Ухвала

від 28.11.2013 по справі 818/7108/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2013 р.Справа № 818/7108/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду

у складі:головуючого судді Старостіна В.В.

суддів: Шевцової Н.В.

Мінаєвої О.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 12.09.2013р. по справі № 818/7108/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумифітофармація"

до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сумифітофармація» (далі - позивач), звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м.Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області (далі - відповідач), в якому просив суд :

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ в м.Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області від 29.07.2013р. №0000041502/348 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 4200 грн. та про застосування штрафних санкцій в сумі 2100 грн. та податкове повідомлення-рішення від 29.07.2013р. №0000031502/350 про нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 120 431 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 12.09.2013 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумифітофармація" до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області про скасування податкових повідомлень-рішень задоволено в повному обсязі.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області від 29 липня 2013р. №0000041502/348

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області від 29 липня 2013р. №0000031502/350.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 12.09.2013 року та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову.

Відповідно до вимог ст. 197 КАС України апеляційний розгляд справи проведено у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у м. Сумах на підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп. 78.1.1 п.78.1 ст.78, п. 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України (далі - ПК України) було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумифітофармація" з питань дотримання вимог податкового законодавства по фінансово-господарським операціям за період жовтень 2011р., лютий 2012 року., червень 2012року, жовтень 2012 року.

За результатами перевірки було складено акт від 27.06.2013 року №.2281/15.522/31397624 (а.с.12-50).

З висновків Акту перевірки вбачається, що в ході документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Сумифітофармація" податковим органом було встановлено порушення п.198.2 ст. 198, п.198.3 ст. 198 , с 200.1, п. 200.3, п. 200.4, п. 200.14 ст. 200 ПК України.

ДПІ в м. Сумах було прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.07.2013 року №0000041502/348, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 4200 грн. і застосовано штрафні санкції в сумі 2100 грн., а також, прийнято податкове повідомлення рішення №0000031502/350/350, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 80287грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 40414 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі по тексту - Кодекс), податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За приписами п.198.3. ст. 198 Податкового кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу, що передбачено п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України.

Отже, підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, видана платником податку.

Відповідно до п.200.1. ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п.200.3. ст. 200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.200.4.ст. 200 ПК України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

За змістом частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до ч.2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, необхідною умовою для віднесення сум ПДВ, відображених у податкових накладних, сплачених у ціні товарів (послуг) до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Крім цього, колегія суддів зазначає, що наявність податкових накладних дійсно є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною, оскільки визначальною умовою для віднесення сум ПДВ на підставі податкових накладних до податкового кредиту є реальність господарських операцій, яка підтверджується первинними документами, оформленими належним чином.

У перевіряємий період позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ "Техно-Плюс", ТОВ "Моторс Сим", ПП "ТД ТАМ", ТОВ "Моноліт С".

Як вбачається з матеріалів справи, у жовтні 2012 року позивачем у ПП "ТД ТАМ" було придбано лист 20 ст. У8-А.

В підтвердження фактичного здійснення господарських операцій у жовтні 2012 року з контрагентом ПП "ТД ТАМ" позивачем надано видаткову накладну, податкову накладну, розрахунок коригування кількісних та якісних показників до податкової накладної, виписки банку.

Використання вказаного товару у власній господарській діяльності підтверджується актом списання товару.

У лютому 2012 року позивачем у ТОВ "Моторс Сим" було придбано гідроциліндр. В підтвердження фактичного здійснення господарських операцій у лютому 2012 року з контрагентом ТОВ "Моторс Сим" позивачем було надано накладну, податкову накладну, виписку банку.

Придбаний у ТОВ "Моторс Сим" товар в подальшому був реалізований ТОВ "Фаркони" (Грузія) згідно видаткової накладної № 534 від 28.05.2012 року та ВМД, що міститься в матеріалах справи.

У червні 2012 року позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ "Моноліт-С", відповідно до яких позивачем було придбано бетон-М 200 з доставкою.

В підтвердження фактичного здійснення господарських операцій у червні 2012 року з ТОВ "Моноліт-С" позивачем було надано накладну, податкову накладну, товарно-транспортні, накладні, виписку банку.

Використання вказаного товару у власній господарській діяльності підтверджується актом списання товару.

У жовтні 2011 року позивач мав господарські відносини з ТОВ "Техно-Плюс".

В підтвердження фактичного здійснення господарських операцій з ТОВ "Техно-Плюс" позивачем надано видаткову накладну, товарно-транспортну накладну, податкову накладну, виписку банку.

В подальшому товар, отриманий у ТОВ "Техно-Плюс", було реалізовано покупцям ДП "ІМІДЖ ХОЛДІНГ", ТОВ "КЛЮЧІ ЗДОРОВ"Я2, ТОВ "НВО Фітобіотехнології", ТОВ "НГК", ПрАТ Фармацевтична фабрика "Віола", ТОВ "Камелот", ПП "КОМПАНІЯ "ДАНА,Я", що підтверджується видатковими накладними, що містяться у матеріалах справи.

Отже, факт здійснення господарських операцій з вказаними контрагентами підтверджується матеріалами справи.

Посилання податкового органу на п. 44.6 ст. 44 ПК України колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки як вбачається з матеріалів справи, позивачем на запити відповідача надавались первинні документи в підтвердження спірних господарських операцій.

Колегія суддів також зазначає, що порушення, на думку відповідача, порядку здійснення господарської діяльності контрагентом позивача не впливає на результати діяльності позивача і не може бути підставою для притягнення позивача до відповідальності.

Згідно ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому, якщо контрагент позивача не виконав свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету, настає відповідальність та відповідні негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою вважати неправомірним формування податкового кредиту позивачем, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо його формування та має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, сама по собі несплата податку контрагентом позивача, або його контрагентами (у тому числі в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит позивача.

Такі висновки також узгоджуються із практикою Європейського суду з прав людини.

Згідно приписів ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, відповідно в п.57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі «Булвес» АД проти Болгарії від 22.01.2009 року судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами.

Отже, позивач не може нести наслідків невиконання контрагентом його зобов'язань. Такі вимоги, відповідно до зазначеного рішення Європейського суду з прав людини є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Отже, фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та ТОВ "Техно-Плюс", ТОВ "Моторс Сим", ПП "ТД ТАМ", ТОВ "Моноліт С" за спірними договірними відносинами, а тому суми ПДВ правомірно віднесені останнім до податкового кредиту спірного періоду.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем безпідставно було донараховано позивачу податкове зобов"язання з податку на додану вартість та зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за спірний період.

За таких обставин, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 12.09.2013р. по справі № 818/7108/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Старостін В.В. Судді (підпис) (підпис) Шевцова Н.В. Мінаєва О.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Старостін В.В.