи підтверджується та відповідачем і третьою особою не заперечується, що на виконання умов договору за період з січня 2012 року по серпень 2012 року постачальник передав, а відповідач прийняв у власність 682 609 куб. м імпортованого природного газу на загальну суму 2 726 519 грн. 83 коп., відповідно до наступних актів приймання-передачі природного газу: за січень 2012 року від 31.01.2012 року № 1201200173, за лютий 2012 року від 29.02.2012 року № 1201200173, за березень 2012 року від 31.03.2012 року № 1201200173, за квітень 2012 року від 30.04.2012 року № 1201200173, за травень 2012 року від 31.05.2012 року № 1201200173, за червень 2012 року від 30.06.2012 року № 1201200173, за липень 2012 року від 31.07.2012 року № 1201200173, за серпень 2012 року від 31.08.2012 року № 1201200173.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків.

Ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України визначає, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно ч. 1 ст. 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 691 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого суду про те, що відповідач розрахувався за отриманий природний газ лише частково (2 092 932 грн. 41 коп.), з порушенням встановлених п. 4.6. договору строків, в зв'язку з чим, за ним утворилась заборгованість у розмірі 633 587 грн. 42 коп., що підтверджується підписаним відповідачем та третьою особою актом звірки взаємних розрахунків по оплаті за природний газ та його транспортування згідно договору від 12.04.2012 року № 1201200173-ТКЕ-БО/12 станом на 31.10.2012 року та не заперечується відповідачем.

Крім того, у рішенні суду першої інстанції вірно встановлений факт переходу прав вимоги за договором від 12.04.2012 року № 1201200173-ТКЕ-БО/12 від Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Київоблгаз" до Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України".

Як вбачається з матеріалів справи Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації „Київоблгаз" (первісний кредитор) та Публічне акціонерне товариство „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" (новий кредитор) уклали 21.11.2012 року договір про відступлення права вимоги № 14/7076/12, відповідно до умов якого первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги до боржника первісного кредитора ДП „Санаторний комплекс „Пуща озерна" за договором на постачання природного газу від 10.04.2012 року № 1201200173-ТКЕ-БО/12 у сумі 633 587 грн. 42 коп. Крім передачі права вимоги оплати спожитого природного газу за зобов'язанням, зазначеним в п. 1.1 договору, до нового кредитора переходять права вимоги стягнення всіх штрафних санкцій, інфляційних втрат та відсотків, пов'язаних з невиконанням або неналежним виконанням боржником своїх зобов'язань за зазначеним вище договором.

Відповідно до п. 2.2 договору від 21.11.2012 року № 14/7114/12 право вимоги вважається переданим після фактичної передачі документів, зазначених в п. 2.1 цього договору. Передача документів оформлюється актом приймання-передачі з зазначенням переліку переданих документів.

27.11.2012 року позивачем та третьою особою було підписано акт приймання-передачі документів, відповідно до якого первісний кредитор передав, а новий кредитор прийняв документи, зазначені в п. 2.1 договору про відступлення права вимоги.

Частиною 1 статті 516 ЦК України визначено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого суду про те, що, право вимоги первісного кредитора до відповідача було передано позивачеві 27.11.2012 року відповідно до п. 2.2 договору від 21.11.2012 року № 14/7076/12.

Матеріалами справи підтверджується, що на підставі укладеного договору та акта приймання-передачі, первісний кредитор повідомив відповідача про уступку права вимоги листом від 24.12.2012 року № 26/2-593-12.

Таким чином відповідач не розрахувався за поставлений природний газ на суму 633 587 грн. 42 коп., а право вимоги такого боргу перейшло до позивача.

Як зазначено у ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності з частиною першою ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Доказів погашення заборгованості відповідач суду не надав, основний борг визнав повністю.

З урахуванням викладеного місцевий господарський дійшов вірного висновку про задоволення позову в частині стягнення з відповідача 633 587 грн. 42 коп.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені місцевий господарський суд виходив з того, що її нарахування обмежено 6 місяцями відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України та з того, що відповідачем подано заяву про застосування строку позовної давності.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції в цій частині з огляду на наступне.

