Постанова

від 05.03.2014 по справі 918/1856/13

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2014 року Справа № 918/1856/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Крейбух О.Г. , суддя Юрчук М.І.

при секретарі Макаревич В.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Гуменюк Б.С., Яковишин Б.С.

від відповідача: Цаль О.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача

Національного університету водного господарства та природокористування на рішення господарського суду Рівненської області від 21 січня 2014 року в справі № 918/1856/13 (суддя Павленко Є.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Галичинаенергоінвест-Прут"

до відповідача Національного університету водного господарства та природокористування

про стягнення коштів в сумі 187 500 грн. 00 коп.

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Галичинаенергоінвест» (надалі-Позивач) звернулося в господарський суд Рівненської області з позовною заявою (а.с. 2-3) до Національного університету водного господарства та природокористування (надалі - Відповідач) про стягнення в сумі 187 500 грн. 00 коп..

Рішенням місцевого господарського суду від 21 січня 2014 року по справі № 918/1856/13 (а.с. 84-86), з підстав вказаних у даному рішенні, позов задоволено повністю. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача коштів в сумі 187 500 грн.. Також покладено на Відповідача витати по сплаті судового збору в розмірі 3750 грн.

Не погоджуючись із винесеним рішенням суду першої інстанції Відповідач, звернувся з апеляційною скаргою (а.с. 92-95) до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій, з підстав, вказаних у цій апеляційній скарзі, просить рішення господарського суду Рівненської області від 21 січня 2014 року в даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким позов залишити без задоволення.

Апеляційна скарга мотивована тим, що вказане рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин справи. Крім того, апелянт, як на підставу скасування рішення суду першої інстанції, посилається на те, що при винесенні рішення не були з'ясовані обставини, які суд вважає встановленими, що судом до спірних правовідносин потрібно застосовувати норми статей 892-900 Цивільного кодексу України, а не статті 843, 887, 888 Цивільного кодексу України та неправомірним є застосування статті 1212 Цивільного кодексу України, оскільки підставою для отримання авансу в сумі 185750 грн. є пункт 2.2 Договору, котрий не було визнано недійсним.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу (а.с. 100-103) в якому, з підстав вказаних у даному відзиві, просить суд залишити рішення господарського суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В судовому засіданні від 5 березня 2014 року представники Позивача заперечили проти апеляційної скарги, вважають доводи Відповідача необґрунтованими, рішення суду першої інстанції - правомірним та законним.

В судовому засіданні від 5 березня 2014 року представник Відповідача підтримав доводи, висвітлені в апеляційній скарзі.

Заслухавши пояснення представників Позивача та Відповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що рішення господарського суду Рівненської області від 21 січня 2014 року по даній справі слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Відповідача - без задоволення. При цьому колегія суду виходила з наступного.

Рівненським апеляційним господарським судом встановлено, що 5 серпня 2010 року між Позивачем та Відповідачем був укладений договір на створення (передачу) науково-технічної продукції № 2-120 (надалі - Договір; а.с. 7), котрий підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплена їхніми печатками.

За умовами пункту 1.1 Договору: Позивач доручив Відповідачу за встановлену цим договором плату виконати науково-дослідні роботи (науково-технічну продукцію) "Розробка проектно-кошторисної документації будівництва Верхньо-Ворохтинської МГЕС дериваційного типу", що становить предмет Договру.

Відповідно до пунктів 1.2-1.3 Договору: наукові, технічні, економічні та інші вимоги до науково-технічної продукції обумовлені в технічному завданні, яке є невід'ємною частиною цього Договору; строком здачі (передачі) робіт за Договором є 20 лютого 2011 року.

Відповідно до пунктів 1.4-1.5 Договру: зміст, обсяг і строки виконання основних етапів визначаються календарним планом, який є невід'ємною частиною цього Договору; приймання і оцінка науково-технічної продукції здійснюється відповідно до вимог технічних умов та актів здачі приймання робіт .

