Ухвала

від 22.01.2014 по справі 813/4319/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2014 року Справа № 876/13745/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Курильця А.Р.,

суддів Кушнерика М.П., Мікули О.І.,

з участю секретаря Рак Х.І.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгівельна фірма «Західенергоремонт» до Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 21.05.2013 року №0000882230 та №0000872230,-

в с т а н о в и в :

ТзОВ «Виробничо-торгівельна фірма «Західенергоремонт» звернулося в суд з позовом до Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 21.05.2013 року №0000882230 та №0000872230.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2013 року позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Львівської області Державної податкової служби №0000882230 та №0000872230 від 21.05.2013 р.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції Дрогобицька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Львівській області оскаржила її, подавши до Львівського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу, в якій зазначає, що оскаржувана постанова є незаконна і необґрунтована та прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, при невідповідності висновків суду обставинам справи і підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову, оскільки позивачем не підтверджено фактичності здійснення господарських операцій із вказаними у акті перевірки контрагентами.

Представник Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав, просить постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23.10.2013 року скасувати т прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгівельна фірма «Західенергоремонт» в судовому засіданні апеляційну скаргу Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області заперечив, просить постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23.10.2013 року залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області не підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Дрогобицькою об'єднаною державною податковою інспекцією з 03.04.2013р. по 09.04.2013 року проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТзОВ «Виробничо-торгівельної фірми «Західенергоремонт» з питань дотримання вимог податкового законодавства по операціях щодо придбання у ТзОВ «Промтехметал» за період липень-травень 2011 року, ПП «Екоенергобуд» за період липень-серпень та жовтень 2010 року, ПП «Аеромакс - сервіс» за період липень-грудень 2010 року, ТзОВ «Лідерком» за період вересень 2011-лютий 2012 року, ТзОВ «Викуп» за період серпень-жовтень 2011 року, ТзОВ «Ейс Констракшен Менеджмент» за листопад 2011 року та ТзОВ «Будівельна компанія «АРС» за період серпень-вересень 2011 року товарів (робіт, послуг) та використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності вказаного платника податків, про що 29.04.2013 р. складено акт №179/22-30/31505804 (т.1 а.с.18-91).

На підставі складеного за результатами перевірки акта, відповідачем 21.05.2013р. прийнято податкове повідомлення-рішення №0000882230 (т.1 а.с.12) про збільшення позивачеві грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 197148 грн. - основний платіж, 28053 грн. - штрафна санкція та податкове повідомлення-рішення №0000872230 (т.1 а.с.11) про збільшення позивачеві грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 162163 грн. - основний платіж, 58564 грн. - штрафна санкція.

Підставою прийняття спірних податкових повідомлень-рішень є викладений у акті перевірки висновок відповідача (т.1 а.с.91) про порушення позивачем:

- п. 5.1, пп.5.2.1 п.5.2 та пп.5.3.9 п. 5.3, ст.5 Закону України від 22.05.1997 року №283/97-ВР „Про оподаткування прибутку підприємств", із змінами та доповненнями та 138.2 ст.132 пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI із змінами та доповненнями занижено суму податку на прибуток , що підлягає сплаті в бюджет в сумі 197148грн., у тому числі за 3 квартали 2010 року в сумі 64583грн., за 2010 рік у сумі 109897 грн., за І квартал 2011 року в сумі 229 грн., III квартал 2011 року в сумі 38767 грн., II-IV квартал 2011 року в сумі 85867 грн. та за І квартал 2012 року в сумі 1155 грн.

- п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3. п. 198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст..200 Податкового Кодексу України № 2755-VI від 02.12.10 (із змінами і доповненнями) та п.п.7.4.1, п.п.7.4.4, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість'' №168/97-ВР від 03.04.97р. із змінами та доповненнями підприємством занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на загальну суму 162163 грн., в тому числі по звітних періодах: серпень 2010 року у сумі 51667 грн., за жовтень 2010 року у сумі 27694 грн., за листопад 2010 року у сумі 6480 грн. та за грудень 2010 року в сумі 286 грн., лютий 2011 року в сумі 1973грн., за серпень 2011 року в сумі 13998грн., за вересень 2011 року в сумі 18009грн., за жовтень 2011 року в сумі 6866грн., за листопад 2011 року в сумі 34090грн. та за лютий 2012 року в сумі 1100грн.

