Постанова

від 21.01.2014 по справі 6/58-07-996

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" січня 2014 р.Справа № 6/58-07-996 Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Бєляновського В.В.,

Суддів: Мишкіної М.А.,

Будішевської Л.О.

при секретарі - Бєлянкіній Г.Є.

за участю представників:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: Розенбойм Ю.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Катран"

на рішення господарського суду Одеської області від 05.06.2007р.

по справі № 6/58-07-996

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Омега ЛТД"

до Відкритого акціонерного товариства „Катран"

про стягнення 93022,46 грн.

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2007 року Товариство з обмеженою відповідальністю „Омега ЛТД" звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства „Катран" про стягнення заборгованості за договорами позики у розмірі 93 022,46 грн.

Позовні вимоги обґрунтовувалися невиконанням ВАТ «Катран» своїх зобов'язань за договорами безпроцентної цільової позики від 04.05.2005р. та від 03.10.2005р., укладеними з ТОВ «Омега ЛТД», щодо повернення суми позики у встановлений строк.

ВАТ «Катран» заперечувало проти позову посилаючись на те, що бухгалтерські документи, на підставі яких позивач просить стягнути спірну суму коштів, були підроблені Гецевою І.М., яка в період укладення і дії договорів безпроцентної цільової позики працювала одночасно директором ТОВ «Омега ЛТД» та підписувала договори від імені цього товариства, та при цьому працювала заступником голови правління ВАТ «Катран», а також нею були підроблені документи, складені щодо використання цих коштів.

Рішенням господарського суду Одеської області від 05.06.2007 року (суддя - Демешин О.А.) позов задоволено у повному обсязі з мотивів обґрунтованості позовних вимог. Стягнуто з ВАТ „Катран" на користь ТОВ „Омега ЛТД" 86900 грн. боргу, 6122,46 грн. інфляційних та 1048,22 грн. судових витрат.

Не погоджуючись із вказаним рішенням ВАТ „Катран" звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати у повному обсязі, справу направити на новий розгляд. Апеляційна скарга обґрунтована порушенням норм матеріального і процесуального права та невідповідністю викладених у рішенні висновків фактичним обставинам справи.

Відзив на апеляційну скаргу від позивача не надходив.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 26.07.2007 року апеляційне провадження у справі № 6/58-07-996 було зупинено до прийняття рішення слідчими органами і матеріали справи направлено в Овідіопольській РВ ГУМВС України в Одеській області для перевірки наявності або відсутності факту підроблення бухгалтерських документів по договорам позики від 04.05.2005р. та від 03.10.2005р.

Враховуючи відсутність відомостей стосовно прийняття слідчими органами остаточного рішення за результатами проведеної перевірки обставин даної справи, незважаючи на неодноразові запити апеляційного суду, а також тривалий термін зупинення провадження у справі, що порушує права учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 07.11.2013 року апеляційне провадження у справі № 6/58-07-996 було поновлено та призначено апеляційну скаргу до розгляду.

В судовому засіданні апеляційного суду представником відповідача було заявлено клопотання про призначення по справі судової почеркознавчої експертизи для роз'яснення питання чи виконані написи та підписи на визначених квитанціях та корінцях до прибуткових касових ордерів доданих до позовної заяви, Бородаєнко Т.М. чи Бардіян Л.В. або іншими особами. Вказане клопотання визнано судом необґрунтованим та відхилено з огляду на відсутність в матеріалах справи оригіналів зазначених документів та неможливість їх витребування від сторін у зв'язку з вилученням слідчими органами, що унеможливлює проведення судової почеркознавчої експертизи.

Про день, час і місце розгляду апеляційної скарги сторони в порядку передбаченому ст. 98 ГПК України заздалегідь були повідомлені належним чином, що підтверджується реєстром поштових відправлень, проте позивач двічі не скористався наданим законом правом на участь свого представника в засіданні суду, а також позивачем не надано витребуваних апеляційним судом документів, у зв'язку з чим відповідно до ст. 75 ГПК України справа переглядається за наявними в ній матеріалами.

