Постанова

від 05.05.2014 по справі 910/11345/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" травня 2014 р. Справа№ 910/11345/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ропій Л.М.

суддів: Кондес Л.О.

Рябухи В.І.

за участю представників сторін:

від позивача: Бондарчук О.А. - представник, дов. б/н від 04.02.2014;

від відповідача: Рясков В.В. - представник, дов. № 5 від 05.02.2014;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Практікер Україна"

на рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2014

у справі № 910/11345/13 (суддя Бондаренко Г.П.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Франс Гардінер Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Практікер Україна"

про стягнення 318 093,53 грн.

На підставі ст.ст.77, 99 ГПК Україна ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 24.03.2014 та від 14.04.2014 розгляд апеляційної скарги у справі № 910/11345/13 відкладено на 14.04.2014 та 05.05.2014, відповідно.

Згідно із ст.ст.69, 99 ГПК України розгляд апеляційної скарги у справі № 910/11345/13 продовжено.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.01.2014 у справі № 910/11345/13 позов задоволено частково, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 228 031,69 грн. основної заборгованості, 5 912,69 грн. 3% річних, 4 678,89 грн. судового збору; в задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що доказів оплати поставленого товару/ заборгованості відповідачем в розмірі 228 031,69 грн. за договором купівлі-продажу (національний) № 0387/01ВD2009 від 27.01.2009 матеріали справи не містять; надані відповідачем в матеріали справи документи, зокрема, платіжні доручення та заяви про зарахування зустрічних вимог, відносяться до зобов'язань за договором № 038711 від 27.01.2009 і відповідно не підтверджують виконання відповідачем його зобов'язання за договором № 0387/01ВD2009 від 27.10.2009; не підписані позивачем накладні на повернення товару суд не приймає в якості доказів на підставі ст.34 ГПК України; нарахування пені за порушення зобов'язань відповідача по оплаті поставленого товару договором про умови та загальними умовами не передбачено; при здійсненні перевірки розрахунку 3% річних, нарахованих позивачем, судом встановлено, що ним правильно здійснено розрахунок.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2014 у справі № 910/11345/13 скасувати повністю з підстав недоведеності обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права і прийняти нове рішення, яким зменшити суму основної заборгованості до 68 275,34 грн., в задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Скаржник вказує на те, що сторонами 01.03.2011 було підписано додаток № 2 до договору купівлі-продажу (національного) № 0387/01ВD2009 від 27.01.2009, яким було змінено порядкові номери договорів; суд повинен був врахувати надані відповідачем до матеріалів справи документи, які підтверджують виконання відповідачем зобов'язань по оплаті товару перед позивачем, зокрема, платіжні доручення про оплату товару на загальну суму 105 534,10 грн. та заяви про припинення зарахування зустрічних вимог на загальну суму 109 030,60 грн., які підтверджують факт припинення зобов'язань по оплаті товарів, шляхом проведення заліку зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав.

На думку скаржника, зменшення позивачем суми позовних вимог на 71 961,40 грн. є обставиною, яка має істотне значення для справи, та є не доведеною.

Як вважає скаржник, суд, встановивши факт повернення товару на суму 24 679,64 грн., не зменшив відповідно суму задоволених вимог.

Скаржник вважає, що решта накладних на повернення товару, а саме: № 70000015525 від 12.07.2012 на суму 62 628,98 грн., № 70000015614 від 17.07.2012 на суму 10.126,99 грн., помилково не були прийняті судом в якості доказів по причині того, що ці накладні не підписані позивачем, оскільки факт повернення товару на зазначені в накладних суми було визнано самим позивачем при проведенні звіряння взаєморозрахунків згідно із актом звіряння розрахунків станом на 31.12.2012.

Як стверджує скаржник, в акті звіряння розрахунків відповідачем визнано заборгованість перед позивачем тільки у розмірі 68 275,34 грн., про що зазначено на останній сторінці акту звіряння.

На думку скаржника, судом не було надано належної оцінки актам приймання-передачі послуг BWK-2003005 від 10.08.2012 на загальну суму 77 007,00 грн., згідно із якими позивачу були нараховані та виставлені до сплати штрафні санкції за недотримання квоти (асортименту) товару, а потім на підставі п.5.8 Загальних умов поставки та надання послуг відповідачем було припинено зобов'язання по оплаті поставлених товарів, шляхом проведення заліку зустрічних однорідних вимог на суму виставлених штрафів.

