Постанова

від 13.01.2014 по справі 801/10153/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 січня 2014 р. (12:30 год.) Справа №801/10153/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Богацької А.О. розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом

Управління Пенсійного фонду України в м. Керч АРК

до Відділу державної виконавчої служби Керченського міського управління юстиції АР Крим

про визнання бездіяльності неправомірною та спонукання до виконання певних дій

представники сторін не з'явились

Суть спору: Управління Пенсійного фонду України в м. Керч АРК звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Відділу державної виконавчої служби Керченського міського управління юстиції АР Крим про визнання бездіяльності заступника начальника Відділу державної виконавчої служби Керченського міського управління юстиції АР Крим з примусового стягнення заборгованості з ФОП ОСОБА_1 неправомірними, такими, що порушують права Управління ПФУ в м. Керч АРК, як сторони виконавчого провадження; зобов'язати першого заступника начальника ВДВС Керченського міського управління юстиції повністю прийняти всі необхідні заходи у відповідності до Закону №606-ХІV з примусового виконання виконавчих документів, виданих у відношенні ФОП ОСОБА_1, а саме: направити запити до ДПІ м.Керчі про наявність або відсутність відкритих банківських рахунків в банках; до Державної реєстраційної служби Керченського МУЮ АРК про наявність або відсутність нерухомості; до УПСЗН про те, чи отримує боржник соціальну допомогу та здійснити вихід за місцем проживання ФОП ОСОБА_1.

Ухвалою суду від 31.10.2013р. позовну заяву залишено без руху для усунення недоліків позовної заяви, зокрема, викладення змісту позовних вимог до обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

В уточненому позові позивач просить визнати бездіяльність посадових осіб ВДВС Керченського міського управління юстиції АР Крим з примусового стягнення заборгованості з ФОП ОСОБА_1 неправомірною, такою, що порушує права Управління ПФУ в м. Керч АРК, як сторони виконавчого провадження; зобов'язати посадових осіб ВДВС Керченського міського управління юстиції повністю прийняти всі необхідні заходи у відповідності до Закону №606-ХІV з примусового виконання виконавчих документів, виданих у відношенні ФОП ОСОБА_1, а саме: направити запити до ДПІ м.Керчі про наявність або відсутність відкритих банківських рахунків в банках; до Державної реєстраційної служби Керченського МУЮ АРК про наявність або відсутність нерухомості; до УПСЗН про те, чи отримує боржник соціальну допомогу та здійснити вихід за місцем проживання ФОП ОСОБА_1.

Ухвалою суду від 13.11.2013р. відкрито провадження в адміністративній справі.

Ухвалою суду від 13.11.2013р. закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду. На адресу відповідача рекомендованою кореспонденцією направлено копію позову із додатками, ухвали та повістку про виклик в судове засідання на 25.11.2013р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.17).

Втім 22.11.2013р. від відповідача на адресу суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки відповідачем не отримано адміністративний позов.

В судовому засіданні 25.11.2013р. представник позивача підтримав адміністративний позов в повному обсязі, представник відповідача не з'явився, розгляд справи відкладено, ухвалою суду витребувані докази, на адресу відповідача простою поштовою кореспонденцією повторно направлено копію позову із додатками.

В судове засідання 04.12.2013р. представник відповідача не з'явився, був сповіщений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, витребуваних судом доказів не надав, розгляд справи відкладено на 13.12.2013р.

13.12.2013р. від відповідача на адресу суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки відповідачем не отримано адміністративний позов.

Розгляд справи відкладено, від відповідача повторно витребувані докази. На адресу відповідача втретє рекомендованою кореспонденцією направлено копію позову із додатками, повістку про виклик в судове засідання на 25.12.2013р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.72).

23.12.2013р. від відповідача факсом надійшли письмові заперечення проти позову, однак додатки до заперечень до суду не надійшли ані факсом, ані поштою, що стало підставою для відкладення розгляду справи на 13.01.2014р.

