Рішення

від 21.01.2014 по справі 918/1856/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26 А

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" січня 2014 р. Справа № 918/1856/13

Господарський суд Рівненської області у складі судді Павленка Є.В., розглянувши матеріали справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Галичинаенергоінвест-Прут" (далі - Товариство) до Національного університету водного господарства та природокористування (далі - Університет) про стягнення заборгованості в сумі 187 500 грн. 00 коп.,

за участі представників:

позивача: Гуменюка Б.С. за дов. від 23 серпня 2013 року № 02/08,

відповідача: Цаля О.Р. за дов. від 11 грудня 2013 року № 001-2815,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У грудні 2013 року Товариство звернулося до господарського суду Рівненської області з вказаним позовом, посилаючись на те, що згідно умов договору на створення (передачу) науково-технічної продукції № 2-120, укладеного між сторонами у справі 5 серпня 2010 року, позивач сплатив Університету авансовий платіж у розмірі 187 500 грн. 00 коп. за виконання останнім передбачених цією угодою робіт. Оскільки відповідач не виконав визначені спірною угодою роботи до припинення її дії і потреба у проведенні цих робіт відпала, позивач, посилаючись на статті 525, 526, 530, 611, 615, 891 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), просив суд стягнути з відповідача суму сплаченого Товариством авансового платежу в розмірі 187 500 грн. 00 коп.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 9 грудня 2013 року порушено провадження у справі № 918/1856/13 та призначено її до розгляду на 25 грудня 2013 року.

20 грудня 2013 року через канцелярію суду надійшов відзив Університету на позовну заяву від 20 грудня 2013 року № 001-2918 (а.с. 49-52), в якому останній просив суд відмовити Товариству в задоволенні його вимог з огляду на те, що прострочення виконання підрядником своїх зобов'язань вищезазначеним договором було допущене з вини позивача, оскільки замовник не надав Університету всіх вихідних даних, необхідних для виконання спірних проектних робіт.

У судовому засіданні 25 грудня 2013 року оголошувалася перерва до 9 січня 2014 року.

Ухвалою суду від 9 січня 2014 року розгляд справи було відкладено на 21 січня 2014 року.

20 січня 2014 року через канцелярію суду надійшли додаткові пояснення Товариства від 17 січня 2014 року № 17/01-14 (а.с. 80), в яких останнє, посилаючись на статтю 1212 ЦК України, просило суд задовольнити його позовній вимоги та стягнути з Університету безпідставно набуті останнім кошти у розмірі 187 500 грн. 00 коп.

Оскільки відповідно до пункту 3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин, а також зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права, дані додаткові пояснення прийняті судом до розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні 21 січня 2014 року позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, з урахуванням додаткових пояснень від 17 січня 2014 року № 17/01-14, та наполягав на їх задоволенні. Крім того, останній пояснив, що календарного плану виконання спірних робіт, технічних завдань та актів здачі-приймання робіт (у тому числі проміжних) між сторонами підписано не було.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву від 20 грудня 2013 року № 001-2918. Даний представник також підтвердив, що сторони у справі не підписували передбачені договором календарні плани, технічні завдання та акти здачі-приймання робіт за спірним договором. У той же час останній зазначив, що перерахований позивачем авансовий платіж у розмірі 187 500 грн. 00 коп. був використаний Університетом за цільовим призначенням на підставі усних домовленостей сторін.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

5 серпня 2010 року між позивачем та Університетом був укладений договір на створення (передачу) науково-технічної продукції № 2-120, за умовами якого Товариство доручило відповідачу за встановлену цим договором плату виконати науково-дослідні роботи (науково-технічну продукцію) "Розробка проектно-кошторисної документації будівництва Верхньо-Ворохтинської МГЕС дериваційного типу" (а.с. 7).

Вказана угода підписана уповноваженими представниками сторін та скріплена печатками цих суб'єктів господарювання.