Скаржник вважає, що 3% річних нараховані безпідставно, тому що строк сплати 68 275,34 грн. ще не настав, оскільки позивач не надав відповідачу всіх необхідних документів щодо повернення товару, зокрема, підписаної накладної на повернення товару № 7000005525 від 12.07.2012, накладної на повернення товару № 7000015614 від 17.07.2012 (п.5.1 Загальних умов).

До апеляційної скарги скаржником додано копію додатку № 2 від 01.03.2011 до договору купівлі-продажу (національного) № 0387/01ВD2009 від 27.01.2009, опису вкладення у лист з оголошеною цінністю 1. Акт прийомки-передачі послуг від 10.08.2012 на суму 77 007,00 грн., рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

У письмовому поясненні від 25.04.2014 відповідач, зокрема, вказує на те, що в акті звіряння позивач подвоїв суму заборгованості 9 767,35 грн., яка була врахована відповідачем пізніше.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти доводів скаржника, посилаючись, зокрема, на те, що надані відповідачем до матеріалів справи документи, зокрема, платіжні доручення та заяви про зарахування зустрічних вимог відносяться до зобов'язань за договором № 038711 від 27.01.2009 і, відповідно, не підтверджують виконання відповідачем його зобов'язань за договором № 0387/01ВD2009 від 27.01.2009; належним чином оформлені накладні на повернення товару (підписані позивачем) надані відповідачем в матеріали справи, підтверджують повернення товару на суму 24 679,64 грн.; відповідно до додатку № 2 до договору купівлі-продажу (національний) № 0387/01ВD2009 від 27.01.2009, наданого відповідачем до апеляційної скарги, не вбачається зміни порядкового номеру зазначеного договору на будь-який інший.

У письмовому поясненні від 25.04.2014 позивач, зокрема, вказує на те, що зазначення відповідачем в акті звіряння розрахунків від 31.12.2012 дебіторської заборгованості на суму 3 450,00 грн. та 69 550,00 грн. не відповідає дійсності, оскільки зазначені акти №№ BWK - 2003005 від 10.08.2012 та -2003190 від 31.12.2012 містять посилання на Загальні умови поставки, які не передбачають калькуляцію, тобто визначення розмірів штрафів за недотримання квоти на постачання акційних товарів та обов'язку оплати позивачем бонусів та реклами.

Враховуючи те, що додання відповідачем до апеляційної скарги копії додатку № 2 від 01.03.2011 до договору купівлі-продажу (національного) № 0387/01ВD2009 від 27.01.2009 обґрунтовується зазначенням в оскаржуваному рішенні того, що надані відповідачем документи відносяться до іншого договору, керуючись ст.101 ГПК України, апеляційний господарський суд приймає зазначену копію додатку № 2 від 01.03.2011.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін, враховуючи доводи відзиву на апеляційну скаргу, письмові пояснення сторін, встановлено наступне.

Позивачем до суду першої інстанції подано позов про стягнення з відповідача 299 993,09 грн. боргу за несплату одержаного товару згідно із договором поставки та надання послуг № 0387/03ВD3009 від 27.01.2009, 11 218,98 грн. пені, 6 881,46 грн. три відсотки річних та витрат із сплати судового збору.

17.09.2013 у порядку ст.22 ГПК України позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог до 228 031,69 грн. боргу за несплату одержаного товару, 8 527,76 грн. пені, 5 912,51 грн.3% річних та витрат із сплати судового збору.

Як вбачається із матеріалів справи, 27.01.2009 між сторонами укладено договір купівлі-продажу (національний) № 0387/01ВD2009 (далі - договір № 0387/01ВД2009 від 27.01.2009), згідно з п.1.1 якого умови цього договору та всіх додатків до нього регулюють ділові відносини між відповідачем, за договором практікером, та/або підприємствами, для яких компанія практікер виконує закупівельні обов'язки, з одного боку, та позивачем, за договором постачальником, з іншого боку.

Також 27.01.2009 між сторонами укладено загальні умови поставки та надання послуг № 0387/03 ВD2009 (далі - загальні умови № 0387/03ВД2009), згідно з п. 1.1 яких ці загальні умови поставки та надання послуг регулюють спеціальні умови поставок товарів відповідачу, за загальними умовами практікеру, позивачем, за загальними умовами постачальником, та надання послуг позивачу з боку відповідача на основі договору купівлі-продажу та договору про умови між сторонами і є невід'ємною частиною договору купівлі-продажу.

Згідно із п.3.9 загальних умов № 0387/03ВД2009 поставки здійснюються, як правило, централізованим кільцевим перевезенням, при яких відповідач має право отримувати товар без виписки довіреностей, при цьому відповідач попередньо повідомляє позивача про зразок штампу (печатки), за яким підтверджується отримання товару.