25.12.2013р. від відповідача поштою надійшли письмові заперечення проти позову із додатками, доданими до заперечень.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при ознайомленні 16.10.2013р. представником позивача з матеріалами виконавчого провадження з примусового виконання виконавчих документів - вимог УПФУ про сплату боргу №ф-327.1с від 13.05.13р., №ф-210с від 07.05.12р., №ф-327с від 05.03.13р. були виявлені порушення, зокрема, не направлені запити до ДПІ в м.Керчі про наявність або відсутність відкритих розрахункових рахунків у банках, до державної реєстраційної служби Керченського МУЮ про наявність або відсутність нерухомості, в УПСЗН про те, чи отримує боржник соціальну допомогу та не здійснено вихід на місце проживання боржника.

Позивач зазначає, що обов'язком державного виконавця є застосування заходів примусового виконання рішень, встановлених Законом України «Про виконавче провадження», безпосереднє, своєчасне та в повному обсязі здійснення виконавчих дій, для чого державний виконавець наділений необхідними повноваженнями, зокрема, отримання інформації про наявність або відсутність майна та коштів боржника, однак відповідачем не вжито всіх передбачених законом прав та повноважень з метою виконання виконавчих документів.

Заперечуючи проти позову, відповідач в письмових запереченнях зазначає, що на примусовому виконанні у Відділі державної виконавчої служби Керченського МУЮ знаходиться зведене виконавче провадження №39130640 від 10.09.2013р. по стягненню заборгованості з ОСОБА_1 на користь УПФУ в м.Керчі на загальну суму 9776,75грн., до складу якого входять вимоги УПФУ в м.Керчі №ф-327.1с від 13.05.13р. на суму 1194,03грн., №ф-327с від 05.03.13р. на суму 4572,42грн., №ф-210с від 07.05.12р. на суму 4010,30грн.

Відповідач вказує, що в період з серпня по 17.10.2013р. державними виконавцями винесені постанови про відкриття виконавчих проваджень відносно боржника ОСОБА_1 у кількості 3 проваджень на загальну суму 9776,75грн., всі виконавчі провадження були приєднані до складу зведеного виконавчого провадження, в рамках якого в ході примусового виконання виконавчого документа державним виконавцем направлені вимоги до органів, що здійснюють реєстрацію, з метою виявлення майна, належного боржнику на праві власності.

За адресою, вказаною у виконавчих документах, згідно даних Керченського МВ ГУ ДМС України в АРК боржник зареєстрований, однак виходом державного виконавця за місцем проживання ОСОБА_1 встановити її місцезнаходження не виявилось можливим, про що складений відповідний акт від 10.10.2013р. Згідно відповіді ВДАІ м.Керчі автотранспорт за боржником не значиться. За даними міськрайуправління Держземагентства в м.Керчі та Ленінському районі АРК земельні ділянки за боржником не зареєстровані. Згідно відповіді УПФУ в м.Керчі боржник на обліку як отримувач пенсії не знаходиться і пенсію не отримує.

30.10.2013р. за вимогою №ф-210с від 07.05.12р. відносно ОСОБА_1 на суму 4010,30грн. на підставі заяви УПФУ в м.Керчі винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до п.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження». Остаток заборгованості складає 5766,45грн.

Відповідач, заперечуючи проти позову, зазначає, що відповідно до приписів п.5 ч.3 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання і реалізовувати його в установленому законом порядку. Згідно п.6 ст.52, п.3 ст.57 цього Закону передбачено, що звернення стягнення на майно боржника і накладення на нього арешту проводиться в розмірі та обсягах, необхідних для виконання за виконавчим документом з урахуванням стягнення виконавчого збору та затрат, пов'язаних із організацією та проведенням виконавчих дій.

Саме на підставі вищевказаних норм вимога про перевірку нерухомого майна боржника до реєстраційної служби Керченського МУЮ АРК не направлялась.

Відносно не направлення запиту до УПСЗН відповідач зазначив, що ст.73 Закону України «Про виконавче провадження» закріплений перелік виплат, на які не може бути звернуто стягнення.