У пунктах 2.1-2.1 Договору Позивач та Відповідач визначили, що: вартість науково-технічної продукції виконавця згідно цього договору та протоколу про договірну ціну складає 750 000 грн. 00 коп.; Відповідачу перераховується аванс протягом десяти днів з моменту підписання цього договору в обсязі 25 % від вищезазначеної суми, що складає 187 500 грн. 00 коп.; оплата здійснюється поетапно згідно календарного плану.

Пунктами 3.1-3.2 Договору визначено, що: при виконанні окремих етапів згідно календарного плану сторони складають двосторонній проміжний акт приймання-здачі робіт, а по закінченню виконання всієї роботи - двосторонній акт приймання-здачі виконаної роботи ; підставою для складання акту приймання-здачі повністю виконаної роботи є представлена виконавцем науково-технічна продукція, виконана відповідно до технічного завдання.

Згідно пункту 6.1 Договру строк дії Договру встановлений з 5 серпня 2010 року по 20 лютого 2011 року.

Відповідач надав Позивачу лише частину роботи у вигляді Техніко-економічного обгрунтування «Верхньо-Ворохтянської МГЕС диреваційного типу»

Водночас, з наявного в матеріалах справи листа державного підприємства Спеціалізована державна експертна організація центральна служба Української державної будівельної експертизи від 7 листопада 2011 року за № 4862 (а.с. 10) вбачається, що проектна документація ТЕО ,,Будівництво дериваційної міні ГЕС на р. Прут в 10 км. вище смт. Ворохта Івано-Франківської області, виконана з порушенням вимог чинного законодавства, через що провести її експертизу неможливо. Зокрема у листі вказано, що: завдання на проектування (а не технічне завдання) не відповідає вимогам викладеним в додатку Д ДБН А. 2.2.- 3 -2004 року (не вказані джерело фінансування, черговість проектування та благоустрою майданчика та інженерного захисту території, до режиму безпеки та охорони праці); у складі проектної документації відсутні необхідні вихідні дані: містобудівні умови і обмежені забудови; технічні умови щодо інженерного забезпечення об'єкта; категорія складності об'єкта; інші вихідні дані згідно з додатком Г ДБН А.2.2-3-2004; проектну документацію слід доповнити розділами: архітектурно - планувальні та будівельні рішення; заходи з технічної та пожежної безпеки; рибогосподарські заходи; генплан і транспорт.

З урахуванням усього вищевказаного Позивачем на адресу Відповідача була направлена вимога щодо повернення авансового платежу в сумі 187 500 грн. на протязі семи днів з дня отримання вимоги (а.с.70; доказ направлення вимоги на а.с. 71).

Водночас, Відповідач дану суму коштів не повернув, в зв'язку з чим Позивач звернувся з позовом до суду щодо повернення авансового платежу в розмірі 187 500 грн.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Згідно частини 1 статті 193 Господарського кодексу України: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовується відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу дії частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з частинами 1, 2 статті 317 Господарського кодексу України: будівництво обєктів виробничого та іншого призначення, підготовка будівельних ділянок, роботи з обладнання будівель, роботи з завершення будівництва, прикладні та експериментальні дослідження і розробки тощо, які виконуються субєктами господарювання для інших субєктів або на їх замовлення, здійснюються на умовах підряду.

Для здійснення робіт, зазначених у частині першій цієї статті, можуть укладатися договори підряду: на капітальне будівництво (в тому числі субпідряду); на виконання проектних і досліджувальних робіт; на виконання геологічних, геодезичних та інших робіт, необхідних для капітального будівництва; інші договори. Загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень Цивільного кодексу України про договір підряду, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 324 Господарського кодексу України за договором підряду на проведення проектних і досліджувальних робіт підрядник зобовязується розробити за завданням замовника проектну документацію або виконати обумовлені договором проектні роботи, а також виконати досліджувальні роботи, а замовник зобовязується прийняти і оплатити їх.

Згідно з частиною 2 статті 317 Господарського кодексу України загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень Цивільного кодексу України про договір підряду, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Статтею 857 Цивільного кодексу України передбачено, що: робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру; виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові; результат роботи в межах розумного строку має бути придатним для використання відповідно до договору підряду або для звичайного використання роботи такого характеру.

