Постанова

від 21.01.2014 по справі 907/794/13

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" січня 2014 р. Справа № 907/794/13

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Мельник Г.І.

суддів Михалюк О.В.

Якімець Г.Г.

розглянувши апеляційну скаргу Малого приватного підприємства „Новатор",

с. Грушово, Тячівський район №189 від 19.09.2013 року

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 10.09.2013 року

у справі № 907/794/13 (суддя Кривка В.П.)

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3,

с. Нижня Апша, Тячівський район

до відповідача Малого приватного підприємства „Новатор",

с. Грушово, Тячівський район

про розірвання договору суборенди від 26.01.2012 року

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_4 (довіреність б/н від 29.10.2013 року)

від відповідача - не з'явився

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 01.10.2013р. у складі колегії: головуючого судді Мельник Г.І., суддів Краєвської М.В., Михалюк О.В. апеляційну скаргу Малого приватного підприємства „Новатор" прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні. У зв'язку з перебуванням суддів Краєвської М.В. та Михалюк О.В. у відпустці, розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 04.11.2013 року у склад колегії для розгляду справи № 907/794/13 Господарського суду Закарпатської області замість суддів Краєвської М.В. та Михалюк О.В. введено суддів Данко Л.С. та Новосад Д.Ф. Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 04.11.2013р. у складі колегії: головуючого судді Мельник Г.І., суддів Данко Л.С., Новосад Д.Ф. розгляд апеляційної скарги відкладено. У зв'язку із зайнятістю судді Данко Л.С. в іншому судовому засіданні, розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 02.12.2013 року у склад колегії для розгляду справи № 907/794/13 Господарського суду Закарпатської області замість судді Данко Л.С. введено суддю Михалюк О.В. У судовому засіданні 02.12.2013 року у складі колегії: головуючого судді Мельник Г.І., суддів Михалюк О.В., Новосад Д.Ф. оголошено перерву до 16.12.2013 року. У зв'язку із зайнятістю судді Новосад Д.Ф. в іншому судовому засіданні, розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 16.12.2013 року у склад колегії для розгляду справи № 907/794/13 Господарського суду Закарпатської області замість судді Новосад Д.Ф. введено суддю Плотніцького Б.Д. Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 16.12.2013р. у складі колегії: головуючого судді Мельник Г.І., суддів Михалюк О.В., Плотніцький Б.Д. розгляд апеляційної скарги відкладено. У зв'язку із перебуванням судді Плотніцького Б.Д. у відпустці, розпорядженням в.о. голови Львівського апеляційного господарського суду від 21.01.2014 року у склад колегії для розгляду справи № 907/794/13 Господарського суду Закарпатської області замість судді Плотніцького Б.Д. введено суддю Якімець Г.Г.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 10.09.2013 року у справі №907/794/13 (суддя Кривка В.П.) позов задоволено повністю; розірвано договір суборенди від 26.01.2012 року укладений між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 та Малим приватним підприємством „Новатор" про надання у строкове платне користування земельної ділянки, площею 0,01 га, що знаходиться за адресою в АДРЕСА_1, Тячівського району; стягнуто з Малого приватного підприємства „Новатор" на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 суму 1 147 грн. судового збору.

Рішення суду мотивоване тим, що відповідач не виконує належним чином покладені на нього зобов'язання в частині сплати орендної плати за Договором суборенди земельної ділянки. Разом з тим, судом першої інстанції враховано неодноразові письмові вимоги та дотримання позивачем встановленого законодавцем порядку розірвання договору суборенди, тобто надіслання відповідної претензії - пропозиції, яка відповідачем залишена без належного реагування.

Не погоджуючись з вказаним рішенням місцевого господарського суду Мале приватне підприємство „Новатор" оскаржило його в апеляційному порядку, звернувшись до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою №189 від 19.09.2013 року, в якій просить скасувати рішення господарського суду Закарпатської області від 10.09.2013 року у справі № 907/794/13 та постановити нове рішення, яким повністю відмовити в позові, оскільки вважає, що під час винесення судом оскаржуваного рішення мало місце недоведеність обставин, що мають значення для справи, які господарський суд визнав встановленими та мало місце неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до прийняття неправильного рішення.

Свої доводи скаржник аргументує, зокрема тим, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про розірвання Договору суборенди земельної ділянки, оскільки сторони Договору так і не визначили такі істотні умови як порядок внесення платежу орендної плати та розрахунковий рахунок, на який такі платежі повинні здійснюватись через фінансові установи.

