Ухвала

від 13.01.2014 по справі 810/5263/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/5263/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Лиска І.Г., Суддя-доповідач: Бабенко К.А.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Бабенка К.А., суддів: Борисюк Л.П., Хрімлі О.Г., секретаря Чепурко Н.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на Постанову Київського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2013 року за адміністративним позовом Виробничо-торгівельної фірми «ЛЕО» до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції у Київській області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень форми «Р»,-

В С Т А Н О В И В :

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2013 року позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а Постанову суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.

Відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку Позивача з питань повноти формування та сплати податків відповідно до укладених первинних документів за взаємовідносинами з Товариствами з обмеженою відповідальністю «Лек-Ойл» за липень 2011 року, «Український Ресурс» за серпень 2011 року, з Приватним підприємством «Дотракіс Юкрейн» за липень 2011 року, про що складено Акт від 13.05.2013 року №626/22-01/23236142 (далі - Акт), копія якого наявна в матеріалах справи (т. І, а.с. 15-29).

Перевіркою встановлено порушення Позивачем вимог пп. 138.1.1 п. 138.1, п.п. 138.2, 138.7 ст. 138 Податкового кодексу України, а саме, заниження ним на 290 053 грн. суми з податку на прибуток за ІІІ-ІV квартали 2011 року, п.п. 198.1, 198.2, 198.8 ст. 198 Податкового кодексу України - заниження ним на 252 220 грн. суми з податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, в тому числі за липень 2011 року - на 204 482 грн., за серпень 2011 року - на 47 738 грн.

На підставі вищезазначених порушень, Відповідачем прийнято податкові повідомлення рішення форми «Р» від 20 червня 2013 року №0001352201 та №0001342201, копії яких також наявні в матеріалах справи (т. І, а.с. 39, 40), та якими збільшено на 290 053 грн. суми грошового зобов'язання з податку на прибуток і на 378 330 грн. з податку на додану вартість, в тому числі на 252 220 грн. за основним платежем та на 126 110 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) відповідно.

Позивач скористався правом адміністративного оскарження, за результатами якого Головним управлінням Міндоходів у Київській області прийнято Рішення про результати розгляду первинної скарги від 19.09.2013 року №853/10/10-36-10-01-206/611, копія якого наявна в матеріалах справи (а.с. 48-54), та яким податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Як вбачається з Договору поставки №МО50 від 01.07.2011 року, укладеного між Позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лек Оіл», копія якого також наявна в матеріалах справи (т. І, а.с. 58-59), контрагент зобов'язався поставити та передати, а Позивач - прийняти та оплатити нафтопродукти, відокремленими партіями відповідно до умов, визначених Договором.

Згідно із частиною п'ятою ст. 203 та частини першої, другої ст. 215 Цивільного кодексу України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу; недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається; у випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно із ст. 1, частини першої ст. 3 та частин першої, другої ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996-ХІV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства; підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій; первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи; первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Позивачем на виконання господарських зобов'язань та на підтвердження реальності придбання у контрагента товару за зазначеним Договором надано первинні документи, а саме, рахунки-фактури, видаткові, податкові та товарно-транспортні накладні, свідоцтва про допущення транспортного засобу до перевезення визначених небезпечних вантажів, ліцензійні картки, акти приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю, виписки по рахункам, копії яких наявні в матеріалах справи (том І, а.с.60-179).

Як вбачається з Генерального договору від 01.10.2010 року №97, укладеного між Позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Український ресурс», копія якого також наявна в матеріалах справи (т. І, а.с. 183-184), контрагент зобов'язався передати у власність, а Позивач - прийняти та оплатити нафтопродукти відповідно до умов Договору.

Позивачем на виконання господарських зобов'язань та на підтвердження реальності придбання у контрагента товару, визначеного зазначеним Договором надано первинні документи, а саме, рахунки-фактури, податкові та товарно-транспортні накладні, свідоцтва про допущення транспортного засобу до перевезення визначених небезпечних вантажів, ліцензійні картки, акти приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю, сертифікати відповідності, виписки по рахунку, копії яких наявні в матеріалах справи (том І, а.с.185-206).

