Постанова

від 23.01.2014 по справі 911/3648/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" січня 2014 р. Справа№ 911/3648/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Авдеєва П.В.

суддів: Куксова В.В.

Гончарова С.А.

За участю представників:

від прокуратури: Пантюхов О.В. - за посвідченням,

від позивача 1: Загуменний В.В. - представник за довіреністю,

від позивача 2: Галицький О.А. - представник за довіреністю,

від відповідача: Шульгін В.С. - представник за довіреністю.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Екмі-меблі»

на рішення Господарського суду Київської області від 06.11.2013р.

у справі №911/3648/13 (суддя Заєць Д.Г.)

за позовом Київської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі: 1.Міністерства оборони України, 2.Київського деревообробного заводу Міністерства оборони України

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Екмі-меблі»

про стягнення 76 407,10 грн.

ВСТАНОВИВ:

В вересні 2013р. Київська прокуратура з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Київського деревообробного заводу Міністерства оборони України звернувся до Господарського суду Київської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Екмі-меблі» 76 407,10 грн. неустойки.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що рішенням Господарського суду Київської області від 24 жовтня 2013 року за №23/070-12 виселено Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Екмі-меблі" з технічного майданчика біля прибудови цеху №2 (інв.№1) площею 1198,0 кв.м., що розташований за адресою: Київська область, смт. Коцюбинське, вул. Пономарьова, 17. Зазначене рішення набрало законної сили 13 грудня 2012 року. Однак, приміщення відповідач звільнив лише 15 квітня 2013 року, у зв'язку з чим на розгляд суду передано вимогу щодо стягнення з відповідача 76407,10 грн. неустойки у розмірі подвійної плати за користування технічним майданчиком біля прибудови цеху №2 за період з 1 жовтня 2012 року по 15 квітня 2013 року.

Рішенням Господарського суду Київської області від 06.11.2013р. у справі №911/3648/13 позов задоволено повністю. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Екмі-меблі» на користь Київського деревообробного заводу Міністерства оборони України 76 407,10 грн. неустойки.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Екмі-меблі»в дохід Державного бюджету України 1 720,50 грн. судового збору.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 06.11.2013р., Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Екмі-меблі» звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування останнім норм матеріального та процесуального права.

Київський деревообробним заводом Міністерства оборони України подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

Міністерство оборони України та прокуратура не скористалися своїм правом згідно ч. 1 ст. 96 ГПК України та не надали суду відзивів на апеляційну скаргу, що згідно ч. 2 ст. 96 ГПК не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 01.12.2001 року між Київським територіальним лісопромисловим об'єднанням Голов КЕУ Міністерства оборони України, як орендодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Екмі-меблі", як орендарем, був укладений договір оренди нерухомого майна №120/2002/ГоловКЕУ, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно - нежитлові приміщення в прибудові цеху №2 (інв. № 1) загальною площею 219,8 кв.м., що розміщені за адресою: смт. Коцюбинське, Київська обл., вул., Пономарьова, 17 і знаходяться в господарчому віданні та обліковуються на балансі Київського ТЛПО, вартість якого визначена згідно з експертною оцінкою і становить на 30 листопада 2001 року без ПДВ - 66170,00 грн.

Згідно із п.2.1 договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, зазначений у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акту приймання-передачі майна (додаток № 2).

Передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Власником майна залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди (п.2.2 договору).

Пунктом 2.4 договору передбачено, що передача майна в оренду здійснюється за вартістю, визначеною в експертній оцінці, складеній за Методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.2.5 договору у разі припинення цього договору майно повертається орендарем орендодавцю (балансоутримувачу) в належному стані, не гіршому ніж під час передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу. Орендодавець (балансоутримувач) повинен скласти акт приймання-передачі та прийняти майно протягом одного місяця.

Пунктом 2.6 договору передбачено, що орендар повертає майно орендодавцю (балансоутримувачу) аналогічно порядку, встановленому при передачі майна орендарю цим договором. Майно вважається поверненим орендодавцю (балансоутримувачу) з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі.

Згідно із п.6.2 договору після закінчення терміну договору оренди, орендар, який належним чином виконував свої обов'язки, має переважне право, за інших рівних умов, на продовження договору оренди на новий термін.

Пунктом 10.1 договору сторони погодили, що цей договір укладено строком на 10 років, що діє з 1 грудня 2001 року до 30 листопада 2011 року включно.

У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договір вважається продовженим на той самий термін і на тих умовах, які були передбачені цим договором (п.10.6 договору).

