Рішення

від 14.05.2009 по справі 18/42

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18/42

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

 "14" травня 2009 р.Справа №  18/42

 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді ТимошевськоїВ.В. при секретарі судового засідання Горлової М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 18/42

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг", м. Київ  

до відповідача: Приватного сільськогосподарського підприємства "Липнязьке", с. Липняжка Добровеличківського району Кіровоградської області     

про стягнення   54 303,59 грн.

за зустрічним позовом: Приватного сільськогосподарського підприємства "Липнязьке", с.Липняжка Добровеличківського району Кіровоградської області   

до  Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг", м. Київ

про визнання недійсним  пункту 5.4. договору

Представники сторін:

від позивача за первісним позовом, відповідача за зустрічним позовом - Крамар О.Г., довіреність № 5/12  від 05.05.09;

від відповідача за первісним позовом, позивача за зустрічним позовом - Корольчук М.Ф., довіреність № 14/1 від 21.04.09.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг" (далі по тексту - ТОВ "Хімагромаркетинг") подано позовну заяву про стягнення з приватного сільськогосподарського підприємства   "Липнязьке"  (далі по тексту   -  ПСП   "Липнязьке")   53 415,90 грн.  боргу,  з якого: 37 022,96 грн. заборгованості за поставлений товар,   3 261,56 грн. пені,   2 038,14 грн. -  15%  річних, 7 964,80 грн. штрафу, 3 128,44 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги мотивовано невиконанням відповідачем умов договору поставки № Ап-01-0124 від 19.03.2008 р. щодо оплати отриманого товару.

Ухвалою господарського суду від 10.03.2009 р. поданий позов прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 18/42.

21.04.2009 р. ТОВ "Хімагромаркетинг" подано заяву про збільшення розміру позовних вимог,  у відповідності до якої позивач просить стягнути з  ПСП "Липнязьке" 54 303,59 грн., з  яких: 37 022,96 грн. заборгованості за поставлений товар, 3 229,24 грн. пені, 2 958,15 грн. - 15% річних, 7 964,80 грн. штрафу, 3 128,44 грн. інфляційних втрат (а.с. 66-71, 127).

Норми статті 22 Господарського процесуального кодексу України наділяють позивача правом  на збільшення розміру позовних вимог до прийняття рішення у справі.

Відповідач позов заперечив  в частині стягнення штрафних санкцій, інфляційних втрат і 15% річних та подав зустрічний позов про визнання недійсним пункту 5.4. договору поставки № Ап-01-0124 від 19.03.2008 р.  щодо встановлення  штрафу (а.с. 75-84, 87-89).

Ухвалою господарського суду від 27.04.2009 р. зустрічний позов ПСП "Липнязьке"  прийнято для спільного розгляду  з первісним позовом.

ТОВ "Хімагромаркетинг"  зустрічний позов заперечив та просить відмовити у його задоволенні (а.с. 114-115).

12.05.2009 р. відповідачем за первісним позовом подано клопотання про зменшення розміру неустойки та відстрочення виконання рішення суду  (а.с.  100-105).

Позивач за первісним позовом подане клопотання заперечив, вказавши, що відповідач не намагався виконати свої зобов"язання  за договором вчасно, прострочення оплати завдає позивачу фінансової шкоди, відповідачем не наведено об"єктивних причин для відстрочення виконання рішення суду  (а.с. 128-129).

Розгляд справи № 18/42 відкладався з підстав, викладених в ухвалах господарського суду від 02.04., 29.04.2009 р. В судових засіданнях оголошувалась перерва з 21.04. до 29.04.2009 р. та з 12.05. до 14.05.2009 р.

В судовому засіданні 14.05.2009 р. представник позивача за первісним позовом вимогу про стягнення з  ПСП "Липнязьке" 54 303,59 грн.  підтримав у повному обсязі, зустрічний позов заперечив з підстав, викладених у письмовому відзиві.

Представник відповідача в судовому засіданні 14.05.2009 р. первісний позов частково заперечив, зустрічний позов підтримав та підтримав клопотання про зменшення розміру неустойки та відстрочення виконання рішення суду.

В судовому засіданні 14.05.2009 р. за згодою присутніх представників сторін оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, наведенні обґрунтування позовних вимог та спростувань проти позову, господарський суд

                                                               ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Хімагромаркетинг" згідно його Статуту, зареєстрованого 10.11.2008 р. Дніпровською районною у місті Києві державною адміністрацією, створено шляхом перетворення приватного підприємства "Хімагромаркетинг Агро" та є правонаступником його прав та обов'язків, про що зазначено в статуті позивача (а.с. 26-27).

