Рішення

від 20.01.2014 по справі 914/4222/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.01.2014 р. Справа № 914/4222/13

За позовом: Приватного підприємства «Д» Торговий дім Тернопіль», м.Київ

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомбінат-Тернопіль», м. Львів

до відповідача-2: Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» в особі Тернопільської дирекції ПАТ «Банк Форум», м. Тернопіль

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Тернопільській області, м. Тернопіль та Тернопільської філії Приватного підприємства «Спеціалізоване підприємство Юстиція», м. Тернопіль

про визнання договору іпотеки недійсним

Суддя Мазовіта А.Б.

Секретар Залицайло М.С.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача-1: Фащевська М.М., представник (довіреність від 01.11.2013 р.)

від відповідача-2: Фльорків О.В., представник (довіреність №10/26-03 від 10.09.2013 р.)

від третіх осіб: не з'явилися

Приватне підприємство «Д» Торговий дім Тернопіль», м. Київ звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомбінат-Тернопіль», м. Львів та відповідача-2 Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» в особі Тернопільської дирекції ПАТ «Банк Форум», м. Тернопіль про визнання договору поставки недійсним.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 11.11.2013р. призначив розгляд справи на 02.12.2013 р., залучив до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Тернопільській області, м.Тернопіль та Тернопільську філію Приватного підприємства «Спеціалізоване підприємство Юстиція», м. Тернопіль. Розгляд справи відкладався з підстав, викладених в ухвалах суду. За клопотанням представника відповідача-1 строк вирішення спору було продовжено на 15 днів.

Ухвалою від 11.11.2013 р. суд, з метою забезпечення позову, заборонив третім особам здійснювати будь-які дії щодо реалізації заставленого майна, а також дії, що спрямовані на реалізацію арештованого нерухомого майна відповідача-1, в тому числі заборонити проводити прилюдні торги з реалізації арештованого нерухомого майна відповідача-1, що призначені на 18.11.2013 р.

20.01.2014 р. через канцелярію суду представником позивача було подано заяву про продовження строку розгляду справи.

У відповідності до ст. 69 ГПК України, спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Оскільки справа розглядалася протягом двох місяців, за клопотанням представника відповідача-2 строк вирішення спору було продовжено на 15 днів до 24.01.2014 р., у суду відсутні підстави для подальшого відкладення розгляду справи поза межами строку, встановленого ст. 69 ГПК України для вирішення спору.

29.11.2013 р. представником відповідача-2 через канцелярію суду було подано клопотання про надіслання справи за підсудністю до Господарського суду Тернопільської області.

Відповідно до ч. 3 ст. 15 ГПК України справи у спорах за участю кількох відповідачів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відповідач-1 Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрокомбінат-Тернопіль» знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Стороженка, 32/4.

Таким чином, клопотання про надіслання справи за підсудністю до задоволення не підлягає.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилався на те, що між відповідачами 26.03.2008 р. був укладений іпотечний договір. Однак, таке підписання договору відбулося без належних на це повноважень зі сторони директора - акціонерами товариства рішення про майнове поручительство та уповноваження керівника відповідча-1 не приймалося, генеральний директор на підписання спірного договору не уповноважувався. Даний факт став підставою для звернення позивача в правоохоронні органи з відповідною заявою. Також зазначив, що до порядку денного загальних зборів акціонерів, на яких було прийнято вищевказане рішення, було внесено питання про надання повноважень голові правління Стеціву І.І. на підписання договору, проте, по даному питанню було прийнято рішення про надання повноважень на підписання директору Яремку О.Ф. Крім цього, рішенням Господарського суду Тернопільської області від 21.08.2007 р. у справі №316/202-3272, яке набрало законної сили, припинено ПМП фірма «Мономах» - одного з акціонерів відповідача-1. Таким чином, іпотечний договір від 26.03.2008 р. необхідно визнати недійсним у зв'язку з тим, що він укладений особою, яка не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності представника юридичної особи.

В судових засіданнях представники відповідачів проти позову заперечили, просили відмовити в задоволенні позовних вимог. В своїх запереченнях зазначили, що укладення спірного договору відбувалось за наявності в керівника необхідних повноважень, про що свідчить рішення загальних зборів акціонерів, оформлене протоколом №05 від 25.02.2008 р. Вказане рішення не оспорене та не визнане у судовому порядку недійсним. Також зазначили, що позивач, як учасник ТзОВ «Агрокомбінат-Тернопіль», не наділений правом на звернення до суду із заявленими позовними вимогами.

Представникам роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців на запит від 22.11.2013 р. за №17629362, Приватне підприємство «Д» Торговий дім Тернопіль» є учасником Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомбінат-Тернопіль», якому належить частка, що становить 100% статутного капіталу.

