Постанова

від 21.01.2014 по справі 43/241

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" січня 2014 р. Справа№ 43/241

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Верховця А.А.

суддів: Пантелієнка В.О.

Шипка В.В.

за участю представників:

представники не з'явилися;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом"янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві

на постанову господарського суду міста Києва від 06.08.2013

у справі № 43/241 (суддя Пасько М. В.)

За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ринок-Айлен"

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.04.2006р. порушено провадження у справі №43/241 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Ринок-Айлен", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном боржника. Ухвалою попереднього засідання від 18.10.2006р. затверджено реєстр вимог кредиторів на загальну суму 4178811,00 грн.

Постановою господарського суду міста Києва від 06.08.2013р. ТОВ "Ринок-Айлен" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Статецького Сергія Леонідовича (ліцензія Серія АВ № 547744 від 08.09.10, місце проживання, якого: м. Київ, вул. М. Закревського, буд. 27/2, кв. 173, ідентифікаційний код 2651010451), підприємницьку діяльність банкрута завершено, припинено нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банкрута, припинено повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном з 06.08.2013р.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, Державна податкова інспекції у Соломянському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову господарського суду міста Києва від 06.08.2013р. у справі №43/241 та припинити провадження у справі.

Апеляційна скарга подана в порядку ст. 91 Господарського процесуального кодексу України, яка передбачає право на звернення до суду апеляційної інстанції третіх осіб, які не брали участі у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки. Скаржник є державним органом, якому делеговано повноваження контролю та справляння податків з суб'єктів підприємницької діяльності, а відкриття ліквідаційної процедури відповідно до ст. 23 Закону має наслідком завершення підприємницької діяльності боржника, що, відповідно, зупиняє виникнення нових податкових зобов'язань, оскільки підприємницьку діяльність банкрут повинен завершити в ліквідаційній процедурі завершенням технологічного циклу. Отже, незаконне введення ліквідаційної процедури перешкоджає виникненню нових податкових зобов'язань, що зачіпає інтереси податкових органів, зобов'язаних забезпечувати надходження до бюджету податкових платежів. Також незаконне введення ліквідаційної процедури припиняє повноваження керівника боржника згідно ч. 2 ст. 23 Закону, який тим самим звільняється від відповідальності за неповноту сплати податків в попередніх податкових періодах у випадку нарахування податковими органами зобов'язань за наслідком проведеної перевірки в ході ліквідаційної процедури та відповідно до рішення податкового органу, оскільки керівником боржника в ліквідаційній процедурі стає ліквідатор боржника.

Наводячи підстави, з яких порушено питання про перегляд оскаржуваної постанови, скаржник посилався на неповне з'ясування місцевим господарським судом обставин, які мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, абз. 2 ч. 1 ст. 95 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», згідно з якою обов'язковою умовою звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство є дотримання боржником порядку ліквідації юридичної особи відповідно до законодавства. Вказував на недотримання зазначеного порядку, посилаючись на те, що звернення до господарського суду із заявою про банкрутство в порядку ст. 51 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника» можливе лише після оцінки вартості майна боржника в порядку ст. 60 Господарського кодексу України, публікації комісією з припинення юридичної особи повідомлення в порядку ст. 105 Цивільного кодексу України для виявлення кредиторів, повідомлення органу державної податкової служби про ліквідацію підприємства та проходження позапланової (ліквідаційної) перевірки боржника.

Учасники провадження у справі в судове засідання апеляційної інстанції представників не направили, про причини неприбуття суд не повідомили, відзив на апеляційну скаргу не надали. Враховуючи те, що учасники провадження у справі про дату, час та місце слухання справи повідомлялися належним чином, колегія суддів вважає можливим здійснити перегляд постанови місцевого господарського суду в даній справі за наявними матеріалами та без участі представників сторін.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженої постанови норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 4-1 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Відповідно до ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII ГПК України. Згідно з положенням ст. 101 цього ж Кодексу, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як вбачається із заяви про порушення справи про банкрутство, рішення власника боржника про звернення до господарського суду з заявою про порушення справи про визнання банкрутом прийнято 14.02.2006р. на загальних зборах учасників товариства. Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.04.2006р. порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "Ринок-Айлен", за заявою боржника, в порядку статті 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, чинній на момент порушення провадження у справі), призначено справу до розгляду.

Постанова господарського суду міста Києва від 06.08.2013р. про визнання боржника банкрутом, в порядку статті 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", мотивована тим, що на час відкриття ліквідаційної процедури боржник фактично припинив свою господарську діяльність. Під час проведення ліквідаційної процедури було встановлено, що боржник має визнану кредиторську заборгованість, при цьому активи, які можуть бути направлені на погашення кредиторської заборгованості, у боржника відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язані звернутися в господарський суд із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.

