Постанова

від 22.01.2014 по справі 910/16587/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" січня 2014 р. Справа№ 910/16587/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Буравльова С.І.

Зеленіна В.О.

представники сторін:

від позивача: Ромащенко Г.Ф. - довіреність від 13.01.2014; Білоус А.П. - довіреність від 13.0.2014;

від відповідача: Німчук І.В. - довіреність від 21.08.2013;

розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрБєлБуд"

на рішення господарського суду міста Києва від 21.10.2013

у справі № 910/16587/13 (суддя Босий В.П.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ярко 2010"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрБєлБуд"

про стягнення 23 026,00 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 21.10.2013 по справі № 910/16587/13, повний текст якого підписано 23.10.2013, позов задоволено частково, а саме: присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 19 004,00 грн. основного боргу, 955,83 грн. 3% річних, 1 491,40 грн. судового збору.

Рішення суду мотивовано тим, що відповідачем, всупереч умов укладеного договору №25/11/11 від 25.11.2011, не було здійснено оплату за надані позивачем та прийняті відповідачем послуги на суму 19 004,00 грн. Також, за прострочення відповідачем оплати наданих послуг, судом було присуджено до стягнення з відповідача на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України 955,83 грн. 3% річних.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 21.10.2013, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове, яким у позові відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що позивачем в повному обсязі та належним чином надано відповідачеві послуги згідно договору 25/11/11 від 25.11.2011 зі складання та оформлення декларацій, а також оформлення вантажів, а відповідачем не підписано акти виконаних робіт та не оплачено надані послуги, оскільки моментом виконання позивачем своїх зобов'язань з митного оформлення вантажів є момент передачі відповідачу відповідних документів, зокрема вантажно-митних декларацій, враховуючи те, що кінцевою метою розмитнення товарів є можливість ними розпоряджатися, однак позивачем оригінали зазначених документів відповідачу надано не було.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями, апеляційну скаргу ТОВ "УкрБєлБуд" у справі № 910/16587/13 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Станіку С.Р.

Згідно розпорядження Голови Київського апеляційного господарського суду, було сформовано для розгляду апеляційної скарги по справі № 910/16587/13 колегію суддів у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Шевченко Е.О. та Пономаренко Є.Ю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.11.2013 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрБєлБуд" прийнято до провадження колегією суддів у складі головуючий суддя: Станік С.Р., судді: Пономаренко Є.Ю., Шевченко Е.О. та порушено апеляційне провадження. Розгляд справи призначено на 18.12.2013 року.

Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 18.12.2013 справу № 910/16587/13 передано на розгляд колегії суддів у складі: Станік С.Р., судді: Буравльов С.І., Зеленін В.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.12.2013 колегією суддів у складі: головуючий суддя: Станік С.Р., судді: Буравльов С.І., Зеленін В.О. прийнято до провадження справу №910/16587/13.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.12.2013 розгляд справи відкладено на 22.01.2014.

В судовому засіданні 22.01.2014 представник відповідач вимоги апеляційної скарги підтримав, просив суд апеляційну скаргу задовольнити.

Представники позивача в судовому засіданні 22.01.2014 проти апеляційної скарги заперечували, з урахуванням поданого через канцелярію Київського апеляційного господарського суду відзиву на апеляційну скаргу, вказував про те, що рішення господарського суду міста Києва від 21.10.2013 винесено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування - відсутні.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується наявними матеріалами справи, 25.11.2011 між позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю "Ярко 2010", як виконавцем, та відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю "УкрБєлБуд", як замовником, укладено договір - доручення на надання митно-брокерських послуг №25/11/11.

Відповідно до п. 1.1 договору в порядку та на умовах, визначених цим договором, позивач зобов'язується представляти інтереси відповідача у митних органах України та здійснювати декларування вантажів, що належать відповідачу, або таких, на які відповідач має право розпорядження, а відповідач зобов'язується оплачувати дані послуги згідно виставленого позивачем рахунку.

