Ухвала

від 16.01.2014 по справі 820/5899/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2014 р.Справа № 820/5899/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Русанової В.Б.

Суддів: Курило Л.В. , Присяжнюк О.В.

за участю секретаря судового засідання Мурги С.С.

представника позивача Нестерової М.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.10.2013р. по справі № 820/5899/13-а

за позовом Українсько-американського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Каіс"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергомонтаж" , Товариство з обмеженою відповідальністю "Інарі-2010"

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Українсько-американське спільне підприємство у формі ТОВ "Каіс" (далі - УАСП ТОВ „Каіс" (далі-позивач), звернулося до суду першої інстанції з позовом, в якому просило:

-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 29.03.2013 р. № 0001242210 ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС;

- стягнути з судові витрати зі сплати судового збору та зобов'язати відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10.10.2013 р. позов задоволено частково.

Скасовано податкове повідомлення - рішення від 29.03.2013 р. № 0001242210 ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, стягнуто судові витрати у розмірі 2294,00 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Індустріальна МДПІ м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, що є правонаступником відповідача, не погодившись з судовим рішенням, подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.10.2013 р. в частині задоволених позовних вимог та винести нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

В судовому засіданні представник позивача проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив задоволенні скарги відмовити, рішення суду першої інстанції залишити в силі, надав письмові пояснення та заперечення.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України оскаржувана постанова переглянута в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач перебуває на податковому обліку відповідача, є платником ПДВ (т.1, а.с. №228-239).

Відповідачем проведено позапланову документальну невиїзну перевірку УАСП ТОВ "Каіс" щодо документального підтвердження реальності та повноти відображення в обліку господарських відносин із платниками податків ТОВ "Енергомонтаж" за період з 01.04.2012 р. по 30.04.2012 р. та ТОВ "Інарі-2010" за період з 01.11.2011 р. по 30.11.2011 р., за результатами якої складено акт від 14.03.2013 р. № 1010/2210/20023279 (т. 1, а.с. 22-53).

За висновками акту перевірки позивачем порушено п.п. 14.1.179, п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п.198.1, п. 198.2, п. 198.6, п. 198.3 ст. 198 ПК України, в результаті чого ним завищено від'ємне значення ПДВ за листопад 2011 року в сумі 163 399,50 грн. та за квітень 2012 року в сумі 249 306,00 грн.

29.03.2013 р. відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0001242210, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 412706,00 грн. (за листопад 2011 року - 163 399,50 грн., за квітень 2012 року - 249 306,00 грн.) (т.1, а.с.20).

Підставою зменшення позивачу від'ємного значення з ПДВ є висновок відповідача про відсутність реальних господарських операцій по угодам позивача з ТОВ "Енергомонтаж" та ТОВ "Інарі-2010", порушення контрагентами позивача своїх податкових зобов'язань, приписів господарського та цивільного законодавства (моральних засад), відсутність реального товарного обігу між контрагентами по ланцюгу постачання, і як наслідок неправомірне формування позивачем податкового кредиту, з якого сформовано від'ємне значення з ПДВ.

В якості доказу безтоварності господарських операцій відповідач посилається на акти інших податкових органів, в яких зазначено про відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення ТОВ "Енергомонтаж" операцій по ланцюгу з постачальниками та покупцями; заниження ТОВ "Інарі-2010" податкових зобов'язань, завищення податкового кредиту з ПДВ у зв'язку з відсутністю реального характеру господарської діяльності, нереальності (нікчемності угод) (т.2, а.с.82-125).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем підтверджено реальність господарських операцій, висновки відповідача про порушення вимог податкового та іншого законодавства є безпідставними, тому податкове повідомлення-рішення, підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції в частині задоволених позовних вимог.

Судом встановлено, що 02.04.2012 р. УАСП ТОВ „Каіс" (покупець) та ТОВ „Енергомонтаж" (постачальник) укладено договір купівлі-продажу № 0204ЕН, за умовами якого постачальник передав у власність покупця соняшник врожаю 2011 року, а покупець прийняв та оплатив його (т.1, а.с. 75-76).

За умовами п.п.2.2. договору базисами постачання товару є: ПАТ "ДПЗКУ філія "Легендарненський елеватор" (Донецька обл., Олександрійський р-н) - Базис А; ПрАТ "АПК-ІНВЕСТ" (Донецька обл., Красноармійський район, с. Рівне, вул. Шопена, 28) - Базис Б (т.2, а.с. №171-176)

Позивачу поставлено Товар у загальній кількості 383,096 т. на суму 1 545 375,82 грн., в т.ч. ПДВ - 257 562,64 грн.