В п.5.1 загальних умов № 0387/03ВД2009 сторони погодили, що строк оплати визначається згідно зі ст.4 договору про умови і залежно від того, яка з подій сталася пізніше, відраховується або з дня передачі товарів за даною угодою, або з дня отримання всіх необхідних документів щодо доставленого товару головним офісом відповідача.

24.01.2012 між сторонами укладено договір про умови (національний) № 038724, чинний з 01.01.2012 (далі - договір № 038724), згідно з приміткою загальної частини якого, даний договір про умови. так само, як і загальні умови поставки та надання послуг, є невід'ємними частинами договору купівлі-продажу, укладеного між позивачем та відповідачем.

В п.4 договору № 038724 погоджено, що строк платежу - 45 днів, підстава: надходження товарів/рахунку.

Відповідно до ч.ч.1, 6 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму; до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Така ж сама норма закріплена і в ч.1 ст.712 ЦК України.

Згідно з ч.2 ст.712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

На підтвердження поставки товарів відповідачу позивачем до матеріалів справи надано копії видаткових накладних за період з 11.05.2012 по 20.08.2012 (а.с.44 - 94, 1т.), згідно із якими позивачем передано, а відповідачем одержано товари за найменуваннями, артикулами, у кількості, та за цінами, зазначеними у видаткових накладних.

Проти факту постачання позивачем товарів відповідачу останній не заперечує.

У пред'явленій позивачем претензії, повторно, від 21.02.2013 за № 2102-2013 позивачем пред'явлено відповідачу вимогу про перерахування суми боргу в розмірі 324 482,51 грн., в тому числі суму основного боргу 298 163,26 грн. До претензії позивачем додано копії видаткових накладних за період з11.05.2012 по 20.08.2012.

Зазначена претензія відповідачем одержана 26.02.2013, однак, як стверджує позивач у позовній заяві, залишена без відповіді.

В ч.1 ст.193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як вказано в ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За даними акту звіряння розрахунків між позивачем та відповідачем, підписаного обома сторонами та скріплено відбитком печаток, станом на 31.12.2012, позивачем обліковується заборгованість відповідача у розмірі 228 031,69 грн., а відповідачем - у розмірі 68 275,34 грн.

Доказів сплати відповідачем заборгованості ані у розмірі 68 275,34 грн., ані в розмірі 228 031,69 грн., у матеріалах справи немає.

Як вже зазначалось, у заяві від 17.09.2013 позивачем зменшено позовні вимоги, зокрема, про стягнення суми основного боргу, до 228 031,69 грн.

Як відображено сторонами у зазначеному акті звіряння розрахунків станом на 31.12.2012, різниця між розмірами боргу відповідача - 159 756,35 грн. (228 031,69 - 68 275,34) складається із суми, названої, як бонуси та реклама за документом від 10.08.2012 № ВWК-2003005 на загальну суму 77 007,00 грн. та суми бонуси та реклама за документом від 31.10.2012 № ВWК-2003190 на загальну суму 73 000,00 грн., які позивачем віднесено до розміру боргу позивача перед відповідачем, та суми 9 749,35 грн., яка становить різницю у перехідному сальдо на 30.04.2012.

Однак, слід вказати на наступні обставини.

Як вбачається із матеріалів справи, сума 77 007,00 грн. та сума 73 000,00 грн. складаються із сум вартості наданих послуг, зазначених відповідачем у актах прийомки-передачі послуг № ВWК-2003005 від 10.08.2012, № ВWК-2003190 від 31.10.2012 за договором № 038711 від 27.01.2009, з посиланням на п.п.5.7, 7.5, 14.2.1, 14.3.2 загальних умов поставки - штраф за недотримання квоти на постачання акційних товарів, недотримання квоти на постачання, порушення постачальником строків поставки. Зазначені акти є односторонніми - підписаними лише відповідачем (а.с.197-198,1т., а.с.45,2т.).

Однак, у матеріалах справи відсутній договір № 038711 від 27.01.2009.

Якщо навіть взяти до уваги доданий до апеляційної скарги додаток № 2 від 01.03.2011 до договору купівлі-продажу (національного) № 0387/01ВД2009, то згідно із п.1 цього додатку змінено порядковий номер договору купівлі-продажу (національний) на № 038711 від 27.01.2009, який мав раніше № 0387/01ВД2009 та який не регулює загальні умови поставки та надання послуг.

Крім того, до зазначених актів відповідачем не додано розрахунків та доказів обґрунтованості нарахування зазначених сум до сплати позивачем, при цьому в акті звіряння розрахунків відповідач зазначені суми називає не штрафами, а бонусами та рекламою.

