Рішення

від 05.05.2009 по справі 12/60пн

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

12/60пн

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

05.05.09 р.                                                                                                       Справа № 12/60пн                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Склярук О.І.

присекретарі судового засідання Лозовій Н.С.

за участю представників сторін

від позивача – Нуждін В.І. за доруч.

від відповідача – не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю “СОТТА-ПЛЮС” м. Маріуполь

до Лебединської селищної ради Новоазовського району Донецької області с.Лебединське

про визнання права власності

    В судовому засіданні оголошувалася перерва     з 15.04.2009 р. по 05.05.2009 р.

СУТЬ СПОРУ

  Товариство з обмеженою відповідальністю “СОТТА-ПЛЮС” м.Маріуполь звернулося до господарського суду з позовною заявою  до Лебединської селищної ради Новоазовського району Донецької області с.Лебединське про визнання права власності на  самочинно  реконструйований будівельний об'єкт – збільшену шляхом добудови частини складського ( нежитлового) приміщення, площею 376,4 кв.м. – до складського ( нежитлового приміщення) с кімнатами для персоналу площею 826,6 кв.м, всього після реконструкції загальною площею 1203 кв.м. – літ А-2, розташованого за адресою: Донецька область, Новоазовський район,  Лебединська сільська Рада ( Таганрогське шосе, автодорога М-14), вул. Таганрогська, 58 «А».

   В обгрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на ст.ст. 392, 376 ЦК України.

   Відповідач надав до суду письмове клопотання щодо розгляду справи  без участі його представників. Клопотання судом задоволено.    

   Дослідивши обставини справи, вислухав пояснення представника позивача господарський суд встановив

    26.12.2005 року між позивачем ( покупець) та Відкритим акціонерним товариством “Металургійний комбінат “Азовсталь” ( продавець) підписано договір купівлі-продажу  недобудованих нежитлових приміщень.

   В подальшому позивач здійснив добудову вказаних приміщень.

  01.12.2006 року позивачу  видано свідоцтво на право власності на складські приміщення з кімнатами для персоналу.

  На підставі вищевказаного свідоцтва,  позивач  зареєстрував  за собою право  власності  у КП  “Бюро технічної інвентаризації Новоазовського району”   

   16.03.2007 року  між позивачем ( покупець) та Новоазовською районною державною адміністрацією ( продавець) підписано договір купівлі-продажу земельної ділянки,   на підставі якого,  позивач набув право власності  на земельну ділянку площею 4,2256 га, розташовану за адресою:   Новоазовський район, територія Лебединської сільської ради, поза межами населеного пункту, надану для будівництва та обслуговування логістичного центру.

  24.06.2008 року позивач звернувся до відповідача з листом, щодо створення комісії з прийомки реконструйованого об'єкту.

  17.08.2008 року відповідач своїм листом за № 2\7/08 повідомив позивача, що оформлення правовстановлювальних документів  неможливо, та необхідно встановлювати право власності у судовому порядку згідно ст. 376 ЦК України.

  Позивач просить суд визнати за ним право власності на реконструйований об'єкт

  Вказана позовна вимога підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

  Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його права власності.   

 Правом власності є право особи на річ( майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. ( ст. 316 ЦК України)

 Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. ( ст. 317 ЦК України)

 Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. ( ст. 319 ЦК України)

    Оскільки будівельні роботи були проведені позивачем без додержання приписів чинного законодавства  щодо отримання дозвільної документації , реконструйований об'єкт  є самочинним будівництвом.

    Суд зазначає, що відносини,  пов'язані з самочинним будівництвом об'єктів нерухомого майна регулюються в Україні , зокрема ст. 376 ЦК України.

     Відповідно до приписів зазначеної статті, будівля, споруда та інше нерухоме майно вважається самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм та правил.

    Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнано  за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була відведена їй для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому законом порядку особі під вже  збудоване майно. Тобто, законодавством передбачено можливість легалізації самочинно збудованого та самочинно реконструйованого  нерухомого майна шляхом визнання права власності на нього в судовому порядку.

   Чинне законодавство встановлює, що для визнання права власності на самочинно збудоване майно необхідно з'ясувати ряд обставин, що мають  суттєве значення для розгляду  справи, а саме -  встановити особу , яка є фактичним власником спірного майна, відсутність порушень прав   третіх осіб, відповідність самочинно збудованих об'єктів , приписам державних будівельних норм та правил та питання щодо можливості їх подальшої безпечної експлуатації, наявність наданої у встановленому законом порядку земельної ділянки.

  Судом встановлено, що спірний об'єкт  нерухомого майна було створено в результаті реконструкції  за кошти позивача, тобто позивачу належить право на будівельні матеріали та обладнання, які фактично були використані  для будівництва об'єкту нерухомого майна.