Також, скаржник покликається на те, що місцевим господарським судом неправильно застосовано положення ст. 193 ГК України, за яким господарське зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів та договору, тобто платежі повинні здійснюватись через фінансові установи відповідно до вимог про проведення безготівкових розрахунків, на що суд не вказав у рішенні.

Таким чином, апелянт вважає, що суд безпідставно дійшов висновку про те, що МПП «Новатор» використовує орендовану земельну ділянку всупереч узгоджених сторонами умов договору суборенди землі, а також вважає, що суд дав неправильну оцінку претензіям позивача щодо вимоги сплати орендної плати, які не могли виконуватись МПП «Новатор» через відсутність у претензіях способу оплати та реквізитів отримувача.

Скориставшись своїм правом, наданим ст. 96 ГПК України, Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому доводи скаржника спростовує, не визнає їх та просить залишити рішення господарського суду Закарпатської області від 10.09.2013р. у справі № 907/794/13 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В дане судове засідання прибув представник позивача, однак відповідача явки уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, причин неявки суду не повідомив, хоча своєчасно та належним чином був повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги, про що свідчить підпис директора відповідача Микулянич М.М. на повідомленні Львівського апеляційного господарського суду про відкладення розгляду справи.

Враховуючи ту обставину, що відповідач належним чином був повідомлений про час, місце розгляду апеляційної скарги та наслідки неявки в судове засідання, а в матеріалах справи достатньо доказів для прийняття законного та обґрунтованого рішення, судова колегія дійшла до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представника відповідача.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача у даному судовому засіданні та враховуючи пояснення представника відповідача у попередньому судовому засіданні, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Закарпатської області від 10.09.2013р. у справі № 907/794/13 слід залишити без змін, апеляційну скаргу Малого приватного підприємства „Новатор" без задоволення, виходячи з наступного.

Аналізом матеріалів справи встановлено, що 02 серпня 2010 року між Нижньоапшанською сільською радою (Орендодавець) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 (Орендар) укладено Договір оренди земельної ділянки (а.с. 14-16), відповідно до умов якого Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для комерційного використання (під будівлю механічної майстерні), яка знаходиться в АДРЕСА_1 (п. 1 Договору оренди земельної ділянки).

Відповідно до п. 2 Договору оренди земельної ділянки в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,27 га.

Пунктом 7. Договору оренди земельної ділянки передбачено, зокрема, що договір укладено на 49 років.

Документальними доказами у справі встановлено, що рішенням ІХ сесії VІ скликання Нижньоапшанської сільської ради Тячівського району від 17.01.2012 року № 7 «Про надання дозволу на оформлення договору» (а.с. 19) надано ОСОБА_3 дозвіл оформлення договору суборенди частини земельної ділянки площею 0,01 га. за адресою: АДРЕСА_1, з МПП „Новатор", без зміни цільового призначення земельної ділянки.

Поряд з цим, з матеріалів справи встановлено, що 26.01.2012 року між Приватним підприємцем ОСОБА_3 (Орендар) та МПП „Новатор" (Суборендар) укладено Договір суборенди земельної ділянки (надалі - Договір) (а.с. 17-18), відповідно до умов якого Орендар надає, а Суборендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку житлової та громадської забудови (відповідно до класифікатора цільового призначення земель - для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови - 03.14), яка надана в оренду на підставі договору оренди земельної ділянки від 16.08.2010 року та на підставі рішення 9 сесії 6 скликання Нижньоапшанської сільської ради, Тячівського району від 17.01.2012 року № 7 про надання дозволу на передачу в суборенду земельної ділянки (п. 1. Договору).

Згідно з п. 2. Договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,0100га.

Пунктом 5. Договору сторони договору обумовили, що договір укладено строком на 20 років.

Відповідно до п. 6. Договору плата за користування земельною ділянкою вноситься суборендарем у грошовій формі в розмірі 600,00 грн. за рік. При цьому, плата за користування земельною ділянкою вноситься щороку до кінця першого півріччя за поточний рік на розрахунковий рахунок (п. 8. Договору).

У відповідності до п. 10. Договору земельна ділянка передається в суборенду для обслуговування міського сміттєзвалища. Цільове призначення земельної ділянки для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови - 03.14 (п. 11. Договору).

