Ухвала

від 23.01.2014 по справі 810/4410/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/4410/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Спиридонова В.О. Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

У Х В А Л А

Іменем України

23 січня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Лічевецького І.О., Мацедонської В.Е.,

при секретарі: Бойку А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу представника Бориспільської об'єднаної державної податкової служби ГУ Міндоходів у Київській області - Феніок Антона Дмитровича на постанову Київського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2013 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Діапазон Плюс» до Бориспільської об'єднаної державної податкової служби ГУ Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2013 року Приватне підприємство «Діапазон Плюс»звернулося до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Бориспільської об'єднаної державної податкової служби ГУ Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення. Свої вимоги обгрунтовує тим, що підприємство не погоджується з висновками акту перевірки №143/15-2/13727531 від 25.03.2013 року «Про результати камеральної перевірки податкової звітності ПП «Діапазон Плюс», у зв'язку з наступним. Згідно з звітами РРО підприємство отримало за період з лютого 2011 року по січень 2012 року виручку від продажу товарів у сумі 304226,14 грн., але підприємство не повинно було реєструватись як платник ПДВ, оскільки з лютого 2011 року перебувало на спрощеній системі оподаткування та сплачувало єдиний податок в розмірі 10% відповідно до Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 03.07.1998 № 727/98, з 01.01.2012 року обрало загальну систему оподаткування, тому виручку від реалізації товарів/послуг слід рахувати з 01.01.2012 року, а не з лютого 2011 року. Відповідно до п. 181.1 ст. 181 Податкового кодексу України підприємство не повинно було реєструватися платником ПДВ до 10.02.2012 року, як це вважає податковий орган, оскільки не було перевищено обсягу виручки у 300000,00 грн. Також позивач зазначає, що податковий орган не мав права рахувати виручку підприємства за 2011 рік, оскільки у цей період останнє перебувало на спрощеній системі оподаткування.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2013 року задоволено вказаний позов. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби форми «Р» від 15 квітня 2013 року № 0001161502 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 56976,12 грн., в тому числі за основним платежем у сумі 45580,90 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 11395,22 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням представник Бориспільської об'єднаної державної податкової служби ГУ Міндоходів у Київській області - Феніок Антон Дмитрович подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову про відмову у задоволенні даного позову.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 195 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає перегляду в апеляційному порядку в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції було встановлено наступне.

Відповідно до Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії ААВ № 565220 від 15.08.2013 року Приватне підприємство «Діапазон Плюс», код за ЄДРПОУ 13727531, зареєстроване як суб'єкт господарювання 26.02.1998 року, вид діяльності за КВЕД - неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (46.39).

Згідно з Свідоцтвом № 1028023928 серії Б № 404498 від 09.12.2010 року підприємство у 2011 році перебувало на спрощеній системі оподаткування та було платником єдиного податку за ставкою 10%.

З 01.01.2012 року підприємством обрано загальну систему оподаткування.

21.01.2013 року підприємством до податкового органу подано заяву про реєстрацію платником податку на додану вартість.

25.03.2013 року податковим органом на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 75.1 ст. 75 та ст. 76 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку ПП «Діапазон Плюс» з питань своєчасності подання заяви про отримання свідоцтва платника ПДВ та повноти і своєчасності нарахування податку на додану вартість.

За результатами вказаної перевірки податковим органом складено Акт №143/15-2/13727531 від 25.03.2013 року, у висновку якого зазначено, що за результатами проведеної камеральної перевірки виявлено порушення вимог: п. 183.1 ст. 183 ПК України внаслідок несвоєчасного подання ПП «Діапазон Плюс» заяви щодо реєстрації його платником ПДВ до 10.02.2012 року; пп. 181.1 ст. 181 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість (відповідно до п. 10 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України за ставкою 20%) в сумі 94942,00 грн. (474710,00 грн. х 20%).

