Постанова

від 27.01.2014 по справі 922/1417/13

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23» січня 2014 р. Справа № 922/1417/13

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Камишева Л.М., судді Ільїн О.В., Черленяк М.І.

при секретарі Деппа-Крівіч А.О.

за участю представників:

прокурора - Маматова М.О., посвідчення № 019205 від 31.07.2013 р.,

ліквідатора - Дьоміна О.О. (особисто),

представників:

позивача - Коваленка А.Я., за довіреністю б/н від 27.03.2013 р.,

відповідача - Біляєва О.О., за довіреністю б/н від 12.04.2013 р.,

першої третьої особи - не з'явився,

другої третьої особи - Гараєвої О.С., довіреність № 969 від 17.12.2013 р., Болотової Є.І., довіреність № 410 від 14.05.2013 р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ліквідатора ТОВ фірма "Водомер" (вх.№3521Х/1-6) та апеляційну скаргу прокуратури Харківської області (вх.№ 3735Х/1-6) на рішення господарського суду Харківської області від 18 квітня 2013 року у справі № 922/1417/13

за позовом Приватної фірми "ГАЗДА", Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРНАФКО", м.Харків

треті особа, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1. Харківська міська рада, м. Харків,

2. Державне підприємство «Південна залізниця», м.Харків

про визнання права власності,

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2013 року позивач - ПФ «ГАЗДА» звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - ТОВ «УКРНАФКО» про визнання права власності на під'їзну залізничну колію, довжиною 174 м., розташовану на земельній ділянці загальною площею 1,1778 га, за адресою : м. Харків, вул. Цемента, 8.

Рішенням господарського суду Харківської області від 18 квітня 2013 року у справі № 922/1417/13 (суддя Хотенець П.В.) позов задоволено. Визнано право власності на під'їзну залізничну колію, довжиною 174 м, розташовану на земельній ділянці загальною площею 1,1778 га, за адресою: м. Харків, вул. Цементна, 8 за Приватною фірмою "ГАЗДА". Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРНАФКО" на користь Приватної фірми "ГАЗДА" 3 000,00 грн. судового збору.

Особа, яка не брала участі у справі та вважає, що суд вирішив питання про її права та обов'язки - ліквідатор ТОВ фірма "Водомер", з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне з'ясування господарським судом обставин, що мають значення для справи, просить рішення господарського суду Харківської області від 18 квітня 2013 року скасувати та припинити провадження у справі; стягнути з позивача на користь ТОВ фірми "Водомер" суму сплаченого судового збору у сумі 1 500,00 грн.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається, зокрема, на те, що власником спірної під'їзної колії є ТОВ фірма "Водомер" на підставі договору купівлі-продажу № 12/1 від 10 січня 2002 року, відповідно до якого ТОВ фірма "Водомер" придбала у ХК "АКАНТИ" ТОВ залізничну колію загальною довжиною 722 м, у тому числі 187 м путі № 4 від стрілки № 1, яка примикає до залізничної колії станції Залютине Південної залізниці - саме ту, яка стала предметом позовних вимог у даній справі; вся під'їзна колія, придбана за вказаним договором купівлі-продажу, у встановленому законом порядку була зареєстрована в управлінні залізничних перевезень Південної залізниці за ТОВ фірма "Водомер".

Прокуратура Харківської області з рішенням господарського суду першої інстанції не погодилась, звернулась до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне з'ясування господарським судом обставин, що мають значення для справи, на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду Харківської області від 18 квітня 2013 року скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити; просить відповідно до статей 66, 67 Господарського процесуального кодексу України вжити заходи до забезпечення позову шляхом заборони відчуження спірного об'єкту - під'їзної залізничної колії довжиною 174 м, що розташована на земельній ділянці загальною площею 1,1778 га, за адресою: м. Харків, вул. Цементна,8.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 10 грудня 2013 року апеляційну скаргу ТОВ фірма «Водомер» та апеляційну скаргу прокуратури Харківської області об'єднано в одне апеляційне провадження.

Ухвалами Харківського апеляційного господарського суду від 10 та 23 грудня 2013 року за клопотанням учасників процесу до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача, залучені Харківська міська рада та Державне підприємство «Південна залізниця».

