Рішення

від 21.01.2014 по справі 910/11345/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/11345/13 21.01.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю " Франс Гардінер Україна"

До Товариства з обмеженою відповідальністю "Практікер Україна"

про стягнення 318 093,53 грн.

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники сторін:

Від позивача Подільський А.Ю. (дов. б/н від 18.09.2013 року);

Від відповідача Рясков В.В. (дов. № 1 від 15.07.2013 р.)

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 21.01.2014 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Франс Гардінер Україна" (далі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Практікер Україна" (далі по тексту - відповідач) про стягнення 318093,53 грн. за договором № 0387/03BD2009 від 27.01.2009 року, з яких 299993,09 грн. основного боргу, 11218, 98 грн. пені, 6881, 46 грн. трьох процентів річних та покладання судових витрат на відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.06.2013 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/11345/13, розгляд справи призначено на 23.07.2013 року.

19.07.2013 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва представником відповідача подано клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою господарського суду від 23.07.2013 року судом відкладено розгляд справи на 13.08.2013 року відповідно ст. 77 ГПК України, у зв'язку з необхідністю витребування додаткових доказів по справі, відсутністю представника відповідача, задоволенням клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.08.2013 року в порядку ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 17.09.2013 року, у зв'язку з необхідністю надання додаткових доказів по справі, необхідністю надання сторонам можливості врегулювати спір мирним шляхом.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 17.09.2013 року, у зв'язку з перебуванням судді Бондаренко Г.П. у відпустці, справу № 910/11345/13 передано для розгляду судді Балацу С. В.

17.09.2013 року від позивача у справі надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача 248833,84 грн., з яких 228031,69 грн. - основного боргу за поставлений, однак неоплачений товар, 8 527,76 грн. - пені, 5 912,51 грн. - 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.09.2013 року справу прийнято до провадження судді Балаца С. В., розгляд справи призначено на 05.11.2013 року.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 30.09.2013 року, в зв'язку з виходом судді Бондаренко Г. П. з відпустки справу № 910/11345/13 передано для розгляду судді Бондаренко Г. П. та прийнято до її провадження.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 05.11.2013 року з зв'язку з перебуванням судді Бондаренко Г. П. у відпустці справу передано для розгляду судді Балацу С. В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.11.2013 року справу № 910/11345/13 прийнято до провадження судді Балаца С. В., розгляд справи призначено на 10.12.2013 року.

Розпорядженням В.о. Голови Господарського суду міста Києва від 11.11.2013 року в зв'язку з виходом судді Бондаренко Г. П. з відпустки справу № 910/11345/13 передано для розгляду судді Бондаренко Г. П. та прийнято до її провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.12.2013 року прийнято заяву про зменшення позовних вимог, в судовому засіданні оголошено перерву до 17.12.2013 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.12.2013 року в порядку ст. 69 ГПК України продовжено строк вирішення спору на п'ятнадцять днів, в порядку ст. 77 ГПК України в судовому засіданні оголошено перерву до 21.01.2014 року.

В судове засідання 21.01.2014 року представники сторін з'явились. Представник позивача в судовому засіданні надав додаткові документи по справі. Представник відповідача надав усні пояснення по суті справи, в яких частково визнав свою заборгованість.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем його зобов'язань по оплаті поставленого товару за договором поставки та надання послуг № 0387/03ВD2009 від 27.01.2009 року.

Відповідач відповідно до відзиву на позов заперечує проти суми заборгованості на підтвердження чого надав відповідні докази. Спір між сторонами виник стосовно суми заборгованості.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

27.01.2009 року між позивачем (як постачальником за умовами договору) та відповідачем (як практікер по тексту договору, покупець) було укладено договір купівлі-продажу (національний) № 0387/01ВD2009 від (далі за текстом - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору, умови цього договору та всіх додатків до нього регулюють ділові відносини між практікер та/або підприємствами для яких компанія практікер виконує закупівельні обов'язки, з одного боку, та постачальником, з іншого боку. Згідно п. 1.2. договору, Правила та умови постачальника можуть застосовуватися у виняткових випадках, якщо сторони прямо домовилися про їх застосування у письмовій формі.

Загальні умови поставки та надання послуг №0387/03 ВD 2009 від 27.01.2009 року (далі за текстом - загальні умови) між позивачем і відповідачем було погоджено і підписано.

