Постанова

від 19.05.2009 по справі 14/140-08-4915

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

14/140-08-4915

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"19" травня 2009 р. Справа № 14/140-08-4915

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого            Андрєєвої Е.І.

Суддів:                    Тофана В.М.,

                                Журавльова О.О.,

          При секретарі           Юзьковій А.В.,

за участю представників сторін:

від позивача –Заворотнього А.В.

від відповідача –Чорного В.П.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ПП „Виноград-Агро”

на рішення господарського суду Одеської області від 19.02.2009р.           

по справі № 14/140-08-4915

за позовом ТОВ „Техноторг-Лізинг”

до ПП „Виноград-Агро”

про розірвання договору та стягнення 129 196,44 грн.

Розпорядженням голови Одеського апеляційного господарського суду № 60 від 21.004.2009р. у даній справі проведено заміну суддів Мацюри П.Ф., Ліпчанської Н.В. на суддів Тофана В.М., Журавльова О.О.

        Суд встановив:

14.11.2008р. ТОВ „Техноторг-Лізинг” звернулося з позовом до ПП „Виноград-Агро” про розірвання договору фінансового лізингу № 118  від 14.06.2007р. та стягнення 129 196,44 грн., з яких: 117 365,98 грн. –заборгованість, 5 970,3 грн. –пеня, 1 086,61 грн. –3% річних, 4 773,55 грн. - інфляційні втрати.

Рішенням господарського суду Одеської області від 19.02.2009р. (суддя Горячук Н.О) позов задоволено. Розірвано договір фінансового лізингу № 118  від 14.06.2007р., укладений між ТОВ „Техноторг-Лізинг” та ПП „Виноград-Агро”. Стягнуто з відповідача на користь позивача 129 196,44 грн., 1 376,96 грн. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. витрат по сплаті послуг на ІТЗ судового процесу.

Не погоджуючись з даним рішенням, його оскаржило ПП „Виноград-Агро”. В апеляційній скарзі просить рішення суду скасувати та прийняти нове про об'єднання справи № 14/140-08-4915 господарського суду Одеської області та справа № 16/66/08 господарського суду Миколаївської області в одне провадження. В обґрунтування своїх вимог послалось на неповне з'ясування судом обставин справи, що мають значення для правильного її вирішення.

В першому судовому засіданні  31.03.2009р. сторони приймали участь і дали пояснення. Позивач належним чином сповіщався про наступні судові засідання, надав додаткові докази, які направив поштою, однак в судові засідання не з'являвся, не сповістивши суд про причини своєї  не явки. Відповідач не з'явився в останнє судове засідання, надавши клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату „в зв'язку з тимчасовою відсутністю в межах Одеської області уповноваженого представника”. Доказів поважності не явки у судове засідання представника відповідач не надав. Приймаючи до уваги, що сторони дали пояснення по обставинам  даної справи, належним чином повідомлені про час та місце її  розгляду , судова колегія не вбачає підстав для повторного відкладення.

Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін у першому судовому засіданні, які підтримали свої правові позиції, перевіривши доводи апеляційної скарги,  юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши матеріали справи та додатково витребувані та представлені позивачем матеріали, а саме, висновок автотехнічної експертизи, призначеній та проведеній  по справі № 16/66/08 за позовом ПП „Виноград- Агро” до ТОВ „Техноторг-Лізінг” та ТОВ „Техноторг-Дон” про зобов'язання провести гарантійний ремонт комбайну та стягнення збитків, рішення господарського  суду Миколаївської області від 27.04.2009 р. по зазначеній справі,  перевіривши  правильність застосування місцевим судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно матеріалам справи, та як встановлено місцевим господарським судом,14.06.2007р. між ТОВ „Техноторг-Лізинг” (Лізингодавець) та ПП „Виноград-Агро” (Лізингоодержувач) укладений договір фінансового лізингу № 118. Відповідно до умов даного договору ТОВ „Техноторг-Лізинг” зобов'язався набути у власність та передати у користування відповідачу на визначений у договорі строк, за умови сплати відповідачем авансового платежу  Комбайн Дон-101 „Вектор” заводський № 01762 (2007 року випуску), загальною вартістю 490 000 грн., а відповідач зобов'язаний прийняти предмет договору, сплатити авансовий платіж та наступні за ним лізингові платежі, зазначені в додатку № 1 до договору.

На виконання умов договору, позивач 15.07.2007р. за актом № 0118-1 прийому передачі  передав відповідачу у лізинг зернозбиральний комбайн РСМ-101 „Вектор” (заводський № 01762, 2007 року випуску, загальною вартістю 490 000 грн.) з розстрочкою погашення боргу протягом п'яти років відповідно до графіку платежів, визначеному у додатку № 1 до договору.

