Рішення

від 29.04.2009 по справі 29/101-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

29/101-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" квітня 2009 р.                                          Справа № 29/101-09 вх. № 1628/5-29

Суддя господарського суду  

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - позивача - Голуб В.Є. за довіреністю б/н від 20.02.2009р.;

відповідача - не з"явився;

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Мімоза", м. Київ  до Харківського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства, м. Харків   про стягнення 272915,60 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся  до суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача 177844,36грн. заборгованості за поставлений товар, згідно видаткової накладної №0000004 від 17.07.2008р.; неустойку у розмірі 22803,06грн.; інфляційні за період з вересня по січень 2008р. у розмірі 17144,2грн.; 3% річних у розмірі 2850,39грн.; збитки у розмірі 52273,59грн.; судові витрати, що складаються з витрат на послуги адвоката у розмірі 25000,0грн.; державного мита у розмірі 2729,16 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 06.03.2009р. за заявою було порушено провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні.

Представник позивача 21.04.2009р. надав заяву про збільшення позовних вимог (вх. №1239), в якій просить суд стягнути з відповідача 167844,36грн. заборгованості за поставлений товар, неустойку у розмірі 29142,64грн.; інфляційні у розмірі 22835,22грн.; 3% річних у розмірі 3642,84грн.; збитки у розмірі 64674,06грн.; судові витрати. Разом з заявою про збільшення позовних вимог були надані документи на підтвердження заяви.

Суд прийняв заяву позивача як таку, що не суперечить інтересам сторін та діючому законодавству та продовжує розгляд справи з урахуванням цих змін.

22.04.2009р. позивач надав через канцелярію суду правове обгрунтування адвокатських послуг по справі 29/101-09.

Відповідач 21.04.2009р. надав через канцелярію суду відзив на позовну заяву (вих.№17/595 від 21.04.2009р.), в якому проти позовних вимог заперечує та просить суд відмовити в позові. Окрім того, відповідач надав за супровідним листом (вих. №17/594 від 21.04.2009р.) документи на виконання ухвали суду від 02.04.2009р. та 22.04.2009р. надав за супровідним листом (вих. №17/600 від 22.04.2009р.) документи для залучення до матеріалів справи.

Представник відповідача у судове засідання призначене на 29.04.2009р. не з"явився, але надав до суду доповнення до відзиву на позовну заяву (вих. №17/656 від 27.04.2009р.), в яких просить суд в позові відмовити. В обгрунтування своїх заперечень відповідач посилається на те, що затримка оплати за поставлений товар починається з 08.09.2008р., та з цієї дати слід розраховувати неустойку, інфляційні витрати, 3% річних.

Окрім того, 28.04.2009р. до канцелярії суду надійшло клопотання відповідача (вих.№17/651 від 27.04.2009р.) про відкладення розгляду справи, у зв"язку з находженням представника підприємства відповідача на лікарняному.

Представник позивача у судовому засіданні проти задоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи заперечував, вважає його необгрунтованим та безпідставним.

Зважаючи на те, що до клопотання відповідача не надано доказів в його обгрунтування (лікарняного тощо) та на те, що у суду скінчився строк вирішення данного спору, встановлений ГПК України, а позивач заперечував проти його продовження, суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача, як у необгрунтованом та безпідставном.

Представник позивача 29.04.2009р. надав через канцелярію суду заяву про зменшення позовних вимог, у зв"язку зі сплатою відповідачем суми основного боргу у розмірі 40000,0грн. На підтвердження заяви позивачем була надана копія платіжного доручення №270 від 15.04.2009р.

Враховуючи, що згідно ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, суд приймає заяву позивача як таку, що не суперечить інтересам сторін та діючому законодавству та продовжує розгляд справи з урахуванням цих змін.

Надані сторонами документи були досліджені судом та залучені до матеріалів справи.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши у судовому засіданні пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

13.05.2008р. між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки товару №02/05-08. Того ж дня,13.05.2008р., сторонами було укладено додаткову угоду до договору, у якій було визначено асортимент товару.

Згідно п.1.1. договору позивач зобов'язався поставити та передати у власність, а відповідач прийняти та своєчасно сплатити вартість товару, а саме протезно -ортопедичні напівфабрикати та матеріали для виготовлення протезів верхніх та нижніх кінцівок німецького виробництва, в асортименті та по ціні згідно специфікації до договору. 17.07.2008р. сторонами договору було погоджено специфікацію, у якій визначено асортимент товару, що поставлявся.

У відповідності до п. 5.1. договору відповідач повинен провести розрахунок з позивачем на протязі трьох тижнів з дати поставки товару. Датою поставки товару вважається дата вказана у накладній.

Згідно видаткової накладної № РН-0000004 від 18.07.2008р. позивач передав у власність відповідача товар на загальну суму 177844, 36 грн. Факт отримання товару підтверджується довіреністю на отримання матеріальних цінностей серія ЯПГ №456023/120 від 18.07.2008р.

Відповідач отримав товар, але його вартість у встановлений договором строк не сплатив.