10 січня 2014 року на адресу Харківського апеляційного господарського суду від позивача - ПФ «ГАЗДА», надійшов відзив на апеляційні скарги ТОВ фірми «Водомер» та прокуратури Харківської області, в якому позивач просить рішення господарського суду Харківської області від 18 квітня 2013 року у справі № 922/1417/13 залишити без змін, а апеляційні скарги без задоволення, посилаючись на їх необґрунтованість (вх.168). В обґрунтування своєї позиції по справі ТОВ «ГАЗДА» зазначає, що на підставі договору дарування від 07 травня 2004 року позивач є власником нежитлового приміщення, загальною площею 130,8 кв.м., розташованого за адресою: м. Харків, вул. Цементна, 8. Між ПФ «ГАЗДА» та Харківською міською радою було укладено договір оренди земельної ділянки, загальною площею 1,1778 га. На зазначеній земельній ділянці розташовані нежитлові будівлі та споруди, в тому числі під'їзна залізнична колія, довжиною 174 м., якою позивач користується з моменту придбання нерухомості, яка розташована за адресою: м. Харків, вул. Цементна, 8. Вважає себе власником спірної залізничної колії, оскільки в нього є всі необхідні документи, передбачені діючим законодавством, які свідчать про набуття останнім права власності, а тому прийняте рішення про задоволення позовних вимог законне та обґрунтоване.

Через канцелярію Харківського апеляційного господарського суду від відповідача - ТОВ «УКРНАФКО» надійшов відзив на апеляційну скаргу ТОВ фірми «Водомер» та прокуратури Харківської області, в якому відповідач погоджується з рішенням першої інстанції, вважає його цілком законним та обґрунтованим, просив залишити його без змін, а апеляційні скарги - без задоволення (вх.169). Відповідач, зокрема, зазначає, що ТОВ «УКРНАФКО» є користувачем спірної залізничної під'їзної колії на 60 м., підтримує її технічний стан і наполягає на укладенні офіційного письмового договору оренди з ПФ «ГАЗДА», як власником спірної залізничної під'їзної колії. Вимогами статті 392 Цивільного кодексу України передбачено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється, або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Вважає, що у зв'язку з зазначеним, позивачем був поданий до господарського суду Харківської області позов до відповідача з такими вимогами.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державне підприємство «Південна залізниця» через канцелярію Харківського апеляційного господарського суду надала письмові пояснення (вх.544). Обґрунтовуючи свою позицію по справі, посилається, зокрема, на таке. Згідно з умовами договору від 15 квітня 2006 року, зареєстрованого 18 квітня 2006 року за номером № 1207, укладеного між СТГО «Південна залізниця» (правонаступник - Державне підприємство «Південна залізниця» та ТОВ «УКРНАФКО» «Про подачу та забирання вагонів по станції Залютине на під'їзну колію ТОВ Фірми «Водомер», розгорнута довжина спірної під'їзної колії складає 60 м. Між відповідачем та «ТОВ фірмою «Водомер» 28 лютого 2006 року був укладений договір оренди спірної залізничної колії «Про надання в строкове платне користування відповідачу колію, яка належить ТОВ фірмі «Водомер», довжиною 60 м.». На даний час зазначений договір є чинним і звернень щодо припинення його дії в установленому законодавством порядку не надходило.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Харківська міська рада, відзив на апеляційні скарги ТОВ фірми «Водомер» та прокуратури Харківської області не надала, процесуальним правом бути присутнім у судовому засіданні не скористалась, свого представника в судове засідання не направила, про день, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення судової кореспонденції, яке міститься в матеріалах справи (т. 1 а.с.118).

23 січня 214 року у судовому засіданні позивачем заявлено клопотання про залучення до участі у справі державного банку АТ «Укрексімбанк», якому, як зазначав відповідач, спірна під'їзна колія разом з іншим майном була передана ТОВ фірмою «Водомер» під заставу.

В задоволенні даного клопотання відмовлено у зв'язку з його необґрунтованістю та безпідставністю.

Крім того, судова колегія відмовила в задоволенні клопотання заступника прокурора Харківської області щодо вжиття заходів до забезпечення позову шляхом заборони відчуження спірного об'єкту - під'їзної залізничної колії, що розташована на земельній ділянці за адресою: м. Харків, вул. Цементна,8, оскільки ним не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення господарського суду, а також прокурором не зазначено індивідуальні ознаки майна, відносно якого він просить вжити заходи до забезпечення позову.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційних скаргах доводи ТОВ фірми «Водомер» та прокуратури Харківської області, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, розглянувши справу у відповідності до вимог статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, виходячи з наступного.

Приймаючи оскаржуване рішення, господарський суд першої інстанції виходив з того, що ПФ «ГАЗДА» згідно умов договору дарування від 07 травня 2004 року є власником нежитлової будівлі літ. «А-1» , загальною площею 130,8 кв.м., розташованої за адресою: м. Харків, вул. Цементна ,8. Між Харківською міською радою та ПФ «Газда» був укладений договір оренди земельної ділянки, загальною площею 1,1778 га, на якій розташовані нежитлові будівлі та споруди, у тому числі під'їзна залізнична колія довжиною 174 м. Під'їзна залізнична колія має свій технічний паспорт, акти прийому-передачі та графічне зображення на виконавчій зйомці у 1:2000 масштабі. ТОВ «УКРНАФКО» користується під'їзною залізничною колією довжиною 174 м. та наполягає на укладанні офіційного письмового договору оренди з Приватною фірмою «ГАЗДА», як власником залізничної колії.

