Рішення

від 21.05.2009 по справі 37/96пд

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

37/96пд

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

21.05.09 р.                                                                                                       Справа № 37/96пд                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О.,

присекретарі Паліводі Ю.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю „АРЗУ”, м. Донецьк, ідентифікаційний код 32476633

до Відповідача: Дочірнього підприємства „Науково дослідний та проектний інститут „Донецький ПромбудНДІпроект” Державного акціонерного товариства „Будівельна компанія „Укрбуд”, м. Донецьк, ідентифікаційний код 33417233

про: зобов'язання продовжити строк дії договору оренди нерухомого майна №89-08 від 01.04.2008р. на один рік та підписання додаткової угоди до цього договору.

за участю уповноважених представників:

від Позивача – Калінін В.А. – за довіреністю №1 від 01.01.2009р.

від Відповідача  – Мамічева І.Ю. – за довіреністю б/н, б/д.

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.

Згідно із ст.77 ГПК України розгляд справи відкладався з 16.04.2009р. на 12.05.2009р., з 12.05.2009р. на 21.05.2009р.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „АРЗУ” м. Донецьк (далі – Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Дочірнього підприємства „Науково дослідний та проектний інститут „Донецький ПромбудНДІпроект” Державного акціонерного товариства „Будівельна компанія „Укрбуд”, м. Донецьк (далі – Відповідач) про зобов'язання продовжити строк дії договору оренди нерухомого майна №89-08 від 01.04.2008р. на один рік та підписання додаткової угоди до цього договору.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на укладання з Відповідачем договору оренди нерухомого майна від 01.04.2008р. на період з 01.04.2008р. по 01.04.2009р., автоматичне продовження його дії з огляду відсутність заяви про припинення або зміну протягом одного місяця після закінчення строку дії договору,   надсилання Відповідачу листа з пропозицією про укладання додаткової угоди для оформлення продовження строку дії договору, відсутність відповіді на зазначену пропозицію, односторонню відмову Відповідача від виконання умов договору.

На  підтвердження вказаних обставин Позивач надає договір оренди нерухомого майна від 01.04.2008р. №89-08 з додатком №2, договір №89-08х на відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 01.04.2008р., з додатком №1, акт прийому-передачі нерухомого майна із оренди від 31.03.2008р., лист про підписання додаткової угоди до договору оренди, від 25.03.2009р. № 14, примірник додаткової угоди від 26.03.2009р. до договору №89-08 від 01.04.2008р., лист №1/625-600 від 24.03.2009р., лист №15 від 30.03.2009р.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 283-285, 526, 527 Господарського кодексу України,  ст. 1 Господарського процесуального кодексу України.

Одночасно із позовом Позивачем подано заяву про його забезпечення (а.с.22) шляхом встановлення заборони Відповідачу вчиняти певні дії, а саме – виселяти Позивача із орендованого за договором оренди нерухомого майна від 01.04.2008р. №89-08 приміщення, укладати будь-які угоди (в тому числі – оренди) щодо такого приміщення із третіми особами.

Крім того, Позивачем заявлене клопотання (а.с.24) про витребування у Відповідача документального підтвердження відомостей про кількість вільних площ, що надаються в оренду іншим організаціям, сплату ними орендної плати та суму заборгованості, а також надані витребувані судом документи (а.с.а.с.58-61), у тому числі – підписаний сторонами без зауважень акт звірення взаєморозрахунків.

Відповідач надав відзив №1/892-6-41 від 15.04.2009р. (а.с.а.с.25,26), в якому проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що він як Орендодавець не мав намірів після закінчення терміну договору продовжувати, а збирався використовувати відповідне приміщення для власних цілей.

Відповідачем надані додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с. 27-47).

Представники учасників справи у судових засіданнях підтримали свою позицію, викладену письмово.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а окремі ненадані учасниками справи документи у світлі приписів ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України істотним чином  не вливають на таку кваліфікацію.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду сторонами докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу  України, суд

ВСТАНОВИВ:

01.04.2008р. між Позивачем (Орендар) та Відповідачем (Орендодавець) був укладений договір оренди нерухомого майна №89-08 (а.с.а.с. 9-12), згідно п.1.1, 1.2 якого Орендодавець  передає, а орендар приймає в строкове платне користування застраховане нежитлове приміщення,  площею 42,70 кв. м., розташоване за адресою: 83015, м. Донецьк, вул. Артема, 145а.

Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 26.09.2006р. (а.с.41) будівля, в якій розташовано вказане нежитлове приміщення,  є державною власністю та перебуває у повному господарському віданні Відповідача.  

Відповідно п.9.1 договору його укладено строком на один рік - з 01.04.2008р. до 31.03.2009р.

01.04.2008р. між Позивачем (Орендар) та Відповідачем (Балансоутримувач) був укладений договір №89-08х про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю (а.с.а.с.13-15), який визначав правовідносини сторін з обслуговування, експлуатації та ремонту будівлі, в якій знаходиться орендоване Позивачем приміщення, а також – з утримання при будинкової території, інженерних мереж і технічного обладнання та компенсацію відповідних витрат Балансоутримувача.

24.03.2009р. Позивач повідомив Відповідача про закінчення строку дії договору оренди та необхідність повернути орендоване майно за актом прийому-передачі (а.с.20).

25.03.2009р. Позивач в листі №14 звернувся до Відповідача з пропозицією про підписання додаткової угоди (а.с.19)  до договору оренди нерухомого майна №89-08, спрямованої на продовження строку орендних правовідносин до 31.03.2010р. (а.с.18,19).

30.03.2009р. Позивач повторно звернувся до Відповідача з пропозицією про підписання додаткової угоди  до договору оренди нерухомого майна №89-08, спрямованої на продовження строку орендних правовідносин, а також повідомив про відсутність заборгованості перед Відповідачем станом на 31.03.2009р. (а.с.21),  але відповіді не отримав.

У зв'язку з викладеним, Позивач звернувся до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Дочірнього підприємства „Науково дослідний та проектний інститут „Донецький ПромбудНДІпроект” Державного акціонерного товариства „Будівельна компанія „Укрбуд”, м. Донецьк про зобов'язання продовжити строк дії договору оренди нерухомого майна №89-08 від 01.04.2008р. на один рік та підписання додаткової угоди до цього договору про внесення змін та викладення в новій редакції п. 9.1., а саме: строк дії договору – з 01.04.2008р. до 31.03.2010р.

Як вбачається з наданого до матеріалів справи листа від 03.04.2009р. №1/786-6-41 (а.с.46), Відповідач повторно повідомив Позивача про припинення орендних правовідносин та відсутність намірів в подальшому укладати договір оренди відносно займаних приміщень.

Згідно наданого акту звірення розрахунків (а.с.59) станом на 01.04.2009р. Позивач не має заборгованості перед Відповідачем з орендної плати. Разом із тим, зміст вказаного акту вказує на те, що Відповідач як Орендар не завжди вчасно здійснював орендні платежі, які за умовами п. 3.4. договору оренди нерухомого майна №89-08 мали здійснюватися щомісяця не пізніше 25 числа поточного місяця. Правильність висновку суду щодо здійснення платежів з простроченням підтверджується і платіжним дорученням № 82 від 24.03.2009р. (а.с.23), яким сплачені орендні платежі за січень, лютий та березень 2009р., згідно відповідних рахунків (а.с.61).

Відповідач проти позовних вимог заперечив з підстав, викладених у відзиві №1/892-6-41 від 15.04.2009р. (а.с.а.с. 25-26).

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача  такими, що не підлягають задоволенню,  враховуючи наступне:

Як вбачається із зміст позовної заяви та матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у спонуканні до укладання угоди про продовження договору оренди.

Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються насамперед його положеннями та іншими актами господарського законодавства, зокрема – Цивільним кодексом України.

Згідно змісту спірної додаткової угоди, шляхом її укладання Позивач має намір продовжити орендні правовідносини із Відповідачем за договором нерухомого майна №89-08 від 01.04.2008р. на один рік - по 31.03.2010р.

З огляду на визначення Позивачем статусу спірної угоди – у якості додаткової до договору оренди нерухомого майна №89-08 від 01.04.2008р. – в контексті положень п.п. 9.3., 9.11. зазначеного договору, така угода фактично опосередковує наміри в двосторонньому порядку змінити існуючий договір у розумінні ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України та ч.1 ст. 188 Господарського кодексу України, що унеможливлює її кваліфікацію судом як окремою та самодостатньої підстави для виникнення орендних правовідносин між сторонами. Зазначений висновок суду про недостатність спірної угоди як такої за відсутності договору оренди №89-08 від 01.04.2008р. для виникнення правовідносин узгоджується із відсутністю у спірній додатковій угоді всіх необхідних за діючим законодавством (істотних у розумінні ч.ч.1-3 ст.180 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України) умов для регулювання орендних правовідносин.