Боржник не повинен доводити свою неплатоспроможність лише в єдиному випадку - при зверненні до суду з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство за спрощеною процедурою, передбаченою статтею 51 Закону про банкрутство (банкрутство боржника, який ліквідується власником). Тут має місце неоплатність, яку встановлює сам боржник в процесі ліквідації.

На відміну від загальної процедури банкрутства правомірність порушення справи про банкрутство за спрощеною процедурою перевіряється господарським судом у засіданні суду, в якому виноситься постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, яка підлягає оскарженню.

Отже, у такому випадку перегляд обґрунтованості порушення справи про банкрутство відбувається шляхом оскарження у встановленому порядку відповідного судового рішення - постанови про визнання боржника банкрутом.

У зв'язку з тим, що власником боржника має бути прийнято рішення про його ліквідацію, у вказаній процедурі банкрутства відсутні процедури розпорядження майном боржника і санації та господарський суд за результатами розгляду заяви про порушення справи про банкрутство юридичної особи, майна якої недостатньо для задоволення вимог кредиторів, одразу визнає боржника, який ліквідується, банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру та призначає ліквідатора згідно із ч. 2 ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 110 Цивільного кодексу України юридична особа ліквідується за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі, у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягнення мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 110 Цивільного кодексу України, якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа здійснює всі необхідні дії, встановлені законом про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 105 Цивільного кодексу України, після внесення запису про прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців повідомлення про внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи публікується у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації.

У відповідності до ч. 1 ст. 22 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" інформація про проведення державної реєстрації юридичної особи, про прийняття засновниками (учасниками) або уповноваженим ними органом рішення щодо припинення юридичної особи тощо підлягає обов'язковому опублікуванню в спеціалізованому друкованому засобі масової інформації.

Разом з тим, відповідно до ч. 4 ст. 27 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", у разі якщо комітетом кредиторів у межах строку дії процедури розпорядження майном не прийнятно жодного з передбачених цією статтею рішень, господарський суд протягом п'яти днів після закінчення процедури розпорядження майном боржника за наявності ознак банкрутства приймає постанову про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, якщо інше не передбачено цією статтею.

Зважаючи на відмінності загальної процедури ліквідації юридичної особи від її ліквідації в порядку провадження у справі про банкрутство, той факт, що строк процедури розпорядження майном по справі та повноважень розпорядника майна закінчився, а розпорядник майна боржника не надав суду протоколу зборів кредиторів боржника, на яких обрано комітет кредиторів боржника, а також протокол засідання комітету кредиторів, на якому вирішено питання про відкриття ліквідаційної процедури або процедури санації боржника, призначення ліквідатора або керуючого санацією боржника та заявником було надано суду докази оголошення про порушення справи про банкрутство боржника, яке надруковано в газеті "Урядовий кур'єр" від 29.07.2006р. № 140, враховуючи, що і з моменту порушення справи 05.04.2006р., як зазначено апелянтом, органом державної податкової служби не здійснено позапланової (ліквідаційної) перевірки боржника, то постанову суду першої інстанції про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури слід визнати законною та обґрунтованою, такою, що винесена з повним та усебічним дослідженням обставин даної справи.

Як передбачено п. 5 ч. 1 ст. 114 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" кандидатура арбітражного керуючого для виконання повноважень керуючого санацією або ліквідатора визначається судом за клопотанням комітету кредиторів, а у разі відсутності такого клопотання - за ініціативою суду, крім випадків передбачених цим Законом. Згідно оскарженої постанови місцевий господарський суд за власної ініціативи призначив ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Статецького Сергія Леонідовича, що з урахуванням відсутності клопотанням комітету кредиторів та заяв будь-яких інших арбітражних керуючих, слід визнати обґрунтованим.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у випадках, передбачених цим Законом, господарський суд приймає постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру.

Згідно ч. 2 ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" за результатами розгляду заяви про порушення справи про банкрутство юридичної особи, майна якої недостатньо для задоволення вимог кредиторів, господарський суд визнає боржника, який ліквідується, банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру, призначає ліквідатора. Обов'язки ліквідатора можуть бути покладені на голову ліквідаційної комісії (ліквідатора) незалежно від наявності в нього ліцензії.

Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для визнання боржника банкрутом та введення процедури ліквідації. Зважаючи на встановлені обставини справи, доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростовують.

При таких обставинах, аналізуючи положення чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд доходить висновку, що порушення норм матеріального і процесуального права, які могли б призвести до скасування оскарженої постанови відсутні, а мотиви з яких подано апеляційну скаргу не можуть бути підставою для її скасування, скаржником не доведено неправомірності винесення оскарженої постанови.

Керуючись ст.ст. 99, 101-106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Постанову господарського суду міста Києва від 06.08.2013 у справі №43/241 залишити без змін, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом"янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві залишити без задоволення.

2. Справу №43/241 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.

Головуючий суддя А.А. Верховець

Судді В.О. Пантелієнко

В.В. Шипко

Постанова виготовлена та підписана 25.01.2013.