19.03.2008 р. між приватним підприємством "Хімагромаркетинг Агро"  (Продавець) та ПСП "Липнязьке"  (Покупець) укладено договір поставки № Ап-01-0124  (Договір, а.с.9).

За умовами укладеного договору Продавець зобов"язався передати у власність Покупця, а Покупець зобов"язувався прийняти й оплатити засоби захисту рослин (Товар) за переліком, викладеним в пункті 1.1. договору, загальною вартістю 38 011,53 грн.

Пунктом 1.4. договору сторони передбачили можливість збільшення кількості та асортименту Товару шляхом оформлення додаткових угод.

В подальшому між сторонами було укладено додаткові угоди до договору поставки № Ап-01-0124 від 19.03.2008 р. (а.с. 10-13), за якими сторони домовились доповнити договір поставки додатковим переліком засобів захисту рослин на загальну суму 15 087,20 грн., а саме:

додаткова угода № Ап-01-0124ДС1 від 12.05.2008 р. на суму 10 992,70 грн.;

додаткова угода № Ап-01-0124ДС2 від 12.06.2008 р. на суму 3 400 грн.;

додаткова угода № Ап-01-0124ДС3 від 19.06.2008 р. на суму 277,80 грн.;

додаткова угода № Ап-01-0124ДС4 від 24.06.2008 р. на суму 416,70 грн.

Згідно з пунктом  2.1. договору поставки та пунктами 2 додаткових угод  сторони обумовили наступні строки розрахунків за поставлений товар:

не пізніше 31.03.2008 р. - 11 403,46 грн.;

не пізніше 20.05.2008 р. - 3 297,81 грн.;

не пізніше 20.06.2008 р. - 680 грн.;

не пізніше 25.06.2008 р. - 277,80грн.;

не пізніше 01.10.2008 р. - 37 439,66 грн.

Датою виконання зобов"язання по оплаті вважається  день надходження коштів на розрахунковий рахунок Продавця (пункту 2.5. Договору).

Згідно пункту 7.1. Договору він набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 01.01.2010 року, а в частині розрахунків - до повного виконання Покупцем зобов'язань за цим Договором.

Договір укладено в письмовій формі, підписано та скріплено печатками обох сторін.

Згідно статті 264 Господарського кодексу України матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб'єктів господарювання, здійснюються суб'єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу.

В силу статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Сторонами договору поставки можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у пунктах 1, 2 частини другої статті 55 цього Кодексу, якими, зокрема, є юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Згідно з частиною 6 статті 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до приписів статті 655 Цивільного кодексу України за договором  купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується  передати  майно  (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на виконання умов договору поставки № Ап-01-0124 передано, а відповідачем прийнято обумовлений Договором та додатковими угодами до нього товар  на загальну суму 53 098,73 грн. за видатковими накладними (а.с. 14-19):

№Ап-01-0157 від 31.03.2008 р. на суму 29 996,63 грн.;

№Ап-01-0271 від 11.04.2008 р. на суму 8 014,90 грн.;

№Ап-01-0515 від 23.05.2008 р. на суму 10 992,70 грн.;

№Ап-01-0628 від 11.06.2008 р. на суму 3 400 грн.;

№Ап-01-0661 від 23.06.2008 р. на суму 277,80 грн.;

№Ап-01-0678 від 27.06.2008 р. на суму 416,70 грн.

Товар за названими вище накладними отримано особою, уповноваженою з боку відповідача на отримання товару згідно довіреностей (а.с. 14-19):

ЯЛТ № 352395 від 31.03.2008 р.;  

ЯЛТ № 352394 від 11.04.2008 р.;

ЯЛТ № 137102 від 23.05.2008 р.;  

ЯЛТ № 137103 від 12.06.2008 р.;  

ЯЛТ № 137105 від 23.06.2008 р.;  

ЯЛТ № 137107 від 27.06.2008 р.

Вказане оформлення документів відповідає Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей затвердженої наказом Міністерства фінансів України за № 99 від 16.05.1996р. за вимогами пункту 2 якої сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.   

ПСП "Липнязьке" (Покупець за договором) факт отримання від ТОВ "Хімагромаркетинг" (Продавець за договором) товару на загальну суму 53 098,73 грн. не заперечує.