Крім того, між позивачем і відповідачем було укладено договір про умови № 038724 від 01.01.2012 року (далі за текстом - договір про умови), відповідно до якого строк платежу до 31.12.2011 року - 45 днів, підстава - надходження товарів/рахунку, строк платежу з 01.01.2012 року - 60 днів, підстава - надходження товарів/рахунку.

Пунктом 9.1. договору сторони погодили, що додатки до цього договору, зокрема, договір про умови та Загальні умови поставки та надання послуг, вважаються невід'ємними частинами даного договору купівлі - продажу.

Відповідно до п. 5.1. загальних умов строк оплати визначається згідно зі ст. 4 Договору про Умови і залежно від того, яка з цих подій сталась пізніше, відраховується або з дня передачі товарів за даною Угодою, або з дня отримання усіх необхідних документів щодо поставленого товару головним офісом практікер.

Відповідно до наданих суду доказів позивач поставив відповідачу на підставі замовлень останнього товар на загальну суму 299993, 09 грн. (що підтверджується видатковими накладними наявними в матеріалах справи). При цьому, із наданих в матеріали справи видаткових накладних не вбачається, що поставка товару здійснена на підставі договору купівлі-продажу (національний) № 0387/01ВD2009 від 27.01.2009 року, проте відповідачем не заперечується, що поставка йому товару на суму 299993, 09 грн. здійснена за договором купівлі-продажу (національний) № 0387/01ВD2009 від 27.01.2009 року.

Відповідно до наданого сторонами в матеріали справи акту звіряння розрахунків станом на 31.12.2012 року підписаного обома сторонами 23.08.2013 року заборгованість відповідача перед позивачем становить 228031, 69 грн. Зазначений акт звіряння посилань на договір купівлі-продажу (національний) № 0387/01ВD2009 від 27.01.2009 року не містить, проте містить посилання на видаткові накладні по яким здійснювалась поставка.

За твердженням відповідача, сума заборгованості відповідача перед позивачем складає 68 275, 34 грн., проте строк її оплати не настав, з огляду на ненадання позивачем відповідачу всіх необхідних документів у порядку 5.1. загальних умов.

На підтвердження суми заборгованості відповідача перед позивачем відповідачем надано суду платіжні доручення, що підтверджують оплату 105534,10 грн. відповідачем на рахунок позивача по договору № 038711, заяви про припинення зобов'язань шляхом зарахування зустрічних вимог на загальну суму 109 030, 60 грн. на основі договору купівлі - продажу (національного) за № 038711 від 27.01.2009 року та документи щодо повернення товару на суму 96 945, 61 грн.

Із матеріалів позовної заяви вбачається, що позивач питання щодо оплати заборгованості за договором намагався вирішити в досудовому порядку шляхом направлення відповідачу відповідної претензії.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

За своєю правовою природою договір купівлі-продажу (національний) № 0387/01ВD2009 від 27.01.2009 року є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Як встановлено судом, позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору поставлено відповідачу товар на суму 299993, 09 грн., що підтверджується матеріалами справи. Оскільки відповідач не заперечує, що поставка позивачем йому товару по видатковим накладним наявним в матеріалах справи, відбувалась за договором купівлі-продажу (національний) № 0387/01ВD2009 від 27.01.2009 року, суд при вирішенні справи виходить із зазначеного.

Відповідно до акту звіряння розрахунків станом на 31.12.2012 року підписаного обома сторонами 23.08.2013 року та тверджень позивача заборгованість відповідача перед позивачем становить 228031,69 грн., строк оплати якої настав.

Заборгованість відповідача перед позивачем, як вбачається із заяви про зменшення позовних вимог, зменшилася за рахунок несплачених позивачем відповідачу сум винагороди за надані йому відповідачем послуги та за рахунок повернення товару.

Доказів оплати поставленого товару/заборгованості відповідачем в розмірі 228031,69 грн. за договором купівлі-продажу (національний) № 0387/01ВD2009 від 27.01.2009 року матеріали справи не містять.

Надані відповідачем в матеріали справи документи, зокрема, платіжні доручення та заяви про зарахування зустрічних вимог відносяться до зобов'язань за договором № 038711 від 27.01.2009 року, і відповідно не підтверджують виконання відповідачем його зобов'язань за договором № 0387/01 ВD 2009 від 27.01.2009 року.