Відповідно до п. 3.3.9 договору відповідач зобов'язаний підписати акт прийому-передачі наданих послуг протягом 2 робочих днів після митного оформлення вантажу або направити позивачу обґрунтовані претензії щодо якості або вартості послуг.

Згідно з п. 5.1 договору за надані послуги відповідач сплачує позивачу їх вартість на підставі виставлених рахунків та актів приймання-передачі виконаних робіт.

Пунктом 5.2 договору сторони погодили, що оплата за виконані послуги здійснюється відповідачем відповідно до наданого позивачем рахунку після надання послуг та підписання акта прийому передачі виконаних робіт протягом 5 календарних днів з моменту підписання акта.

Як встановлено судом першої інстанції на виконання умов договору позивачем відповідачу було надано послуги, щодо митного оформлення вантажу відповідача, яке відбулось 30.11.2011.

Крім того, за 01.12.2011 позивачем було складено та оформлено попередні декларації СМR №0012086 та СМR №0006441.

Факт надання позивачем відповідачу послуг згідно договору №25/11/11 від 25.11.2011 підтверджується:

- вантажно-митними деклараціями: ІМ-40 №199418 від 30.11.2011, ІМ-40 №199420 від 30.11.2011, ІМ-40 №199243 від 30.11.2011, ІМ-40 №199424 від 30.11.2011 та двома попередніми деклараціями від 01.12.2011 СМR №0012086 та СМR №0006441, в яких зазначено, що одержувачем вантажу за такими деклараціями є Товариство з обмеженою відповідальністю "УкрБєлБуд", в інтересах та від імені якого діяв представник - Товариства з обмеженою відповідальністю "Ярко 2010";

- міжнародними товарно-транспортними накладними: №0006452 від 17.11.2011, №0006455 від 21.11.2011, №0004585 від 24.11.2011, №0004586 від 28.11.2011, №0006441 від 01.12.2011, №0006441 від 01.12.2011, №0012086 від 01.12.2011;

- інвойс рахунками-фактури: №69 від 17.11.2011, №70 від 21.11.2011, №71 від 24.11.2011, №71 від 28.11.2011, №73 від 01.12.2011;

- рахунком-фактури №1945 від 01.12.2011.

Згідно актів надання послуг: №145 від 30.11.2011 на суму 4 754,00 грн., №146 від 30.11.2011 на суму 4 270,00 грн., №147 від 30.11.2011 на суму 4 270,00 грн., №148 від 30.11.2011 на суму 4 270,00 грн., №155 від 14.12.2011 на суму 1 440,00 грн., складених та підписаних позивачем, загальна вартість наданих останнім відповідачу послуг становить 19 004,00 грн.

Колегією суддів Київського апеляційного суду встановлено, що позивач неодноразово надсилав на адресу відповідача зазначені акти надання послуг та рахунки на оплату разом з вимогою про погашення заборгованості, а саме: 20.01.2012, 07.02.2012, 16.02.2012, однак, надіслані позивачем вимоги про оплату заборгованості відповідачем залишені без відповіді та задоволення, а надіслані акти надання послуг ним не підписані.

Вказані акти у визначений п. 3.3.9 договору строк (протягом 2 робочих днів після митного оформлення вантажу) не були підписані зі сторони відповідача, а доказів направлення обґрунтованих претензій щодо якості та вартості послуг на адресу позивача відповідач не надав.

З огляду на викладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що на виконання умов договору №25/11/11 від 25.11.2011 позивачем було надано послуги відповідачу, щодо митного оформлення вантажу відповідача, на суму 19 004,00 грн., а відсутність підписаного двостороннього акта приймання-передачі роботи (в даному випадку - наданих послуг) не є перешкодою для захисту суб'єктивного матеріального права, оскільки, на підставі зібраних у справі та оцінених у сукупності доказів, встановлено факт виконання позивачем відповідних зобов'язань - щодо виконання певної роботи.