Щодо не накладення на боржника штрафу за невиконання рішення суду відповідач зазначив, що ст.89 Закону України «Про виконавче провадження» до спірних відносин не застосовується, оскільки дана норма передбачає відповідальність за невиконання рішення суду, яке зобов'язує боржника вчинити певні дії, тоді як вимоги до боржника ОСОБА_1 відносяться до категорії виконавчих проваджень майнового характеру.

Проаналізувавши доводи, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення сторін, розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, якими вони підтверджуються, об'єктивно їх оцінивши, враховуючи правові норми, що належить застосовувати до спірних правовідносин, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно облікової картки на зведене виконавче провадження за формою №5 у Відділі державної виконавчої служби Керченського МУЮ АРК знаходиться зведене виконавче провадження №39130640 по стягненню заборгованості з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь УПФУ в м.Керчі на загальну суму 9776,75грн., до складу якого входять виконавчі документи - вимоги УПФУ в м.Керчі про сплату боргу:

- №ф-327.1с від 13.05.13р. на суму 1194,03грн.,

- №ф-327с від 05.03.13р. на суму 4572,42грн.,

- №ф-210с від 07.05.12р. на суму 4010,30грн. (а.с.87).

Так, судом встановлено, що за вимогою про сплату боргу №ф-210с від 07.05.12р. на суму 4010,30грн., яка винесена УПФУ в м.Керчі АРК та є виконавчим документом, відповідачем постановою головного державного виконавця ВДВС Керченського МУЮ АРК від 02.09.2013р. відкрито виконавче провадження, копію якої отримано позивачем супровідним листом від 03.09.2013р. №13428/02-50/4, що підтверджується штампом реєстрації вхідної кореспонденції позивача 05.09.2013р. (а.с.7, 39).

Також з матеріалів справи слідує, що за вимогою про сплату боргу №ф-327с від 05.03.13р. на суму 4572,42грн., яка винесена УПФУ в м.Керчі АРК та є виконавчим документом, відповідачем постановою головного державного виконавця ВДВС Керченського МУЮ АРК від 02.09.2013р. відкрито виконавче провадження, копію якої отримано позивачем супровідним листом від 03.09.2013р. №13427/02-50/4, що підтверджується штампом реєстрації вхідної кореспонденції позивача 05.09.2013р. (а.с.8, 34, 38).

Також судом встановлено, що за вимогою про сплату боргу №ф-327.1с від 13.05.13р. на суму 1194,03грн., яка винесена УПФУ в м.Керчі АРК та є виконавчим документом, відповідачем постановою заступника начальника ВДВС Керченського МУЮ АРК від 01.08.2013р. відкрито виконавче провадження, копію якої отримано позивачем супровідним листом від 01.08.2013р. №12499/02-50/23, що підтверджується штампом реєстрації вхідної кореспонденції позивача 22.08.2013р. (а.с.6, 35).

За матеріалами зведеного виконавчого провадження №39130640, витребуваними судом та наданими відповідачем, слідує, що в ході примусового виконання виконавчих документів - вимог УПФУ в м.Керчі про сплату боргу відповідачем вчинені наступні виконавчі дії, підтверджені документально.

Так, за даними адресно-довідкового відділу Керченського МВ ГУ ДМС України в АРК відповідачем встановлено, що боржник ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, що відповідає адресі, вказаній у виконавчих документах (а.с.88).

Відповідачем до матеріалів справи наданий акт, складений державним виконавцем 10.10.2013р. за місцем реєстрації боржника, згідно якого перевіркою встановлено, що за адресою, вказаною у виконавчому документі, двері ніхто не відкрив, зі слів сусідів боржник ОСОБА_1 довгий час за цією адресою не проживає (а.с.89).

Згідно відповіді ВДАІ м.Керчі від 10.05.2013р. автотранспорт за боржником не значиться (а.с.90).

За даними міськрайонного управління Держземагентства в м.Керчі та Ленінському районі АРК від 02.09.2013р. земельні ділянки за боржником не зареєстровані (а.с.91).