Частинами 1, 2 статті 887 Цивільного кодексу України унормовано, що: за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх; до договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини 1 статті 843 Цивільного кодексу України, у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

У відповідності до вимог статті 888 Цивільного кодексу України: за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт замовник зобов'язаний передати підрядникові завдання на проектування, а також інші вихідні дані, необхідні для складання проектно-кошторисної документації; завдання на проектування може бути підготовлене за дорученням замовника підрядником; у цьому разі завдання стає обов'язковим для сторін з моменту його затвердження замовником; підрядник зобов'язаний додержувати вимог, що містяться у завданні та інших вихідних даних для проектування та виконання пошукових робіт, і має право відступити від них лише за згодою замовника.

Колегією суду встановлено, що на виконання умов пункту 2.2 Договору на створення (передачу) науково-технічної продукції від 5 серпня 2010 року № 2-120 Позивач авансом перерахував Відповідачу 187 500 грн. 00 коп. Вказаний факт підтверджується наявною у матеріалах справи копією платіжного доручення від 14 вересня 2010 року № 11 (а.с. 8).

Водночас, колегія суду констатує той факт, що суду не надано доказів щодо підписання будь-яких календарних планів виконання спірних робіт, технічних завдань, котрі є невід'ємними частинами Договру та актів здачі-приймання робіт (як проміжних, так і актів здачі-приймання завершеної роботи), з наданням до нього комплекту документації. В зв'язку з вищевказаним колегія суддів приходить до висновку, що станом на момент звернення Позивача до суду, Відповідачем не виконані роботи, за які ним отримано авансовий платіж.

При цьому, з доводів апеляційної скарги та усних пояснень представника Відповідача (в судовому засіданні від 5 березня 2014 року) вбачається, що на виконання умов Договору Відповідач здійснив частину передбачених правочином робіт, виконавши техніко-економічне обґрунтування "Верхньо-Ворохтинської МГЕС дериваційного типу".

З огляду на зазначане вище колегія суду констатує, що за приписами пункту 6 Порядку затвердження інвестиційних програм і проектів будівництва та проведення їх державної експертизи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 жовтня 2007 року № 1269 (у редакції, чинній на час вчинення правовідносин; далі - Порядок) програми і проекти підлягають незалежно від джерел фінансування обов'язковій комплексній державній експертизі.

Пунктами 7-8 Порядку визначено, що: у процесі комплексної державної експертизи визначається стан додержання в програмах і проектах нормативів з питань міцності, надійності та довговічності будинків і споруд, їх експлуатаційної безпеки та інженерного забезпечення, санітарного та епідемічного благополуччя населення, охорони праці, енергозбереження та енергоефективності і пожежної безпеки, а також виконання архітектурних вимог; відповідні висновки є складовими частинами висновку комплексної державної експертизи; за усіма програмами і проектами, що затверджує Кабінет Міністрів України, проведення комплексної державної експертизи забезпечується Центральною службою Укрдержбудекспертизи Мінрегіонбуду, іншими проектами - також її місцевими підрозділами.

Таким чином, передбачена обов'язковість експертизи техніко-економічного обгрунтування обумовлена визначенням придатності самого техніко-економічного обгрунтування для подальшого його використання при розробці проекту будівництва, що у свою чергу відповідає меті техніко-економічного обґрунтування (підтвердження економічної ефективності вибору пропонованих технологій, процесів, рішень проекту).

Норми ДБН А.2.2-3-2004 "Склад порядок розробки, узгодження та погодження проектної документації для будівництва" містять посилання на базовий перелік вихідних даних, необхідних при розробці проектної документації для будівництва (пункти 1.1 -1.4 ДБН А.2.2-3-2004), а не для розробки ТЕО, безпосередньо.

Колегія суду зазначає, що посилання Відповідача на угоди, укладені між ним та Удяком Любомиром Богдановичем 2 листопада 2010 року (а.с. 57-58; доказ переказу грошових коштів в сумі 20 170 грн. на а.с. 59; в сумі 39099 грн. на а.с. 60), як на підставу того, що даний аванс було витрачено саме на виконання умов Договору (відповідно до статті 893 Цивільного кодексу України), опосередковано свідчить про початок Відповідачем роботи та про наявність у виконавця всіх необхідних вихідних даних, які дозволили йому почати роботу.