Застосовуючи до спірних правовідносин приписи статей 16, 181, 183, 188, 328, 376, 392 Цивільного кодексу України, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог та визнання права власності на спірну під'їзну залізничну колію за ПФ «ГАЗДА».

Судова колегія не погоджується з таким висновком місцевого господарського суду з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 316 та статті 317 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з частинами 1, 2 статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (частини 1, 2 статті 321 Цивільного кодексу України).

В силу частини 2 статті 328 Цивільного кодексу України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Позов про визнання права власності є речово-правовим, вимоги якого звернені до суду, який повинен підтвердити наявність у позивача права власності на спірне майно.

Об'єктом такого позову є усунення невизначеності відносин права власності позивача щодо індивідуально визначеного майна. Підставою позову є обставини, що підтверджують наявність у позивача права власності. Умовами задоволення позову про визнання права власності на майно є наявність у позивача доказів на підтвердження в судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності.

Такими доказами можуть бути правовстановлюючі документи, а також будь-які інші докази, що підтверджують приналежність позивачеві спірного майна.

Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З матеріалів справи вбачається, що згідно договору дарування від 07 травня 2004 року позивач є власником нежитлової будівлі літ. «А-1», загальною площею 130,8 кв.м., розташованої за адресою: м.Харків, вул.Цементна, 8 (а.с.11).

Із акту приймання-передачі від 07.05.2004 р. вбачається, що у зв'язку з передачею в дар нежитлової будівлі, ПФ «Газда» прийняла під'їзну залізничну колію довжиною 174 м (а.с. 12, на звороті).

22 вересня 2006 року між ПФ «Газда» та Харківською міською радою укладений договір оренди земельної ділянки, загальною площею 1,1778 га, яка знаходиться за адресою: м.Харків, вул.Цементна, 8.

Відповідно до п. 3 цього договору, на цій земельній ділянці відсутні об'єкти нерухомого майна, а також інші об'єкти інфраструктури.

У судовому засіданні позивач посилався на те, що спірна під'їзна залізнична колія, яка знаходиться на орендованій ним земельній ділянці, в певний час була розібрана, але в подальшому в процесі виконаного будівництва була поновлена ПФ «Газда».

Із Правил обслуговування залізничних під'їзних колій (статті 12, 64-77 Статуту) (457-98-п), затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21 листопада № 644, свідчить, що залізничні під'їзні колії призначено для транспортного обслуговування одного або кількох підприємств у взаємодії із залізничним транспортом загального користування.

Відкриття для постійної експлуатації новозбудованої залізничної колії і подача на цю колію рухомого складу допускається після прийняття в її експлуатацію комісією за участю представника Міністерства праці та соціальної політики і встановлення порядку обслуговування під'їзної колії. Про прийняття під'їзної колії в експлуатацію свідчить підписання акта, який складається комісією за участю уповноважених представників залізниці і власника під'їзної колії. На кожну під'їзну колію складається Інструкція про порядок обслуговування і організації руху на під'їзній колії, яка затверджується залізницею відповідно до статті 67 Статуту залізниць. Власник під'їзної колії має технічний паспорт, масштабний план під'їзної колії, повздовжній та поперечний профілі залізничних колій і креслення штучних споруд.

Із письмових пояснень, наданих Харківською дирекцією залізничних перевезень, вбачається, що 15 квітня 2006 року між СТГО «Південна залізниця» (правонаступник - Державне підприємство «Південна залізниця») та ТОВ «УКРНАФКО» (відповідач у даній справі) укладений договір про подачу та збирання вагонів по станції Залютине на під'їзну колію ТОВ фірми «ВОДОМЕР», який зареєстровано в фінансово-економічній службі Південної залізниці 18 квітня 2006 року за № 1207. Вказаний договір на даний час є діючим. Згідно з відомістю під'їзної колії ТОВ «УКРНАФКО» (додаток до ТРА станції Малютине, форма ДУ 41-б) межею під'їзної колії є сигнальний знак «межа п/к», який встановлений навпроти рейкового стику, що знаходиться на відстані 1,3 м від вістря скидального вістряка № 1 в бік станції (т.2. а.с.59-60).

Враховуючи вищенаведені приписи діючого законодавства, колегія суддів вважає, що правові підстави для визнання права власності на спірний об'єкт відсутні, оскільки позивачем не доведено додержання порядку набуття права власності на спірну під'їзну залізничну колію відповідно до вимог чинного законодавства. Його посилання в апеляційній скарзі на те, що він відновив спірну колію для розвитку підприємства, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги, оскільки відновлення речі не є способом набуття права власності. Тобто, позивачем - ПФ «ГАЗДА» не доведено, що він є власником спірної колії, оскільки не надано доказів набуття права власності на спірну під'їзну залізничну колію, з підстав, передбачених главою 24 Цивільного кодексу України.