При цьому, колегія суддів враховує, що згідно з роз'ясненнями, що містяться в п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011року № 18 «Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено місцевим судом, 04.05.2005 року між сторонами було укладено договір безвідсоткової цільової позики, за умовами якого позивач зобов'язався надати відповідачу безвідсоткову цільову позику у розмірі 38 800 грн., а останній в свою чергу повинен був повернути одержані грошові кошти протягом 10 днів після закінчення строку дії зазначеного договору, тобто не пізніше 16.05.2006 року. Позивач у повному обсязі виконав умови даного договору та надав протягом травня 2005 року грошові кошти у розмірі 38 800 грн. готівкою в касу відповідача, що підтверджується корінцями прибуткових ордерів від 04.05.2005р. на суму 9500 грн., від 05.05.2005р. на суму 6500 грн., від 23.05.2005р. на суму 9800 грн., від 24.05.2005р. на суму 3200 грн. та від 30.05.2005р. на суму 9800 грн., доданими до позовної заяви. Проте, після закінчення строку дії договору від 04.05.2005 року суму позики у розмірі 38 800 грн. відповідач не повернув.

03.10.2005 року між сторонами було укладено договір безвідсоткової цільової позики, за умовами якого позивач зобов'язався надати відповідачу безвідсоткову цільову позику у розмірі 48 100 грн., а останній в свою чергу повинен був повернути одержані грошові кошти протягом 10 днів після закінчення строку дії зазначеного договору, тобто не пізніше 13.10.2006 року. Позивач у повному обсязі виконав умови даного договору та надав протягом жовтня 2005 року грошові кошти у розмірі 48100 грн. готівкою в касу відповідача, що підтверджується корінцями прибуткових ордерів від 03.10.2005р. на суму 9900 грн., від 04.10.2005р. на суму 9900 грн., від 05.10.2005р. на суму 9950 грн., від 06.10.2005р. на суму 9800 грн. та від 07.10.2005р. на суму 8550 грн., доданими до позовної заяви. Проте, після закінчення строку дії договору від 03.10.2005 року суму позики у розмірі 48100 грн. відповідач не повернув.

Факт одержання відповідачем грошових коштів від позивача, крім вищеназваних квитанцій до прибуткових касових ордерів, підтверджується також витягами з касової книги ВАТ «Катран» за 2005 рік та виписками з банківського рахунку.

Приймаючи рішення про задоволення позову у повному обсязі, місцевий господарський суд виходив із того, що ТОВ «Омега ЛТД» доведено, а ВАТ «Катран» не спростовано наявність заборгованості за спірними договорами безпроцентної цільової позики у сумі 86 900 грн., а отже - і наявність підстав для нарахування на вказану суму втрат від інфляції у розмірі 6122,46 грн.

Проте, колегія суддів не може погодитися із вказаними висновками суду першої інстанції, оскільки вважає їх такими, що зроблені з порушенням норм матеріального і процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом даного спору є вимога ТОВ «Омега ЛТД» до ВАТ «Катран» про стягнення заборгованості у розмірі 93022,46 грн., що виникла у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договорами безпроцентної цільової позики від 04.05.2005р. та від 03.10.2005р., укладеними між сторонами, щодо повернення суми позики у встановлений строк.

За своєю правовою природою зазначені договори, що є підставою позову, являються договорами позики.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1047 ЦК України у випадках, зокрема, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми укладається в письмовій формі.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Таким чином, момент укладення договору позики закон визначає моментом фактичної передачі грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

При цьому, факт передачі грошей або інших речей, що визначені родовими ознаками, які предметом договору позики, є підставою визначення факту та моменту укладення такого договору.

Разом з цим, у відповідності до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Таким чином, із приписів даної правової норми випливає, що обставини на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення господарського спору встановлюються господарським судом на підставі фактичних даних, якими є докази.

За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судової о процесу (ст. 33 ГПК України).

Згідно з ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті доказі, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частиною 1 ст. 36 ГПК України передбачено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

За вимогами ч. 2 ст. 36 ГПК України письмові докази подаються в оригіналі або належним чином засвідченій копії

При цьому, слід зазначити, що доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.