  Спірне нерухоме майно розташовано на земельній ділянці, яка належить позивачу на праві власності.

   Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна із сторін повинна довести ті обставини справи,  на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

    Відповідачем не доведено, що спірне майно порушує законні права відповідача чи третіх осіб.

   Суд також зазначає, що чинне законодавство не містить приписів  щодо обов'язку та порядку прийняття об'єктів самочинного будівництва до експлуатації.

     Положення Цивільного кодексу України щодо регулювання правових наслідків самочинного будівництва передбачають в якості способу набуття права власності на нього,  лише його визнання у судовому порядку. Обов'язок власника чи іншої зацікавленої особи, а також сама необхідність прийняття в експлуатацію об'єктів самочинного будівництва  Цивільним кодексом не передбачена , а порядок прийняття  в експлуатацію саме об'єктів самочинного будівництва не врегульовано жодним нормативним актом.

    До суду не надано документів, що відповідач здійснював дії або приймав рішення,  спрямовані на ліквідацію спірного об'єкту самочинного будівництва, а також інформував його власника щодо неможливості подальшого існування спірного майна.

  Згідно висновків ТОВ “Донбасспецмонтаж” про технічний стан будівельних конструкцій  складського ( нежитлового)  приміщення з кімнатами для персоналу, розташованого за адресою Донецька область, Новоазовський район, землі Лебединського с/с вул. Таганрогська,  при реконструкції складського ( нежитлового приміщення) А-2 з кімнатами для персоналу загальною площею 1203 кв.м. розташованих за адресою:  Донецька область,  Новоазовський район, несуча можливість та технічний стан будівельних конструкцій основного складського ( нежитлового) приміщення “А-2” загальною площею 826,6 кв.м. не погіршено.  Складське нежитлове приміщення літ. А-2 з кімнатами для персоналу розташованого за адресою:  Донецька область,  Новоазовський район землі  Лебединського с\с вул. Таганрогська,   його несучі та огороджуючи конструкції знаходяться в задовільному  технічному стані ( П категорія технічного стану) та можуть експлуатуватися в подальшому.  Технічний стан будівельних конструкцій складського ( нежитлового) приміщення А-2 забезпечує їх безпечну та надійну   експлуатацію.

    Зазначений висновок, з урахуванням ст.ст. 33, 34, 43 ГПК України  свідчить про відсутність порушень основних державних будівельних норм та можливість експлуатації будівлі за своїм призначенням.

      Згідно ст. 41 Конституції України, кожен має право вільно володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку визначеному законом.

     Відповідно до ст. 316 ЦК України, правом власності особи є право на певну річ, яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

    Стаття 321 ЦК України гарантує, що особа може бути позбавлена права власності або обмежена в його здійснені лише у випадках, прямо передбачених законом.

      На час розгляду справи позивач відкрито володіє майном. Право позивача на вказане майно не спростовується жодною особою, але не може бути визнано та зареєстровано з огляду на порушення встановленої процедури отримання дозвільної документації для проведення будівельних робіт.

      Відсутність альтернативної можливості вирішити подальшу долю об'єктів самочинного будівництва та належним чином оформити право установчі документи на належне позивачу майно, заважає йому вільно володіти та користуватися зазначеними об'єктами нерухомості та унеможливлює розпорядження їм.

      Чинне законодавство України передбачає необхідність вирішення подальшої долі самочинного будівництва саме в судовому порядку на підставі ст. 376 ЦК України.

      Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст. 20 Господарського кодексу України,  кожна особа має право  на захист свого законного права чи інтересу в судовому порядку , зокрема,  шляхом визнання права власності.

     З огляду на наведене,  позовні вимоги щодо визнання права власності є такими, що підлягають задоволенню.

     Судові витрати покласти на позивача, так як саме з його вини виник спір.

     На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 33,43,49, ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський суд

                                                ВИРІШИВ

      Позовні вимоги щодо визнання права власності задовольнити

      Визнати за  Товариством з обмеженою відповідальністю “СОТТА-ПЛЮС” ( 87515, м. Маріуполь, пер. Кузнечний, 2,  ЗКПО 24642157)  право власності на    самочинно  реконструйований будівельний об'єкт – збільшену шляхом добудови частини складського ( нежитлового) приміщення, площею 376,4 кв.м. – до складського ( нежитлового приміщення) с кімнатами для персоналу площею 826,6 кв.м, всього після реконструкції загальною площею 1203 кв.м. – літ А-2, розташованого за адресою: Донецька область, Новоазовський район,  Лебединська сільська Рада ( Таганрогське шосе, автодорога М-14), вул. Таганрогська, 58 «А».

Суддя                                                                                                         О.І.Склярук

               Суддя                                                                                                            Склярук О.І.