Відповідно до пункту 1.2 даного договору наукові, технічні, економічні та інші вимоги до науково-технічної продукції обумовлені в технічному завданні, яке є невід'ємною частиною цього договору.

Зміст, обсяг і строки виконання основних етапів визначаються календарним планом, який є невід'ємною частиною цього договору (пункт 1.4 договору).

За умовами пункту 1.5 даної угоди приймання і оцінка науково-технічної продукції здійснюється відповідно до вимог технічних умов та актів здачі приймання робіт.

Пунктом 1.3 договору передбачено, що строком здачі (передачі) робіт за договором є 20 лютого 2011 року.

У пункті 2.1 договору сторони погодили, що вартість науково-технічної продукції виконавця згідно цього договору та протоколу про договірну ціну складає 750 000 грн. 00 коп.

Виконавцю перераховується аванс протягом десяти днів з моменту підписання цього договору в обсязі 25 % від вищезазначеної суми, що складає 187 500 грн. 00 коп. Оплата здійснюється поетапно згідно календарного плану (пункт 2.2 спірної угоди).

У пунктах 3.1-3.2 договору сторони передбачили, що при виконанні окремих етапів згідно календарного плану сторони складають двосторонній проміжний акт приймання-здачі робіт, а по закінченню виконання всієї роботи - двосторонній акт приймання-здачі виконаної роботи. Підставою для складання акту приймання-здачі повністю виконаної роботи є представлена виконавцем науково-технічна продукція, виконана відповідно до технічного завдання.

Пунктом 6.1 спірної угоди строк її дії був встановлений сторонами з 5 серпня 2010 року по 20 лютого 2011 року.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 887 ЦК України унормовано, що за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх.

До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом (частина 2 статті 887 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Судом встановлено, що на виконання умов пункту 2.2 договору на створення (передачу) науково-технічної продукції від 5 серпня 2010 року № 2-120 позивач авансом перерахував підряднику 187 500 грн. 00 коп. Вказаний факт підтверджується наявною у матеріалах справи копією платіжного доручення від 14 вересня 2010 року № 11 (а.с. 8) та усними поясненнями представників сторін у судових засіданнях.

Як було зазначено вище, згідно положень спірного договору наукові, технічні, економічні та інші вимоги до науково-технічної продукції повинні бути обумовлені сторонами у технічному завданні, яке є невід'ємною частиною цього договору, зміст, обсяг і строки виконання основних етапів визначаються підписаним між сторонами календарним планом, а приймання і оцінка науково-технічної продукції здійснюється відповідно до вимог технічних умов та актів здачі приймання робіт.

Відповідно до статті 888 ЦК України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт замовник зобов'язаний передати підрядникові завдання на проектування, а також інші вихідні дані, необхідні для складання проектно-кошторисної документації. Завдання на проектування може бути підготовлене за дорученням замовника підрядником. У цьому разі завдання стає обов'язковим для сторін з моменту його затвердження замовником.

Підрядник зобов'язаний додержувати вимог, що містяться у завданні та інших вихідних даних для проектування та виконання пошукових робіт, і має право відступити від них лише за згодою замовника.

З відзиву на позовну заяву та усних пояснень представника відповідача у судових засіданнях вбачається, що на виконання умов спірної угоди підрядник здійснив частину передбачених цим правочином робіт, виконавши техніко-економічне обґрунтування "Верхньо-Ворохтинської МГЕС дериваційного типу".

У той же час судом встановлено, що будь-яких календарних планів виконання спірних робіт, технічних завдань та актів здачі-приймання робіт (як проміжних, так і актів здачі-приймання завершеної роботи) між сторонами підписано не було.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що проведення підрядником робіт по виконанню техніко-економічного обґрунтування "Верхньо-Ворохтинської МГЕС дериваційного типу" не є належним виконанням умов спірного договору, оскільки такі роботи були здійснені Університетом в порушення умов пунктів 1.2-1.5 цієї угоди та без передбаченого чинним законодавством їх письмового погодження замовником. Крім того, у своїх додаткових поясненнях від 17 січня 2014 року № 17/01-14 позивач зазначив, що Товариство не замовляло Університету виготовлення вищезазначеного техніко-економічного обґрунтування.

