Ухвала

від 15.01.2014 по справі 2а-15211/10/2070

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" січня 2014 р. м. Київ К/9991/33598/11

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Ланченко Л.В., Степашко О.І.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова (далі - ДПІ)

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.01.2011

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.05.2011

у справі № 2а-15211/10/2070

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Джентлвер Юкрейн" (далі - Товариство)

до ДПІ

про скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 11.01.2011, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.05.2011, позов задоволено; скасовано податкове повідомлення-рішення від 26.11.2010 № 0004612302/0 з посиланням на виробничий характер витрат позивача на оплату послуг з обробки даних та розробки програмного забезпечення.

Посилаючись на невідповідність висновків судів вимогам пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.4.2 пункту 5.4 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та дійсним обставинам справи, ДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалені у справі рішення попередніх судових інстанцій та відмовити у позові.

Товариством у відповідності до статті 216 Кодексу адміністративного судочинства України подано заперечення на касаційну скаргу, в якій позивач зазначає про правильність та обґрунтованість висновків судів попередніх інстанцій та просить залишити оскаржувані рішення без змін, а скаргу - без задоволення.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги та поданих Товариством заперечень, Вищий адміністративний суд України не знаходить підстав для задоволення касаційної скарги ДПІ з урахуванням такого.

Як вбачається з установлених судами обставин справи, ДПІ було проведено планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 по 30.06.2010. За наслідками цієї перевірки податковим органом було складено акт від 10.11.2010 № 6576/23-5/34634138 та прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення, згідно з яким позивачеві визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 1 028 238 грн. (у тому числі 685 492 грн. за основним платежем та 342 746 грн. за штрафними санкціями).

Підставою для цього донарахування стало невизнання податковою інспекцією права позивача на зменшення оподатковуваного доходу на суму витрат, понесених у зв'язку з придбанням інформаційних послуг з обробки даних та розробки програмного забезпечення. При цьому ДПІ посилається на відсутність зв'язку витрат на оплату цих послуг з господарською діяльністю позивача.

Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (який визначав порядок формування валових витрат на час виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом підпункту 5.2.1 пункту 5.2 цієї ж статті Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Наведені законодавчі положення свідчать на користь висновку про те, що однією з визначальних умов виникнення у платника права на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є їх господарський характер, тобто спрямованість витрат на отримання позитивного економічного ефекту.

У справі, що переглядається, суди встановили, що спірні інформаційні послуги з оброки даних та розробки програмного забезпечення придбавалися Товариством у суб'єктів підприємницької діяльності - фізичних осіб відповідної кваліфікації; результати зазначених послуг подальшому використовувалися позивачем при виконанні своїх контрактних зобов'язань з поставки робіт з обробки даних в інженерних проектах перед контрагентами-нерезидентами. На підставі цього суди дійшли цілком об'єктивного висновку про відповідність витрат на оплату спірних послуг напрямам господарської діяльності платника у періоді, охопленому перевіркою.

Доводи податкового органу про відмінність видів інформаційних послуг, придбаних позивачем у суб'єктів господарювання, та видів послуг, які виступали предметом поставки у рамках господарських правовідносин позивача з контрагентами-замовниками, не спростовують наведених висновків попередніх судових інстанцій. Адже чинним податковим законодавством не передбачено тотожності придбаного та реалізованого позивачем активу як критерію відображення витрат на його придбання у складі валових витрат платника.

Податковою інспекцією не наведено будь-яких доводів щодо використання Товариством результатів спірних послуг у невиробничій сфері. Власне ж реальність поставки розглядуваних послуг позивачеві податковим органом не заперечується та підтверджується наявними у справі первинними документами (договорами, актами приймання-передачі наданих послуг, поясненнями виконавців тощо).

З урахуванням викладеного суди попередніх інстанцій дійшли цілком об'єктивного висновку про дотримання позивачем умов формування валових витрат та правомірно задовольнили позов, скасувавши оспорюване податкове повідомлення-рішення.

Доводи касаційної скарги відтворюють правову позицію ДПІ по справі, ці доводи отримали належну правову оцінку під час розгляду цієї справи, а їх повторне заявлення у суді касаційної інстанції спрямоване на переоцінку висновків суду про використання позивачем результатів спірних господарських операцій. В силу ж частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями переоцінювати обставини, установлені судами в результаті всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження доказів по справі.

Порушення норм матеріального чи процесуального права, які є підставою для скасування оскаржуваної постанови, судом касаційної інстанції не встановлені.

За таких обставин, керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.01.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.05.2011 у справі № 2а-15211/10/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які брали участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:Л.В. Ланченко О.І. Степашко