Згідно відповіді УПФУ в м.Керчі від 09.10.2013р. боржник на обліку як отримувач пенсії не знаходиться і пенсію не отримує (а.с.92).

Судом встановлено, що 25.10.2013р. УПФУ в м.Керчі заявою від 25.10.2013р. №17197\04-08 на адресу ВДВС Керченського МУЮ АРК позивач просив повернути без виконання один із вищевказаних виконавчих документів - вимогу про сплату боргу №ф-210с від 07.05.12р. на суму 4010,30грн.відносно ФОП ОСОБА_1 у зв'язку з тим, що вказана у вимозі сума увійшла до виконавчого листа №2а-10252/12/0170/30 (а.с.36).

30.10.2013р. за вимогою №ф-210с від 07.05.12р. відносно ОСОБА_1 на суму 4010,30грн. на підставі заяви УПФУ в м.Керчі головним державним виконавцем ВДВС Керченського МУЮ АРК винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до п.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с.93).

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог суд має встановити, чи в повному обсязі вчинено відповідачем дії з примусового виконання трьох виконавчих документів, об'єднаних в зведене виконавче провадження, чи достатніми та співрозмірними сумі стягнення були вчинені відповідачем дії з метою встановлення коштів та майна боржника та чи є підстави для зобов'язання відповідача прийняти всі необхідні заходи з примусового виконання виконавчих документів відносно боржника.

Спірні правовідносини, що виникли між позивачем та відповідачем, врегульовано Законом України "Про виконавче провадження", Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2012 року за № 489/20802.

Відповідно до статті 1 Закону України від 21.04.1999 № 606-ХІV "Про виконавче провадження" (також далі - Закон), у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Частиною першою статті 2 Закону визначено, що примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Так, відповідно до положень частини другої статті 2 Закону, примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України від 24.03.1998 № 202/98-ВР "Про державну виконавчу службу" (далі - державні виконавці).

За змістом статей 1, 3 Закону України "Про державну виконавчу службу" примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції, районних, міських (міст обласного значення), районних в містах відділів державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.

Отже, названими Законами визначено конкретні форми і способи реалізації відповідачем своїх повноважень у сфері організації та діяльності державної виконавчої служби та умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, які в силу статті 19 Конституції України є вичерпними і дотримання яких є безумовним обов'язком відповідача.

Так, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи відповідно до ст. 19 Конституції України зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спосіб - це визначений законом в їх компетенції порядок, у якому здійснюються дії, спрямовані на реалізацію владних повноважень. Здійснюючи такі дії, вони можуть спиратись тільки на компетенційні права і обов'язки та використовувати у своїй діяльності ті засоби, форми, прийоми, що передбачені законодавством.

Приписи статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" зобов'язують державного виконавця здійснювати необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.

Реалізація наданих державному виконавцю прав та обов'язків, вчинення дій та прийняття рішень відповідно до частини першої статті 6 названого Закону зобов'язує державного виконавця використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Зокрема, з положень частини першої статті 17 згаданого Закону слідує, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом, на підставі яких, відповідно до положень статті 19 цього Закону, державний виконавець відкриває виконавче провадження. Згідно пунктів 1 та 8 частини другої статті 17 цього Закону виконанню державною виконавчою службою підлягають виконавчі листи та рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу, у тому числі вимог про сплату недоїмки, які з положень частини четвертої статті 25 Закону України від 08.07.2010р. №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" є виконавчими документами.

За змістом частин першої та другої статті 25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Копія постанови про відкриття виконавчого провадження, на вимогу частини п'ятої вказаної статті, надсилається не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

Частиною першою статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Згідно ч.2 статті 30 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайнового характеру - у двомісячний строк. Строк здійснення зведеного виконавчого провадження обчислюється з моменту приєднання до такого провадження останнього виконавчого документа.

