Рішення

від 29.04.2009 по справі 26/62

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

26/62

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.04.09                                                                                           Справа№ 26/62

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Комфортбуд”, м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Туристичної фірми „Трембіта”, м. Львів

про: стягнення 21 910,94 грн.

Суддя Деркач Ю.Б.

при секретарі Боровець Я.

Представники:

від позивача Стадник М.Т. –представник (довіреність б/н від 01.12.2008 р.)

від відповідача не з'явився

Представнику позивача роз'яснено його права та обов'язки

передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю „Комфортбуд”, м. Львів звернулося до господарського суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Туристичної фірми „Трембіта”, м. Львів про стягнення 21 910,94 грн.

Ухвалою суду від 16.03.2009 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 29.04.2009 р.

Представник позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав, просив позов задоволити повністю з підстав наведених у позовній заяві.

Відповідач явки повноважного представника у судове засідання не забезпечив, вимог ухвали суду від 16.03.2009 р. не виконав, проти позовних вимог у встановленому порядку не заперечив, причин неявки не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення № 4165332.

Відповідно до ст. 75 ГПК України суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне:

11.01.2008 р. між сторонами укладено договір № 01/2 купівлі-продажу товару (далі по тексту –договір).

За умовами договору позивач зобов'язався передати у власність відповідача товар згідно супровідної накладної, а відповідач зобов'язався прийняти даний товар і сплатити ціну, на умовах, вказаних в цьому договорі  та визначену у супровідній накладній (рахунку на передоплату) відповідно до кожного конкретного факту поставки товару.

На виконання умов договору позивач на підставі довіреності серія ЯПД № 925341 від 17.11.2008 р. по накладним № 0004731 від 17.11.2008 р. на суму 8 696,16 грн. та № 0004779 від 19.11.2008 р. на суму 15 649,20 грн. поставив відповідачу товар на загальну суму 24 345,36 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

01.10.2008 р. сторонами підписано угоду № 1 про внесення змін та доповнень до договору, якою абз. 1 п. 2.1. договору викладено в наступній редакцій: Покупець зобов'язаний здійснити оплату за партію товару, яка поставляється на умовах відтер мінування не пізніше як протягом 14 календарних днів з моменту фактичного прийняття товару Покупцем, в сумі, вказаній в кожній конкретній накладній. Фактом отримання товару є факт виписування накладної (дата складання накладної).

Таким чином, відповідач зобов'язався здійснити оплату отриманого від позивача товару протягом 14 календарних днів.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З матеріалів справи вбчається, що відповідач своїх зобов'язань перед позивачем щодо оплати вартості отриманого товару належним чином не виконав, внаслідок чого у нього виникла заборгованість в сумі 18 346,00 грн.

Згідно ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст. 547 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пунктом 5.2. договору передбачено, що у разі прострочення сплати за товар Покупець (відповідач) сплачує Продавцю (позивачу) пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від суми заборгованості за кожний день такого прострочення, тридцять відсотків річних за користування чужими коштами, а також, якщо прострочив сплату вартості поставленого товару більш як на вісімдесят календарних днів з моменту одержання товару штраф в розмірі двох відсотків від суми цього договору.

Отже, враховуючи норми Цивільного кодексу України, позивачем правомірно нараховано відповідачу пеню в розмірі 974,44 грн., 30% річних за користування чужими коштами та штраф за прострочення сплати вартості поставленого товару більш як на вісімдесят календарних днів з моменту одержання товару в розмірі 366,92 грн.

Крім того, згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Позивачем нараховано відповідачу інфляційні втрати на загальну суму 883,68 грн. та три проценти річних на загальну суму 121,85 грн.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги обгрунтовані, підставні та такі, що підлягають до задоволення повністю.

З огляду на викладене, керуючись Конституцією України, ст.ст. 526, 530, 546, 547, 549, 625 ЦК України, ст. 193 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, господарський суд –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задоволити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Туристичної фірми „Трембіта” (юридична адреса: м. Львів, вул. Марка Вовчка, 47/1,2, фактична адреса: м. Львів, вул. Липинського, 54, р/р 26002328101001 в ЛРУ АКБ „Надра”, МФО 325978, код ЄДРПОУ 13796704) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Комфортбуд” (м. Львів, вул. Городоцька, 355, р/р 2600700601153 у ЛФ „Укрексімбанк”, МФО 325718, код ЄДРПОУ 31442535) 18 346 грн. 00 коп. основного боргу, 974 грн. 44 коп. пені, 1 218 грн. 05 коп. – 30% річних за користування чужими коштами, 366 грн. 92 коп. штрафу, 883 грн. 68 коп. інфляційних втрат, 121 грн. 85 коп. –3% річних, 219 грн. 11 коп. державного мита та 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

4.          Видати Товариству з обмеженою відповідальністю „Комфортбуд” довідку на повернення з державного бюджету 71,89 грн. державного мита як зайво сплаченого.

Суддя                                                                                             Деркач Ю.Б.