У відповідності до п.10.9 договору чинність цього договору припиняється внаслідок, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

Крім того, 01.12.2001 року між Київським територіальним лісопромисловим об'єднанням Голов КЕУ Міністерства оборони України, як орендодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Екмі-меблі", як орендарем, був укладений додатковий договір №69д/2002/ГоловКЕУ (далі - додатковий договір) до договору оренди від 01.12.2001 року №120/2002/ГоловКЕУ, відповідно до умов якого орендар додатково приймає у орендодавця в орендне користування технічний майданчик загальною площею 1208 кв.м. В зв'язку з цим вносяться доповнення в договір оренди від 01.12.2001 року, згідно з п. 1.1 додаткового договору орендодавець додатково передає, а орендар приймає в строкове платне користування технічний майданчик - біля прибудови цеху №2 (інв. № 1) загальною площею 1208 кв.м., який розташований за адресою: смт Коцюбинське, Київська обл., вул. Пономарьова, 17 і знаходиться в господарському відданні та обліковується на балансі Київського ТЛПО, вартість якого визначена згідно з експертною оцінкою і становить на 30 листопада 2001 року без ПДВ - 138 580,00 грн.

Згідно із п.1.4 додаткового договору момент користування орендованим майном настає одночасно з підписанням сторонами додаткового договору до договору від 01.12.2001 року та акту прийому-передачі вказаного майна (додаток № 2).

Відповідно до п.2.2 додаткового договору строк оренди за цим додатковим договором настає з 01.12.2001 року до 30.11.2011 року включно (на термін дії договору оренди).

Так, на виконання умов договору №120/2002/ГоловКЕУ між Київським територіальним лісопромисловим об'єднанням ГоловКЕУ Міністерства оборони України, як орендодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Екмі-меблі", як орендарем, був підписаний акт приймання-передачі об'єкту оренди від 01.12.2001 року, згідно із яким орендодавець передав, а орендар прийняв нежитлові приміщення загальною площею 219,8 кв.м., які знаходяться в задовільному стані, придатному для користування.

Крім того, на виконання умов додаткового договору №69д/2002/ГоловКЕУ до договору оренди №120/2002/ГоловКЕУ між тими ж сторонами було підписано акт приймання-передачі від 01.12.2001 року (додаток № 2), згідно із яким орендодавець передав, а орендар прийняв відкритий технічний майданчик з оздобленим ґрунтовим покриттям, розташований біля прибудови цеху № 2, загальною площею 1208 кв.м., який знаходяться в задовільному стані, придатному для використання.

Додатковою угодою від 01.01.2003 року №1д/2003/6 до договору оренди нерухомого майна №120/2002/ГоловКЕУ від 01.12.2001 року у зв'язку з виділенням державного підприємства Київський деревообробний завод МО України (Київський ДОЗ), як суб'єкта підприємницької діяльності, на окремий баланс, до договору оренди №120/2002/Голов КЕУ від 01.12.2001 року було внесено, зокрема, такі зміни та доповнення: пункт 1.1. Київське ТЛПО передає, а Київський ДОЗ приймає на себе обов'язки орендодавця; пункт 1.2. Київський ДОЗ є балансоутримувачем і надає в операційну оренду нерухоме майно в нежитлових приміщеннях загальною площею 219,8 кв.м., яке розташовано за адресою: Київська обл., смт. Коцюбинське, вул. Пономарьова, 17; пункт 1.3. Замінено по всьому тексту договору оренди найменування юридичної особи з найменування "Київське ТЛПО" на найменування "Київський ДОЗ"; пункт 2.1. Ця додаткова угода вступає в дію з моменту її підписання сторонами.

Додатковою угодою від 01.01.2003 року №2д/2003/7 до додаткового договору №69д/2002/ГоловКЕУ, договору оренди нерухомого майна №120/2002/ГоловКЕУ від 01.01.2001 року у зв'язку з виділенням державного підприємства Київський деревообробний завод МО України (Київський ДОЗ), як суб'єкта підприємницької діяльності, на окремий баланс, до додаткового договору №69д/2002/ГоловКЕУ від 01.01.2001 року було внесено, зокрема, такі зміни та доповнення: пункт 1.1. Київське ТЛПО передає, а Київський ДОЗ приймає на себе обов'язки орендодавця; пункт 1.2. Київський ДОЗ є балансоутримувачем і надає в операційну оренду нерухоме майно - технічний майданчик загальною площею 1208 м2, який розташовано за адресою: Київська обл., смт. Коцюбинське, вул. Пономарьова, 17; пункт 1.3. Замінено по всьому тексту додаткового договору оренди найменування юридичної особи з найменування "Київське ТЛПО" на найменування "Київський ДОЗ"; пункт 2.1. Ця додаткова угода вступає в дію з моменту її підписання сторонами.

Рішенням Господарського суду Київської області від 16 січня 2012 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15 травня 2012 року у справі №15/125-11, встановлено, що договір оренди №120/2002/ГоловКЕУ та додатковий договір №69д/2002/ГоловКЕУ припинили свою дію 1 грудня 2011 року.

Таким чином, починаючи з 1 грудня 2011 року відповідач повинен був звільнити та повернути позивачу об'єкти оренди.