На підтвердження реальності поставок позивачем надано видаткові накладні, податкові накладні (т.1, а.с. 77-82, 89-94).

Розрахунок між сторонами проведено у безготівковий спосіб, що підтверджується виписками по банківському рахунку (т.1, а.с. 87-94, т.2, а.с 156-161).

Товар від імені підприємства позивача отримано директором Купріяновим О.П. на підставі довіреностей (т.5, а.с.163-164).

Фактична передача товару позивачу на території ПАТ "ДПЗКУ філія "Легендарненський елеватор" підтверджується складськими квитанціями на зерно, актами приймання-передачі робіт, платіжними дорученнями (т.2, а.с. 162-170). (т.2, а.с. 202-205 т. 5, а.с. 238; т.2 а.с. 228, 229, 230,231, т.5, а.с. 242, 243).

В подальшому поставлений позивачу соняшник було перевезено до ПАТ "Пологівський ОЕЗ" та перероблено в олію згідно договору з №1343/1 від 14.09.2011 р., про що свідчать акти виконаних робіт, товарно -транспортні накладні. (т.1, а.с 100-121, 239).

Фактична передача соняшнику від ТОВ « Енергомонтаж» до позивача на території ПрАТ «АПК -Інвест» підтверджується складськими квитанціями.

В подальшому зазначений товар було перевезено до ЗАТ «Пологівський ОЕЗ», що підтверджується товарно-транспортними накладними, де соняшник було прийнято на перероблено на олію.

Перевезення товару здійснено на підставі договорів позивача з ТОВ « Транагро-11», ТОВ «Зернотарнс» від 30.03.2012р. та 20.04.2011р. відповідно.

26.04.2012 р. позивач (покупець) та ТОВ „Енергомонтаж" (постачальник) уклали договір купівлі-продажу № 2604ЕН, за умовами якого постачальник передав у власність покупця соняшник врожаю 2011 р., а покупець прийняв та оплатив його (т.1, а.с. 95-96).

На підтвердження реальності операцій за угодою позивачем надано податкові, видаткові накладні (т.1, а.с 97, 99). Позивачу поставлено 110,172 т соняшника на загальну суму 457 213,80 грн., в т.ч. ПДВ - 76 202,30 грн.

Товар від імені УАСП ТОВ "Каіс" отримано директором Купріяновим О.П. на підставі довіреності (т.5, а.с. 186).

Фактична передача товару позивачу відбулася на території ПАТ "ДПЗКУ філія "Легендарненський елеватор" (Донецька обл., Олександрійський р-н), що підтверджується складською квитанцією, договором складського зберігання зерна, актами приймання-передачі робіт, платіжними дорученнями (.2, а.с162-165, т. 3, а.с. 5-9, т.5, а.с. 244).

Розрахунок між сторонами проведено в безготівковий спосіб, що підтверджується випискою по рахунку позивача (т.1, а.с. 99).

Отриманий позивачем від ТОВ «Енергомонтаж» соняшник зберігався на складі ПАТ « ДПЗКУ філія «Легендарненський елеватор» (Донецька область, Олександрівський район, с. Тверське, вул.. Елітна,5), позивачем в подальшому товар було перевезено до ЗАТ «Пологівський ОЕЗ», та перероблено в олію, що підтверджується товарно -транспортними накладними, договором №1343/1 від 14.09.2011 р. (т.1, а.с 100-121, 239).

Перевезення соняшнику здійснювалося на підставі договорів укладених позивачем з ТОВ«Зернотранс» від 20.04.2011р. .

На момент поставки товар зберігався на елеваторах та продовжував зберігатися на тих самих елеваторах після його купівлі-продажу, потреба в переміщенні товару з елеваторів на момент постачання товару була відсутня, у зв'язку з чим товарно-транспорті накладні на перевезення товару не складалися.

22.11.2011 р. позивач (покупець) та ТОВ „Інарі-2010" (постачальник) уклали договір купівлі-продажу № 2211ІН, за умовами якого позивач придбав соняшник врожаю 2011 р. (т.1, а.а.122-123).

На підтвердження реальності операцій за угодою позивачем надано податкові накладні, видаткові накладні, виписки по рахунку щодо оплати товару (т.1, а.с. 124-130).

04.11.2011 р. позивачем (покупець) та ТОВ „Інарі-2010" (постачальник) укладено договір купівлі-продажу № 0411ІН, за умовами якого позивач придбав соняшник врожаю 2011 р. в кількості 90 т. (т.1, а.с. 131-132).