Як слідує з матеріалів справи постанови про відкриття виконавчих проваджень винесені відповідачем за вимогою про сплату боргу №ф-327.1с від 13.05.13р. на суму 1194,03грн. - 01.08.2013р., за вимогою про сплату боргу №ф-210с від 07.05.12р. на суму 4010,30грн. - 02.09.2013р., за вимогою про сплату боргу №ф-327с від 05.03.13р. на суму 4572,42грн. - 02.09.2013р., які 10.09.2013р. як зазначив відповідач у письмових запереченнях приєднані до зведеного виконавчого провадження, отже строк здійснення зведеного виконавчого провадження почав обчислюватися з моменту приєднання до такого провадження останнього виконавчого документа і протягом шести місяців з настання цієї дати державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення, включаючи як підготовчі дії, направлені на отримання інформації про наявні у боржника кошти та майно, так і саме виконання рішення.

Згідно частини першої статті 52 Закону, звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах (частина друга статті 52 Закону).

Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються (частина третя статті 52 Закону).

Приписами частини четвертої статті 52 Закону визначено, що на кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту.

Водночас з положень частини п'ятої статті 52 Закону у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем.

Відповідні положення знайшли своє підтвердження і в п. 3.6 Інструкції з організації примусового виконання рішень, за змістом якого у разі якщо державним виконавцем при відкритті виконавчого провадження накладено арешт на майно, в тому числі на кошти боржника, до закінчення строку для самостійного виконання, боржник може запропонувати державному виконавцю списати кошти, необхідні для виконання рішення, з його рахунку та зарахувати їх на відповідний рахунок органу ДВС з подальшим перерахуванням стягувачу. У разі надходження відповідного звернення боржника державний виконавець невідкладно готує платіжні вимоги про примусове списання коштів з рахунку боржника та направляє до банку.

Частиною третьою статті 57 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

Приписами частини першої статті 33 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що у разі якщо в органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника, вони об'єднуються у зведене виконавче провадження і на майно боржника накладається арешт у межах загальної суми стягнення, виконавчого збору і можливих витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

Аналізуючи надані законом відповідачу повноваження, направлені на примусове виконання виконавчих документів, суд зазначає, що першочерговим завданням державного виконавця є встановлення наявності або відсутності у боржника коштів та майна.

За приписами частини 7 статті 65 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на кошти та інше майно фізичних осіб - підприємців здійснюється також за правилами цієї глави.

Суд зазначає, що боржником у зведеному виконавчому провадженні є саме фізична особа-підприємець ОСОБА_1, оскільки вимоги про сплату боргу виносяться до фізичних осіб, які мають статус фізичних осіб-підприємців.

Отже, суд, перевіряючи дотримання відповідачем порядку вчинення виконавчих дій відносно боржника, зазначає, що застосуванню підлягають норми щодо особливостей звернення стягнення на майно боржника - юридичної особи.

За приписами частини першої статті 65 Закону України "Про виконавче провадження" готівка в національній та іноземній валюті, що перебуває в касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, підлягає невідкладному вилученню після її виявлення та складання відповідного акта державним виконавцем. Копія акта вручається представнику боржника - юридичної особи.

На вимогу частини третьої статті 65 Закону державний виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки і вклади державний виконавець отримує в органах доходів і зборів, інших органах державної влади, підприємствах, установах та організаціях, які зобов'язані надати йому інформацію у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача.

Водночас, зі змісту частини першої статті 66 названого Закону у разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів у обсязі, достатньому для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (крім майна, вилученого з обороту або обмежуваного в обороті) незалежно від того, хто фактично використовує це майно.

Таким чином, аналіз наведених норм дає можливість суду зробити висновок, що обов'язком державного виконавця є направлення запитів з метою отримання інформації про наявні у боржника рахунки і вклади, яку державний виконавець отримує в органах доходів і зборів, інших органах державної влади, підприємствах, установах та організаціях, які зобов'язані надати йому інформацію у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача.