Обов'язок доказування визначається предметом спору. За загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

В підтвердження своїх позовних вимог позивачем надано до суду:

- копію договору безпроцентної цільової позики від 04.05.2005р., укладеного між ТОВ «Омега ЛТД» (позикодавець) та ВАТ «Катран» (позичальник);

- копію договору безпроцентної цільової позики від 03.10.2005р., укладеного між ТОВ «Омега ЛТД» (позикодавець) та ВАТ «Катран» (позичальник);

- копії квитанцій до прибуткового касового ордеру ВАТ «Катран» від 04.05.2005р. на суму 9500 грн., від 05.05.2005р. на суму 6500 грн., від 23.05.2005р. на суму 9800 грн., від 24.05.2005р. на суму 3200 грн. та від 30.05.2005р. на суму 9800 грн.;

- копії квитанцій до прибуткового касового ордеру ВАТ «Катран» від 03.10.2005р. на суму 9900 грн., від 04.10.2005р. на суму 9900 грн., від 05.10.2005р. на суму 9950 грн., від 06.10.2005р. на суму 9800 грн. та від 07.10.2005р. на суму 8550 грн.;

- копію касової книги ВАТ «Катран» за травень та жовтень місяці 2005 року.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, всі вищевказані копії документів, якими позивач обґрунтовує свої вимоги і яким суд першої інстанції надав певну правову оцінку, належним чином не засвідчені.

Згідно з роз'ясненнями, що містяться в п. 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011року № 18 «Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії (стаття 36 ГПК). Якщо документи, які мають значення для правильного вирішення спору, і підписи на них виготовлені стороною за допомогою будь-яких технічних засобів, то такі документи повинні прийматись господарським судом як письмові докази, досліджуватись та оцінюватись за загальними правилами ГПК.

Копії, які видаються органами державної влади України, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та їх об'єднаннями усіх форм власності, повинні бути засвідчені з додержанням вимог пункту 5.27 Національного стандарту України "Державна уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163-2003", затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.04.2003 N 55, а у разі якщо інструкціями з діловодства, які діють у відповідних органах, підприємствах, установах і організаціях установлено додаткові вимоги щодо оформлення копій, - також і цих вимог.

У разі невідповідності наданих суду копій документів згаданим вимогам вони не вважаються належними і допустимими доказами і не беруться судом до уваги у вирішенні спору.

Подані сторонами копії документів, виготовлені з використанням технічних засобів (фотокопії тощо), засвідчуються підписом особи, яка їх виготовила або яка перевірила їх на відповідність оригіналам, із зазначенням її прізвища, ініціалів та посади (якщо вона є посадовою особою) та з прикладенням печатки (за її наявності).

Таким чином, у порушення п. 5.27 Вимог до оформлення документів ДСТУ 4163-2003, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.04.2003р. N 55, та приписам ст. 36 ГПК України докази, подані позивачем в обґрунтування пред'явлених вимог, належним чином не засвідчені (т. 1, а.с. 8-15, 129-140).

Отже, прийняте у справі судове рішення ґрунтується на неналежних доказах.

Перевіряючи у порядку ст. 101 ГПК України законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду апеляційна інстанція ухвалою від 10.12.2013 року зобов'язала позивача надати суду для огляду в судовому засіданні оригінали всіх документів, поданих в обґрунтування пред'явлених вимог (договори позики від 04.05.2005р., від 03.10.2005р. та документи, складені на їх виконання), проте позивач вимоги суду не виконав і витребувані документи не надав, у зв'язку з чим відповідно до ст. 75 ГПК України справа переглядається за наявними в ній матеріалами.

Згідно з роз'ясненнями, що містяться в п. 2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011року № 18 «Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України», якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Між тим, місцевим господарським судом не перевірено та не надано правової оцінки доводам ВАТ «Катран» стосовно того, що ТОВ «Омега ЛТД» грошові кошти готівкою у розмірі визначеному спірними договорами безпроцентної цільової позики ВАТ «Катран» не передавалися і фактично до каси останнього не надходили, а бухгалтерські документи, на підставі яких позивач просить стягнути спірну суму коштів, були підроблені Гецевою І.М., яка в період підписання і дії договорів працювала одночасно директором ТОВ «Омега ЛТД» та підписувала договори від його імені, та при цьому працювала заступником голови правління по персоналу ВАТ «Катран», у зв'язку з чим є підстави вважати, що договори позики є неукладеними.