До вказаних висновків Податковий орган дійшов на підставі наступних обставин, викладених в Акті перевірки:

Відповідно до графи 4 «Загальна сума розрахунків» звітів про використання реєстраторів розрахункових операцій та книг обліку розрахункових операцій Підприємством отримано виручку у наступних розмірах: лютий 2011 року - 27027,00 грн.; березень 2011 року - 36728,00 грн.; квітень 2011 року - 23945,00 грн.; травень 2011 року - 18202,00 грн.; червень 2011 року - 13512,14 грн.; липень 2011 року - 21840,00 грн.; серпень 2011 року - 16645,00 грн.; вересень 2011 року - 18804,00 грн.; жовтень 2011 року - 24287,00 грн.; листопад 2011 року - 24301,00 грн.; грудень 2011 року - 38583,00 грн.; січень 2012 року - 40352,00 грн.

Показники графи 4 «Загальна сума розрахунків» звіту про використання реєстраторів розрахункових операцій та книг обліку розрахункових операцій, свідчать про отримання ПП "Діапазон плюс" за період з лютого 2011 року по січень 2012 року виручки від продажу товарів в сумі 304226,14 грн., що свідчить, про досягнення, на думку Податкового органу, обсягів оподатковуваних ПДВ операцій (понад 300 тис. грн.).

Крім того, в Акті перевірки зазначено, що на порушення п. 183.1 ст. 183 ПК України ПП «Діапазон плюс» несвоєчасно подано заяву на реєстрацію платника ПДВ. Так, необхідно було подати заяву на реєстрацію платника ПДВ до 10.02.2012 року, а платником подано - лише 21.01.2013 року.

Відповідно до графи 4 «Загальна сума розрахунків» звітів про використання реєстраторів розрахункових операцій та книг обліку розрахункових операцій, обсяг оподатковуваних операцій підприємства за період з лютого 2012 року по грудень 2012 року складає 474710,00 грн., а саме: лютий 2012 року - 49543,00 грн.; березень 2012 року - 39821,50 грн.; квітень 2012 року - 34017,00 грн.; травень 2012 року - 36390,00 грн.; червень 2012 року - 44688,00 грн.; липень 2012 року - 32116,00 грн.; серпень 2012 року - 30209,00 грн.; вересень 2012 року - 26186,00 грн.; жовтень 2012 року - 38309,00 грн.; листопад 2012 року - 43571,00 грн.; грудень 2012 року - 99860,00 грн.

На підставі висновків зазначеноо акта перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0001161502 від 15 квітня 2013 року.

Вважаючи зазначене податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи даний позов частково суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача в частині збільшення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартусть у сумі 56976,12 грн є правомірними та обгрунтованими, а тому підлягають задоволенню, в іншій частині позовні вимоги є безпідставними.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його обгрунтованим з огляду на наступне.

Згідно з статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями п. 181.1 ст. 181 ПК України у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.

Стаття 183 ПК України містить наступні положення:

Будь-яка особа, що підлягає обов'язковій реєстрації чи прийняла рішення про добровільну реєстрацію як платника податку, подає до органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву (п. 183.1 ст. 183 ПК України).

У разі обов'язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до органу державної податкової служби не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 цього Кодексу (п. 183.2 ст. 183 ПК України).

У разі добровільної реєстрації особи як платника податку або особи, яка відповідає вимогам, визначеним підпунктом 6 пункту 180.1 статті 180 цього Кодексу, реєстраційна заява подається до органу державної податкової служби не пізніше ніж за 20 календарних днів до початку податкового періоду, з якого такі особи вважатимуться платниками податку та матимуть право на податковий кредит і виписку податкових накладних (п. 183.3 ст. 183 ПК України).

У разі переходу осіб із спрощеної системи оподаткування, що не передбачає сплати податку, на сплату інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом, у випадках, визначених главою 1 розділу XIV цього Кодексу, за умови, що такі особи відповідають вимогам, визначеним пунктом 181.1 статті 181 цього Кодексу, реєстраційна заява подається не пізніше 10 числа першого календарного місяця, в якому здійснено перехід на сплату інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом. Якщо такі особи відповідають вимогам, визначеним пунктом 182.1 статті 182 цього Кодексу, реєстраційна заява подається у строк, визначений пунктом 183.3 цієї статті. У разі зміни ставки єдиного податку відповідно до підпункту "б" підпункту 4 пункту 293.8 статті 293 цього Кодексу реєстраційна заява подається не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку календарного кварталу, в якому буде застосовуватися ставка єдиного податку, що передбачає сплату податку на додану вартість. (п. 183.4 ст. 183 ПК України).