Статтею 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 4 статті 231 ГК України встановлюється, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Ч. 6 ст. 231 ГК України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 6.2.2 договору від 10.04.2012 року № 1201200173-ТКЕ-БО/12 у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 договору, із споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Тобто відповідачем та третьою особою було узгоджено нарахування пені за кожен день прострочення, що є більшим за строк у 6 місяців, визначений положеннями ч. 6 ст. 232 ГК України, та згідно з диспозицією цієї статті є допустимим.

Позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 129 817 грн. 51 коп. пені, нарахованої за період з 08.02.2012 року по 15.04.2013 року.

Місцевим господарським судом правомірно враховано, що відповідачем заявлено клопотання про застосування строків позовної давності з приводу стягнення пені, про що подано відповідну заяву.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Згідно з ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог, про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

У зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане. (п. 4.2 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 10).

Відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Зобов'язання з оплати поставленого газу за січень 2012 року мало бути виконано до 07.02.2012 року (строк позовної давності минув 08.02.2013 року), за лютий 2012 року мало бути виконано до 07.03.2012 року (строк позовної давності минув 08.03.2013 року), за березень 2012 року мало бути виконано до 07.04.2012 року (строк позовної давності минув 08.04.2013 року), за квітень 2012 року мало бути виконано до 07.05.2012 року (строк позовної давності минув 08.05.2013 року), за травень 2012 року мало бути виконано до 07.06.2012 року (строк позовної давності минув 08.06.2013 року), за червень 2012 року мало бути виконано до 07.07.2012 року (строк позовної давності минув 08.07.2013 року), за липень 2012 року мало бути виконано до 07.08.2012 року (строк позовної давності минув 08.08.2013 року), за серпень 2012 року мало бути виконано до 07.09.2012 року (строк позовної давності минув 08.09.2013 року).

ПАТ „НАК „Нафтогаз України" звернулося до господарського суду з позовом 01.08.2013 року (відповідно до відбитку штемпеля поштового відділення на конверті - п. 4.4.2 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 10), тобто з пропуском строку позовної давності, крім пені нарахованої за зобов'язаннями липня та серпня 2012 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Враховуючи, що відповідачем була подана заява про застосування строку позовної давності місцевий господарський суд правомірно відмовив у задоволенні позову про стягнення пені нарахованої за зобов'язаннями січня - червня 2012 року.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції позивачем було подано новий розрахунок позову, який враховував те, що оплата мала здійснюватися у 3 етапи, як це визначено в п. 4.6 договору від 10.04.2012 року № 1201200173-ТКЕ-БО/12. Втім у новому розрахунку позивачем було збільшено строк за який нараховується пеня до 01.08.2013 року.

Оскільки відповідно до ч. 3 ст. 101 ГПК України в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції, то при перерахунку розміру пені колегія суддів обмежила строк її нарахування до визначеного в позовних вимогах - 15.04.2013 року.

Відповідно до розрахунків колегії суддів розмір пені, що підлягає стягненню за зобов'язаннями за липень 2012 року (08.08.2012 - 15.04.2013) становить 8 089 грн. 34 коп., за серпень 2012 року (08.09.2012 - 15.04.2013) становить 10 036 грн. 79 коп.

Проте оскільки розмір пені, нарахований за зобов'язаннями за серпень 2012 року, є більшим, ніж заявлено у позовних вимогах, то він має бути обмежений до 9 415 грн. 15 коп.

Таким чином загальний розмір пені, що підлягає стягненню становить 17 504 грн. 49 коп.

Рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню в частині відмови в стягненні 17 504 грн. 49 коп. з прийняттям нового рішення про задоволення позову про стягнення пені у розмірі 17 504 грн. 49 коп.

Крім того, позивач просив суд першої інстанції стягнути з відповідача 5 759 грн. 65 коп. втрат від інфляції, нарахованих за період з січня - лютого 2012 року, та 37 968 грн. 61 коп. 3% річних за період з 08.02.2012 року по 15.04.2013 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом першої інстанції було повністю задоволено вимогу позивача про стягнення 3% річних.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції позивачем було подано новий розрахунок позову, який враховував те, що оплата мала здійснюватися у 3 етапи, як це визначено в п. 4.6 договору від 10.04.2012 року № 1201200173-ТКЕ-БО/12. Втім у новому розрахунку позивачем було збільшено строк за який нараховується пеня до 01.08.2013 року.

