Постанова

від 19.05.2009 по справі 16/176-08-4998

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

16/176-08-4998

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"19" травня 2009 р. Справа № 16/176-08-4998

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді - Бойко Л.І.,

суддів: Величко Т.А., Жукової А.М.

при секретарі Арбієві А.А.

за участю представників сторін:

від позивача - Вілкова О.В.

від відповідача - Цапенко О.В.

розглянувши апеляційну скаргу ТОВ „Гефест”

на рішення господарського суду Одеської області від 18.02.2009р.

по справі № 16/176-08-4998

за позовом ТОВ „Українська гірничо-металургійна компанія „Одеса”

до ТОВ „Гефест”

про стягнення 528421,83 грн.

встановив:

ТОВ „Українська гірничо-металургійна компанія-Одеса” звернулось до господарського суду Одеської області з позовом та уточненнями до нього про стягнення з ТОВ „Гефест” 420767,59 грн. основного боргу за договором поставки № 26/08 від 25.02.2008р., 8738,92 грн. 3% річних та 26822,17 грн. інфляційних витрат та пені 72093, 15 грн., а всього 528421,83 грн. загальної заборгованості, посилаючись на неналежне виконання відповідачем договірних зобов'язань в частині своєчасної та повної оплати вартості одержаного від позивача товару.

Рішенням господарського суду Одеської області від 18.02.2009р. (суддя Желєзна С.П.) позов задоволено. Cтягнуто з відповідача на користь позивача 420767, 59 грн. основного боргу, 8738,92 грн. –3% річних, 26822,17 грн. інфляційних витрат, 72093,15 грн. пені, 6317,69 грн. держмита і 118 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

ТОВ „Гефест” із рішенням суду частково не погодилось і звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати частково і винести нове рішення, яким стягнути з ТОВ „Гефест” заборгованість в розмірі 420767,59 грн., в решті позову відмовити, посилаючись на неврахування судом обставин, що мають значення для справи, а саме того, що ТОВ „Гефест” прикладало максимум зусиль, щоб виконати свої зобов'язання, незважаючи на наслідки світової фінансової кризи, часткове порушення зобов'язань є винятком, а не практикою, невиконання зобов'язань за договором у зв'язку із світовою кризою має розцінюватися як обставини непереборної сили.

Позивач вважає рішення суду законним і обґрунтованим і просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Як свідчать матеріали справи і встановлено судом, 25.02.2008р. між ТОВ „Українська гірничо-металургійна компанія  - Одеса” (Постачальник) та ТОВ „Гефест” (Замовник) було укладено договір поставки № 26/08, відповідно до умов п.п. 1.1, 1.2 якого Постачальник зобов'язався поставити, а Покупець прийняти та оплатити в порядку, установленому даним договором, металопрокат. Найменування, кількість та ціна товару вказується у специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору та видаткових накладних, що направляються на адресу Покупця або за узгодженням сторін вказується тільки у видаткових накладних.

Згідно п.п. 3.1, 3.2 цього договору товар відпускається Покупцю партіями, які надаються Постачальником з урахуванням трьохденної доставки товару з дати отримання замовлення або отримання передплати.  Постачальник здійснює поставку товару Покупцю автомобільним транспортом на умовах EXW –склад Постачальника (Інкотермс 2000), якщо товар доставляється транспортом Покупця або на умовах FCA –склад Покупця, якщо товар доставляється транспортом Постачальника. Передача товару здійснюється на підставі довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей шляхом підписання накладної.  

Відповідно до п.п.4.1., 4.2, 4.3 договору, розрахунок за кожну партію поставленого товару здійснюється за згодою сторін у безготівковій формі в день отримання товару.

У відповідності зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Судом встановлено, що між сторонами тривалий час існували договірні відносини. За весь час існування договірних відносин позивачем було поставлено, а відповідачем отримано металопродукції на загальну суму 3341569,78 грн. Всього за період поставки товару відповідачем було сплачено грошових коштів на загальну суму 2921535,92 грн. Залишок несплаченої суми складає 420767,59 грн. яка до нинішнього часу відповідачем погашена не була та в процесі розгляду справи як судом першої інстанції, так і апеляційним господарським судом, відповідачем не оспорюється. Дана сума заборгованості виникла  на підставі укладеного між сторонами 25.02.2008р. договору поставки № 26/08 за отриману металопродукцію згідно видаткових накладних за  № ОДп-00549 від 13.06.2008р. на суму 147716,70 грн., № ОДг-000656 від 20.06.2008р. на суму 131294,50 грн., № ОДг-000682 від 24.06.2008р. на суму 139319,10 грн., № ОДг-000676 від 24.06.2008р. на суму 154955,15 грн., № ОДп-00652 від 29.07.2008р. на суму 6638,90 грн., №ОДо-00733 від 29.07.2008р. на суму 721,60 грн.,  № ОДо-00807 від 14.08.2008р. на суму 7457,00 грн. на підставі довіреностей сер. ЯОЧ № 599816 від 13.06.2008р., сер. ЯПЗ № 196052 від 29.07.2008р., сер. ЯПЗ № 203459 від 13.08.2008р.

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України договір  є  обов'язковим  для  виконання сторонами. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Але в порушення умов договору поставки № 26/08 від 25.02.2008р. та вищевказаних вимог діючого законодавства відповідачем було здійснено часткову оплату товарів, отриманих за переліченими вище видатковими накладними, внаслідок чого за ним утворилася заборгованість на загальну  суму 420767,59 грн., яка до теперішнього часу у добровільному порядку погашена ним не була і з якою він погоджується.

Відповідно ж до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки –грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання. Згідно ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996р. платники  грошових  коштів  сплачують  на  користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню  в  розмірі,  що встановлюється за згодою сторін. Розмір  пені,  передбачений  ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати  подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно п. 7.1 договору поставки № 26/08 від 25.02.2008р. за несвоєчасну оплату вартості товару Покупець зобов'язувався сплатити Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочки   від вартості несвоєчасно оплаченої партії товару.

Таким чином, за несвоєчасне виконання Покупцем грошових зобов'язань за вказаним договором ТОВ „Українська гірничо-металургійна компанія  - Одеса” вірно було додатково нараховано ТОВ „Гефест” 72093,15 грн. пені.

Згідно ж ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив  виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. Ці положення кореспондують із п. 7.2  договору поставки № 26/08 від 25.02.2008р., укладеного між сторонами по справі, тому нарахування позивачем відповідачу 26822,17 грн. збитків від інфляції та 8738,92 грн. 3% річних з прострочених сум є також вірним.

Посилання відповідача на необхідність звільнення його від сплати індексу  інфляції, трьох відсотків річних та пені з огляду на економічну кризу не приймаються до уваги, оскільки є необґрунтованими, не підтвердженими жодними допустимими доказами і згідно ч. 2 ст. 617, ч. 1 ст. 625 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Твердження відповідача про помилки в розрахунках спростовуються матеріалами справи.

Таким чином, рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, заснованим на повному, всебічному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи та оцінки доказів і підстави для його зміни чи скасування відсутні.

                         Керуючись ст. ст. 101, 103-105  ГПК України, колегія суддів

постановила:

       Рішення господарського суду Одеської області від 18.02.2009р. у справі № 16/176-08-4998 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

          Постанова в порядку ст. 105 Господарського Процесуального Кодексу України набирає законної  сили з дня її прийняття.

     Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя                                                                       Л.І. Бойко

Суддя                                                                                       Т.А. Величко                                       

Суддя                                                                                           А.М. Жукова