За таких обставин, запровадження змін до договору як правової підстави для виникнення відповідних правовідносин між сторонами згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України та ст.ст.173,174 Господарського кодексу України вимагає наявність та чинність такого договору – що у повній мірі узгоджується із передбаченими ч.1 ст.653 Цивільного кодексу України наслідками зміни договору, а саме – зміни зобов'язань сторін зокрема щодо строків виконання.

Таким чином, суд дійшов висновку про об'єктивну можливість внесення змін, зокрема – щодо продовження строку дії договору виключно у діючий (не припинений) договір, оскільки змінювати можливо лише існуючи зобов'язання.

Відповідно до п. 9.7. договору оренди сторони дійшли згоди, що його чинність припиняється зокрема по закінченню узгодженого терміну дії, що у повній мірі відповідає встановленим ч. 2 ст. 291 Господарського кодексу України підставам припинення договору оренди.

Як було встановлено судом, 31.03.2009р. добіг кінця строк договору оренди нерухомого майна №89-08 від 01.04.2008р. При цьому, Відповідач листами  від 24.03.2009р.  та від 03.04.2009р. повідомив про припинення договору у зв'язку із закінченням строку та необхідністю повернення приміщення за актом приймання-передачі, що дає підстави для висновку про наявність заперечень проти продовження орендних правовідносин. Аналогічну позиції стосовно можливості продовження орендних правовідносин із Позивачем Відповідач сформулював і у відзиві від 15.04.2009р.

Зважаючи на наявність таких заперечень правовідносини сторін за договором оренди нерухомого майна №89-08 від 01.04.2008р. припинились 31.03.2009р. в порядку ч. 2 ст. 291 Господарського кодексу України.

При цьому, суд вважає за необхідне наголосити на неможливості застосування ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України, на яку посилається Позивач, та аналогічної за своїм змістом ст. 764 Цивільного кодексу України, оскільки:

·          по-перше,  зазначені норми передбачають автоматичне  (в силу закону) продовження орендних правовідносин, що не потребує укладання відповідних додаткових угод, як у розглядуваному випадку;

·          по-друге, вказані норми покладають  можливість автоматичного продовження орендних правовідносин у залежність від відсутності заперечень Орендодавця протягом 1 місяця з моменту закінчення строку договору, які (заперечення) у розглядуваному випадку мали місце.

Встановлене судом припинення орендних правовідносин у передбаченому законодавством порядку за будь-яких обставин унеможливлює продовження (зміну) таких припинених правовідносин.

Суд також наголошує на хибності обґрунтування Позивачем своїх вимог положеннями ч. 1 ст. 285 Господарського кодексу України,  яка за своїм змістом не тільки не спростовує викладених вище висновків суду, але й взагалі підлягає застосуванню у випадку наявності намірів Орендодавця продовжувати орендні правовідносини відносно певного майна та бажання інших осіб набуте таке майно в орендне користування.

Як слушно зазначив Відповідач в своєму відзиві, переважне право існує по відношенню до інших осіб, що безпосередньо вбачається із приписів тотожної за предметом регулювання норми ч.1 ст. 777 Цивільного кодексу України, тоді як Позивач належними у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказами не довів існування у Відповідача намірів передати передбачений договором  оренди нерухомого майна №89-08 від 01.04.2008р. об'єкт в оренду іншим особам.

Більш того, за змістом ч.1 ст. 777 Цивільного кодексу України наявність у наймача переважного права на продовження договору оренди на новий строк перебуває у залежності від належності виконання цим наймачем своїх обов'язків за договором, на чому, доречи, наголошено у позовній заяві. Оцінка належності виконання зобов'язань за договором оренди має здійснюватися у світлі приписів ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст.526 Цивільного кодексу України, які, серед іншого, передбачають необхідність дотримання умов щодо строків (термінів) виконання зобов'язання, про що безпосередньо зазначено в ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України. Між тим, як було встановлено судом, протягом орендних правовідносин Позивач припускався порушень щодо строків здійснення орендних платежів, своєчасне та повне вчинення яких відповідно до ч.3 ст.285  Господарського кодексу України віднесено до основних обов'язків орендаря.