Позивач вказані відповідачем суми не визнав обґрунтованими, акти не підписав та у заяві про зменшення позовних вимог зменшив розмір позовних вимог про стягнення основного боргу лише до суми 228 031, 69 грн.

Відповідачем доказів припинення зобов'язання перед позивачем зарахуванням вимог про сплату сум 77 007,00 грн. та 73 000,00 грн. на підставі ст.601 ЦК України, ст.203 ГК України до матеріалів справи не надано.

Крім того, оскільки позивач заперечує існування своєї заборгованості перед відповідачем, то між сторонами існують щодо цього спірні (неврегульовані) питання, що у даній справі виключає припинення зобов'язань відповідача на вищевказані суми (п.31 Листа Вищого господарського суду України від 07.04.2008 № 01-8/211 "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України", п.22 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у другому півріччі 2008 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України").

Отже, вимоги відповідача про стягнення штрафу у вищезазначених розмірах, за умов надання доказів, можуть бути заявлені в окремому позові.

Як вбачається із акту звіряння станом на 31.12.2012, сальдо на 30.04.2012 позивачем зазначено дебетове - 116 424,58 грн., а відповідачем кредитове - 106 675,23 грн., у зв'язку з чим мала місце різниця 9 749,35 грн.

Згідно із наданим відповідачем актом звіряння розрахунків станом на 30.04.2012, різниця у сальдо виникла станом на 10.04.2012 внаслідок здійснення відповідачем операції: перерахунки авт, за якою відповідачем віднесено 13 663,25 грн. до кредиту, а позивачем лише 2 808,40 грн. до дебету.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Однак, відповідач, зменшуючи свій борг перед позивачем станом на 10.04.2012, який у подальшому спричинив зменшення боргу станом на 30.04.2013, не надав доказів наявності для цього законних підстав. Отже, підстави для зменшення зазначеного позивачем розміру сальдо у акті звіряння розрахунків станом на 30.04.2012, відсутні.

Згідно з ч.2 ст.193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

В ч.1 ст.546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Відповідно до ч.1ст.547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Таким чином, судом першої інстанції правомірно відмовлено позивачу в стягненні пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, у зв'язку із відсутністю письмової угоди про застосування та розмір пені.

Згідно із ч.2 ст.625 ЦК України боржник. який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши, апеляційна інстанція погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром 3% річних, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Доводи апеляційної скарги є такими, що не ґрунтуються на нормах права та матеріалах справи, враховуючи викладене та наступні обставини.

Стверджуючи про визнання заборгованості у розмірі 68 275,34 грн., як зазначено в акті звіряння, скаржник вказує про недослідженість судом сплати за товар на суму 105 534,10 грн., заяв про припинення зустрічних вимог на загальну суму 109 030,60 грн., які не вплинули на суму заборгованості, не погоджену сторонами, як це відображено в акті звіряння, за виключенням вищезазначених сум 77 007,00 грн., 73 000,00 грн., які, як вже було зазначено, не визнані позивачем; також різниця у розмірі сальдо на 04.05.2012 виникла станом на 10.04.2012, а не станом на 17.01.2012, внаслідок включення позивачем суми вартості за прибутковою накладною № ФГ-0000012 від 17.01.2012 у розмірі 9 749,35 грн.

Акт звіряння розрахунків між сторонами не є первинним документом, підтверджуючим наявність або відсутність господарського зобов'язання сторони, а є лише документом, який обліковує проведені сторонами протягом певного періоду господарські операції, тому, якщо відповідач вважає виконаним грошове зобов'язання, то повинен відповідно до ст.33 ГПК України надати про це докази.

Твердження скаржника про ненастання обов'язку здійснення оплати товару, у зв'язку з ненаданням відповідачу всіх необхідних документів щодо повернення товару згідно із 5.1 загальних умов, є необґрунтованим, оскільки у п.5.1 договору № 0387/03ВД2009 від 27.01.2009 вказано про день отримання усіх необхідних документів щодо поставленого товару, а не повернутого, та відповідач до матеріалів справи не надав доказів того, що позивачем не були доставлені відповідачу всі необхідні документи разом з товарами.

Статтею 666 ЦК України встановлено, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання; якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

В матеріалах справи відсутні докази звернення відповідача до позивача про передання відповідних документів щодо конкретних поставок.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав, встановлених нормами законодавства та відповідно до матеріалів справи, для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2014 у справі № 910/11345/13 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Практікер Україна" без задоволення.

2. Справу № 910/11345/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Л.М. Ропій

Судді Л.О. Кондес

В.І. Рябуха