Натомість матеріали виконавчого провадження свідчать про те, що такий обов'язок відповідачем не виконано, запити з метою отримання інформації про наявні у боржника рахунки і вклади до органів доходів і зборів, інших органів державної влади, підприємств, установ та організацій відповідачем не направлено. Суд наголошує на тому, що отримання інформації про наявні у боржника рахунки і вклади є одним з першочергових завдань відповідача під час примусового виконання виконавчих документів майнового характеру про стягнення коштів, адже наявність таких коштів дає підстави для списання коштів з рахунків боржника у банках.

Отже, аналізуючи вищевикладене суд приходить до висновку про те, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо не направлення запитів з метою отримання інформації про наявні у боржника рахунки і вклади, яку державний виконавець отримує в органах доходів і зборів, інших органах державної влади, підприємствах, установах та організаціях.

Щодо прав та повноважень державного виконавця отримувати під час вчинення виконавчих дій інформацію про наявне у боржника нерухоме майно задля виконання виконавчих документів, суд зазначає, що під час звернення стягнення на майно боржника - юридичної особи, державний виконавець повинен дотримуватися певної черговості стягнення, відповідно до якої арешту коштів на рахунках в банках передує арешт готівкових коштів, які знаходяться у касі боржника.

У разі відсутності або недостатності коштів, які знаходяться у касі боржника для погашення заборгованості, державний виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом і лише у разі недостатності таких коштів для погашення заборгованості, державний виконавець звертає стягнення на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним.

Відповідний порядок дій встановлений і Інструкцією з організації примусового виконання рішень від 02.04.2012 № 512/5, зокрема в розділі IV "Загальний порядок звернення стягнення на майно боржника".

Судом встановлено, що державний виконавець після спливу строку для добровільного виконання рішення, визначеного постановами про відкриття виконавчого провадження від 01.08.2013 та 02.09.2013 не вчинив жодних, передбачених Законом дій, направлених на отримання інформації про наявне у боржника майно.

Згідно частини 1 статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частиною 2 цієї статті Закону передбачено, що державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.;

Частина 3 статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» наділяє державного виконавця у процесі здійснення виконавчого провадження правами, зокрема, з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

За приписами частини 6 статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження. У разі якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.

Як вже зазначено судом частиною третьою статті 57 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

Аналіз зазначених положень законодавства, зокрема, прав державного виконавця одержувати безоплатно від органів, установ, організацій необхідні для проведення виконавчих дій довідки та іншу інформацію, а також повноваження щодо накладення арешту на належне боржнику майно у разі невиконання виконавчих документів, діє підстави для висновків про те, що в процесі примусового виконання рішень майнового характеру, зокрема, про стягнення з боржника коштів, державний виконавець зобов'язаний вживати всіх передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, а отже отримання у органів, що здійснюють реєстрацію нерухомого майна інформації про наявне у боржника нерухоме майно є також одним із першочергових завдань державного виконавця.

Суд не приймає до уваги заперечення відповідача про те, що сума стягнення у зведеному виконавчому провадженні 9776,75грн. є недостатньою для вчинення дій, направлених на встановлення наявного у боржника нерухомого майна, оскільки на думку суду це є припущенням відповідача в тому, що вартість нерухомого майна, належного боржнику, може перевищувати суму стягнення.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідачем під час примусового виконання зведеного виконавчого провадження про стягнення з ФОП ОСОБА_1 суми заборгованості допущено протиправну бездіяльність щодо не направлення до органів, що здійснюють реєстрацію нерухомого майна, запитів про отримання інформації про наявне у боржника нерухоме майно.

Відносно не направлення запиту до УПСЗН з метою отримання інформації про отримання боржником соціальної допомоги судом встановлено наступне.