За таких обставин, Позивач взагалі не вправі розраховувати на переважене право на продовження спірного договору після його припинення.

В контексті зазначеної позиції суд відмовляє у задоволенні клопотання Позивача про витребування документів стосовно правовідносин з іншими орендарями інших приналежних Відповідачу приміщень, оскільки обставини сумлінності виконання такими орендарями своїх зобов'язань перед Відповідачем, так само, як і наявності вільних площ, не мають відношення до предмету дослідження у розглядуваній справі.

Відтак, за відсутністю передбачених наведеними вище нормами діючого законодавства підстав для автоматичного або обов'язкового  продовження для Відповідача орендних правовідносин із Позивачем, заявлені позовні вимоги фактично полягають у примушені особи, яка здійснює повноваження господарського відання відносно відповідного майна, навколо якого точиться спір, до розпорядження таким майном на користь Позивача у спосіб встановлення обмеження обсягу своїх прав у зв'язку з їх частковою (щодо володіння та користування) передачею на відповідний строк Відповідачу.

Примусове  - поза волею Відповідача - запровадження таких обмежень його прав відносно відповідного приміщення суперечить приписам ст. 41 Конституції України та ст.ст. 317, 319, 321 Цивільного кодексу України, які підлягають застосуванню за аналогією в порядку ст. 8 Цивільного кодексу України до права повного господарського відання у світлі положень ст. 136 Господарського кодексу України.

Суд звертає увагу Позивача на те, що згідно ч. 1 ст. 19 Конституції України правовий порядок  в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Виходячи із закріпленої в ст. 173 Господарського процесуального кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України обов'язкової взаємообумовленості  (кореспонденції) між  правами та обов'язками учасників правовідносин, встановлена судом відсутність обов'язку у Відповідача укладати спірну додаткову угоду вказує і на відсутність у Позивача відповідного права вимагати її укладання.

В свою чергу, виходячи із змісту ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України та ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, відсутність у Позивача суб'єктивного права об'єктивно унеможливлює наявність порушення цього відсутнього права і застосування будь-яких способів судового захисту та зумовлює відмову у задоволені вимог.

Враховуючи викладені вище висновки стосовно юридичної неспроможності заявлених позовних вимог, суд відмовляє і у задоволенні заяви про вжиття заходів до забезпечення зазначених вимог.

При цьому, суд вважає за необхідне звернути увагу Позивача, що ним, всупереч приписів ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України, не  доведено належними доказами обґрунтованості припущення існування обставин, які ускладнять або унеможливлять виконання рішення у разі ймовірного задоволення позовних вимог, хоча наявність таких обставин є обов'язковою умовою для застосування відповідних заходів за змістом ст. 66 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, запропонований спосіб забезпечення за своїми наслідками спрямований на неспівмірне до заявлених вимог обмеження поточної господарської діяльності Відповідача та його прав щодо займаного Відповідачем приміщення.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати підлягають віднесенню на рахунок Позивача у повному обсягу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4-2 - 4-6, 33, 34, 43, 49, 66, 67, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Відмовити у задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „АРЗУ”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 32476633) до Дочірнього підприємства „Науково дослідний та проектний інститут „Донецький ПромбудНДІпроект” Державного акціонерного товариства „Будівельна компанія „Укрбуд”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 33417233) про зобов'язання продовжити строк дії договору оренди нерухомого майна №89-08 від 01.04.2008р. на один рік та підписання додаткової угоди до цього договору у повному обсягу.

2. Рішення набирає законної сили після закінчення 10-ти денного строку з дня його прийняття, а у разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання протягом зазначеного строку – після розгляду справи апеляційною інстанцією, якщо рішення не буде скасовано.

За згодою сторін у судовому засіданні 21.05.2009р. оголошено вступну те резолютивну частину судового рішення.

Повний текст судового рішення підписано 21.05.2009р.

3. Рішення може бути оскаржене через Господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його підписання або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання ним законної сили.

               Суддя                                                                                                            Попков Д.О.