Оскільки відповідно до ч. 3 ст. 101 ГПК України в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції, то при перерахунку розміру 3% річних колегія суддів обмежила строк їх нарахування до визначеного в позовних вимогах - 15.04.2013 року.

Відповідно до розрахунків колегії суддів розмір пені, що підлягає стягненню за зобов'язаннями за січень 2012 року (08.02.2012 - 10.07.2012) становить 8 330 грн. 26 коп., за лютий 2012 року (08.03.2012 - 30.07.2012) становить 10 325 грн. 96 коп., за березень 2012 року (08.04.2012 - 03.09.2012) становить 6 636 грн. 83 коп., за квітень 2012 року (08.05.2012 - 15.04.2013) становить 6 526 грн. 35 коп., за травень 2012 року (08.06.2012 - 15.04.2013) становить 2 790 грн. 50 коп., за червень 2012 року (08.07.2012 - 15.04.2013) становить 2 770 грн. 97 коп., за липень 2012 року (08.08.2012 - 15.04.2013) становить 2 636 грн. 63 коп., за серпень 2012 року (08.09.2012 - 15.04.2013) становить 2 570 грн. 12 коп.

Проте оскільки розмір пені, нарахований за зобов'язаннями за січень -серпень 2012 року, є більшим, ніж заявлено у позовних вимогах, то він має бути обмежений до 37 968 грн. 61 коп.

Таким чином оскільки рішення місцевого господарського суду в частині стягнення 37 968 грн. 61 коп. по суті є правильним, то воно підлягає залишенню без змін в цій частині.

Судом першої інстанції було повністю задоволено вимогу позивача про стягнення втрат від інфляції.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції позивачем було подано новий розрахунок позову, який враховував те, що оплата мала здійснюватися у 3 етапи, як це визначено в п. 4.6 договору від 10.04.2012 року № 1201200173-ТКЕ-БО/12. Втім у новому розрахунку позивачем було зазначено розрахунок втрат від інфляції за зобов'язаннями березня 2012 року.

Оскільки відповідно до ч. 3 ст. 101 ГПК України в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції, то при перерахунку розміру втрат від інфляції колегія суддів не враховує новий заявлений період - березень 2012 року.

Відповідно до нового розрахунку втрати від інфляції були нараховані позивачем за зобов'язаннями з оплати поставленого газу у січні 2012 року у розмірі 3 824 грн. 78 коп. за період з 16.01.2012 року по 15.03.2012 року, та за зобов'язаннями з оплати поставленого газу у лютому 2012 року у розмірі 2 966 грн. 99 коп. за період з 16.02.2012 року по 15.03.2012 року.

При цьому відповідно до Листа Верховного Суду України „Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 року № 62-97р, а також п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України „Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" від 17.07.2012 року № 01-06/928/2012 при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Втім позивачем та місцевим господарським судом не було враховано, що зобов'язання з оплати заборгованості за січень 2012 року було погашено 10.07.2012 року.

Таким чином нарахування втрат від інфляції за зобов'язаннями січня 2012 року мало бути припинено в липні 2012 року, а не розраховуватися до березня 2013 року.

10.07.2012 року заборгованість за січень 2012 року не знецінилася в зв'язку з дефляцією у розмірі 0,996% (лютий 2012 - липень 2012: 100,2% (лютий 2012 року) * 100,3% (березень 2012 року) * 100,0% (квітень 2012 року) * 99,7% (травень 2012 року) * 99,7% (червень 2012 року) * 99,8% (липень 2012 року)).

Так само позивачем та місцевим господарським судом не було враховано, що зобов'язання з оплати заборгованості за лютий 2012 року було погашено 30.07.2012 року.

Таким чином нарахування втрат від інфляції за зобов'язаннями липня 2012 року мало бути припинено в липні 2012 року, а не розраховуватися до березня 2013 року.