Пунктом 21. Договору сторони визначили, що Орендар має право, зокрема, вимагати від суборендаря використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням згідно з договором суборенди та своєчасного внесення орендної плати.

Згідно з п. 29. Договору сторони дійшли згоди, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за:

- взаємною згодою сторін;

- рішенням суду, на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором та внаслідок випадкового знищення, пошкодження суборендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав визначених законом.

Договір суборенди земельної ділянки зареєстровано у міськрайуправлінні Держкомзему у м. Тячів та Тячівському районі Закарпатської області, про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 12.04.2012р. за № 212440004000073.

Відповідно до приписів частини першої та пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України та статті 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів та умов договору.

Статтею 530 ЦК України, передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 173 ГК України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Частиною 2 цієї статті передбачено, що основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.

У відповідності до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Враховуючи викладене, покликання апелянта на те, що місцевим господарським судом неправильно застосовано положення ст. 193 ГК України, колегія суддів вважає безпідставними.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України та ст. 1 Закону України "Про оренду землі" право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користуватися на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст.13 Закону України "Про оренду землі").

Відповідно до статті 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Згідно статей 21 та 24 Закону України "Про оренду землі", орендодавець земельної ділянки, серед іншого, має право вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням та своєчасного внесення орендної плати за землю і визначено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Умовами укладеного між сторонами Договору з'ясовано, що Суборендар зобов'язаний вносити плату за користування земельною ділянкою у грошовій формі в розмірі 600,00 грн. щороку до кінця першого півріччя за поточний рік. Проте, Суборендарем з моменту укладення та державної реєстрації Договору договірні зобов'язання в частині сплати орендної плати не виконувалися.

Відповідно до частини другої статті 188 ГК України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

З'ясуванням доказів у справі встановлено, що 14.02.2013 року та 05.03.2013 року позивач надіслав відповідачу листи-претензії (а.с. 20, 22, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення а.с. 21, 24 та фіскальним чеком органу поштового зв'язку №8586 а.с. 23), де констатував що на земельній ділянці встановлена газова заправка та проводиться комерційна діяльність, а також просив усунути порушення щодо невиконання умов договору та сплатити заборгованість з орендної плати за землю, проте дані вимоги залишились без належного реагування з боку відповідача.

Крім цього, 22.04.2013 року позивач звернувся до відповідача з претензією-пропозицією (а.с. 25-29, що підтверджується описом вкладення у цінний лист фіскальним чеком органу поштового зв'язку № 2755 та повідомленням про вручення поштового відправлення а.с. 31, 32, 33) з вимогою про дострокове розірвання Договору суборенди земельної ділянки, проте відповіді на зазначену претензію-пропозицію відповідач не надав.

Пунктом 2.23. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року №6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" передбачено, що, розглядаючи справи зі спорів про розірвання договору оренди з підстав заборгованості з орендної плати, потрібно мати на увазі, що згідно зі статтями 1, 13 Закону України "Про оренду землі" основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі.

У підтвердження сплати орендної плати за землю за Договором суборенди земельної ділянки скаржник покликається на фіскальний чек № 5600 від 25.02.2013 року (а.с. 63), відповідно до якого здійснено поштовий переказ коштів.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» фіскальний звітний чек - це документ встановленої форми, надрукований реєстратором розрахункових операцій, що містить дані денного звіту, під час друкування якого інформація про обсяг виконаних розрахункових операцій заноситься до фіскальної пам'яті.

Поряд з цим, відповідно до Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 01.12.2000р. № 614, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 лютого 2001 р. за № 105/5296, фіскальний касовий чек на товари (послуги) (далі - касовий чек) - це розрахунковий документ, надрукований реєстратором розрахункових операцій при проведенні розрахунків за продані товари (надані послуги).

Водночас, фіскальний чек повинен містити обов'язкові реквізити, зокрема, адресу (місцезнаходження) господарської одиниці (суб'єкта господарювання).

Місцезнаходження (місце проживання) суб'єкта господарювання - місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи, що зазначене у свідоцтві про державну реєстрацію суб'єкта господарювання.