Таким чином, ПСП "Липнязьке" зобов'язано було оплатити ТОВ "Хімагромаркетинг" вартість отриманого товару у  строки, визначені Договором та додатковими угодами.

Між тим, як повідомляє позивач за первісним позовом, відповідач свої зобов'язання за Договором належним чином не виконав, за отриманий товар розрахувався частково,  сплативши лише 16 075,77 грн. (а.с. 20-23), а саме:

31.03.2008 р. - 11 403,46 грн.;

12.06.2008 р. - 3 000 грн.;

19.06.2008 р. - 977,81 грн.;

16.07.2008 р. - 694,50 грн.  

Залишок несплаченої відповідачем заборгованості за отриманий товар становить  37 022, 96 грн.

За приписами статей 11, 509, 525, 526, 530, 629 Цивільного кодексу України та статей 174, 193 Господарського кодексу України, договір є підставою для виникнення зобов'язань, які повинні виконуватись належним чином і в установлений законом строк. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

У відповідності до статей 599 та 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, яке припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В силу статей 691, 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

ПСП "Липнязьке" наявність боргу за отриманий товар в розмірі 37 022, 96 грн. не заперечує, документально не спростовує та підтверджує в акті звірки розрахунків від 12.03.2009 р., складеними між сторонами (а.с. 39, 47-49).

З урахуванням викладеного, враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів сплати ПСП "Липнязьке"  заборгованості в сумі 37 022, 96 грн., позовні вимоги за первісним позовом в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Позивач за первісним позовом, посилаючись на статтю 625 Цивільного кодексу України, просить стягнути з відповідача інфляційні втрати в розмірі  3 128,44 грн. за період з жовтня 2008 р. по січень 2009 р. та  15% річних  в розмірі 2 958,15 грн. за період з 02.10.2008 р. по 14.04.2009 р.

Відповідач проти вказаної вимоги заперечив з тих підстав, що розрахунок  інфляційних  за жовтень 2008 року має здійснюватись з 2 жовтня, а розрахунок 15% річних підлягає обмеженому періоду нарахування, визначеному частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України (а.с. 87-89).

Положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлюють, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідні індекси інфляції розраховуються починаючи з серпня 1991 року щомісячно і публікуються у газеті "Урядовий кур'єр". Повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на Державний комітет статистики України ці показники згідно зі статтями 19, 21, 22 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися для проведення перерахунку грошових сум.

У листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. N 62-97р "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" зазначено, що при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць.

Як видно з наданого розрахунку (а.с. 70), позивачем вказані вимоги було дотримано та  здійснено розрахунок інфляційних втрат за період прострочення платежу з жовтня 2008 р. по січень 2009 р. із суми боргу 37 022,96 грн., що становить  3 128,44 грн.

В пункті 5.5. Договору поставки сторони домовились щодо зміни розміру процентної ставки, передбаченої частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, та встановили її  в розмірі 15 відсотків.

Вказані умови договору відповідають приписам частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, якою передбачено можливість встановлення договором розміру процентів річних.

Проценти річних, передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України, є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань. На їх нарахування не розповсюджується строк, що встановлений  частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, оскільки норми названої статті  регламентують порядок застосування саме штрафних санкцій, якими за статтею 230 Господарського кодексу України є: неустойка, штраф і пеня.

З урахуванням викладеного, позивачем правомірно розраховано 15% річних від простроченої суми 37 022,96 грн. за період прострочення платежу з 02.10.2008 р. по 14.04.2009 р.

Отже,  позовні вимоги за первісним позовом  в частині стягнення  3 128,44 грн. інфляційних втрат та 2 958,15 грн. 15% річних підлягають задоволенню.

Позивач за первісним позовом також заявляє до стягнення пеню в розмірі 3 229,24 грн. за період з 02.10.2008 р. по 11.02.2009 р. та штраф  в розмірі 7 964,80 грн.

Відповідач в цій частині позовні вимоги не визнав (а.с. 87-89), вказавши, що правильним розміром пені є сума 3 228,40 грн. та заперечив стягнення штрафу, як застосування подвійної відповідальності. Вказав, що до боржника  в разі порушення грошового зобов"язання застосовується один вид стягнення  - неустойка у вигляді пені.

Крім того, відповідачем за первісним позовом подано зустрічну позовну заяву  про визнання недійсним пункту 5.4.  договору поставки № Ап-01-0124 від 19.03.2008 р., яким передбачено сплату штрафу (а.с. 75-77).