Таким чином, доводи Відповідача про невиконання з боку Позивача (замовника за Договором) свого обов'язку в частині ненадання Відповідачу вихідних даних, що стало підставою невиконання зобов'язання по Договору, не доведені Відповідачем належними та допустимими доказами.

З огляду на вищезазначені норми законодавства в сукупності з матеріалами справи колегія суду зазначає, що проведення Відповідачем робіт по виконанню техніко-економічного обґрунтування "Верхньо-Ворохтинської МГЕС дериваційного типу" не є належним виконанням умов Договору, оскільки такі роботи були здійснені Відповідачем в порушення умов пунктів 1.2-1.5 Договору та без передбаченого чинним законодавством їх письмового погодження Позивачем.

Водночас, суд зауважує, що пунктом 6.1 Договору сторонни визначили, що строк дії Договору (щодо створення (передачу) науково-технічної продукції) починається з 5 серпня 2010 року та спливає 20 лютого 2011 року. При цьому, будь-яких положень щодо автоматичної пролонгації дії даного Договору на новий строк матеріали справи не містять.

Відтак, на час розгляду даного спору вищенаведений Договір припинив свою дію .

Крім того, колегія суду звертає увагу, що матеріали справи містять рішення шостого демократичного скликання Івано-Франківської обласної ради від 25 червня 2013 року № 979-22/2013 "Про ситуацію навколо будівництва об'єктів малої гідроенергетики в області" котрим було заборонено проектування, погодження, будівництво та експлуатацію об'єктів малої гідроенергетики дериваційного типу на гірських річках Івано-Франківської області (а.с. 75), даний факт ще раз опосередковано підтверджує те, що в зв'язку з порушенням Відповідачем строків виконання роботи, потреба Позивача в проведенні Відповідачем подальших робіт за спірним Договором відпала.

Вказані обставини зумовили спрямування на адресу Відповідача претензії від 14 грудня 2011 року (а.с. 9) з повідомленням Позивача про повернення коштів сплачених Відповідачу, як аванс в розмірі 187 500 грн. та вимоги від 10 грудня 2013 року № 01/12/13 (а.с. 70) щодо погашення заборгованості в розмірі 187 500 грн.. Незважаючи на вказане, сума попередньої оплати на час розгляду справи Позивачеві повернута не була. Відтак, Позивач звернувся до господарського суду Рівненської області, та посилаючись на приписи статті 1212 Цивільного кодексу України, просить стягнути вказані кошти з Відповідача.

Що ж стосується посилань Відповідача в апеляційній скарзі (а.с. 93), відносно того, що Позивачем було фактично змінено предмет позову (а саме за посиланням Відповідача предмет позову змінено з погашення заборгованості за Договором на повернення майна на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України (тобто у зв'язку з тим, що підстава на якій воно було набуте згодом відпала), так як правовою підставою для отримання авансу в сумі 185 700 грн. є пункт 2.2 Договору, котрий не було визнано недійсним), то колегія суду надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам спору, зауважує наступне.

Стаття 1212 Цивільного кодексу України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань iз набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: набуття або збереження майна однiєю особою (набувачем) за рахунок iншої (потерпілого); шкода у вигляді зменшення або незбiльшення майна у iншої особи (потерпілого); обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або вiдсутностi збільшення на стороні потерпілого;

4) вiдсутнiсть правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

За змістом частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Згідно із частиною першою статті 177 Цивільного кодексу України об'єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші.

Під вiдсутнiстю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Частиною першою статті 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із частинами першою та другою статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вичинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Приписами частини першої статті 207 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками вiдповiдних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків. Зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України.

Загальна умова частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України визначає застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зi сторін у зобов'язанні підлягає поверненню iншiй стороні на пiдставi статті 1212 Цивільного кодексу України тільки за наявності ознаки безпiдставностi такого виконання.