Посилання відповідача на те, що затримка оплати за поставлений товар починається з 08.09.2008р., оскільки 17.07.2008р. позивач здійснив поставку товарів без відповідних сертифікатів, є безпідставними, зважаючи на те, що сторонами при підписанні договору (п.5.1.) було чітко обумовлено, що відповідач повинен провести розрахунок з позивачем на протязі трьох тижнів з дати поставки товару. Датою поставки товару вважається дата вказана у накладній.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до відповідача з вимогами про добровільну сплату заборгованості за поставлений товар, що підтверджується листами від 29.10.2008р. вих.№6 та від 24.11.2008р. вих.№10. Відправка листів - вимог підтверджується повідомленнями про вручення рекомендованих листів від 04.11.2008р. та від 29.11.2008р.

В процесі розгляду справи, відповідач сплатив частину суми основного боргу, що становить 50000,0грн. (10000,0грн. - 02.04.2009р. та 40000,0грн. - 15.04.2009р., відповідно) та підтверджується матеріалами справи.

Таким чином сума основного боргу відповідача перед позивачем становить 127844,36грн.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов”язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей  строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи сума заборгованості відповідачем не сплачена. За таких обставин та враховуючи доведеність факту порушення відповідачем умов діючого законодавства, суд знаходить позовні вимоги обгрунтованими та такими що підлягають задоволенню в сумі основної заборгованості у розмірі 127844,36 грн.

У відповідності до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, повинен сплатити кредиторові борг з урахування встановленого індексу інфляції, а також три проценти річних за весь час прострочки.

Товар, що поставлявся відповідачу має імпортне (Німецьке) походження. На виконання умов договору поставки між позивачем та виробником обладнання, що поставлялося відповідачеві було укладено контракт № 1 від 05.05.2009р. у відповідності до якого Німецька сторона поставила обладнання, яке було поставлено відповідачеві. Оплата по контракту проводиться у єдиній Європейській валюті (Євро).

З матеріалів справи вбачається, що у зв"язку з несвоєчасним розрахунком відповідача перед позивачем, позивач не зміг своєчасно купити євровалюту та розрахуватися з Німецьким постачальником товару. За період прострочки з оплатою курс Євро збільшився з 7, 4957 грн. за Євро (станом на 08 серпня 2008р. - дата розрахунку по договору) до 9, 6989 грн. за Євро (станом на 19 лютого 2009р.). У зв'язку з цим позивач просить стягнути з відповідача прямі збитки,  у відповідності до статті 22, 612 Цивільного кодексу України, які пов"язані з переведення національної валюти у Європейську валюту для оплати контракту за товар, отриманого відповідачем.

Зважаючи на вищевикладене, позовні вимоги в частині стягнення прямих збитків,  у відповідності до статті 22, 612 Цивільного кодексу України, які пов"язані з переведення національної валюти у Європейську валюту, у розмірі 64674,06грн. є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до п.6.4 Договору за прострочення оплати за поставлений товар відповідач сплачує неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення оплати.

Враховуючи вищевикладене та те, що відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов”язань" розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ та приймаючи до уваги, що відповідач не виконав прийнятий на себе обов"язок по оплаті в термін, встановлений договором  позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 29142,64 грн. відповідають вимогам договору та діючому законодавству України, та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.  

Зважаючи на вищевикладене, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3% річних, що становить суму у розмірі 3642,84 грн. та інфляційні у сумі 22835,22 грн.,  підтверджуються матеріалами справи та відповідають діючому законодавству, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.

Позивачем заявлено до стягнення 25000,0грн. витрат на послуги адвоката. В обгрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що уклав угоду з адвокатом на врегулювання даного спору по стягненню заборгованості з боржника на суму 25000 грн. (судові витрати).

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються  з державного  мита,  сум,  що підлягають сплаті за проведення  судової  експертизи, призначеної господарським судом,  витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного. Відповідно до ч. 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Проте, розглянувши матеріали справи, враховуючи співвідношення сум заявлених до стягнення, те, що відповідач частково сплатив суму основного  боргу, суд вважає необхідним зменшити позовні вимоги в частині стягнення адвокатських витрат до 20000,0грн. З урахуванням цього, сплачене позивачем державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, що становить 2881,39грн., та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002р. № 411  судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 гривень, витрати на послуги адвоката у розмірі 20000,0грн. покладаються на відповідача, з вини якого спір було доведено до суду.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 22, 549-552, 612, 623 - 625, 655-680 Цивільного Кодексу України, статтями 179-188, 193 Господарського Кодексу України,  статтями 1, 4, 12, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -      

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Прийняти заяву позивача про зменшення позовних вимог.

Позов задовольнити.

Стягнути з Харківського казенного експериментального протезно - ортопедичного підприємства (61017, м. Харків, вул. Котлова, 112, ідентифікаційний код 03187743) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково -виробниче підприємство "Мімоза"  (01015, м. Київ, вул. Старнаводницька, б. 4А, кв. 13, ідентифікаційний код 35849751) суму основного боргу у розмірі 127844,36грн., 29142,64 грн. пені, 22835,22грн. інфляційних витрат, 3% річних у розмірі 3642,84грн., 64674,06грн. збитків, 20000,0грн. витрат на послуги адвоката, державного мита у розмірі 2881,39грн. грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                            

рішення підписано 05.05.09