26 березня 2008 р. між Закритим акціонерним товариством «Агрокомбінат», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрокомбінат-Тернопіль» (іпотекодавець) та Відкритим акціонерним товариством «Банк Форум», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Банк Форум» (іпотекодержатель) було укладено іпотечний договір, який зареєстровано в реєстрі за №2649.

Відповідно до п. 1.1. цей договір забезпечує виконання позичальником - Приватним підприємством «Продторг-Тернопіль» зобов'язань, що випливають з укладеного з іпотекодержателем кредитного договору №10/0//26 KLI від 26.03.2008 р. та додаткових договорів, які можуть бути укладені в майбутньому, за умовами якого позичальник зобов'язаний повернути іпотекодержателю кредитні кошти в розмірі 3 000 000 грн. 00 коп. з кінцевим терміном повернення 25.03.2009 р., сплачувати нараховані проценти за користування кредитним коштами з розрахунку 16,5% річних і можливі неустойки у розмірах та у випадках, передбачених кредитним договором і цим договором, а також інші витрати на здійснення забезпеченої іпотекою вимоги.

Згідно п. 1.2 іпотечного договору предметом іпотеки є нерухоме майно: приміщення, загальною площею 176,90 кв.м., що знаходиться по вул. Кардинала Сліпого, 1 в м. Тернополі.

Як вбачається з тексту іпотечного договору, він підписаний від імені відповідача-1 директором Яремком О.Ф. та скріплений печаткою позивача.

Судом також встановлено, що 25 лютого 2008 р. загальними зборами акціонерів Закритого акціонерного товариства «Агрокомбінат», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрокомбінат-Тернопіль», було прийнято рішення про майнову поруку за ПП «Продторг-Тернопіль» та надання в заставу для забезпечення виконання його зобов'язань, які випливають з кредитного договору, нежитлового приміщення загальною площею 176,9 кв.м., що знаходиться по вул. Кардинала Сліпого, 1 в м. Тернополі, а також уповноваження директора товариства Яремка О.Ф. на укладення договору іпотеки від імені Закритого акціонерного товариства «Агрокомбінат».

Треті особи явку представників в судове засідання не забезпечили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, в тому числі, визнання правочину недійсним.

Відповідно до ст. 207 ГК України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Частиною 2 ст. 203 ЦК встановлено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Пунктами 1, 3, 5 ст. 65 ГК України встановлено, що управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу. Для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) або уповноважений ним орган призначає (обирає) керівника підприємства. Керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.

Як зазначалося вище, загальними зборами акціонерів Закритого акціонерного товариства «Агрокомбінат», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрокомбінат-Тернопіль», було прийнято рішення про майнову поруку за ПП «Продторг-Тернопіль» та надання в заставу для забезпечення виконання його зобов'язань, які випливають з кредитного договору, нежитлового приміщення загальною площею 176,9 кв.м., що знаходиться по вул. Кардинала Сліпого, 1 в м. Тернополі, а також уповноваження директора товариства Яремка О.Ф. на укладення договору іпотеки від імені Закритого акціонерного товариства «Агрокомбінат». Дане рішення оформлене протоколом №5 від 25.02.2008 р., рішення прийнято одноголосно.

Слід також зазначити, що дійсність чи недійсність рішення, оформленого протоколом №5 від 25.02.2008 р., не є предметом розгляду у даній справі. Доказів, які б встановлювали недійсність прийнятого та оформленого протоколом №5 від 25.02.2008 р. рішення загальних зборів акціонерів товариства, позивачем суду не представлено.

Суд вважає також за необхідне зазначити, що згідно ч. 4 ст. 91 ЦК України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідно до ч. 2 ст. 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Проте, позивачем на підтвердження своїх доводів щодо припинення ПМП «Мономах» не надано належних доказів, що на момент прийняття рішення загальними зборами акціонерів ЗАТ «Агрокомбінат», оформленого протоколом №5 від 25.02.2008 р., в Єдиний державний реєстр було внесено запис про державну реєстрацію припинення ПМП фірма «Мономах».

Судом з'ясовано, що ідентифікаційний код юридичної особи 21166704, який зазначений у рішенні Господарського суду Тернопільської області від 21.08.2007 р. у справі №316/202-3272 як такий, що належить ПМП фірма «Мономах», згідно відомостей з ЄДРЮОФОП належить Приватному підприємству «Зодіак-2006».

Пунктом 6 Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 р. №118 передбачено, що ідентифікаційний код зберігається за суб'єктом, якому він присвоєний, протягом усього періоду його існування і є єдиним.

