Рішення

від 07.05.2009 по справі 4/6/09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

4/6/09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "07" травня 2009 р.                                                 Справа №  4/6/09

Позивач  по первинному позову   

                     Дочірнє підприємство "ДАНІА ХАНДЕЛ А/С",

           вул. Кіквідзе, 12а, оф.31, м. Київ, 01103

Відповідач            Відкрите акціонерне товариство "Суднобудівний завод "ЛИМАН",

           вул. Портова, 2, м. Миколаїв, 54002

Позивач за зустрічним позовом

            Відкрите акціонерне товариство "Суднобудівний завод "ЛИМАН",

            вул. Портова, 2, м. Миколаїв, 54002

Відповідач            Дочірнє підприємство "ДАНІА ХАНДЕЛ А/С",

           вул. Кіквідзе, 12а, оф.31, м. Київ, 01103

суддя Дубова Т.М.

ПРИСУТНІ:

Від ДП "ДАНІА ХАНДЕЛ А/С"    - адв. Шапошніков І.Б. довіреність від 17.02.09р.

Від ВАТ "СЗ "ЛИМАН"                  - Волошко К.В. довіреність № 8 від 19.03.09р.

СУТЬ СПОРУ: стягнення  заборгованості в сумі 4851382,12 грн., з яких: 4674000,00 грн. основного боргу, 107272,12 грн. - 20 % річних, 70110,00 грн. інфляції за листопад 2008р.

Позивач за первісним позовом заявами № 18/03-09-З від 18.03.09р., № 14/04-09-З від 14.04.09р., № 06/05-09-З від 06.05.09р. змінив та збільшив позовні вимоги і просить стягнути 4620000,00 грн. основного боргу, 441803,29 грн. - 20 % річних за період з 13.11.08р. по 06.05.09р.

Враховуючи, що відповідно до ст.22 ГПК України, позивач скористався своїм правом до прийняття рішення, справа розглядається за заявою від 06.05.2009р.

          СУТЬ СПОРУ ПО ЗУСТРІЧНОМУ ПОЗОВУ: визнання недійсними з моменту їх вчинення договору безпроцентної позики від 08.08.08р. та додаткові угоди від 10.09.08р. та від 30.09.08р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач за первісним позовом (далі- ДП)  просить стягнути 4620000,00 грн. основного боргу, 441803,29 грн. - 20 % річних за період з 13.11.08р. по 06.05.09р., посилаючись на ст.ст.1050, 625,  536ЦК України в зв»язку з невиконанням відповідачем своїх обов»язків за договором безпроцентної позики.

Відповідач позов не визнав з тих підстав, що договір від 08.08.08 є недійсним. Крім того, позивачем неналежним чином виконано розрахунок відсотків у доларах США.

Позивач за зустрічним позовом (далі - ВАТ) просить згідно ст.ст.180, 198 ГК України, ст.ст.203, 215 ЦК України визнати недійсними з моменту їх вчинення договору безпроцентної позики від 08.08.08р. та додаткових угод від 10.09.08р. , від 30.09.08р. з тих підстав, що сума грошового зобов'язання   була виражена в них виключно в іноземній валюті, без наведення суми позики в національній валюті України.

Відповідач позов не визнав з тих підстав, що за приписами ст. 198 ГК України платежі за грошовими зобов'язаннями, що виникають у господарських відносинах, здійснюються у безготівковій формі або готівкою через установи банків, якщо інше не встановлене законом. Грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право, проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання· зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону. Відповідно до п. 1.1. договору безпроцентної позики від 08 серпня 2008року позикодавець надає позичальнику грошові кошти в національній валюті України (гривнях), як поворотну фінансову допомогу у розмірі, еквівалентному 600 000,00 доларів США, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцю суму позики в розмірі, еквівалентному 600000,00 доларів США у визначені цим договором строки та порядку.

Пунктом 1.2. договору безпроцентної позики від 08 серпня 2008 року сторони встановили, що сума позики, яка передається позикодавцем позичальнику, а також повертається позичальником, визначається виходячи із курсу долару CШA до гривні, встановленого Національним банком України на день перерахунку грошових коштів по цьому договору. Сторонами договору зобов'язання з надання коштів та їх повернення визначені в національній валюті України - гривнях (за офіційним курсом Національного банку України). Саме на це вказують положення Договору: "... грошові кошти із національній валюті України (гривнях), як поворотну фінансову допомогу, у розмірі, еквівалентному...". Тобто, розмір грошових зобов'язань сторін договору вираховується, а також й безпосереднє виконання таких зобов'язань здійснюється сторонами договору саме в національній валюті України - в гривнях. Таким чином, зазначені положення договору не суперечать ст. 198 Господарського кодексу України та приписами ст. ст. 524, 533 Цивільного кодексу України (детальніше викладено в відзиві).

          Розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку, що первісний позов підля-гає задоволенню частково, а позовні вимоги за зустрічним позовом не обґрунтовані та задоволенню не підлягають, виходячи з наступного:

Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.     Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

08 серпня 2008 року між ДП  та ВАТ   було укладено договір безпроцентної позики, відповідно до якого ДП повинен був  передати ВАТ грошові кошти в національній валюті України як зворотну фінансову допомогу в розмірі, екв. 600.000,00 доларів CШA, а ВАТ зобов'язався повернути йому суму позики в розмірі, еквівалентному 600000,00 доларів CШA  у визначений цим договором строк та порядку. Крім того, сторони передбачили, що сума позики, яка передається ДП –ВАТ  та повертається ВАТ, визначається виходячи із курсу доларів CШA до гривні, встановленого Національним банком України на день перерахунку грошових коштів по цьому договору (п.п.1.1, 1.2 договору).

