Постанова

від 16.01.2014 по справі 826/12690/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/12690/13-а(у 2-х томах) Головуючий у 1-й інстанції:

Суддя-доповідач: Усенко В.Г.

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 січня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Усенка В.Г,

суддів: Бистрик Г.М., Оксененка О.М.,

при секретарі Костюченко М.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Колор Систем» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 вересня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Колор Систем» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Колор Систем» (далі - Позивач) звернулося до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - Відповідачі) у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 11.06.2013р. № 0000142230, № 0000152230.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 вересня 2013 року в задоволенні вимог адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги адміністративного позову в повному обсязі.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши представників сторін, що прибули у судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а оскаржувану постанову - скасувати, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є зокрема, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проведено позапланову документальну виїзну перевірку ТОВ «КОЛОР СИСТЕМ» щодо підтвердження взаємовідносин з ТОВ «Проммаст - Стандарт», ТОВ «Різано Трейд», ТОВ «ТПК «Техномашпостач» за період з 01.10.2009 по 30.09.2012р. та складено Акт №984/22-30/31905435 від 08.04.2013р.

На підставі виявлених під час перевірки порушень податкового законодавства відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 11.06.2013р. №0000142230 по податку на прибуток на загальну суму 54 155,00 грн. (за основним платежем 36 103,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 18 052,00 грн.) та податкове повідомлення - рішення від 11.06.2013р. №0000152230 по податку на додану вартість на загальну суму 38 151,00 грн. (за основним платежем 25 434,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 12 717,00 грн.).

Податковим органом встановлено, а судом першої інстанції взято до уваги, що у ТОВ «Проммаст-Стандарт», ТОВ «Різано Трейд», ТОВ «ТПК «Техномашпотач» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні власні основні фонди, технічний персонал, власні виробничі активи, власні складські приміщення, транспортні засоби у необхідній кількості, вбачається проведення транзитних фінансових потоків спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, тому наведені обставини свідчать про відсутність факту реального здійснення господарської діяльності зазначених підприємств за період з 01.10.2009р. по 30.09.2012р. та безпідставного формування податкових зобов'язань з ПДВ по операціям з продажу товарів (робіт, послуг).

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні вимог адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що укладені між позивачем та контрагентами правочини (договори) є такими, що вчиненні без мети настання реальних наслідків, а також завідомо суперечать інтересам держави і суспільства та порушують публічний порядок, відповідачем надано достатні докази, які свідчать що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято в межах повноважень податкового органу та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, обґрунтовано та правомірно.

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні вимог адміністративного позову, оскільки він не знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції, між позивачем та контрагентами ТОВ «Проммаст-Стандарт», ТОВ «Різано Трейд», ТОВ «ТПК «Техномашпотач» були укладені правочини (договори) за період з 01.10.2009р. по 30.09.2012р.

Як вбачається з акту перевірки, на думку відповідача, всі правочини (договори), укладені між позивачем та контрагентами, є нікчемними та, відповідно, не створюють інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, а виписані контрагентами первинні бухгалтерські документи не можуть бути прийняті до уваги як первинні бухгалтерські документи в розумінні Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні".

Щодо правочинів укладених між позивачем та його контрагентами суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Зазначені контрагенти позивача на момент здійснення господарської операції були суб'єктами підприємницької діяльності і мали свідоцтво платників ПДВ.

Відповідачем досліджено всі первинні бухгалтерські документи по взаємовідносинам з контрагентами позивача та встановлено розбіжність між сумою податкового зобов'язання по взаємовідносинах з контрагентами ТОВ «Проммаст - Стандарт», ТОВ «ТПК «Техномашпостач», ТОВ «Різано Трейд» та сумою податкового кредиту ТОВ «Колор Систем».

Суд першої інстанції, погоджуючись з висновками податкового органу, зазначив, що відсутність складених належним чином товарно-транспортних накладних в дані справі є свідченням відсутності факту перевезення товару, що, у свою чергу, може вказувати на фіктивність відповідної господарської операції.