Як встановлено судом першої інстанції та з чим погоджується колегія суддів Київського апеляційного господарського суду, договір №25/11/11 від 25.11.2011 є договором доручення, а отже між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 68 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на корить другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Пунктом 1 частини 2 вказаної статті визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Положеннями ст. 1000 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя. Договором доручення може бути встановлено виключне право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або частини юридичних дій, передбачених договором. У договорі можуть бути встановлені строк дії такого доручення та (або) територія, у межах якої є чинним виключне право повіреного.

За змістом ч. 1 ст. 1004 Цивільного кодексу України повірений зобов'язаний вчиняти дії відповідно до змісту даного йому доручення.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Враховуючи викладене, колегією суддів встановлено, що на виконання умов укладеного між позивачем та відповідачем договору №25/11/11 від 25.11.2011, позивачем було надано відповідачеві послуги щодо митного оформлення вантажу відповідача, на суму 19 004,00 грн., що підтверджується: - вантажно-митними деклараціями: ІМ-40 №199418 від 30.11.2011, ІМ-40 №199420 від 30.11.2011, ІМ-40 №199243 від 30.11.2011, ІМ-40 №199424 від 30.11.2011 та двома попередніми деклараціями від 01.12.2011 СМR №0012086 та СМR №0006441, в яких зазначено, що одержувачем вантажу за такими деклараціями є Товариство з обмеженою відповідальністю "УкрБєлБуд", в інтересах та від імені якого діяв представник - Товариства з обмеженою відповідальністю "Ярко 2010"; міжнародними товарно-транспортними накладними: №0006452 від 17.11.2011, №0006455 від 21.11.2011, №0004585 від 24.11.2011, №0004586 від 28.11.2011, №0006441 від 01.12.2011, №0006441 від 01.12.2011, №0012086 від 01.12.2011; інвойс рахунками-фактури: №69 від 17.11.2011, №70 від 21.11.2011, №71 від 24.11.2011, №71 від 28.11.2011, №73 від 01.12.2011; рахунком-фактури №1945 від 01.12.2011.

Крім того, факт надання позивачем відповідачу послуг підтверджується актами надання послуг: №145 від 30.11.2011, №146 від 30.11.2011, №147 від 30.11.2011, №148 від 30.11.2011, №155 від 14.12.2011, які неодноразово надсилались позивачем на адресу відповідача разом з вимогою про погашення заборгованості та рахунками на оплату наданих послуг.

З огляду на викладене та враховуючи те, що в порушення п. 3.3.9 договору надіслані позивачем акти відповідачем підписані не були та не були надіслані на адресу позивача і обґрунтовані претензії щодо якості та вартості послуг, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що позивачем надано, а відповідачем прийнято без будь-яких зауважень та заперечень послуги за договором №25/11/11 від 25.11.2011 на суму 19 004,00 грн., отже, враховуючи положення ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 5.2, п. 3.3.9 договору виник і обов'язок відповідача щодо оплати наданих позивачем послуг.

Враховуючи те, що відповідачем заборгованість в сумі 19 004,00 грн. у встановлений п. 5.2 договору строк сплачено не було, а отже, відповідачем порушено умови договору №25/11/11 від 25.11.2011, а також положення ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.

Викладеним вище спростовуються твердження відповідача в апеляційній скарзі, що оскільки моментом виконання позивачем своїх зобов'язань з митного оформлення вантажів є момент передачі відповідачу вантажно-митних декларацій, а оригінали зазначених декларації знаходяться у позивача, у відповідача наявні лише їх дублікати, то позивачем не в повному обсязі та неналежним чином надано відповідачу послуги за договором №25/11/11 від 25.11.2011, а тому відсутні і підстави для оплати таких послуг є безпідставними.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору на підставі доказів у справі. Зокрема, відповідно до частини 2 статті 32 Господарського процесуального кодексу України - на підставі письмових доказів та пояснень представників сторін.

Згідно із частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З урахуванням наведеного вище, колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Судовий збір за подачу апеляційної скарги, у відповідності до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на відповідача

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрБєлБуд" на рішення господарського суду міста Києва від 21.10.2013 у справі № 910/16587/13 - залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 21.10.2013 у справі № 910/16587/13 - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/16587/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді С.І. Буравльов

В.О. Зеленін