Постанова

від 21.01.2014 по справі 917/1778/13

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" січня 2014 р. Справа № 917/1778/13

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Камишева Л.М. , суддя Ільїн О.В. , суддя Черленяк М.І.

при секретарі Деппа-Крівіч А.О.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, за довіреністю б/н від 19 січня 2010 року,

відповідача - Заїка О.В., за довіреністю б/н від 08 жовтня 2012 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №3697П/1-6) на рішення господарського суду Полтавської області від 14 листопада 2013 року у справі № 917/1778/13

за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_3, м. Кременчук Полтавської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчуцька м'ясопереробна компанія", м. Кременчук Полтавської області

про визнання договору недійсним,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 14 листопада 2013 року у справі № 917/1778/13 (суддя Гетя Н.Г.) позовні вимоги задоволено. Визнано недійсним договір оренди будинку, споруди б/н від 09.06.2010 року, укладений між суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кременчуцька м'ясопереробна компанія". Стягнуто з відповідача на користь позивача 1 147,00 грн. судового збору.

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Кременчуцька м'ясопереробна компанія", з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду, викладених в рішенні, обставинам справи, на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду Полтавської області від 14 листопада 2013 року у справі № 917/1778/13 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги заявник посилається, зокрема, на те, що при ухваленні оскаржуваного рішення місцевим господарським судом обставини справи були з'ясовані неповно, що виразились у безпідставному наданні об'єкту незавершеного будівництва статусу новоствореного нерухомого майна; судом не були враховані факти, що вже були встановлені іншим рішенням господарського суду Полтавської області від 16.10.2007 року, які свідчать про належність орендованого позивачем майна до об'єктів незавершеного будівництва. Зазначає, що відповідно до чинного законодавства спірний договір не підлягає нотаріальному посвідченню, оскільки предметом договору є саме об'єкт незавершеного будівництва.

Позивач - суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_3, у відзиві на апеляційну скаргу вважає рішення господарського суду законним та обґрунтованим та таким, що прийняте при повному дослідженні обставин, що мають значення для справи, просить рішення господарського суду Полтавської області від 14.11.2013 року у справі №917/1778/13 залишити без змін.

В обґрунтування заперечень на апеляційну скаргу, зазначає, зокрема, що на момент підписання 09 червня 2010 року спірного договору оренди будинку, споруди за адресою: АДРЕСА_1, об'єкт оренди спірного договору не був зареєстрований за ТОВ "Кременчуцька м'ясопереробна компанія", як за власником. В порушення норм статті 793 Цивільного кодексу України договір оренди будинку, споруди від 09 червня 2010 року не був нотаріально посвідчений, тому у відповідності до частини другої статті 215 Цивільного кодексу України є недійсним.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Позивач - суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_3, звернувся до суду з позовом про визнання договору оренди будинку, споруди б/н від 09 червня 2010 року, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю "Кременчуцька м'ясопереробна компанія", недійсним, як такого, що суперечить вимогам законодавства.

Як убачається з матеріалів справи, 09 червня 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Кременчуцька м'ясопереробна компанія" (орендодавець) та суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_3(орендар) уклали договір оренди будинку, споруди.

Відповідно до умов вказаного договору, орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування двоповерховий будинок, що стоїть окремо, з підсобними (допоміжними) спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 369 кв. м (підпункти 1.1.1-1.1.4. договору).

Стан об'єкта, що орендується, на момент передачі в оренду задовільний (п.п. 1.1.8 договору).

Відповідно підпункту 1.1.9 договору, об'єкт належить орендодавцю на праві власності згідно рішення господарського суду Полтавської області № 20/137 від 16.10.2007 року.

Мета та умови використання об'єкту оренди - для надання послуг населенню (пункт 2.1. договору).

Відповідно до пункту 4.1 договору розмір орендної плати за весь об'єкт, що орендується, складає 3 000,00 грн. за місяць. Орендна плата сплачується на 29 число звітного місяця.

Приймання-передача об'єкта, що орендується, здійснюється двосторонньою комісією, що складається з представників сторін. При передачі об'єкта, що орендується, складається акт здачі-приймання, який підписується членами двосторонньої комісії. Об'єкт, що орендується, вважається переданим в оренду з моменту підписання акту здачі-приймання (пункти 5.1., 5.5., 5.6 договору).