Зустрічний позов мотивовано невідповідністю оспорюваного пункту договору вимогам законодавства, оскільки  умовами договору вже передбачена сплата неустойки у вигляді пені, а тому застосування штрафу є свідченням подвійної відповідальності. Крім того, саме пеня є способом забезпечення грошового зобов"язання, тоді як для забезпечення всіх інших зобов"язань законом передбачена неустойка у вигляді штрафу. Зазначив, що частина 6 статті 231 Господарського кодексу України встановлює спеціальне правило стосовно обчислення штрафних санкцій за порушення грошових зобов"язань - у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України.

ТОВ "Хімагромаркетинг" зустрічний позов заперечив та у поданому відзиві просить залишити його без задоволення (а.с. 114-115).

Господарський суд вважає, що позовні вимоги за первісним позовом в частині стягнення пені і штрафу є правомірними, а зустрічний позов задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.  

Стаття 217 Господарського кодексу України встановлює у сфері  господарювання такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

На підставі статті 230 Господарського кодексу України штрафними  санкціями  визнаються господарські санкції у вигляді грошової  суми  (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним  правил  здійснення  господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зокрема, юридичні особи.

Згідно частини 4 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частина 6 статті 231 Господарського кодексу України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Таким чином, приписи Господарського кодексу України не містять обмежень щодо визначення пені або штрафу у господарських відносинах та передбачають можливість встановлення їх розміру сторонами у договорі, крім випадків, коли такий розмір встановлено законом.

У відповідності до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За вказаною нормою Цивільного кодексу України пеня як різновид неустойки характеризується такою ознакою як застосування у грошових зобов'язаннях. Кваліфікуючими ознаками штрафу є, зокрема, можливість встановлення за будь-яке порушення зобов'язання: невиконання або неналежне виконання.

З наведених вище норм Господарського та Цивільного кодексу України вбачається, що законодавець не забороняє сторонам передбачити в договорі положення щодо сплати пені і штрафу за порушення зобов'язання, як і не прив'язує штраф до конкретного виду правовідносин.

Згідно положень частини 2  статті  67,  частини  4  статті  179 Господарського  кодексу України, частини 3 статті 6, статті 627 Цивільного кодексу України сторони вільні  в укладені договору та визначені його умов, крім випадків, коли не допускається  відступлення в силу закону.

Підставою недійсності правочину відповідно до статей 215, 203 Цивільного кодексу України є, зокрема,  його невідповідність вимогам закону.

Господарський суд не встановив порушення вимогам закону пункту 5.4. договору поставки  №Ап-01-0124 від 19.03.2008 р., яким передбачена сплата Покупцем штрафу в розмірі 15% від ціни договору у випадку прострочення виконання зобов"язань більше ніж на 30 днів.

За даних обставин, зустрічний позов ПСП "Липнязьке" задоволенню не підлягає.

Позивач за первісним позовом згідно наданого розрахунку (а.с. 70-71) просить стягнути з ПСП "Липнязьке" 3 229,24 грн. пені за період з 02.10.2008 р. по 11.02.2009р., розрахованої із суми заборгованості 37 022,96 грн., та штраф у розмірі 15% від ціни договору, що становить 7 964,80 грн.

Сторонами в пунктах 5.1. і 5.4. договору передбачено відповідальність Покупця у вигляді пені в розмірі  подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості  за кожний день простроченого платежу у разі несвоєчасної оплати товару та штраф у розмірі 15% від ціни договору у випадку прострочення виконання зобов"язань більше ніж на 30 днів.

Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Наведений позивачем розрахунок враховує умови укладеного між сторонами договору і відповідає Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та іншим нормам законодавства, які регламентують порядок нарахування і стягнення пені (ст. ст. 230-231 Господарського кодексу України, ст. ст. 546-551 Цивільного кодексу України).

Не суперечить вимогам законодавства та відповідає умовам договору і підтверджується матеріалами справи правомірність нарахування позивачем відповідачеві штрафу у розмірі 7 964,80 грн., що становить 15% від ціни договору  - 53098,73 грн.

Відповідач за первісним позовом  в клопотанні від 06.05.2009 р. (а.с. 100-105) просить зменшити розмір заявлених до стягнення штрафних санкцій на 50%, мотивуючи подане клопотання скрутним фінансовим становищем боржника, відсутністю вини через збитковість та сезонність сільськогосподарського виробництва.

За приписами статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. У частині 2 цієї статті зазначено, що  суб"єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема,  відсутність у боржника необхідних коштів.