Судом першої інстанції було встановлено, що податковий орган вважає, що підприємством у 2011 році перевищено обсяг оподатковуваних операцій (300000,00 грн.) за період з лютого 2011 року по січень 2012 року, відтак з лютого 2012 року підприємство вважається платником податку на додану вартість.

При цьому судом першої інстанції було встановлено, що протягом 2011 року підприємство не було платником податку на додану вартість в силу закону, а саме п. 181.1 ст. 181 ПК України, оскільки є платником єдиного податку.

Відповідно до правил п. 183.10 ст. 183 ПК України, на яких базуються висновки акта податкового органу, вказані норми застосовуються виключно до платників податків, що обрали загальну систему оподаткування.

Таким чином, положення даної норми можуть бути застосовані до підприємства лише після переходу на загальну систему оподаткування, тобто з 01.01.2012 року.

Алгоритм застосування вказаних норм складається з наступного: досягнення платником податку, що обрав загальну систему оподаткування, граничного обсягу оподатковуваних операцій, у зв'язку з чим такий платник вважається платником податку на додану вартість з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому досягнуто такого обсягу оподатковуваних операцій (300000,00 грн.).

Судом першої інстанції було встановлено, що відповідно до показників, відображених в акті перевірки, підприємство отримало у 2012 році наступну виручку: січень 2012 року - 40352,00 грн., лютий 2012 року - 49543,00 грн.; березень 2012 року - 39821,50 грн.; квітень 2012 року - 34017,00 грн.; травень 2012 року - 36390,00 грн.; червень 2012 року - 44688,00 грн.; липень 2012 року - 32116,00 грн.; серпень 2012 року - 30209,00 грн.; вересень 2012 року - 26186,00 грн.; жовтень 2012 року - 38309,00 грн.; листопад 2012 року - 43571,00 грн.; грудень 2012 року - 99860,00 грн.

З наведеного вбачається, що обсяг оподатковуваних операцій у розмірі 300000,00 грн. підприємство перевищило у серпні 2012 року (січень-серпень 2012 року - 307136,50 грн.).

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що підприємство вважається платником податку на додану вартість з вересня 2012 року.

Водночас, заяву про реєстрацію як платника податку на додану вартість підприємство подало лише 21.01.2013 року.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що підприємством не був сплачений податок на додану вартість за вересень-грудень 2012 року.

Відповідно до п. 183.10 ст. 183 ПК України будь-яка особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до органу державної податкової служби реєстраційну заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Відповідно до пп. 54.3.5 п. 54.3 ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом.

Пунктом 123.1 ст. 123 ПК України встановлено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Сума виручки підприємства за вересень-грудень 2012 року склала 207926,00 грн.

З урахуванням 20-відсоткової ставки податку на додану вартість, встановленої п. 10 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України, Підприємством занижено суму податку на додану вартість у розмірі 41585,20 грн.

Відтак, розмір штрафної санкції, з урахуванням положень п. 123.1 ст. 123 ПК України, становить 10396,30 грн.

Таким чином, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що сума грошового зобов'язання з податку на додану вартість, нарахована за оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням форми «Р» № 0001161502 від 15.04.2013, є правомірною лише в частині нарахування податку та додану вартість та відповідних штрафних санкцій за вересень-грудень 2012 року у загальній сумі 51981,50 грн. (41585,20 грн. - основний платіж, 10396,30 грн. - штрафна санкція).

На підставі викладеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є неправомірним та підлягає скасуванню в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 56976,12 грн. (108957,62 грн. - 51981,50 грн.).

Серед критеріїв оцінювання судом рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, є принцип законності, що закріплений у статті 19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що вимоги позивача є частково правомірними і обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню частково.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, а тому вона задоволенню не підлягає.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника Бориспільської об'єднаної державної податкової служби ГУ Міндоходів у Київській області - Феніок Антона Дмитровича - залишити без задоволення , а постанову Київського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2013 року - без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: І.О. Лічевецький

В.Е. Мацедонська

.

Головуючий суддя Мельничук В.П.

Судді: Лічевецький І.О.

Мацедонська В.Е.