В пункті 3.1. договору сторони обумовили, що термін оренди складає 3 роки з моменту прийняття об'єкта, що орендується (пункт 3.1. договору).

Факт здачі-прийняття об'єкту оренди підтверджується підписаним сторонами актом прийому-передачі будинку, споруди від 09 червня 2010р.

Як свідчить із рішенням господарського суду Полтавської області від 27 червня 2013 року у справі № 917/515/13, порушеної за позовом СПД ФО ОСОБА_3 до ТОВ "Кременчуцька м'ясопереробна компанія" про зобов'язання виконати господарські зобов'язання, на момент укладення спірного договору оренди будинку, споруди від 09 червня 2010 року та додаткової угоди до нього право власності на спірний об'єкт оренди не було зареєстроване органом, що здійснює його державну реєстрацію за ТОВ "Кременчуцька м'ясопереробна компанія" (а.с. 34-41).

Відповідно до частини другої статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті ж самі сторони.

Право власності на спірний об'єкт оренди зареєстровано за відповідачем 25.02.2013 року, про що свідчить із Свідоцтва про право власності від 25.02.2013 року за № 721368 (а.с. 28-29).

Статтею 331 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва, створення майна. Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Частиною другою цієї статті визначено, що до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Право передання майна у найм має власник речі, або особа, якій належать майнові права (частина 1 статті 761 Цивільного кодексу України).

Право власності на будівлі, споруди та інше новостворене нерухоме майно, яке підлягає державній реєстрації, виникає з моменту такої реєстрації. До державної реєстрації новостворене майно не може вважатися нерухомим.

Згідно умов спірного договору оренди, об'єкт оренди являє собою будинок, що стоїть окремо, з підсобними (допоміжними) спорудами.

Строк дії цього договору сторони визначили в три роки.

Відповідно до статті 793 Цивільного кодексу України, договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки підлягає нотаріальному посвідченню.

У відповідності до частини першої статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини четвертої статті 203 Цивільного кодексу України, яка містить перелік загальних вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зазначено, що правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Згідно частини першої статті 220 Цивільного кодексу України в разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Як вбачається із пункту 2.5.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 року «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними», за змістом частини другої статті 215 ЦК України нікчемний правочин на відміну від оспорюваного, є недійсним незалежно від наявності чи відсутності відповідного рішення суду. Однак це не виключає можливості подання та задоволення позову про визнання нікчемного правочину (господарського договору) недійсним. З'ясувавши, що оспорюваний правочин є нікчемним, господарський суд зазначає в резолютивній частині рішення про його недійсність або, за відсутності підстав для такого визнання, відмовляє в задоволенні позову.

Таким чином, висновки господарського суду першої інстанції щодо визнання недійсним спірного договору оренди, викладені в оскаржуваному рішенні, відповідають приписам вищенаведеного законодавства, а також правовій позиції, викладеній в постанові Пленуму Вищого господарського суду України 29 травня 2013 року № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними».

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апелянта про те, що він був власником майна, яке охоплюється поняттям незавершеного будівництва, що в свою чергу не створює обов'язкової процедури щодо посвідчення договорів оренди незавершеного будівництва в нотаріальному порядку, виходячи з наступного.

Так, об'єкт спірного договору оренди визначений саме як будівля і являє собою будинок, що стоїть окремо, з підсобними (допоміжними) спорудами; зміни щодо об'єкту оренди до спірного договору у встановленому порядку сторонами не вносились; норми частини 2 статті 793 Цивільного кодексу України вимагають нотаріального посвідчення договорів найму будівлі або іншої капітальної споруди на строк три і більше років; недотримання нотаріальної форми посвідчення спірного договору оренди є підставою для визнання такого договору недійсним.

Аналізуючи матеріали справи в їх сукупності, а також докази на їх підтвердження, судова колегія вважає, що доводи інші доводи апеляційної скарги також не спростовують висновків, викладених в оскаржуваному рішенні господарського суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчуцька м'ясопереробна компанія" задоволенню не підлягає, а підстави для скасування рішення господарського суду Полтавської області від 14 листопада 2013 року у справі № 917/1778/13 відсутні.

Керуючись статтями 99, 101, п. 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 14 листопада 2013 року у справі № 917/1778/13 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена

до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови складено 25 січня 2014 р.

Головуючий суддя Камишева Л.М.

Суддя Ільїн О.В.

Суддя Черленяк М.І.