Рішення

від 22.04.2009 по справі 46/32

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

46/32

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.04.2009 р.   Справа 46/32

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “Рома К”

доТовариства з обмеженою відповідальністю “ТД Євроформат”

простягнення 5 086,42 грн.

                                                                                                               Суддя Шабунін С.В.

Представники:

від позивачаКозлова Т.А. —представник за довіреністю від 17.03.2009 р.

від відповідача не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У лютому 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Рома К” звернулося до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “ТД Євроформат” 5 086,42 грн. заборгованості за переданий у власність товар згідно з видатковими накладними від 41.07.2007 р., 08.08.2007 р., 15.08.2007 р., 08.08.2007 р. та від 31.08.2007 р. відповідно до усної домовленості про купівлю-продаж.    

Провадження у справі за вказаними вимогами порушено ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.03.2009 р. № 46/32, яку призначено до розгляду на 06.04.2009 р.   

У судове засідання, призначене на 06.04.2009 р. представник відповідача не прибув, про причини свого неприбуття суд не повідомив, документів на виконання вимог ухвали від 11.03.2009 р. не надав. Представник позивача вимоги ухвали про порушення провадження у справі виконав частково.

Ухвалою від 06.04.2009 р. розгляд справи було відкладено на 22.04.2009 р.

22.04.2009 р. відповідач уповноваженого представника у судове засідання повторно  не направив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, вимоги ухвал у справі № 46/32 від 11.03.2009 р. та 06.04.2009 р. не виконав, відзиву на позовну заяву не надав, заявлені вимоги не оспорив. Враховуючи вищенаведене та  відповідно до положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про взаємовідносини сторін.

Представник позивача заявлені вимоги підтримав та просив позов задовольнити. Як слідує з позовної заяви та пояснень представника позивача позовні вимоги про стягнення з відповідача 5 086,42 грн. мотивовані невиконанням відповідачем обов'язку з оплати переданих йому у власність товарів. На підтвердження заявлених вимог позивачем надано видаткові накладні, якими стверджується досягнення згоди на купівлю-продаж та передачу товарів, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, претензію про сплату боргу.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд —

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до видаткових накладних № РК-0004967 від 31.07.2007 р. на суму 3 880,61 грн., № РК-0005000 від 02.08.2007 р. на суму 345,00 грн., № РК-0005161 від 08.08.2007 р. на суму 745,01 грн. та № РК-0005323 від 15.08.2007 р. на суму 115,80 грн. (належним чином засвідчені копії в матеріалах справи) позивач передав, а відповідач прийняв у власність товари загальною вартістю 5 086,42 грн., а саме: папір формату А3 та А4, факс-папір.

Факт отримання відповідачем спірного товару та прийняття його у власність стверджується  підписом уповноваженої особи на вищевказаних накладних та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей серії ЯНЮ № 910884 від 31.07.2007 р., серії ЯНЮ № 910889 від 02.08.2007 р., серії ЯНЮ № 910894 від 08.08.2007 р., серії ЯНЮ № 910899 від 15.08.2007 р.  

Частиною 1 ст. 175 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Вимогами ст. 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі видаткових накладних № РК-0004967 від 31.07.2007 р., № РК-0005000 від 02.08.2007 р., № РК-0005161 від 08.08.2007 р. та № РК-0005323 від 15.08.2007 р. позивач передав, а відповідач отримав товар на загальну суму 5 086,42 грн. Отже, такими накладними сторонами досягнуто згоди щодо виду товару, його кількості, одиниці виміру та ціни.

Таким чином, між сторонами виникли правовідносини купівлі-продажу, оскільки у  позивача  виникли зобов'язання передати відповідачу визначений товар на суму 5 086,42 грн., а у відповідача —прийняти та сплатити грошові кошти (оплатити) його.

За твердженнями позивача, станом на день складання позову відповідач не розрахувався за поставлений товар і його борг становить 5 086,42 грн.

24.12.2008 р. позивачем вручено відповідачеві претензію з вимогою погасити заборгованість в розмірі 5 086,42 грн. Відповідь на вказану претензію до матеріалів справи не надано, доказів перерахування коштів не пред'явлено.  

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач свої зобов'язання  щодо передачі відповідачу товару виконав належним чином, а саме: ним було здійснено передачу вищезазначеного товару у визначеній кількості за вищевказаними видатковими накладними, а відповідачем прийнято товар.

Разом з тим, всупереч прийнятому зобов'язанню з оплати переданої позивачем продукції, відповідач не виконав його, оскільки до моменту звернення позивача до суду з даним позовом та порушення провадження у справі № 46/32 не здійснив оплату.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач, який був належним чином повідомлений про дату, час і місце слухання справи, без поважних причин не надав суду доказів на підтвердження відсутності заявленої до стягнення заборгованості.

Нормами ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено заборону односторонньої відмови від зобов'язання  або односторонньої зміни його умов.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача боргу обґрунтованими, доведеними належними доказами і такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з нормами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.  

Керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд —

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ТД Євроформат” (01030, м. Київ, вул. Чапаєва, 10, ідентифікаційний код 34532673) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Рома К” (03062, м. Київ, пр-т Перемоги, 67, корп. 1, ідентифікаційний код 31904237) 5 086 (п'ять тисяч вісімдесят шість) грн. 42 коп. боргу, 102 (сто дві) грн. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня   його прийняття.  

Суддя                                                                                                   С.В. Шабунін

Справа №  46/32

22.04.09