Як зазначено Відповідачем в запереченнях, ним помилково в Акті зазначено назву контрагента Позивача, а саме, замість Приватного підприємства «Укрнафта-трейд» - Приватне підприємство «Дотракіс Юкрейн».

За Договором поставки від 12.04.2011 року №79, укладеним між Позивачем та Приватним підприємством «Укрнафта-трейд», копія якого також наявна в матеріалах справи (т. І, а.с. 214-215), контрагент зобов'язався передати у власність Позивача нафтопродукти, а Позивач - прийняти та оплатити товар на умовах і в строки, обумовлені Договором.

Позивачем на виконання господарських зобов'язань та на підтвердження реальності придбання у контрагента товару, визначеного зазначеним Договором надано первинні документи, а саме, рахунки на оплату, видаткові, податкові та товарно-транспортні накладні, свідоцтва про допущення транспортного засобу до перевезення визначених небезпечних вантажів, ліцензійні картки, акти приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю, сертифікати відповідності, виписки по рахунку, копії яких наявні в матеріалах справи (том І, а.с.216-246, т. ІІ, а.с. 1-23).

Як зазначено Відповідачем в Акті та апеляційній скарзі, під час аналізу податкової звітності контрагентів Позивача встановлено відсутність трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортного та торгівельного обладнання, сировини та матеріалів для здійснення основного виду діяльності, в зв'язку з чим, господарські операції не спрямовані на реальне настання правових наслідків. Крім того, під час перевірки Позивача, Відповідачем враховано Висновок Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру СТКРЗ Білоцерківського МВ при ГУМВС України в Київській області від 20.11.2012 року №642, наданий ВПМ ДПІ у Києво-Святошинського районі Київської області, в якому зазначено, що підписи в документах ПП «Укрнафта-Трейд» виконані п'ятьма різними особами. Проте, в матеріалах справи зазначений Висновок відсутній, до судів першої та апеляційної інстанції Відповідачем для огляду надано не було.

Колегія суддів не погоджується з посиланням Відповідача в Акті та апеляційній скарзі на нікчемність правочинів, укладених між Позивачем та контрагентами, тому, як вини та умислу Позивача, спрямованих на заволодіння державним майном, порушення публічного порядку не встановлено, Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено умислу укладення угод між Позивачем та контрагентами з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, Відповідачем не надано будь-яких рішень суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження «безтоварності» здійснених Позивачем господарських операцій або судових рішень про визнання Договорів недійсними, що збігається з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною, зокрема, в його Ухвалі від 05.12.2012 року (код ЄДРСР 27946361). Крім того, Позивач не має нести відповідальність за порушення податкового законодавства його контрагентами та/або їх посадовими особами.

Згідно із п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; не відносяться до податкового кредиту, зокрема, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини: всупереч даним податкового обліку будь-кого з учасників операції відсутні зміни активів, зобов'язань чи власного капіталу принаймні в одного з таких учасників; результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо), що збігається з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною, зокрема, в його Листі від 02.06.2011 року №742/11/13-11. Проте, Відповідачем до судів першої та апеляційної інстанції будь-які докази на підтвердження зазначеного не надано.

Відповідно до частини другої ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, вимоги якої Відповідачем не виконано.

На виконання господарських зобов'язань, підтвердження товарності господарських операцій оформлено всі необхідні первинні документи, укладення Договорів спрямовано на реальне настання правових наслідків, вони відповідають економічному змісту та чинному законодавству, в зв'язку з чим, колегія суддів дійшла висновку, що Позивачем правомірно включено відповідну суму до податкового кредиту з податку на додану вартість та визначено суму податку на прибуток, тому, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення Відповідача є протиправними та підлягають скасуванню.

Згідно із ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, за таких підстав, апеляційна скарга залишається без задоволення, а Постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області залишити без задоволення , а Постанову Київського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2013 року - без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалу складено у повному обсязі 16.01.2014 року.

Головуючий суддя Бабенко К.А.

Судді: Борисюк Л.П.

Хрімлі О.Г.

.

Головуючий суддя Бабенко К.А

Судді: Борисюк Л.П.

Хрімлі О.Г.