На підтвердження реальності операцій за угодою позивачем надано податкові накладні, видаткові накладні, виписки по рахунку щодо оплати товару (т.1, а.с. 133-136).

04.11.2011 р. між позивачем (покупець) та ТОВ „Інарі-2010" (постачальник) укладено договір купівлі-продажу № № 0411ИТ, за умовами якого постачальником передано у власність покупцю товар (соняшник врожаю 2011 р.), а покупець прийняв та оплатив його (т.1, а.а.137-138).

На підтвердження реальності операцій за угодою позивачем надано податкову, видаткову накладні, складську квитанцію на зерно, платіжне доручення щодо оплати товару (т. 1, а.с. 139-142).

08.11.2011 р. позивач (покупець) та ТОВ „Інарі-2010" (постачальник) уклали договір № 1711ИТ за умовами якого, постачальником передано у власність покупцю товар (соняшник врожаю 2011 р.), а покупець прийняв та оплатив його (т.1, а.а.137-138).

На підтвердження реальності операцій за угодою позивачем надано податкову накладну, видаткову накладну, виписки по рахунку щодо оплати товару, складську квитанцію на зерно (т.1, а.с. 145-148).

10.11.2011 р. позивач (покупець) та ТОВ „Інарі-2010" (постачальник) уклали договір № 1011ІН за умовами якого, постачальником передано у власність покупцю товар (соняшник врожаю 2011 р.), а покупець прийняв та оплатив його (т.1, а.а.149-150).

На підтвердження реальності операцій за угодою позивачем надано податкові накладні, видаткові накладні, виписки по рахунку щодо оплати товару (т.1, а.с. т.1, а.с. 151-172).

03.11.2011 р. між позивачем (покупець) та ТОВ „Інарі-2010" (постачальник) укладено договір купівлі-продажу № № 0311ІН, за умовами якого постачальником передано у власність покупцю товар (соняшник врожаю 2011 р.), а покупець прийняв та оплатив його (т.1, а.а. 173-174).

На підтвердження реальності операцій за угодою позивачем надано податкову накладну, видаткову накладну, виписки по рахунку щодо оплати товару, складську квитанцію на зерно (т.1, а.с. 175-177).

01.11.2011 р. позивач (покупець) та ТОВ „Інарі-2010" (постачальник) уклали договір № 0111ІН за умовами якого, постачальником передано у власність покупцю товар (соняшник врожаю 2011 р.), а покупець прийняв та оплатив його (т.1, а.а.178-179).

На підтвердження реальності операцій за угодою позивачем надано податкову накладну, видаткові накладні, виписки по рахунку щодо оплати товару, складську квитанцію на зерно (т.1, а.с. 180-184).

27.04.2011 р. позивач (Замовник) та ТОВ „Інарі-2010" (Перевізник) уклали договір № 27/04, за умовами якого перевізник надав транспортні послуги (перевезення автотранспортом зернових вантажів), а замовник прийняв та оплатив послуги (т.1, а.с. №185-200). Позивачем також надано копії додаткових угод, в яких сторони деталізували обсяги та зміст транспортних послуг (т.5, а.с. 40-54).

Реальність виконання угоди (додаткових угод) підтверджується актами приймання-здачі послуг, податковими накладними, платіжними дорученнями, виписками по рахунку (т.1, а.с. 204-235).

Судом встановлено, що придбані у ТОВ „Енергомонтаж" та ТОВ „Інарі-2010" соняшник позивачем використано у власній господарській діяльності, а саме, передано на переробку на олію до ЗАО «Пологівський МЄЗ», що підтверджується супровідними документами на транспортування (ТТН) соняшника, договором на переробку соняшнику на давальницьких умовах від 14.09.2011 р., графіками поставок та переробки сировини (т.1, а.с. 117-121). В подальшому олія була продана.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

При цьому, відповідно до п. 198.2, ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку із, зокрема:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу, що передбачено п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України.

Отже, необхідною умовою для виникнення у платника податків права на віднесення ПДВ, сплаченого в ціні поставки складу додаткового кредиту є факт придбання товарів із метою використання в господарській діяльності, та за наявності належно оформлених податкових накладних.

Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди підставою для її отримання.

Колегія суддів зазначає, що як до податкової перевірки, так і до суду позивачем надано первинні документи по вище дослідженим угодам.

Надані первинні документі та податкові накладні, які в силу податкового закону є підставою для податкового обліку, не містять недоліків форми або змісту, що зумовлюють для них втрату доказової сили в розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» або виключають можливість їх використання платником при відображенні при декларуванні та (або) підтвердженні показників податкової звітності згідно ст. 44 Податкового кодексу України.

