Рішення

від 12.05.2009 по справі 59/59-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

59/59-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" травня 2009 р.                                                            Справа № 59/59-09

вх. № 2135/4-59

Суддя господарського суду  

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - Чайкін І.Б., за довіреністю №1 від 06.04.2009р.;  відповідача - Батютенко Ю.В., за довіреністю б/н від 18.12.2006р.

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтегралфінанс", м. Харків  

до  Товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" в особі Харківської філії, м. Харків  

про стягнення 83981,37 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтегралфінанс" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача – Товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" в особі Харківської філії суму вкладу в розмірі 80000,00 грн., 2472,33 грн. пені, 309,04 грн. 3% річних, 1200,00 грн. інфляційних витрат, що утворилися на підставі неналежного виконання умов договору банківського вкладу в національній валюті №40/Ю-06 від 07.06.2006р. Крім того, просить покласти на відповідача витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти вимог заявленого позову з підстав, наведених у раніше поданих запереченнях на позовну заяву, поданих супровідним листом за вх. №12189.

З”ясувавши фактичні обставини справи, повно і всебічно дослідивши матеріали справи в їх сукупності, вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

07 червня 2006 року між позивачем та відповідачем був укладений договір №40/Ю-06 про банківський строковий вклад (депозит) в національній валюті, відповідно до розділу 1 якого позивач перерахував відповідачу грошові кошти  у безготівковій формі на відкритий депозитний рахунок, а відповідач прийняв грошові кошти в сумі 80000,00 грн.

Пунктом 1.3. зазначеного договору було зазначено, що відповідач зобов"язується повернути суму вкладу 09.07.2007р.

У відповідності до п. 1.4. договору за користування коштами відповідач сплачує позивачу проценти з розрахунку 16,5% процентів річних.

Додатковою угодою №1 від 09.07.2007р. до договору строк повернення вкладу було змінено, відповідач зобов"язувався поветнути вклад 24.07.2008р.

24 липня 2008 року між сторонами було укладено додатковий договір №2 про внесення змін та доповнень до договору банківського вкладу, відповідно до якого відповідач зобов"язаний був повернути вклад 29.01.2009р.

Прийняті на себе зобов"язання за договором позивач виконав в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням №65 від 07.06.2006р.

У відповідності до п. 3.1.2. договору №40/Ю-06 від 07.06.2006р., з урахуванням змін внесених додатковим договором №2 від 24.07.2008р., відповідач зобов"язаний повернути позивачу вклад та виплатити проценти шляхом їх перерахування в безготівковій формі на поточний рахунок позивача, визначений розділом 7 договору.

Однак, в порушення вимог договору відповідач на поточний рахунок позивача перерахував лише проценти, а сам вклад у сумі 80000,00 грн. не повернув, таким чиином основна сума заборгованості відповідача перед позивачем станом на момент розгляду справи становить 80000,00 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, суд виходить з наступного.

У відповідності до ст.1058 Цивільного кодексу України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов”язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Відповідно до ч.2 ст.1060 Цивільного кодексу України, за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів,  зроблених юридичними особами  на  інших умовах повернення, які встановлені договором.   Умова договору  про  відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.

Частиною 2 статті 340 Господарського кодексу України депозити підлягають виплаті вкладнику у відповідності до законодавства та умов договору.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону,  а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не виконав свої зобов'язання щодо видачі  вклада вкладнику та не надав жодного з доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського суду України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов'язку в натурі (присудження до виконання обов'язку в натурі)

Згідно ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень

В обґрунтування своїх заперечень на вимоги позову, відповідач посилається на постанову Правління Національного банку України від 20.01.2009р. за № 19/БТ, відповідно до якої в ТОВ "Укрпромбанк" було призначено тимчасову адміністрацію та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 6 місяців - з 21.01.2009р. до 21.07.2009р.

Проте, суд зазначає, що  відповідно до  ст. 56 Закону України  "Про Національний банк України" від 20.05.1999 р. за № 679-ХІV, Національний банк видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов'язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб. Нормативно-правові акти Національного банку видаються у формі постанов Правління Національного банку, а також інструкцій, положень, правил, що затверджуються постановами Правління Національного банку. Вони не можуть суперечити законам України та іншим законодавчим актам України і не мають зворотної сили, крім випадків, коли вони згідно з законом пом'якшують або скасовують відповідальність. Нормативно-правові акти Національного банку підлягають обов'язковій державній реєстрації в Міністерстві юстиції України та набирають чинності відповідно до законодавства України. Нормативно-правові акти Національного банку можуть бути оскаржені відповідно до законодавства України.

Суд також зазначає, що Цивільний кодекс України після Конституції України є другим по юридичній силі актом, який стосується спірних відносин, відповідно до ч. 2 ст. 4 Цивільного кодексу України, основним актом цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього кодексу.

Окрім цього, слід зауважити, що викладені у зазначеній Постанові окремі питання діяльності банків мають рекомендований характер та вона не зареєстрована у Міністерстві юстиції України.  

Таким чином, позовні вимоги позивача в частині стягнення відповідача 80000,00 грн. суми вкладу обгрунтовані, підтверджені належними доказами та суд вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Кодексу. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: розірвання договору; сплата неустойки.

Пунктом 4.1. договору № 40/Ю-06 від 07.06.2006р. (у редакції від 24.07.2008р.) було встановлено, що у разі порушення відповідачем п. 1.3. він сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми своєчасно неперерахованого вкладу за кожний день прострочення. Тобто відповідач повинен сплатити позивачеві пеню у розмірі 24 % за кожний день прострочки.

Враховуючи вищевикладене та те, що відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань" розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ та приймаючи до уваги, що відповідач не виконав прийнятий на себе обов"язок по оплаті в термін, встановлений договором  позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 2472,33грн. відповідають вимогам договору та діючому законодавству України, та підлягають задоволенню.

Пунктом 2 статті 625 Цивільного  кодексу України  передбачена відповідальність за порушення грошового зобов"язання у вигляді стягнення трьох процентів річних від простроченої суми. Приймаючи до уваги, що відповідач не виконав прийнятий на себе обов"язок по оплаті в термін, встановлений договором позовні вимоги в частині стягнення тьох процентів річних у сумі 309,04грн. відповідають  діючому законодавству України, та підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочки, тому позовні вимоги в сумі 1200,00 грн. інфляційних обгрунтовані та підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 55 Конституції України, статтями 15, 16, 525, 526, 598, 610, 611, 625, 628, 629, 1068, 1075 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 33, 43, 47, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -   

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" (61022, м. Харків, Дзержинський район, вул. Сумська, 41/2, код ЄДРПОУ 26281769, МФО 350686, ідент. код 2628176200338) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтегралфінанс" (61022, м. Харків, вул. Іванівська, 1, код ЄДРПОУ 32868111, п/р 260043015509 в АКБ "Золоті ворота", МФО 351931, код ЄДРПОУ 32868111) 80000,00 грн. вклада, 2472,33 грн. пені, 309,04 грн. річних, 1200,00 грн. інфляційних, 839,81 грн. державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                            

Повний текст рішення підписано 14.05.2009р.

Справа №59/59-09