Якщо ж зобов'язання не припиняється з підстав, передбачених статтями 11, 600, 601, 604 - 607, 609 Цивільного кодексу України, до моменту його виконання, таке виконання має правові підстави (підстави, за яких виникло це зобов'язання). Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не є безпідставним.

Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Вказана правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду України від 2 жовтня 2013 року по справі № 6-88цс13, висновки якого є обов'язкові для застосування господарськими судами згідно приписів статті 111-28 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, з аналізу вищенаведеного, колегія суддів констатує, що при вирішенні даного спору та застосування 1212 Цивільного кодексу України, необхідною умовою є встановлення факту припинення договірних правовідносин між сторонами. Що в даному випадку має місце бути, оскільки даний Договір, на підставі пункту 6.1 Договру, припинив свою дію 20 лютого 2011 року.

Що ж до посилань Відповідача на той факт, що до спірних правовідносин мають застосовуватися положення статтей 892-900 Цивільного кодексу України, то колегія суду зауважує, що стаття 897 Цивільного кодексу України регулює обов'язки виконавця за договором на виконання науково - дослідних або дослідно - конструкторських та технологічних робіт.

Особливості такого договору полягають в тому, що підрядник (виконавець) зобов'язується провести за завданням замовника наукові дослідження, розробити зразок нового виробу та конструкторську документацію на нього, нову технологію тощо , а замовник зобов'язується прийняти виконану роботу та оплатити її. Договір може охоплювати весь цикл проведення наукових досліджень, розроблення та виготовлення зразків або його окремі етапи.

Договори про виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт належать до групи правочинів, що забезпечують договірне оформлення правових зв'язків по створенню та впровадженню досягнень науки у виробництво, залучення результатів науково-технічної діяльності до сфери цивільного обороту .

Разом з цим, встановлено, що Договір на підставі якого виник спір передбачає виконання робіт по розробці проектно-кошторисної документації будівництва Верхньо-Ворохтинської МГЕС дериваційного типу, тобто не пов'язаний з науковою розробкою нового виробу.

Твердження Відповідача про те, що спірна сума грошових коштів була використана за цільовим призначенням, а всі істотні умови робіт були узгоджені сторонами в усному порядку не беруться судом до уваги з огляду на те, що положеннями укладеного між сторонами Договору та чинним законодавством України передбачена обов'язкова письмова форма такого узгодження (підписання відповідних технічних завдань, календарних планів виконання робіт тощо).

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Дослідивши наявні у справі докази колегія суду прийшла до висновку про підставність та обґрунтованість вимог Позивача щодо стягнення з Відповідача авансового платежу в сумі 187 500 грн. 00 коп..

При цьому Рівненський апеляційний суд критично оцінює доводи апелянта щодо безпідставності вимог Позивача. Зокрема, суд зауважує, що Відповідач сам погоджував умови Договору, будь-яких календарних планів виконання спірних робіт, технічних завдань та актів здачі-приймання робіт, котрі є невід'ємною частиною договору матеріали справи не містять, Відповідачем не було направлено на адресу Позивача зауважень чи претензій щодо надання необхідних даних та документів для виконання умов Договору, Відповідачем не виконані роботи, за які ним отримано авансовий платіж. Крім того, з доказів, наявних в матеріалах справи вбачається відсутність потреби Позивача у виконанні робіт по Договору.

Інші доводи апелянта, є безпідставними, а відтак до уваги Рівненським апеляційним господарським судом не беруться.

Враховуючи усе вищевказане, колегія апеляційного господарського суду задовольняє позовні вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача коштів в сумі 187500 грн. 00 коп..

З огляду на усе вищевисвітлене у даній судовій постанові, Рівненський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення господарського суду Рівненської області слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Відповідача - без задоволення.

Судові витрати за подачу апеляційної скарги, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд залишає за Відповідачем.

Керуючись статями 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Національного університету водного господарства та природокористування - залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Рівненської області від 21 січня 2014 року в справі № 918/1856/13 - залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

5. Справу № 918/1856/13 повернути господарському суду Рівненської області.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Крейбух О.Г.

Суддя Юрчук М.І.