Отже, з наданих позивачем первинних та інших документів вбачається, що діяльність позивача відповідає умовам спірного договору та видам господарської діяльності, свідчить про наявність господарської мети при здійсненні господарських операцій з метою отримання прибутку.

Наявні в матеріалах справи податкові накладні відповідають вимогам ст.201 Податкового кодексу України, наказу Державної податкової адміністрації від 21.12.2010 року № 969, тобто підстави вважати зазначені податкові документи недійсними відсутні.

Факт реєстрації контрагентів позивача ТОВ "Енергомонтаж", ТОВ « Інарі» платником податку на додану вартість, а також той факт, що вказані підприємства на момент складання на адресу позивача податкових накладних були зареєстровані органом державної податкової служби у встановленому законодавством порядку в якості платників податку на додану вартість, в акті перевірки, та матеріалами справи не спростовується.

З цих підстав, колегія суддів вважає, що позивачем доведено факт виконання ним угод, наявність господарського змісту таких угод, а також їх результатів.

Разом з тим, відповідачем не надано доказів фізичної відсутності у натурі ТМЦ (послуг) за договорами поставки та транспортування, укладених між позивачем та ТОВ «Інарі-2010», ТОВ «Енергомонтаж», а так само використання позивачем цих товарів (послуг) не за призначенням, несумісності придбаних товарів (послуг) з напрямом господарської діяльності, відсутності матеріальних, трудових або будь-яких інших виробничих ресурсів у покупця (замовника).

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди не ґрунтуються на доказах, що підтверджують існування обставин, які підтверджують неправильне формування позивачем податкових зобов'язань з ПДВ.

Так, судом встановлено, що єдиною підставою висновків відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства в частині формування податкового кредиту з ПДВ є судження про нереальність (нікчемність) господарських операцій контрагентів позивач, викладені в актах інших податкових органів:

акт ДПІ у Ворошилівському районі м. Донецька Донецької області ДПС "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Енергомонтаж" від 20.12.2012 р. №541/22-5/30623562, яким встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення ТОВ "Енергомонтаж" операцій по ланцюгу з постачальниками та покупцями;

акт Джанкойської ОДПІ АРК ДПС "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Інарі-2010", яким встановлено заниження ТОВ "Інарі-2010" податкових зобов'язань, завищення податкового кредиту з ПДВ у зв'язку з відсутністю реального характеру господарської діяльності, нереальності (нікчемності угод) (т.2, а.с.82-125).

Посилання відповідача на акти перевірок контрагентів позивача в яких зазначено про відсутність документального підтвердження господарських операцій по ланцюгу постачання соняшника, як на підставу висновків про порушення позивачем вимог податкового законодавства при формуванні податкового кредиту, колегія суддів відхиляє та вважає необґрунтованим, з огляду на таке.

Згідно ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому, якщо контрагент позивача не виконав свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету, настає відповідальність та відповідні негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою вважати неправомірним формування податкового кредиту позивачем, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо його формування та має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, сама по собі несплата податку контрагентом позивача (у тому числі в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит позивача.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що позивач, маючи від постачальника належно оформлені податкові накладні, з урахуванням підтвердження реального здійснення господарських операцій, правомірно відніс до податкового кредиту суми ПДВ за ними у відповідний звітній період.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо надання позивачем документів до перевірки не в повному обсязі, та, як наслідок, неправомірного формування податкового кредиту, з огляду на те, що первинні документи за перевіряє мий період були вилучені у УАСП ТОВ "Каіс" слідчим управлінням ГУМВС України в Харківській області під проведення обшуку приміщень позивача 01.03.2013 р. При цьому, податковим органом в порушення п. 85.9 ст. 85 Податкового кодексу України не було перенесено терміну проведення перевірки та отримання копій таких документів у правоохоронних органів.

Таким чином, доводи відповідача щодо завищення позивачем розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі за листопад 2011р. в сумі 163 399,50 грн. та за квітень 2012р. в сумі 249 306,00 грн. не підтверджені належними доказами.

Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем не доведено правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення від 29.03.2013 р. №0001242210.

За викладених обставин, колегія суддів, підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Згідно ч.1 ст. 200 КАС України залишає апеляційну скаргу без задоволення, постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.10.2013р. по справі № 820/5899/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Русанова В.Б. Судді Курило Л.В. Присяжнюк О.В. Повний текст ухвали виготовлений 21.01.2014 р.