Рішенням Господарського суду Київської області від 24 жовтня 2012 року у справі №23/070-12 за позовом заступника Київського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Державного підприємства "Київський деревообробний завод" Міністерства оборони України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Екмі-меблі" про стягнення 43484,70 грн. та виселення, виселено Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Екмі-меблі" з технічного майданчика біля прибудови цеху №2 (інв.№1) площею 1198,0 кв.м., що розташований за адресою: Київська область, смт. Коцюбинське, вул. Пономарьова, 17.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13 грудня 2012 року рішення Господарського суду Київської області від 24 жовтня 2012 року у справі №23/070-12 залишено без змін.

Отже, рішення Господарського суду Київської області від 24 жовтня 2012 року у справі №23/070-12 набрало законної сили 13 грудня 2012 року, а відтак, відповідач був зобов'язаний звільнити технічний майданчик 13 грудня 2012 року.

В силу ч.2 ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, відповідач повернув технічний майданчик біля прибудови цеху №2 (інв.№1) площею 1198,0 кв.м., що розташований за адресою: Київська область, смт. Коцюбинське, вул. Пономарьова, 17, лише 15 квітня 2013 року, що підтверджується актом приймання-передачі індивідуально визначеного нерухомого майна після орендного користування (а.с. 50-51 т.1).

Згідно із ч.6 ст.283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

У відповідності до ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч.1 ст.762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч.2 ст.785 Цивільного кодексу України якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Оскільки, з моменту набрання законної сили рішенням Господарського суду Київської області від 24 жовтня 2012 року про виселення Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Екмі-меблі" з технічного майданчика біля прибудови цеху №2 (інв.№1) площею 1198,0 кв.м., що розташований за адресою: Київська область, смт. Коцюбинське, вул. Пономарьова, 17, відповідач продовжував користуватися зазначеним майном до 15 квітня 2013 року, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що заявлена до стягнення з відповідача сума неустойки у розмірі подвійної плати за користування технічним майданчиком за період з 1 жовтня 2012 року по 15 квітня 2013 року, що становить 76 407,10 грн., підлягає задоволенню.

Стосовно правомірності звернення з даним позовом до суду прокурором судова колегія відзначає наступне.

Відповідно до ст. 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.

Стаття 36-1 Закону України "Про прокуратуру" передбачає, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою. Формами представництва є, зокрема, звернення до суду з позовами, коли порушуються інтереси держави та участь у розгляді судами справ. Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 ГПК України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві.

У рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 р. у справі № 1-1/99 зазначено, що інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств. Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Згідно з ч. 6 ст. 2 Закону України "Про оборону України" фінансування потреб національної оборони держави здійснюється виключно за рахунок і в межах коштів, визначених у законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

У відповідності до ст. 15 Закону України "Про Збройні Сили України" фінансування Збройних Сил України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Як вбачається із пунктів 2.1, 3.1 та 4.2 Статуту Київського деревообробного заводу Міністерства оборони України, дане підприємство є юридичною особою, має самостійний баланс та відокремлене майно, яке є державною власністю і закріплюється за ним на праві повного господарського відання. Підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд, вчиняючи щодо нього будь які дії, які не суперечать законодавству та здійснює фінансово-господарську діяльність, направлену на забезпечення потреб Міністерства оборони України. Підприємство знаходиться у функціональному управлінні Міністерства оборони України.

У відповідності до пунктів 4.3 та 4.4 Статуту джерелами формування майна підприємства є майно, передане йому органами державного управління, отримане від реалізації, а також від інших видів господарської діяльності, відчуження якого здійснюється за погодженням з засновником у порядку встановленому чинним законодавством.

Крім того, у відповідності до п.6.1 Статуту, Міністерство оборони України, як засновник, керує майном підприємства та здійснює контроль за ефективністю використання і зберігання закріпленого за підприємством державного майна.

Враховуючи викладене, прокурор правомірно згідно діючого законодавства звернувся до суду з даною позовною заявою для захисту інтересів держави в особі Міністерства оборони України та Київського деревообробного заводу Міністерства оборони України.

Згідно з положеннями ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно із ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказів, які б спростовували вище встановлені обставини, сторонами не надано.

Доводи, наведені відповідачем в апеляційній скарзі, судовою колегією до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Виходячи з наведеного, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції, яким задоволено позовні вимоги, відповідає чинному законодавству та матеріалам справи. Судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміні оскаржуваного рішення.

Судові витрати покладаються на підставі ст.49 ГПК України на апелянта.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Екмі-меблі» на рішення Господарського суду Київської області від 06.11.2013р. у справі №911/3648/13 залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Київської області від 06.11.2013 року у справі №911/3648/13 залишити без змін.

3.Матеріали справи №911/3648/13 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.

Дата підписання повного тексту постанови 28.01.2014р.

Головуючий суддя П.В. Авдеєв

Судді В.В. Куксов

С.А. Гончаров