Зазначені у акті перевірки порушення полягають у тому, що позивачем не підтверджено реальність здійснення операцій з наступними контрагентами постачальниками, а саме з ПП «Екоенергобуд», ПП«Аеромакс-сервіс», ТзОВ «Промтехметал», ТзОВ «Лідерком», ТзОВ «Викуп», ТзОВ «Ейс Констракшен Менеджмент», ТзОВ «БК «АРС» та контрагентами покупцями ТзОВ «Універсальна бурова техніка».

Судом з матеріалів справи встановлено укладення позивачем:

- з відділом освіти Дрогобицької РДА (замовник) договору підряду від 10.08.2010 року (т.1 а.с.111-112) предметом якого є капітальний ремонт теплотраси Добрівлянської СЗШ І-ІІІ ст., договору підряду №237 від 17.12.2010 р. (т.1 а.с.113-114) предметом якого є монтаж насосів котельні і запірної арматури у Добрівлянській СЗШ І-ІІІ ст. та договору підряду від 08 листопада 2010 року (т.1 а.с.115-116), предметом якого є поточний ремонт теплотраси Попелівської СЗШ І-ІІІ ст.;

- з ПП "Заговда" (замовник) позивачем укладено 04.05.2011 року договір підряду (т.1 а.с.117-118) на підготовчі, пуско-налагоджувальні, режимно-налагоджувальні та еколого-теплотехнічні роботи на об'єктах ПЕК;

- з ВАТ "Нафтопереробний комплекс - Галичина" (замовник) позивачем укладено договір підряду від 17.02.2010 року з додатковою угодою та додатками (т.1 а.с.119, 120, 138,139,140,141, на ремонт та діагностику котлів;

- з КП "Моршинтеплоенерго" (замовник) договір підряду від 26.09.2011 року (т.1 а.с.121-122) на ремонт котла ДКВР;

- з спеціалізованим Трускавецьким санаторієм "Батьківщина" (замовник) позивачем укладено 12.12.2011 року договір на поточний ремонт та очистку резервуару запасу води ємністю 500 м. куб. (т.1 а.с.123);

- з Дрогобицьким державним навчально-курсовим комбінатом (замовник) договір від 02.09.2011 року на виготовлення і монтаж котла на тверде паливо (т.1 а.с. 124-125);

- з товариством з обмеженою відповідальністю "Енергія - Новий розділ" (замовник) позивачем договір від 30.08.2011 року на заміну трубних систем підігрівачів мережевої води (т.1 а.с.126-127);

- з Дрогобицькою виправною колонією №40 (замовник) укладено договір від 11.10.2010 року на капітальний ремонт тепломережі (т.1 а.с.130-131);

- з ТзОВ "Передзвін" (замовник) договір від 09.08.2010 року на виготовлення згинів (т.1 а.с.132-133);

- з комунальним підприємством "Уж-тепло" (замовник) договору від 13.05.2010 року на капітальний ремонт котла (т.1 а.с.134-135);

- комунальним підприємством "Бориславтеплокомуненерго" (замовник) договору №24-09 на капітальний ремонт котла (т.1 а.с.136-137);

- з Дрогобицькою РДА (замовник) укладено договір підряду від 01.12.2010 р. на поточний ремонт системи опалення архівного відділу (т.1 а.с.148-149).

Судом встановлено, що для виконання передбачених вказаними договорами робіт позивачем залучено ТзОВ "Будівельна компанія "АРС" згідно договору від 01.08.2011р. (т.3 а.с.81-82), ТзОВ "Лідерком" згідно договору від 20.09.2011р. (т.3 а.с.85-86)

Виконання робіт ТзОВ "Будівельна компанія "АРС" та ТзОВ "Лідерком" підтверджується актами виконаних робіт, відомостями ресурсів, договірними цінами (т.1 а.с.178, 182-184, 189, 199-200, 205-208, 216-217, 222-225, 230-231, 236, 240-241, 243-245, 247-248, т.2 а.с. 4, 8-9, 15-16, 78-91, 94-99) та отриманими позивачем податковими накладними (т.1 а.с.170, 177, 179, 180, 185, 201, 209, 218, 226, 232, 237, 242, 246, 249, т.2 а.с. 5, 10, 17).