Пославшись на те, що за період з 26.11.2007р. по 01.11.2008р. заборгованість ПП „Виноград-Агро” по лізинговим платежам склала 117 365,98 грн., ТОВ „Техноторг-Лізинг” звернувся до господарського суду з вимогою розірвати договір та стягнути з відповідача заборгованість.

Крім основної суми боргу, позивач просить стягнути з відповідача 5 970,3 грн. пені, 1 086,61 грн. –3% річних та 4 773,55 грн. інфляційних втрат.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджено виконання позивачем умов договору та несплату відповідачем лізингових платежів на суму 117 365,98 грн.

Оскільки відповідно до ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином та в установлені строки, суд правомірно та обґрунтовано задовольнив вимоги ТОВ „Техноторг-Лізинг”, стягнувши на його користь з відповідача борг.

Висновки суду щодо стягнення інфляційних втрат та річних обґрунтовані та основані на вимогах ст.625 ЦК України, якою передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Що стосується їх розміру, то вони відповідають сумам, визначеним позивачем, а тому в цій частині правомірно задоволені судом.

Судова колегія також погоджується з висновком суду й щодо задоволення позову в частині стягнення пені у розмірі 5 970,3 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно до ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 2 ст. 343 ГК України та Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” також передбачено, що платник сплачує на користь одержувача коштів за прострочку платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 10.5 договору теж визначено, що за порушення лізиноодержувачем зобов'язань зі своєчасної сплати лізингових та інших платежів, передбачених договором, останній сплачує лізингодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, від суми простроченої заборгованості, за кожен календарний день такого прострочення.

Перевіривши дані щодо облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення платежу, а також правильність її розрахунку, судова колегія дійшла висновку про правомірність її нарахування та правильність визначення її розміру.

Задовольняючи позов в частині вимог про розірвання договору фінансового лізингу, місцевий суд, взявши до уваги, що відповідач не сплачував лізингові платежі, обґрунтовано послався на п.2 ст. 7, ст. 10 Закону України „Про фінансовий лізинг”, відповідно до яких лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів, вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом випадках, та вимагати відшкодування збитків.

Судова колегія також відмічає й те, що частиною 2 ст. 651 ЦК України також передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

З врахуванням вищевикладеного, визнавши позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підтверджуються матеріалами справи, місцевий суд правомірно задовольнив їх у повному обсязі.

Оскаржуючи рішення суду, апелянт послався на те, що судом були неповно з'ясовані обставини, які мають значення для справи, оскільки судом не враховано, що внаслідок конструктивних недоліків комбайна (предмет лізингу) відповідачем були понесені збитки у розмірі 72 182,70 грн.

Однак з такими висновками апелянта не може погодитись судова колегія, оскільки вони спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем не доведено, що ним понесені будь-які збитки, а також те, що вони спричинені саме неналежною якістю отриманого комбайну.  

Навпаки, як вбачається з висновку експерта за № 2/242 від 12.12.2008р., та про що зазначено у рішенні господарського суду Миколаївської області від 27.04.2009р. по справі № 16/66/08, пошкодження комбайну, на які послалось ПП „Виноград-Агро”, не є наслідком виробничого браку, а є наслідком порушення його експлуатації саме відповідачем, внаслідок перевлаштування жатки під збір врожаю соняшника саморобним способом.

Не приймаються до уваги судовою колегією й посилання апелянта на порушення судом норм процесуального права, а саме, відхилення клопотання про об'єднання в одне провадження справи № 14/140-08-4915 та справи № 16/66/08 за позовом ПП „Виноград-Агро” до ТОВ „Техноторг-Лізинг” та ТОВ „Техноторг-Дон” про розірвання договору фінансового лізингу № 118 від 14.06.2007р., зобов'язання повернути лізингові виплати в сумі 174 908,70 грн., повернення комбайну та стягнення 72 182,70 грн. збитків, яка розглядалась господарським судом Миколаївської області, та клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення справи № 16/66/08.

Як вбачається зі змісту ч. 1 ст. 79 ГПК України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. Тобто, дана стаття наділяє суд правом зупинення провадження у справі, однак не зобов'язує його це виконувати у будь-якому разі. В даному випадку, місцевий суд вважав, що такої потреби не виникло.

Таким же правом суду, а не обов'язком, є й об'єднання в одне провадження кількох справ.

При таких обставинах, коли суд першої інстанції при прийнятті рішення повно, всебічно і об'єктивно встановив всі фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним по справі доказам у їх сукупності, правильно застосував норми чинного законодавства, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись  ст.ст.101, 103-105 Господарського процесуального Кодексу України,  суд, -

постановив:

Рішення господарського суду Одеської області від 19.02.2009р. у справі № 14/140-08-4915 залишити без змін, а апеляційну скаргу ПП „Виноград-Агро” – без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом одного місяця.

Головуючий                                                                      Е.І. Андрєєва

Судді:                                                                                В.М. Тофан

                                                                                          О.О. Журавльов