Стаття 73 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює перелік коштів, на які не може бути звернено стягнення, так за приписами частини 1 цієї статті стягнення не може бути звернено на такі виплати:

1) вихідну допомогу, що виплачується в разі звільнення працівника;

2) компенсацію працівнику за невикористану відпустку, крім випадків, коли особа під час звільнення одержує компенсацію за відпустку, не використану протягом кількох років;

3) компенсацію працівнику витрат у зв'язку з переведенням, направленням на роботу до іншої місцевості чи службовим відрядженням;

4) польове забезпечення, надбавки до заробітної плати, інші кошти, що виплачуються замість добових і квартирних;

5) матеріальну допомогу особам, які втратили право на допомогу по безробіттю;

6) допомогу у зв'язку з вагітністю та пологами;

7) одноразову допомогу у зв'язку з народженням дитини;

8) допомогу по догляду за дитиною;

9) допомогу особам, зайнятим доглядом трьох і більше дітей віком до 16 років, по догляду за дитиною-інвалідом, по тимчасовій непрацездатності у зв'язку з доглядом за хворою дитиною, а також на іншу допомогу на дітей, передбачену законом;

10) допомогу на лікування;

11) допомогу на поховання;

12) щомісячну грошову допомогу у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства громадян, які проживають на території, що зазнала радіоактивного забруднення;

13) дотації на обіди, придбання путівок до санаторіїв і будинків відпочинку за рахунок фонду споживання.

Отже, суд погоджується із запереченнями відповідача про те, що соціальна допомога є виплатою, на яку неможливо звернути стягнення, відтак з'ясування питання про отримання такої виплати боржником не вплине на процес примусового виконання зведеного виконавчого провадження.

Щодо не накладення на боржника штрафу за невиконання рішення суду відповідач зазначив, що ст.89 Закону України «Про виконавче провадження» до спірних відносин не застосовується, оскільки дана норма передбачає відповідальність за невиконання рішення суду, яке зобов'язує боржника вчинити певні дії, тоді як вимоги до боржника ОСОБА_1 відносяться до категорії виконавчих проваджень майнового характеру. Суд з таким висновком відповідача також погоджується, оскільки підстав для накладення на боржника ОСОБА_1 штрафу за невиконання виконавчих документів майнового характеру законодавством не передбачено.

Щодо нездійснення виходу за місцем проживання ФОП ОСОБА_1, судом встановлено, що відповідачем вчинені дії, направлені на отримання інформації про зареєстроване місце проживання боржника. Так, за даними адресно-довідкового відділу Керченського МВ ГУ ДМС України в АРК відповідачем встановлено, що боржник ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, що відповідає адресі, вказаній у виконавчих документах (а.с.88).

Крім того, відповідачем до матеріалів справи наданий акт, складений державним виконавцем 10.10.2013р. за місцем реєстрації боржника, згідно якого перевіркою встановлено, що за адресою, вказаною у виконавчому документі, двері ніхто не відкрив, зі слів сусідів боржник ОСОБА_1 довгий час за цією адресою не проживає, відтак надані в цій частині відповідачем докази спростовують твердження позивача про бездіяльність, зокрема, щодо нездійснення виходу за місцем проживання боржника.

В іншій частині позовних вимог доводи позивача не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи.

Щодо способу захисту порушеного права суд зазначає, що повноваження суду при прийнятті рішення визначені статтею 162 КАС України, згідно якої суд при прийнятті рішенні та у разі задоволення адміністративного позову може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень. Враховуючи приписи ч. 2 ст. 11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Приймаючи до уваги, що позивач просить визнати бездіяльність посадових осіб відповідача неправомірною, а не протиправною, а також враховуючи приписи частини 3 статті 181 КАС України про те, що відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби, суд вважає, що для повного захисту прав позивача вихід за межі позовних вимог у спірних правовідносинах є необхідним.

Зважаючи на вищевикладене, суд визнає протиправною бездіяльність Відділу державної виконавчої служби Керченського МУЮ АР Крим в процесі примусового виконання зведеного виконавчого провадження про стягнення з ФОП ОСОБА_1 суми заборгованості щодо не направлення запитів з метою отримання в органах доходів і зборів інформації про наявні у боржника рахунки у банках та не направлення до органів, що здійснюють реєстрацію нерухомого майна, запитів про отримання інформації про наявне у боржника нерухоме майно.