Виконані роботи позивачем за вищими цінами передано замовникам згідно актів приймання виконаних робіт (т.1 а.с. 144-146, 152-153, 156-157, 158-159, 162-163, 166-167, 168-169, 180, 181, 186-187, 202-203, 210-213, 219-220, 227-228, 233-234, 238, т.2 а.с. 1-2, 6, 11-12, 18-19,) та видано податкові накладні (т.1 а.с. 173, 181, 182, 188, 204, 221, 215, 229, 177, 198, 235, 239, т.2 а.с. 3, 7, 13,14, 20).

Остаточне прийняття замовниками від позивача виконаних робіт, що передбачалися договорами, додатково підтверджується долученими до справи листами (т.3 а.с. 59, 61, 63, 65, 67, 69, 70, 71, 75, 76, 77, 100-104).

Для здійснення господарської діяльності позивачем придбавалися необхідні матеріали у ТзОВ «Ейс контракшен Менеджмент» на підставі укладеного 11.11.2011 року договору поставки (т.3 а.с.83), у ПП "Аеромакс-Сервіс" на підставі договору поставки від 01.10.2010 року (т.1 а.с.147), у ТзОВ «Промтехметал» на підставі договору від 15.03.2011 року (т.3 а.с.87), у ТзОВ "Викуп" на підставі договору поставки від 02.08.2011 року (т.3 а.с.84) згідно видаткових накладних (т.2 а.с. 36, 44, 53, 58, 142, 150, 154, 160, 164) та податкових накладних (т.2 а.с. 37, 54, 65, 59, 143,151, 155, 161, 165), використання яких відображено у актах приймання виконаних робіт (т.2 а.с. 38-39, 55-56, 60-62).

На придбану продукцію у позивача є в наявності сертифікати відповідності ( т.2 а.с250, т.3 а.с.1-10, 16-25, 88-99), а транспортування підтверджується товаротранспортними накладними (т.2 а.с.113-114, 118-122).

Також судом встановлено укладення позивачем (продавець) з ТзОВ "Універсальна бурова техніка" (покупець) договору від 23.03.2011 року предметом якого є продукція виробничо-технічного призначення (т. 1 а.с.128-129). Продукція (пиломатеріали, ящики піддони, флюс) позивачем продана згідно видаткових накладних (т.2 а.с.23,24, 28, 30, 34, 43, 47, 51,66,), отримана згідно долучених довіреностей (т.2 а.с.24, 28, 43, 47, 51, 66) і позивачем виписано податкові накладні (т.2 а.с.25, 29, 31, 35, 44, 48, 52, 67).

З матеріалів справи вбачається, що пиломатеріали, ящики піддони, флюс позивачем попередньо придбані у ТзОВ "Викуп" на підставі договору поставки від 02.08.2011 року (т.3 а.с.84) згідно видаткової накладної (т.2 а.с.21, 26, 32, ) та податкової накладної (т.2 а.с.22, 27, 33), транспортування підтверджується товаротранспортною накладною (т.2 а.с.104-106) та у ТзОВ «Промтехметал» на підставі договору від 15.03.2011 року (т.3 а.с.87) згідно видаткової накладної (т.2 а.с.41, 45, 49, та податкової накладної (т.2 а.с.42, 46, 50) транспортування підтверджується товаротранспортною накладною (т.2 а.с.109-111).

Розрахунки позивачем із всіма контрагентами проводилися у безготівковій формі, що підтверджується банківськими виписками (т.2 а.с.73-76, 92-93, 100-103, 107-108, 112, 115-117, 123-126).

Відповідно до пункту 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997р. №283/97-ВР (далі - Закону України №283/97-ВР), валові витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п. п. 5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України №283/97-ВР до складу валових витрат включаються суми, будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України №283/97-ВР визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.14.1.27 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне збереження записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за №168/704.

Відповідно до п.п.1.2 п.1 вказаного Положення, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.п.2.1 п.2 Положення).

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п.2 ст.9 цього Закону).