30.07.2012 року заборгованість за лютий 2012 року не знецінилася в зв'язку з дефляцією у розмірі 0,995% (березень 2012 - липень 2012: 100,3% (березень 2012 року) * 100,0% (квітень 2012 року) * 99,7% (травень 2012 року) * 99,7% (червень 2012 року) * 99,8% (липень 2012 року)).

Відтак у задоволенні позову про стягнення втрат від інфляції слід відмовити повністю, а рішення місцевого господарського суду в частині задоволення позову про стягнення 5 759 грн. 65 коп. інфляційних втрат підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення по справі про відмову в позові в цій частині.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга Державного підприємства „Санаторний комплекс „Пуща-Озерна" підлягає задоволенню, апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" підлягає частковому задоволенню, оскільки рішенням господарського суду міста Києва від 09.09.2013 року у справі № 910/15056/13 неправомірно було відмовлено в задоволенні позовних вимог про пені та неправомірно стягнуто втрати від інфляції, що призвело до прийняття неправильного рішення у цій частині (ч. 1 п. 4 ст. 104 ГПК України), та є підставою для його часткового скасування (з відповідним розподілом судових витрат відповідно до ст. 49 ГПК України).

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства „Санаторний комплекс „Пуща-Озерна" на рішення господарського суду міста Києва від 09.09.2013 року по справі № 910/15056/13 задовольнити.

2. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" на рішення господарського суду міста Києва від 09.09.2013 року по справі № 910/15056/13 задовольнити частково.

3. Рішення господарського суду міста Києва від 09.09.2013 року по справі № 910/15056/13 скасувати в частині відмови в позові про стягнення 17 504 (сімнадцять тисяч п'ятсот чотири) грн. 49 коп. пені та в частині задоволення позову про стягнення 5 759 (п'ять тисяч сімсот п'ятдесят дев'ять) грн. 65 коп. інфляційних втрат та прийняти нове рішення по справі в цій частині про задоволення позову про стягнення 17 504 (сімнадцять тисяч п'ятсот чотири) грн. 49 коп. пені та про відмову в позові про стягнення 5 759 (п'ять тисяч сімсот п'ятдесят дев'ять) грн. 65 коп. інфляційних втрат.

4. В іншій частині рішення залишити без змін.

5. Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

6. „Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства „Санаторний комплекс „Пуща-Озерна" (04075, м. Київ, Пуща-Водиця, 14-та лінія, ідентифікаційний код 05907147) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) заборгованість за спожитий природний газ в сумі 633 587 (шістсот тридцять три тисячі п'ятсот вісімдесят сім) грн. 42 коп., пеню в сумі 17 504 (сімнадцять тисяч п'ятсот чотири) грн. 49 коп. та 3% річних в сумі 37 968 (тридцять сім тисяч дев'ятсот шістдесят вісім) грн. 61 коп.

В решті позовних вимог - відмовити.".

7. Стягнути з Державного підприємства „Санаторний комплекс „Пуща-Озерна" (04075, м. Київ, Пуща-Водиця, 14-та лінія, ідентифікаційний код 05907147) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) 13 546 (тринадцять тисяч п'ятсот сорок шість) грн. 31 коп. судового збору за розгляд позовної заяви та 357 (триста п'ятдесят сім) грн. 53 коп. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

8. Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Державного підприємства „Санаторний комплекс „Пуща-Озерна" (04075, м. Київ, Пуща-Водиця, 14-та лінія, ідентифікаційний код 05907147) 860 (вісімсот шістдесят) грн. 25 коп. за розгляд апеляційної скарги.

9. Повернути зі спеціального фонду Державного бюджету України на користь ДП „Санаторний комплекс „Пуща-Озерна" 7 211 (сім тисяч двісті одинадцять) грн. 09 коп. надмірно сплаченого судового збору відповідно до платіжного доручення від 18.09.2013 року № 2317.

10. Видачу виконавчих документів доручити господарському суду міста Києва.

11. Матеріали справу № 910/15056/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Повний текст постанови підписано__20.01.2014 р.__

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді І.А. Іоннікова

О.М. Коротун