Відсутність підтверджуючих документів на перевезення товарів, зокрема відсутність товарно-транспортних накладних, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими такі доводи, оскільки чинне законодавство не передбачає для формування витрат у платників податків обов'язкової наявності товарно-супровідних документів щодо перевезення товарів.

Законом України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 р. № 2344-111 визначено, що перевезення вантажів здійснюється на підставі цивільно-правових договорів, без застереження щодо обов'язкового застосування ТТН, які за своєю суттю можуть бути тільки однією з рекомендованих форм договору перевезення.

Крім того, придбаний товар у контрагентів ТОВ «Проммаст - Стандарт», ТОВ «ТПК «Техномашпостач», ТОВ «Різано Трейд» було реалізовано іншим товариствам, що підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, які досліджені судом апеляційної інстанції в повному обсязі.

Отже, враховуючи зазначене та дослідивши первинні документи, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем доведено реальний рух активів в своїй господарській діяльності.

Дійсність виконання договорів з контрагентами підтверджена необхідними первинними документами, які відповідають вимогам пункту 2 статті 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.

Аналіз правових норм чинного законодавства України свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Суд апеляційної інстанції критично ставиться до тверджень відповідача та висновку суду першої інстанції щодо відсутності підстав вважати дійсними надані позивачем первинні документи в розумінні Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в Інформаційному листі від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», а також у Інформаційному листі від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11, процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1) встановлення факту здійснення господарської операції (в т. ч. дослідження усіх первинних документів, які належить складати залежно від певного виду господарської операції);

2) встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції (в т.ч. з'ясування можливої обізнаності платника щодо можливих дефектів у правовому статусі його контрагентів);

3) встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку (зокрема, наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку);

4) встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Крім того, суд апеляційної інстанції враховує той факт, що відповідачем не надано вироку у кримінальній справі, яким би встановлювались обставини протиправної діяльності позивача, його контрагентів, їх посадових осіб, з яких би вбачався зв'язок та обізнаність позивача щодо можливої протиправної діяльності певного підприємства та щодо можливої спрямованості певних угод на ухилення від сплати податків, яка б набрала законної сили.

Посилання податкового органу на відсутність трудових ресурсів, виробничого обладнання, складських, офісних та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, сировини у контрагентів є безпідставними, адже порушується принцип індивідуальної відповідальності - за трудові відносини в контрагентів податковий орган намагається притягнути до відповідальності позивача; будь-які порушення трудового законодавства не стосуються сфери податкового права у даній справі; контрагенту не заборонено залучати виконавців на підставі договорів підряду (надання послуг) на виконання зазначених договорів.

Отже, судом першої інстанції помилково зроблено висновок, що господарські операції між позивачем та його контрагентами з продажу товарів та надання послуг фактично не мали реального характеру, купівля-продаж, замовлення та поставка товарів (виконання робіт) оформлені лише документально та не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України» від 02.12.2010 року №2756-VІ, який набрав чинності 01.01.2011 року, статтю 228 Цивільного кодексу України доповнено частиною третьою, відповідно до якої, у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним, в зв'язку з чим, для визнання правочинів недійсними, їх недійсність має бути встановлена в судовому порядку.

Але, відповідач для визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами до суду з відповідним адміністративним позовом не звертався, тому, визнання в Акті перевірки укладених позивачем правочинів нікчемними є протиправним.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що позивачем було вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.

В зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів вважає, що вимоги адміністративного позову підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції рішення прийнято з порушення норм матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим, колегія суддів вважає необхідним рішення суду першої інстанції скасувати.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Колор Систем» - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 вересня 2013 року - скасувати. Ухвалити нову постанову, якою вимоги адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Колор Систем» - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 11 червня 2013 року № 0000142230 та № 0000152230.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий - суддя В.Г. Усенко

судді: Г.М. Бистрик

О.М. Оксененко

Головуючий суддя Усенко В.Г.

Судді: Бистрик Г.М.

Оксененко О.М.