Частина 1 статті 229 Господарського кодексу України конкретизує, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Аналогічні приписи містять положення Цивільного кодексу України.

Так, стаття 611 Цивільного кодексу України встановлює, що у разі порушення зобов'язання настають правові   наслідки,  встановлені  договором, або законом, у тому числі сплата неустойки (штрафу, пені).

Згідно статті 550 цього Кодексу право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Відповідно до статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Наведені вище норми спростовують доводи ПСП "Липнязьке" щодо відсутності вини у невиконанні зобов"язання з причин відсутності грошових коштів.

Стаття 233 Господарського кодексу України передбачає, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшено за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

За приписами пункту 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

В силу статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд оцінює докази за  правилами статті 43 Господарського процесуального кодексу України.

Між тим, ПСП "Липнязьке" не надано до суду доказів, які б свідчили про наявність виняткових обставин для зменшення розміру штрафних санкцій (штрафу і пені).

Підстав для задоволення клопотання ПСП "Липнязьке" та зменшення розміру штрафних санкцій господарський суд  не вбачає.

При цьому, господарським судом враховано співрозмірність заявленої до стягнення суми пені і штрафу, з реальними наслідками негативного характеру, яких зазнав позивач. Добросовісність позивача, що полягає у належному  виконанні ним, як Продавцем, своїх зобов"язань за договором  та поставці відповідачу у повному обсязі обумовленого договором товару. Недотримання відповідачем узгодженого між сторонами графіку розрахунку за поставлений товар та несплата більш як половини вартості отриманого товару.  Відсутність в матеріалах справи доказів, які б свідчили про вжиття відповідачем усіх залежних від нього заходів до виконання зобов"язання та недопущення його порушення. Неподання відповідачем доказів  добровільного усунення допущеного порушення та  сплати заявленої до стянення суми вартості отриманого товару.

З урахуванням викладеного вище, виходячи з наявних в матеріалах справи доказів, позовні вимоги ТОВ "Хімагромаркетинг" про стягнення з  ПСП "Липнязьке" 54 303,59 грн., з яких: 37 022,96 грн. заборгованості за поставлений товар, 3 229,24 грн. пені, 2 958,15 грн. - 15% річних, 7 964,80 грн. штрафу, 3 128,44 грн. інфляційних втрат підлягають задоволенню у повному обсязі.

У задоволенні зустрічного позову ПСП "Липнязьке" про визнання недійсним пункту 5.4. договору поставки № Ап-01-0124 від 19.03.2008 р. господарський суд відмовляє.

Подане ПСП "Липнязьке" клопотання про відстрочення виконання рішення суду задоволенню не підлягає через недоведенність ПСП "Липнязьке" наявності виняткових випадків для відстрочення  виконання рішення суду до 01.09.2009 р. в порядку статті 121 Господарського процесуального кодексу України.

Так, в матеріалах справи  відсутні документально підтверджені відомості щодо фінансового стану відповідача в 2009 році. Документально не підтверджується запропонований графік відстрочення, зокрема, відсутні докази, які свідчать про посіви  та розрахунок запланованого на отримання від реалізації урожаю прибутку в 2009 році.

З урахуванням вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу за первісним і зустрічним позовом покладаються на ПСП "Липнязьке".

Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82-85, 116, 117, 121 Господарського процесуального кодексу України,  господарський  суд

                                                                    ВИРІШИВ:

Позовні вимоги за первісним позовом задовольнити повністю.

Стягнути з приватного сільськогосподарського підприємства "Липнязьке" (27015, Кіровоградська область, Добровеличківський район, с. Липняжка, вул. Садова, 91, р/р 2600131163, Ощадбанк №2979 смт. Добровеличківка, МФО 323839, ідентифікаційний код 03756543) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг" (02160, м. Київ, проспект Возз'єднання, 15, р/р 260010307001 в "Банк" "Фінанси та кредит" СФ ВАТ, МФО 384812, ідентифікаційний код 30262667) - заборгованість в сумі 54 303,59 грн., з яких: 37 022,96 грн. заборгованість за поставлений товар, 3 229,24 грн. пені, 2 958,15 грн. 15% річних, 3 128,44 грн. інфляційних втрат, 7 964,80 грн. штрафу, а також витрати по сплаті державного мита в сумі 543,03 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

У задоволені зустрічного позову відмовити повністю.

Згідно частини 3 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Дане рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

    Суддя                                      В.В.Тимошевська