Щодо позовних вимог про зобов'язання посадових осіб ВДВС Керченського міського управління юстиції повністю прийняти всі необхідні заходи у відповідності до Закону №606-ХІV з примусового виконання виконавчих документів, виданих у відношенні ФОП ОСОБА_1, а саме: направити запити до ДПІ м.Керчі про наявність або відсутність відкритих банківських рахунків в банках; до Державної реєстраційної служби Керченського МУЮ АРК про наявність або відсутність нерухомості; до УПСЗН про те, чи отримує боржник соціальну допомогу та здійснити вихід за місцем проживання ФОП ОСОБА_1 суд зазначає наступне.

1. Приймаючи до уваги встановлені обставини справи та висновки суду про наявність протиправної бездіяльності ВДВС Керченського МУЮ АРК в процесі примусового виконання зведеного виконавчого провадження про стягнення з ФОП ОСОБА_1 суми заборгованості щодо не направлення запитів з метою отримання в органах доходів і зборів інформації про наявні у боржника рахунки у банках та не направлення до органів, що здійснюють реєстрацію нерухомого майна, запитів про отримання інформації про наявне у боржника нерухоме майно, суд вважає, що позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача вчинити певні дії в рамках зведеного виконавчого провадження про стягнення з ФОП ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню частково, а саме в частині виконавчих документів - вимог УПФУ в м.Керчі про сплату боргу №ф-327.1с від 13.05.13р. на суму 1194,03грн. та №ф-327с від 05.03.13р. на суму 4572,42грн. шляхом направлення запитів з метою отримання в органах доходів і зборів інформації про наявні у боржника рахунки у банках та направлення до органів, що здійснюють реєстрацію нерухомого майна, запитів про отримання інформації про наявне у боржника нерухоме майно.

Щодо зобов'язання відповідача вчинити певні виконавчі дії в рамках зведеного виконавчого провадження про стягнення з ФОП ОСОБА_1, зокрема, на підставі вимоги УПФУ в м.Керчі про сплату боргу №ф-210с від 07.05.12р. на суму 4010,30грн., підстав для задоволення позову в цій частині позовних вимог немає, оскільки з матеріалів справи слідує, що стягувач - УПФУ в м.Керчі своєю заявою від 25.10.2013р. №17197\04-08 на адресу ВДВС Керченського МУЮ АРК просив повернути без виконання вимогу про сплату боргу №ф-210с від 07.05.12р. на суму 4010,30грн. відносно ФОП ОСОБА_1 у зв'язку з тим, що вказана у вимозі сума увійшла до виконавчого листа №2а-10252/12/0170/30 і постановою головного державного виконавця ВДВС Керченського МУЮ АРК від 30.10.2013р. повернуто виконавчий документ стягувачу відповідно до п.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с.36, 93).

У зв'язку зі складністю справи судом 13.01.2014 року проголошена вступна та резолютивна частини постанови, а 20.01.2014 року постанова складена у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 158-163, ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Відділу державної виконавчої служби Керченського міського управління юстиції АР Крим в процесі примусового виконання зведеного виконавчого провадження про стягнення з ФОП ОСОБА_1 суми заборгованості щодо не направлення запитів з метою отримання в органах доходів і зборів інформації про наявні у боржника рахунки у банках та не направлення до органів, що здійснюють реєстрацію нерухомого майна, запитів про отримання інформації про наявне у боржника нерухоме майно.

3. Зобов'язати Відділ державної виконавчої служби Керченського міського управління юстиції АР Крим (98300, м.Керч, вул.Кірова, 5, ЄДРПОУ 35014787) вчинити певні дії в рамках зведеного виконавчого провадження про стягнення з ФОП ОСОБА_1 суми заборгованості в частині виконавчих документів - вимог УПФУ в м.Керчі про сплату боргу №ф-327.1с від 13.05.13р. на суму 1194,03грн. та №ф-327с від 05.03.13р. на суму 4572,42грн., а саме направити запити з метою отримання в органах доходів і зборів інформації про наявні у боржника рахунки у банках та направити до органів, що здійснюють реєстрацію нерухомого майна, запити про отримання інформації про наявне у боржника нерухоме майно.

4. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кушнова А.О.