З урахуванням вищенаведеного та встановлених фактичних обставин справи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що твердження відповідача щодо недоведеності господарських операцій позивача з контрагентами щодо придбання товарів і надання послуг, якщо витрати на їх придбання підтверджені первинними документами, у матеріалах справи є докази використання їх у власній господарській діяльності з метою отримання прибутку, договори позивача не визнані у встановленому законом порядку недійсними і немає інших відомостей, які б свідчили про завищення позивачем в цьому випадку своїх валових витрат, є безпідставними.

Згідно з абзацом четвертим п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, за своїм змістом наведені норми Закону України №283/97-ВР та Податкового кодексу України передбачають як підставу для не включення до валових витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства нереальних сум, непідтверджених будь-якими документами взагалі, а для підтвердження включення витрат до складу валових витрат необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні».

Суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що господарські операції позивача підтверджені належним чином оформленими первинними документами, а вищевказані договори не визнані у встановленому законом порядку недійсними, як і немає інших відомостей, які б свідчили про завищення позивачем валових витрат.

Висновки акта перевірки щодо зайвого віднесення позивачем до складу валових витрат вартості придбаних товарів та послуг не ґрунтуються на нормах закону та не містять посилань на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що б підтверджували наявність факту порушення податкового законодавства саме позивачем.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції чинній на час здійснення господарських операцій) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно п. 198.3.ст.198 Податкового Кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У пункті 1.3 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно з пунктом 10.2 статті 10 цього ж Закону платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Податковий кредит у відповідності до п. 1.7 ст. 1 названого Закону та п.14.1.181 ст.14 Податкового кодексу України визначається як сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

У відповідності до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно з п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону є дата здійснення першої з наступних подій:

а) дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);

б) дата отримання податкової накладної.

У відповідності до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна має містити: порядковий номер податкової накладної; дату її виписування, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 названого Закону, п.201.6 Податкового Кодексу України)).

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України).

У строки, передбачені законом для відповідного податкового періоду, платник податку подає органу державної податкової служби за місцем свого знаходження податкову декларацію незалежно від того, чи виникло у цьому періоді податкове зобов'язання чи ні (пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 вказаного Закону).

Законом України «Про податок на додану вартість» та Податковим кодексом України передбачено лише один випадок невключення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - відсутність податкової накладної.

Як вірно встановлено судом першої інстанції між позивачем з контрагентами укладено господарські договори, факт виконання яких підтверджується належними та допустимими доказами, відтак позивач правомірно відобразив виписані ТзОВ «Ейс контракшен Менеджмент», ПП "Аеромакс-Сервіс", ТзОВ «Промтехметал» та ТзОВ "Викуп" податкові накладні у податковому обліку і правомірно сформував податковий кредит.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

В процесі розгляду справи, зазначені факти встановлено не було та відповідачем не було надано доказів на підтвердження недотримання сторонами в момент укладення договорів вимог, встановлених частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України, що є підставою для визнання правочинів недійсними.

Окрім цього, з 01 січня 2011 року набули чинності зміни, внесені до ЦК України, зокрема, було викладено частину першу статті 203 у новій редакції та доповнено статтю 228 частиною третьою. На підставі частини 3 статті 228 ЦК України чи статті 207 Господарського кодексу України (далі ГК України) доводити недійсність правочинів (господарських зобов'язань) органи державної податкової служби зобов'язані виключно у судовому порядку.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що податкові накладні отримані позивачем від ТзОВ «Ейс контракшен Менеджмент», ПП "Аеромакс-Сервіс", ТзОВ «Промтехметал» ТзОВ "Викуп" та виписані позивачем ТзОВ «Універсальна бурова техніка» оформлені у відповідності до вимог Закону України "Про податок на додану вартість'' та Податкового кодексу України і містять всі необхідні реквізити.

Виходячи з положень пункту 1 частини другої статті 162 КАС України колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що спірні податкові повідомлення-рішення слід скасувати як протиправні.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.

Враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.195,198,200,205,207,254 КАС України, суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2013 року у справі № 813/4319/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий А.Р.Курилець

Судді М.П.Кушнерик

О.І.Мікула

Повний текст ухвали виготовлено 27.01.2014 року