Згідно ч. 3 ст. 92 ЦК України у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Відповідно до частин 1, 3 статті 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що директор Закритого акціонерного товариства «Агрокомбінат», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрокомбінат-Тернопіль» мав належний обсяг цивільної дієздатності та діяв в межах повноважень наданих йому законодавством України, виступав від імені відповідача-1 та діяв в інтересах юридичної особи добросовісно і розумно.

Судом також встановлено, що Приватне підприємство «Д» Торговий дім Тернопіль» на дату звернення до суду є учасником Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомбінат-Тернопіль».

Права учасника товариства чітко визначені законом та статутом.

Згідно ст. 10 Закону України «Про господарські товариства», учасники товариства мають право: брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених цим Законом; брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди); на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів; вийти в установленому порядку з товариства; одержувати інформацію про діяльність товариства. На вимогу учасника товариство зобов'язане надавати йому для ознайомлення річні баланси, звіти товариства про його діяльність, протоколи зборів; здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, в порядку, встановленому законом.

За змістом ч. 1 ст. 167 ГК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав (частина третя цієї ж статті).

Отже, відповідно до зазначених приписів законодавства суб'єктом корпоративних прав щодо господарського товариства є учасник (засновник, акціонер) такого товариства.

У вирішенні корпоративних спорів суд виходить з того, що особа стає носієм корпоративних прав з моменту набуття права власності на частку товариства з обмеженою відповідальністю або вступу до інших господарських товариств.

Як вбачається з матеріалів справи, оспорюваний договір укладався від імені товариства його органом управління (виконавчим органом), а саме - директором товариства.

Відповідно до ст. 115 ЦК України, ст. 12 Закону України «Про господарські товариства» власником майна господарського товариства є господарське товариство.

Управління товариством здійснюють його органи (ст. 23 Закону України «Про господарські товариства»).

Зазначені вище положення чинного законодавства свідчать про те, що позивач, як учасник Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомбінат-Тернопіль», наділений певними корпоративними правами, тобто правами особи, частка якої визначається у статутному капіталі господарського товариства, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарським товариством, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даного товариства та активів у разі ліквідації останнього відповідно до закону, а також інші правомочності передбачені законом та статутними документами.

При цьому, до складу повноважень учасника господарського товариства при реалізації своїх корпоративних прав не відноситься право визнавати недійсними правочини, що були укладені самим господарським товариством, крім випадків, коли він уповноважений на це відповідним товариством, або якщо таке право надається йому статутом товариства, позаяк учасник є лише власником частки та не відповідає за зобов'язання товариства, учасником якого він є.

У пункті 51 постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.10.2008 р. «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» роз'яснено, що законом не передбачено право акціонера (учасника) господарського товариства звертатися до суду за захистом прав чи охоронюваних законом інтересів товариства поза відносинами представництва. З цієї підстави господарським судам належить відмовляти акціонерам (учасникам) господарського товариства в задоволенні позовів про укладення, зміну, розірвання чи визнання недійсними договорів та інших правочинів, вчинених господарським товариством

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України №29-28/177-08-5087 від 10.11.2009 р. та п. 2 інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права (за матеріалами справ, розглянутих Верховним Судом України)» №01-08/631 від 27.11.2009 р.

Таким чином, учасник не наділений суб'єктивним правом щодо здійснення повноважень власника майна товариства, як учасник товариства, він може брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах та законодавстві, що регулює ці правовідносини, тому відчуження майна товариством не є порушенням прав учасника.

Не можна ототожнювати власні права та інтереси учасника з правами та інтересами самого товариства.

Отже, позов учасника, який не був стороною спірного іпотечного договору від 26.03.2008 р., укладеного між юридичними особами, не можна визнати обґрунтованим, оскільки в такому випадку, відсутнє порушення охоронюваного законом інтересу позивача.

Судом не встановлено і позивач не посилався на те, що він уповноважений на це відповідним товариством, як і не встановлено, що таке право надано йому статутом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомбінат-Тернопіль».

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги необґрунтовані та безпідставні, а тому в позові слід відмовити.

Оскільки спір виник з вини позивача, то судові витрати по розгляду справи необхідно покласти на позивача відповідно до ст. 49 ГПК України.

Згідно ст. 68 ГПК України питання про скасування забезпечення позову вирішується господарським судом, що розглядає справу, із зазначенням про це в рішенні чи ухвалі.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 16, 203, 204, 215, 241, 509, 626 ЦК України, ст.ст. 65, 167, 207 ГК України та ст.ст. 1, 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. В задоволенні позовних вимог відмовити.

2. Скасувати заходи до забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Львівської області від 11.11.2013 р.

В судовому засіданні 20.01.2014 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення підписано 25.01.2014 р.

Суддя Мазовіта А.Б.