Згідно з п. 2.2, 2.4 договору та п. l додаткової угоди від 10 вересня 2008 р. сума позики передавалась ВАТ частинами: 50% від суми позики до ll серпня 2008 року, а останні 50% від суми позики до 12 вересня 2008 року, що підтверджується платіжними дорученнями № 224 від 08 серпня 2008 року на суму 1453500грн., № 257 від 12 вересня 2008 року на суму 1455690 грн. та  випискою з банківського рахунку. При цьому курс долару США станом на 11.08.08 складав 484.5грн., а на 12.09.08 –485.23 грн., тобто ДП перерахувало суму еквівалентну 600000 дол. США в національній валюті (а.с. 25, 26, 37).

Додатковою угодою від 30 вересня 2008 року  сторони узгодили строк повернення всієї суми позики   до 12 листопада 2008 року. Проте, ВАТ свої зобов»язання не виконав, суму еквівалентну 600000 дол. США в національній валюті ДП не повернув, на час розгляду справи доказів повернення не надав, чим порушив вимоги ст.1049 ЦК України, згідно якої позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

          Відповідно до ч. 2 ст. 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України –гривні. При цьому, сторони можуть визначити грошо-вий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

          Отже, визначення  в договорі позики від 08.08.08 та додаткових угодах до нього еквіваленту грошової суми зобов'язання відносно долару США та виконання його в грошовій одиниці України не суперечить вимогам ст.ст.180, 198 ГК України та ст.524 , ст.533 ЦК України, згідно яких  зобов'язання має бути виконано у національній валюті. Якщо   у  зобов'язанні  визначено  грошовий  еквівалент  в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

          За таких обставин, вимоги ДП щодо сплати основного боргу в сумі 4620000,00 грн. еквівалентної 600000 дол. США станом на 06.05.09 відповідно до п.1.2 договору безпроцентної позики від 08 серпня 2008 року підлягає задоволенню повністю.

          Позивач за зустрічним позовом не довів належним чином, що договір  безпроцентної позики від 08.08.08р. та додаткові угоди від 10.09.08р. та від 30.09.08р.   суперечать  Цивільному кодексу, іншим актами цивільного законодавства, тому у суду відсутні підстави для  визнання   недійсними з моменту їх вчинення , згідно ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України, ч. 1 ст. 207 ГК України.  

          Обґрунтовуючи свої вимоги щодо стягнення суми 441803,29 грн. - 20 % річних за період з 13.11.08р. по 06.05.09р., ДП послався на пункт 3.2. договору безпроцентної позики від 08 серпня 2008 року, яким передбачено, що у випадку несвоєчасного повернення суми позики (будь-якої її частини) позичальником позикодавцеві, позичальник сплачує штрафні санкції із розрахунку 20% річних від несвоєчасно повернутої суми за період прострочення (відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України).

При цьому, розрахунок виконано наступним чином: 600 000,00 доларів США х 175 днів х 20%/ 366 = 57377.05 дол. Х 7.7грн. = 441803.29 грн.

Згідно з ч. 3 ст. 198 Господарського кодексу України відсотки за грошовими зобов'язаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розмірах та порядку, визначених законом або договором.

Відповідно до ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України , якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          За аналізом  визначених статей - 20 процентів річних, встановлених в п.3.2 договору –це є плата за користування  простроченої суми боргу , еквівалентного 600000 дол. США , яка повинна була бути повернута  12 листопада 2008 року і за курсом долару на той час складала 577,58 грн. за 100 доларів США .

          Таким чином, сума боргу в розмірі 600 000,00 доларів США відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним Банком України станом на 12.11.2008р. складала З 468 000,00 грн.

          Отже, 20% річних від несвоєчасно сплаченої суми за період з 13.l1.2008p. по 06.05.2009р. складає: 3468000,00 грн.  х 175 днів х 20% : 366 = 331398.36 грн.

          З огляду на викладене, позов в цій частині підлягає задоволенню частково в сумі 331398.36 грн. , судові витрати слід віднести на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

          Згідно ст.33 ГПК України,  кожна сторона  повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

          Заперечення відповідача за первісним позовом не можуть бути підставою для відмови в позові, але прийняті до уваги судом в частині розрахунку відсотків за користування коштами.

          Позивач за зустрічним позовом свої вимоги належним чином не довів.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85  ГПК України, суд –

                                      ВИРІШИВ:

          Первісний позов задовольнити частково.

          Стягнути з відкритого акціонерного товариства "Суднобудівний завод "ЛИМАН" (вул. Портова, 2, м. Миколаїв, код 01373890 ) на користь дочірнього підприємства "ДАНІА ХАНДЕЛ А/С" (вул. Кіквідзе, 12а, оф.31, м. Київ, код 30520910) суму 4620000,00 грн. основного боргу, 331398,36 грн. - 20 % річних, 24939,00 грн. держмита та 115,43 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Наказ видати позивачу.

          На суму 110404,93 грн. 20% річних в позові відмовити.

          В задоволенні зустрічного позову відкритого акціонерного товариства "Суднобудівний завод "ЛИМАН" м. Миколаїв до дочірнього підприємства "ДАНІА ХАНДЕЛ А/С" м. Київ відмовити повністю.

          Рішення може бути оскаржене у 10-дений строк.

   Суддя                                                        Т.М.Дубова

Рішення підписано та оформлено суддею згідно ст. 84 ГПК України   15.05.2009 р.