Крім того, позивач, звертаючись до господарського суду з позовом про визнання права власності на залізничну колію довжиною 174 м, не зазначив технічних меж (точки примикання, межа), що унеможливлює її ідентифікацію зі спірною колією.

Статтею 392 Цивільного кодексу України передбачено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За змістом статті 392 Цивільного кодексу України вбачається, що порушення права чи законного інтересу або спір щодо них повинні існувати на момент звернення до суду.

Проте, як вбачається з матеріалів справи з боку відповідача відсутнє порушення права позивача, оскільки останній, станом на момент подання позову до суду з вимогою про визнання права власності на спірну під'їзну залізничну колію або із заявою про реєстрацію права власності до компетентних органів не звертався.

Таким чином судом першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, помилково було застосовано норму статті 328 Цивільного кодексу України, як підставу визнання права власності на спірний об'єкт.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги заступника прокурора Харківської області.

Слід зазначити, що необґрунтованими є доводи позивача щодо невизначеності прокуратурою Харківської області порушень або загроза порушення інтересів держави прийнятим оскаржуваним рішенням, виходячи з наступного.

Згідно з положеннями статті 121 Конституції України на прокуратуру покладено функції представництва інтересів громадянина або держави у випадках, визначених законом. Не оскарження судового рішення сторонами у справі не виключає можливості оскарження прокурором незаконного рішення суду при забезпеченні представницької функції прокуратури із захисту інтересів держави.

Відповідно до статей 20, 36 1 Закону України "Про прокуратуру" при виявленні порушень закону прокурор у межах своєї компетенції має право звертатися до суду в передбачених законом випадках. Підставою представництва прокурором інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.

У силу частин 1, 2 статті 29 Господарського процесуального кодексу України прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Згідно з частиною 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Конституційний Суд України у пункті 2 рішення від 08.04.99 року №3-рп/99 роз'яснив, що під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади. При цьому в п.5 мотивувальної частини цього рішення Конституційним Судом України зазначено, що поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Згідно зі статтею 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до статей 25, 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та статті 12 Земельного кодексу України до повноважень міських рад належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб та здійснення інших повноважень в галузі земельних відносин.

Статтею 14 Конституції України передбачено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що прокурором вірно обґрунтовано представництво інтересів держави по спірним правовідносинам, оскільки земельна ділянка, на якій розташовані спірні під'їзні залізничні колії, перебуває у віданні Харківської міської ради.

Щодо апеляційної скарги ТОВ фірма «Водомер», то судова колегія дійшла висновку про припинення апеляційного провадження за даною апеляційною скаргою на підставі пункту 1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 5.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 травня 2011р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" у розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважала, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов'язки, апеляційний господарський суд, прийнявши апеляційну скаргу до провадження (якщо вона не підлягала поверненню з передбачених ГПК підстав), повинен з'ясувати наявність правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі. Якщо при цьому буде встановлено, що права такої особи оскаржуваним судовим рішенням не порушені та що питання про її права і обов'язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою припиняє апеляційне провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 80 ГПК, оскільки у такому випадку не існує правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, в зв'язку з чим відсутній суб'єкт апеляційного оскарження.

Скаржник - ТОВ фірма «Водомер», не є учасником господарських правовідносин, які виникли між сторонами у даній справі стосовно визнання права власності на під'їзну залізничну колію; в оскаржуваному рішенні не містяться посилання, які б стосувались прав та обов'язків ТОВ фірми «Водомер»; ТОВ фірма «Водомер» не довела при розгляді справи у суді апеляційної інстанції факт вирішення питання судом першої інстанції про його права та обов'язки, а, отже, суб'єкт апеляційного оскарження відсутній.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи; мали місце недоведені обставини, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; неправильне застосування норм матеріального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга заступника прокуратура Харківської області підлягає задоволенню, а рішення Харківської області від 18 квітня 2013 року у справі № 922/1417/13 підлягає скасуванню.

Керуючись статтями 99, 101, пунктом 1 статті 103, пунктами 1,2,4 частини першої статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційне провадження за апеляційною скаргою ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Водомер» припинити на підставі пункту 1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Апеляційну скаргу заступника прокурора Харківської області задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 18 квітня 2013 року у справі № 922/1417/13 скасувати.

Прийняте нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцятиденного строку.

Повний текст постанови складений 25.01.2014р.

Головуючий суддя Камишева Л.М.

Суддя Ільїн О.В.

Суддя Черленяк М.І.