Рішення

від 14.05.2009 по справі 17/33

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

17/33

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.05.09                                                                                 Справа № 17/33

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий Дім „Луганськпродукт”,  м. Луганськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю „ВК Краснодон”, м. Краснодон Луганської області

про стягнення  1704 грн. 80 коп.

                                                                                                                Суддя   Фонова О.С.                                                

                                                     Представники:

від позивача –Кравченко О.І., довіреність № 14, від 30.12.2008;

від відповідача –Боярська Т.О., представник, довіреність № 02/01 від 02.01.2009

.

Суть спору: позивачем заявлені вимоги про стягнення заборгованості за поставлений товар у розмірі 1532,97 грн., інфляційні нарахування у розмірі 157,34 грн., 3% річних у розмірі 14,49 грн.

Відповідач відзивом на позовну заяву визнає суму основного боргу та зазначає, що 24.09.2009 перерахував позивачу кошти у сумі 1209,69 грн., тому просить провадження у справі в цій частині припинити.

Дослідивши обставини справи, витребувані судом та надані сторонами  докази на підтвердження своїх доводів, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, суд

   в с т а н о в и в:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю „Торговий Дім „Луганськпродукт” (позивач у справі), як Постачальником, та Товариством з обмеженою відповідальністю „ВК Краснодон” (відповідач у справі), як Покупцем,  був укладений договір поставки № 4600012284 від 19.04.2007 (далі –Договір).

Згідно п. 1.1 Договору Постачальник зобов'язується поставляти товари, відповідно до поданих Покупцем замовлень, а Покупець зобов'язується приймати такі товари та своєчасно сплачувати їх вартість.  

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що Постачальник зобов'язується прийняти від Покупця замовлення на поставку товарів та здійснити поставку на торгівельну адресу Покупця своїми засобами та за свій рахунок на адресу, вказану у такому замовленні. Тобто Постачальник здійснює поставку товарів на умовах DDP - до місця призначення, зазначеного у замовленні (правила „ІНКОТЕРМС” в редакції 2000 року).

У пункті 2.2 Договору вказано, що замовлення Покупця повинне містити асортимент, кількість товарів та надсилатись попередньо не менш ніж за два календарних днів до поставки товарів, у формі, що дозволяє зафіксувати момент передачі замовлення (лист, телеграма, телефонограма, факс, e-mail. ін.). Постачальник гарантує виконання прийнятого та узгодженого з Покупцем замовлення.

Як встановлено у пункті 4.1 Договору, вартість товарів формується в національній валюті України, включаючи ПДВ, вказана у специфікації та вказується у накладних, які з моменту їх підписання є невід'ємною частиною Договору.

Пунктом 4.3 Договору передбачено, що покупець перераховує кошти за поставлений товар через 21  календарний день з дати реалізації товару.

На виконання умов вказаного договору позивачем було поставлено продукцію на загальну сум 79056,81 грн.

Відповідачем зазначену продукцію було отримано, але сплачено частково у сумі 75421,76 грн. та проведено повернення товару на суму 2102,08 грн., у зв'язку з чим, за ним утворилась заборгованість в сумі 1532,97 грн., за стягненням якої позивач звернувся до суду.

Крім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення інфляційних нарахувань у розмірі 157,34 грн. та  3% річних у розмірі 14,49 грн.

Відповідач відзивом на позовну заяву визнає суму основного боргу та зазначає, що 24.09.2009 перерахував позивачу кошти у сумі 1209,69 грн., тому просить провадження у справі в цій частині припинити.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським  визнається  зобов'язання,  що  виникає  між суб'єктом  господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав,  передбачених  Господарським  кодексом,  в силу  якого  один  суб'єкт  (зобов'язана  сторона,  у  тому  числі боржник)  зобов'язаний  вчинити  певну дію господарського чи управлінсько-господарського  характеру  на користь іншого суб'єкта (виконати  роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій,  а інший суб'єкт (управнена сторона,  у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах  звичайно ставляться.

Згідно  ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) одностороння відмова від зобов'язання не допускається, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов, що передбачені  договором, вимогами Цивільного кодексу України, тощо.

Судом встановлено, що відповідно до укладеного між сторонами Договору позивач поставив  відповідно до замовлень товар на загальну суму 79056,81 грн. грн., що підтверджується матеріалами справи та актом звірення розрахунків між сторонами за період з 19.04.2007 по 30.04.2009.

В порушення умов п. 4.3 Договору відповідач не здійснив оплату поставленої продукції, тому за ним утворилась заборгованість, що є предметом спору та яка ним визнається.

Відзивом на позовну заяву, зданим у судовому засіданні  14.05.2009, відповідач повідомив, що 24.04.2009 частково перерахував позивачу суму боргу у розмірі 1209,69 грн. Про зазначене свідчить платіжне доручення № 904043 від 24.04.2009

Таким чином, провадження у справі в частині стягнення основного боргу у сумі 1209,69 грн. слід припинити на підставі п. 11 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, у зв‘язку з тим, що відповідачем частково погашена заборгованість після звернення позивача до суду.

З огляду на викладене, до стягнення підлягає заборгованість у сумі 323,28 грн., яка підтверджена матеріалами справи та не спростована відповідачем.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення інфляційних нарахувань у розмірі у розмірі 157,34 грн. та  3% річних у розмірі 14,49 грн.

Відповідно до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо  розмір процентів не встановлено договором або законом.

Отже,  вимоги позивача про стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань відповідають чинному законодавству, є обґрунтованими та вірно нарахованими.

З урахуванням викладеного, позов слід задовольнити частково.  Позовні вимоги про стягнення основного боргу у сумі 323,28 грн., інфляційних нарахувань у розмірі у розмірі 157,34 грн. та  3% річних у розмірі 14,49 грн.  підлягають задоволенню. В частині стягнення основного боргу у сумі 1209,69 грн. провадження у справі слід припинити.

Судові витрати покладаються на відповідача  в повному обсязі, відповідно до статті 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 44, 49, п. 11 ч. 1 ст. 80, 82, 84, 85 ГПК України, суд

              в и р і ш и в:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ВК Краснодон”, м. Краснодон Луганської області, вул. Петра Котова, буд. 16, ідентифікаційний код 34165324,  на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий Дім “Луганськпродукт”, м. Луганськ, вул. Осіпенко, буд. 5, кв. 37, ідентифікаційний код 32900500, основний борг  у сумі  323,28 грн., 3% річних у сумі 14,49 грн. та інфляційні нарахування у сумі 157,34 грн., витрати по сплаті держмита у сумі 102 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн. 00 коп., видати наказ.

3.          В частині стягнення боргу у сумі 1209,69 грн. провадження у справі припинити.

В судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення                      10-денного строку з дня його підписання.

Дата підписання рішення:  18.05.2009.

Суддя                                                                                       О.С. Фонова