Накладні на повернення товару (підписані позивачем) надані відповідачем в матеріали справи підтверджують повернення товару на суму 24 679, 64 грн. Не підписані позивачем накладні на повернення товару суд не приймає в якості доказів на підставі ст. 34 ГПК України.

В матеріалах справи відсутні докази часткової оплати та/або зарахування зустрічних вимог та/або повернення товару на суму 71 961, 40 грн. (299 993, 09 - 228 031, 69). Проте, позивачем стверджується, що на зазначену суму зобов'язання відповідача перед ним зменшилися (відсутні), отже суд при вирішенні спору виходить із зазначеного.

Твердження позивача, стосовно розміру заборгованості відповідача перед ним (228 031, 69 грн.) поданими відповідачем документами до матеріалів справи не спростовані та підтверджені актом звіряння розрахунків підписаним сторонами. Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновків, що заборгованість відповідача перед позивачем за договором становить 228031, 69 грн.

Позивачем умови договору виконані в повному обсязі, у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору. Відповідачем, в свою чергу, жодних претензій у строки визначені договором, щодо невідповідності поставки умовам договору не заявлялось та доказів іншого суду не надано.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів на підтвердження сплати заборгованості у розмірі 228 031, 69 грн. відповідачем суду не надано.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором в сумі 228 031, 69 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк оплати товару, у відповідності до п. 4. договору про умови є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 228 031, 69 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При цьому, судом відхиляються доводи відповідача стосовно ненастання строку оплати по договору, так як позивачем не надано всіх необхідних документів щодо повернення товару, адже згідно п. 4 договору про умови підставою платежу за договором є, зокрема, надходження товару/рахунку, що кореспондується з п. п. 5.1, 5.5. загальних умов. При цьому, відповідач доводів щодо ненадходження рахунків на оплату поставленого товару не наводить, з чого суд дійшов висновку, що рахунки були виставлені. А стосовно не отримання відповідачем необхідних документів щодо поставленого товару, суд зазначає, що таке твердження відповідача не підтверджено жодними доказами (зокрема, наприклад, направленими відповідачем позивачу вимогами надати необхідні документи).

Щодо заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача 8 527, 76 грн. пені за загальний період з 25.07.2012 року по 06.05.2013 року в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки, то такі вимоги задоволенню не підлягають, з огляду на вказане нижче.

Відповідно до приписів ст. 549 ЦК України пенею, є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою. При цьому, згідно ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» регулює договірні відносини між суб'єктами господарювання. Договір поставки укладений між сторонами не містить положень щодо нарахування пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

Таким чином, нарахування пені здійснюється за порушення договірних зобов'язань, якщо це передбачено договором.

Нарахування пені за порушення зобов'язань відповідача по оплаті поставленого товару, договором, договором про умови та загальними умовами не передбачено, таким чином вимоги про стягнення пені за несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язань по оплаті поставленого товару в розмірі 8 527, 76 грн. за загальний період з 25.07.2012 року по 06.05.2013 року задоволенню не підлягають.

Заявлені позивачем вимоги стосовно стягнення з відповідача 5 912, 51 грн. 3 % річних за період з 25.07.2012 року по 22.07.2013 року судом задовольняються, на підставі нижчевикладеного.

Згідно ст. 229 Господарського кодексу України та ст.625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3 % річних ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних підлягають задоволенню відповідно до наведеного в заяві про зменшення позовних вимог розрахунку. При здійсненні перевірки розрахунку 3% річних, нарахованих позивачем, судом встановлено, що ним правильно здійснено вказаний розрахунок.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, стягненню з відповідача підлягають 228 031, 69 грн. основного боргу та 5 912, 51 грн. 3 % річних.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно задоволених позовних вимог.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Практікер Україна» (02002, м. Київ, вул. Окіпної Раїси, 8-Б, 2-й поверх; код ЄДРПОУ 33938302; з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Франс Гардінер Україна» (01021, м. Київ, вул. Михайла Грушевського, буд. 28/2, н. п. 43; код ЄДРПОУ 33744152) 228031 (двісті двадцять вісім тисяч тридцять одну) грн. 69 коп. основної заборгованості, 5912 (п'ять тисяч дев'ятсот дванадцять) грн. 51 коп. 3 % річних та 4 678 (чотири тисячі шістсот сімдесят вісім) грн. 89 коп. судового збору.

3. В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 27.01.2014р.

Суддя Г.П. Бондаренко