Як було зазначено вище, у пункті 6.1 договору на створення (передачу) науково-технічної продукції від 5 серпня 2010 року № 2-120 сторони погодили, що строк дії цієї угоди спливає 20 лютого 2011 року. Судом встановлено, що будь-яких положень щодо автоматичної пролонгації дії даного договору на новий строк останній не містить.

Відтак, на час розгляду даного спору вищенаведений договір припинив свою дію.

Обґрунтовуючи даний позов, Товариство посилалося на те, що в зв'язку з порушенням підрядником строків виконання роботи, потреба позивача в проведенні Університетом подальших робіт за спірним договором відпала. Відсутність такої потреби Товариства, крім іншого, була зумовлена тим, що рішенням шостого демократичного скликання Івано-Франківської обласної ради від 25 червня 2013 року № 979-22/2013 "Про ситуацію навколо будівництва об'єктів малої гідроенергетики в області" було заборонено проектування, погодження, будівництво та експлуатацію об'єктів малої гідроенергетики дериваційного типу на гірських річках Івано-Франківської області. Копія цього акту органу місцевого самоврядування наявна у матеріалах справи (а.с. 75).

У зв'язку з неналежним виконанням підрядником умов спірного договору, Товариство направило на адресу відповідача вимогу від 10 грудня 2013 року № 01/12/13 про повернення сплаченої суми авансового платежу в розмірі 187 500 грн. 00 коп., яка була отримана Університетом 12 грудня 2013 року (а.с. 70-72). Проте дана претензія позивача про повернення коштів була залишена відповідачем без задоволення, спірна сума грошових коштів замовнику не повернута.

Частиною 1 статті 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відтак, з огляду на зазначені імперативні приписи чинного законодавства суд дійшов висновку про те, що на момент розгляду даної справи підстава, на якій відповідачем була набута спірна сума грошових коштів, відпала, оскільки укладений між сторонами договір припинив свою дію 20 лютого 2011 року.

Частиною 1 статті 1213 ЦК України встановлено, що набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Оскільки відповідач на момент прийняття рішення у даній справі належним чином не виконав спірні роботи та не повернув Товариству кошти, сплачені останнім на виконання умов договору на створення (передачу) науково-технічної продукції, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача про стягнення з Університету 187 500 грн. 00 коп. авансового платежу, у зв'язку з чим даний позов підлягає задоволенню.

Твердження позивача про те, що спірна сума грошових коштів була використана підрядником за цільовим призначенням, а всі істотні умови робіт були узгоджені сторонами в усному порядку не беруться судом до уваги з огляду на те, що положеннями укладеного між сторонами договору та чинним законодавством України передбачена обов'язкова письмова форма такого узгодження (підписання відповідних технічних завдань, календарних планів виконання робіт тощо).

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами частини 2 статті 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки відповідач не довів суду належними та допустимими доказами факту досягнення між сторонами у встановленому договором порядку згоди щодо виконання ним частини передбачених цією угодою робіт, а також надав суду визначених даним договором документів, які б свідчили про прийняття цих робіт позивачем, суд дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність його тверджень.

За таких обставин позов Товариства підлягає повному задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до положень частини 1 статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Національного університету водного господарства та природокористування (33028, місто Рівне, вулиця Соборна, будинок 11, ідентифікаційний код: 02071116) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Галичинаенергоінвест-Прут" (78595, Івано-Франківська область, місто Яремче, селище міського типу Ворохта, вулиця Говерлянська, будинок 21А, ідентифікаційний код: 36164249) 187 500 (сто вісімдесят сім тисяч п'ятсот) грн. 00 коп. основного боргу, а також 3 750 (три тисячі сімсот п'ятдесят) грн. 00 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 27 січня 2014 року

Суддя Є.В. Павленко