Ухвала

від 28.11.2013 по справі 816/3890/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2013 р.Справа № 816/3890/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючого судді Старостіна В.В.

суддів: Шевцової Н.В.

Мінаєвої О.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 27.08.2013р. по справі № 816/3890/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова Фірма "Роко"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про визнання недійсним та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова Фірма "Роко" (позивач, ТОВ "ТПФ "Роко") звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби (правонаступником якої є Кременчуцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Полтавській області (відповідач), в якому просло суд:

- визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 27.02.2013 року № 0000102202/360, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 1833,75 грн. в тому числі 1467 грн. - за основним платежем та 366,75 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями та № 0000092202/359, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 5041,25 грн., в тому числі 4033 грн. - за основним платежем та 1008,25 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 27.08.2013 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова-Промислова-Фірма "Роко" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено повністю.

Визнано недійсними та скасовано податкові повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби від 27.02.2013 року № 0000102202/360 та № 0000092202/359.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 27.08.2013 року та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 197 КАС України апеляційний розгляд справи проведено у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова фірма "Роко" зареєстрована виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області 20.11.1996 року, ідентифікаційний код 24561370, а також перебуває на обліку податкових органів як платник податків, у тому числі ПДВ.

У період з 07.02.2013 року по 11.02.2013 року відповідачем було проведено позапланову виїзну документальну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП "Полтехкомплект" за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року, ТОВ "Агрінол" за період з 01.01.2011 року по 31.03.2011 року у зв'язку з наданням неповної відповіді на запит від 14.03.2012 року № 1693/10/22-112, за результатами якої складено акт від 11.03.2013 року № 1766/22.5-12/24561370 (а.с. 15-19).

Даним актом зафіксовано порушення пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого підприємством неправомірно занижено податок на прибуток у сумі 4033 грн, у тому числі за III квартал 2010 року в сумі 4033 грн; пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті встановлено заниження податку на додану вартість всього у сумі 1467 грн, у тому числі за липень 2010 року. На підставі вказаного акту відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 27.02.2013 року № 0000102202/360, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 1833,75 грн, в тому числі 1467 грн - за основним платежем та 366,75 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями та № 0000092202/359, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 5041,25 грн, в тому числі 4033 грн - за основним платежем та 1008,25 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 10-11).

За результатами адміністративного оскарження зазначені податкові повідомлення-рішення - залишені без змін, а скарги позивача - без задоволення (а.с. 30-35).

Позивач не погодившись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, оскаржив їх до суду. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до п.п.7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Відповідно до пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

У пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" зазначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

За змістом частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до ч.2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, необхідною умовою для віднесення сум ПДВ, відображених у податкових накладних, сплачених у ціні товарів (послуг) до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Між тим, колегія суддів зазначає, що наявність податкових накладних дійсно є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною, оскільки визначальною умовою для віднесення сум ПДВ на підставі податкових накладних до податкового кредиту є реальність господарських операцій, яка підтверджується первинними документами, оформленими належним чином.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п. п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Судом встановлено, що 08.07.2010 року ТОВ "ТПФ "Роко" (по тексту договору - Покупець) укладено з ПП "Полтехкомплект" (по тексту договору - Продавець) договір купівлі-продажу (а.с. 40), відповідно до умов якого продавець зобов`язується передати належний йому товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього на умовах договору. Найменування ПММ (паливно-мастильні матеріали), паливо ТС-1. Продавець зобов'язаний: передати товар Покупцю м. Кременчук, вул. Некрасова, 53 (місце передачі товару); забезпечити покупця такими документами щодо товару: рахунок, видаткова накладна, податкова накладна. Перехід права власності відбувається в момент передачі, що оформлюється видатковою накладною.

Як вбачається із матеріалів справи, підставою для формування позивачем податкового кредиту та визначення витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, була податкова накладна, видана вказаним контрагентом, від 08.07.2010 року № 1813 на загальну суму 8800 грн., в тому числі 1466,67 грн (а.с. 46).

Зазначена податкова накладна підписана та скріплена печаткою ПП "Полтехкомплект", яке мало статус платника ПДВ, що підтверджується наявними у справі документами.

Факт господарських операцій позивача із ТОВ "Полтехкомплект" щодо поставки товарів (матеріалів) підтверджується іншими первинними документами, а саме: видаткова накладна від 08.07.2010 року № РН-001955, паспорт від 28.05.2010 року № 19, банківськими виписками, згідно яких позивачем проведено оплату за придбаний товар (а.с. 43, 48, 135). Крім того, позивачем на підтвердження реальності отримання товару надана до суду копія витягу з журналу реєстрації довіреностей за липень 2010 року (а.с. 142).

Перевезення товару здійснювалось транспортом позивача, що підтверджується долученими до матеріалів справи належним чином завіреними копіями товарно-транспортної накладної від 08.07.2010 року № РН-001955 форми № 1-ТН та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (а.с. 41, 141).

В подальшому отриманий від ПП "Полтехкомплект" товар позивач використовував у своїй господарській діяльності, а саме був реалізований суб'єкту підприємницької діяльності-фізичній особі ОСОБА_2, що відповідачем не заперечується та належним чином посвідчено наявними в матеріалах справи первинними документами (а.с. 42, 44-45, 47, 134).

Придбані товарно-матеріальні цінності зберігались на складі, що перебував у власності позивача на підставі державного акту та інших документів, копії яких наявні у матеріалах справи (а.с. 136-140).

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що господарські операції позивача (ТОВ "ТПФ "Роко") з ПП "Полтехкомплект" мали реальний характер, викликаючи зміни в структурі активів позивача, підтверджені документами первинного бухгалтерського обліку.

Зважаючи на викладене, Кременчуцька ОДПІ безпідставно прийшла до висновків про порушення позивачем норм Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Закону України "Про податок на додану вартість".

Колегія суддів також зазначає, що порушення, на думку відповідача, порядку здійснення господарської діяльності контрагентом позивача не впливає на результати діяльності позивача і не може бути підставою для притягнення позивача до відповідальності.

Згідно ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому, якщо контрагент позивача не виконав свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету, настає відповідальність та відповідні негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою вважати неправомірним формування податкового кредиту позивачем, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо його формування та має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, сама по собі несплата податку контрагентом позивача, або його контрагентами (у тому числі в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит позивача.

Такі висновки також узгоджуються із практикою Європейського суду з прав людини.

Згідно приписів ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, відповідно в п.57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі «Булвес» АД проти Болгарії від 22.01.2009 року судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами.

Отже, позивач не може нести наслідків невиконання контрагентом його зобов'язань. Такі вимоги, відповідно до зазначеного рішення Європейського суду з прав людини є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Таким чином, фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та ПП "Полтехкомплект" за спірним договором, а тому суми ПДВ та витрати правомірно віднесені останнім до податкового кредиту та валових витрат спірного періоду.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем безпідставно було донараховано позивачу податкове зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток .

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 27.08.2013р. по справі № 816/3890/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Старостін В.В. Судді (підпис) (підпис) Шевцова Н.В. Мінаєва О.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Старостін В.В.