Як вбачається з наданої представником відповідача копії фіскального чека від 25.02.2013 року за №5600 про переказ 600,00 грн., він не містись реквізитів щодо відправника коштів, призначення платежу, не вказано належних реквізитів їх отримувача (повного найменування, адреси, інших ідентифікуючих реквізитів, тощо), не підтверджено в установленому порядку і того, що сума грошових коштів у розмірі 600,00 грн. призначена для оплати орендної плати за Договором суборенди земельної ділянки від 26.01.2012 року, та за який конкретно період.

При цьому, у фіскальному чеку зазначено адресу отримувача: 90571 Діброва, проте, у Договорі суборенди земельної ділянки від 26.01.2012 року адреса орендаря - АДРЕСА_2. Крім цього, найменування отримувача у фіскальному чеку вказано ОСОБА_3, однак у Договорі суборенди земельної ділянки від 26.01.2012 року найменування орендаря - ПП ОСОБА_3. А отже, у вказаному чеку не визначено призначення платежу, помилково вказано іншу адресу (село) та не визначено отримувача платежу.

Таким чином, колегія суддів вважає, що фіскальний чек № 5600 від 25.02.2013р. не може вважатися належним доказом надсилання позивачу грошових коштів у розмірі 600,00 грн. в рахунок оплати орендної плати за Договором суборенди земельної ділянки від 26.01.2012 року.

Приписами статті 782 ЦК України встановлено, що наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що Договором земельної ділянки від 26.01.2012 року передбачено, що плата за користування земельною ділянкою вноситься щороку до кінця першого півріччя за поточний рік на розрахунковий рахунок. Договір суборенди земельної ділянки укладено 26.01.2012 року, тобто відповідач, мав би внести плату за користування земельною ділянкою до 01.07.2012 року за 2012 рік та до 01.07.2013 року за 2013 рік. Проте, доказом на який покликається апелянт про сплату орендної плати за земельну ділянку є фіскальний чек від 25.02.2013р., який враховуючи викладене, не може вважатися належним доказом надсилання позивачу грошових коштів у розмірі 600,00 грн. в рахунок оплати орендної плати за Договором суборенди земельної ділянки від 26.01.2012 року.

Статтею 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

З матеріалів справи встановлено, що відповідач не виконує належним чином умови Договору суборенди земельної ділянки, які стосуються оплати, чим порушує норми законодавства України та права суборендодавця земельної ділянки. При цьому, незважаючи на неодноразові вимоги позивача, договірні зобов'язання в частині сплати орендної плати МПП „Новатор" не виконувались з моменту укладення та державної реєстрації Договору, що є істотним порушенням умов договору, належні і допустимі докази які б спростовували вказані висновки суду в матеріалах справи відсутні. Водночас, покликання скаржника на те, що суд дав неправильну оцінку претензіям позивача щодо вимоги сплати орендної плати, які не могли виконуватись МПП «Новатор» через відсутність у претензіях способу оплати та реквізитів отримувача, колегією суддів розцінюються як необґрунтовані. Разом з тим, судова колегія враховує те, що надіслані претензії - пропозиції, відповідачем залишені без відповіді та належного реагування.

Пунктом "д" статті 141 Земельного кодексу України встановлено, що однією з підстав припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Статтею 32 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до пункту 29. Договору суборенди земельної ділянки дія договору серед іншого, припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у наслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором.

Відповідно до статті 34 Закону України "Про оренду землі" у разі припинення або розірвання договору оренди землі, орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність заявлених вимог та задоволення позову, шляхом розірвання договору суборенди від 26.01.2012 року, укладеного між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 та МПП „Новатор" про надання в строкове платне користування земельної ділянки, яка розташована в АДРЕСА_1, площею 0.01 га.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що скаржником у справі не доведено обставини на які він покликається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33 та 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Закарпатської області від 10.09.2013 р. відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, а інші зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально не обґрунтовані, не базуються на законодавстві, що регулює спірні правовідносини, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку, відповідно до вимог ст. 49 ГПК України покласти на скаржника.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, - Львівський апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

1. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 10.09.2013р. у справі № 907/794/13 залишити без змін, апеляційну скаргу Малого приватного підприємства „Новатор", с. Грушово, Тячівський район №189 від 19.09.2013 року - без задоволення.

2. Судовий збір за перегляд рішення Господарського суду Закарпатської області в апеляційному порядку покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи скеровуються в Господарський суд Закарпатської області.

Повний текст постанови складений 24.01.2014р.

Головуючий-суддя Мельник Г.І.

Суддя Михалюк О.В.

Суддя Якімець Г.Г.