Рішення

від 12.05.2009 по справі 55/54-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

55/54-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" травня 2009 р.                                                            Справа № 55/54-09

вх. № 1844/5-55

Суддя господарського суду  

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - Сергієнка С.Д.

відповідача- Голубцова В.А   

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Райз - Цукор", м. Червонозаводське  

до  Приватного пвдприємства "Компанія "Енергетичні ресурси і девелопмент", м. Харків  

про визнання недійсним договору

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Райз - Цукор", м. Червонозаводське,  звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд визнати недійсним договір поставки № 17/09-МО від 17.09.08 р., укладений між ним та  Приватним підприємством "Компанія Енергетичні ресурси і девелопмент", м. Харків, а також стягнути з відповідача судові витрати.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 13 березня 2009 р. було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 01 квітня 2009 р.

У відзиві на позовну заяву відповідач просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, посилаючись на їх необгрунтованість, та вказував на   те, що позивач отримав товар та вступив в переговори щодо узгодження суми боргу за договором  № 17/09-МО від 17.09.08 р., чим фактично здійснив дії до виконання вказаного договору.

Ухвалою господарського суду Харківської області від  01 квітня 2009 р. було відкладено розгляд справи на 21 квітня 2009 р.

06 квітня 2009 р. позивач надав до суду документи, які долучені судом до матеріалів справи.

21 квітня 2009 р. відповідач надав до суду документи, які долучені судом до матеріалів справи.

21 квітня 2009 р. позивач надав до суду письмові пояснення, в яких підтримував позовні вимоги та зазначив, що до поставок нафтопродуктів по видатковим накладним № РН-0000495 від 04.11.08 р.  та № РН0000500 від 05.11.08 р. не можуть бути застосовані умови договору № 17/09-МО від 17.09.08 р.

В судовому засіданні 21 квітня 2009 р. було оголошено перерву до 12 травня 2009 р.

Представник позивача у судовому засіданні підтримував позовні вимоги .

Представник відповідача проти позову заперечував з мотивів, наведених у відзиві на позовну заяву.

Представники сторін  звернулись до суду з заявою про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Ця заява розглянута судом та задоволена як така, що не суперечить чинному законодавству.

У відповідності до ст.75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноважених представників сторін, судом встановлено наступне.

17 вересня 2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Райз - Цукор", м. Червонозаводське (далі позивач) та Приватним підприємством "Компанія "Енергетичні ресурси і девелопмент", м. Харків (далі відповідач) було укладено договір поставки № 17/09-МО, у відповідності до умов якого відповідач передає у власність нафтопродукти, а позивач, в свою чергу, приймає та оплачує їх. Пунктами 4.3 та 4.4 договору передбачений порядок розрахунків, який здійснюється позивачем шляхом оплати кожної постачальної партії  на умовах повної попередньої оплати відповідно до виписаного рахунку, а у випадку постачання продукції з відстрочкою оплати розрахунок проводиться в строк 5 банківських днів після отримання  продукції позивачем. Пунктом 5.4 договору передбачена відповідальність сторін, а саме у випадку несплати вартості товару напротязі 2 календарних днів після строку, зазначеному у п.4.4, позивач сплачує пеню у розмірі 1% від суми боргу за кожний день прострочки з урахуванням індексу інфляції. Пунктом 8.1 договору передбачений строк його дії, а саме договір набирає чинності  з моменту його підписання і діє до 31.12.09 р.

Судом встановлено, що договір 17/09-МО від 17.09.08 р., укладений між сторонами по справі, за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України, за   договором  поставки  продавець  (постачальник),  який здійснює  підприємницьку  діяльність,  зобов'язується  передати  у встановлений   строк   (строки)  товар  у  власність  покупця  для використання його у підприємницькій діяльності або в інших  цілях, не пов'язаних з особистим,  сімейним,  домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідач передавав позивачеві товар,  визначений договором, передача вказаного товару та отримання його з боку позивача підтверджується належними доказами, а саме накладними та довіреностями, доданими до позовної заяви, також відповідачем було частково оплачено отриманий товар, що підтверджується платіжними дорученнями.

Таким чином, позивач своїми подальшими  діями щодо прийняття вказаного товару та його часткової оплати ухвалив умови вищевказаного договору.

Відповідно до ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи,  спрямована на набуття,  зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 203 ЦК України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст  правочину  не може суперечити цьому Кодексу,  іншим актам  цивільного  законодавства,  а   також   моральним   засадам суспільства; особа,  яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення  учасника  правочину  має  бути  вільним   і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх,  неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є  недодержання  в  момент вчинення  правочину  стороною  (сторонами) вимог,  які встановлені частинами першою - третьою,  п'ятою та  шостою  статті  203  ЦК України.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов"язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов"язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обгрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред"явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

У відповідності до вимог ст. 54 ГПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких грунтуються позовні вимоги з зазначенням доказів. До обставин, на яких позивач обгрунтовує свої вимоги, відносять обставини, які становлять предмет доказування у справі. Предмет доказування це сукупність обставин, які необхідно встановити для правильного вирішення справи. У предмет доказування включаються факти матеріально-правового характеру, що є підставою вимог позивача та заперечень відповідача.

Позивач також посилається на те, що пунктом 5.4 договору передбачена  пеня у розмірі 1% від суми боргу за несплату вартості товару, що, на думку позивача, суперечить ст. 3 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань", де вказано про те, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Суд вважає за необхідне звернути увагу сторін на те, що у відповідності до ст.627 ЦК України, в якій вказано: відповідно до ст.6 цього Кодексу,  сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Сутність свободи договору розкривається насамперед через співвідношення актів цивільного законодавства і договору: сторони мають право врегулювавти ті відносини, які не визначені у положеннях актів цивільного законодавства, а також відступати від положень, що визначені цими актами, і самостійно врегулювати свої відносини, крім випадків, коли в актах законодавства міститься пряма заборона відступів від передбачених ними положень або якщо обов"яковість сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їхнього змісту чи суті відносин між сторонами.

Таким чином, сторони уклавши вказаний договір встановили  відповідальність у вигляді пені, яка обчислюється у розмірі 1% від суми боргу за несплату вартості товару.

У даному випадку, яким би способом не визначався в договорі розмір неустойки, він не може перевищувати той розмір, який встановлений законом як гранічний, проте це не є підставою для визнання вказаного пункту договору недійсним.

Враховуючи викладене, судом встановлено, що сторони виконували прийняті на себе зобов"язання за  договором № 17/09-МО, що свідчить про подальше схвалення ними своїми діями умов вказаного договору, законом чітко визначені обставини визнання договору недійсним, проте у даному випадку вказані обставини відсутні та твердження позивача є необгрунтованими та спростованими матеріалами справи, у зв"язку з чим суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Згідно ст.44,49 ГПК України у разі відмови у позові судові витрати покладаються на позивача.

Враховуючи викладене та керуючись  ст. 129 Конституції  України, ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49,54 , ст.ст.202,203, ст.215 ЦК України,ст.ст.82-85 ГПК України,  суд –

ВИРІШИВ:

 В позові відмовити.

Суддя                                                                                            

Повний текст рішення підписаний 14 травня 2009 р.