Так, в матеріалах справи міститься оригінал акту від 27.02.2007 року, складеного комісією у складі головного бухгалтера, двох бухгалтерів, члена спостережної ради та голови ревізійної комісії, створеною наказом ВАТ «Катран» № 16 від 22.02.2007р. для перевірки та аналізу всіх документів за договорами позики від 04.05.2005р. та від 03.10.2005р., який затверджено головою правління та головою спостережної ради товариства. Зазначеним актом встановлено, що всі прибуткові і видаткові касові ордери за травень та жовтень місяці 2005 року за спірними договорами позики є сфальсифікованими, оформлені та підписані не касиром Бардіян Л.В. та головним бухгалтером підприємства Бородаєнко Т.М., а заповнені та підписані заступником голови правління по персоналу ВАТ «Катран» Гецевою І.М., яка не мала повноважень вести касові операції і на той час була директором ТОВ «Омега ЛТД».

Згідно з письмовими поясненнями касира та головного бухгалтера ВАТ «Катран» Бардіян Л.В. та Бородаєнко Т.М., наявними у справі, спірні прибуткові касові ордери вони не оформлювали та не підписували, грошові кошти за спірними договорами позики від ТОВ «Омега ЛТД» не приймали та, відповідно, записів в касовій книзі підприємства про надходження коштів не вчиняли.

Окрім того, наявні в справі банківські виписки по особовому рахунку ВАТ «Катран» за травень та жовтень місяці 2005 року не підтверджують надходження грошових коштів саме за спірними договорами позики.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Судом першої інстанції не було прийнято до уваги зазначені у письмових поясненнях ВАТ «Катран» обставини, не перевірено їх та не надано цим обставинам належної правової оцінки, при тому, що з'ясування наявності факту передачі ТОВ «Омега ЛТД» на користь ВАТ «Катран» грошових коштів на виконання зобов'язань, покладених на нього умовами спірних договорів безпроцентної цільової позики, а отже - правомочності вказаних договорів, а також з'ясування правомочності квитанцій до прибуткового касового ордеру, які стали підставою для стягнення з ВАТ «Катран» заборгованості за вказаними договорами, є істотним для правильного вирішення спору по суті заявлених вимог.

Як свідчить правовий аналіз наявних у справі документів, позивачем не доведено належними і допустимими доказами факт передачі грошових коштів (позики) відповідачеві.

При цьому, колегія суддів враховує, що згідно з наявними в матеріалах справи повідомленнями слідчих органів, в провадженні СВ Овідіопольського РВ ГУМВС України знаходиться кримінальна справа № 051200800158, порушена прокуратурою Одеської області 25.06.2008 року за ознаками злочинів, передбачених ст. ст. 190 ч. 2, 358 ч. 2 КК України по факту підроблення бухгалтерської документації ВАТ «Катран» за договорами позики, 14.04.2009 року Гецевій І.М. пред'явлено обвинувачення у вчиненні злочинів, передбачених ст. ст. 190 ч. 2, 358 ч. 2 КК України, та 17.09.2009 року у зв'язку з нез'явленням обвинуваченої до органів досудового слідства, досудове слідство у вказаній кримінальній справі зупинено і Гецеву І.М. оголошено в розшук.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «Омега ЛТД» про стягнення з ВАТ «Катран» заборгованості за договорами безпроцентної цільової позики у розмірі 93 022,46 грн.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин даної справи, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального і процесуального права, з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Згідно зі ст. ст. 44, 49 ГПК України за рахунок позивача відповідачеві підлягають відшкодуванню витрати зі сплати державного мита за подання апеляційної скарги в сумі 465,11 грн.

Керуючись ст. ст. 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів -,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Катран" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Одеської області від 05.06.2007 року у справі № 6/58-07-996 скасувати.

У задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Омега ЛТД" (Одеська обл., смт. Овідіополь, вул. Дзержинського, 1, код ЄДРПОУ: 32635077) на користь Відкритого акціонерного товариства „Катран" (Одеська обл., смт. Овідіополь, вул. Дзержинського, 1, код ЄДРПОУ: 05748878) судові витрати в сумі 465,11 грн.

Доручити господарському суду Одеської області видати відповідний наказ. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя: Бєляновський В.В.

Судді: Мишкіна М.А.

Будішевська Л.О.