Ухвала

від 26.12.2013 по справі 114/2206/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №: 114/2206/13-цГоловуючий суду першої інстанції:Абеляшев О.В. Головуючий суду апеляційної інстанції:Білоусова В. В.

"26" грудня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіБілоусової В.В., СуддівДралла І.Г., Харченко І.О. При секретаріКраснощоковій Є.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за заявою ОСОБА_6 про видачу судового наказу про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати з Комунального підприємства «Добробут - 9», за апеляційною скаргою Комунального підприємства «Добробут - 9» на судовий наказ Роздольненського районного суду АР Крим від 17 жовтня 2013 року,

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_6 звернулася до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати з КП «Добробут - 9».

Заява мотивована тим, що вона з 11.01.2012 року по 30.04.2013 року знаходилася з КП «Добробут - 9» у трудових відносинах. Наказом № 101-л від 30.04.2013 року її звільнено, проте підприємством не здійснений розрахунок при звільненні. У зв'язку з чим просить стягнути з заборгованість по заробітній платі у розмірі 1 662, 74 грн.

Судовим наказом Роздольненського районного суду АР Крим від 17 жовтня 2013 року стягнуто з КП «Добробут - 9» на користь ОСОБА_6 суму нарахованої, але не виплаченої заробітної плати у розмірі 1 662, 74 грн. та судовий збір у розмірі 114, 70 грн.

Ухвалою Роздольненського районного суду АР Крим від 07 листопада 2013 року у задоволенні заяви КП «Добробут - 9» про скасування судового наказу, виданого 17.10.2013 року за заявою ОСОБА_6 про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати відмовлено.

Не погодившись із судовим наказом, КП «Добробут - 9» подало апеляційну скаргу, в якій просить судовий наказ скасувати, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату судового засідання, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судовим розглядом встановлено, що стягувач ОСОБА_6 згідно з наказом № 1-л від 11.01.2012 року була призначена на посаду головного бухгалтера КП «Добробут - 9». Наказом № 101-л від 30.04.2013 року ОСОБА_6 звільнено з установи на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією сторінок трудової книжки стягувача /а.с. 4/.

ОСОБА_6 на підтвердження нарахованої, але не виплаченої заробітної плати подала суду довідку про заборговану заробітну плату, яка станом на 23.09.2013 року, складає 1 662, 74 грн. /а.с. 30/. Розмір заборгованості визнаний боржником та не підлягає доказуванню в силу ч. 1 ст. 61 ЦПК України.

Відмовляючи у задоволенні заяви про скасування судового наказу, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для її задоволення.

З даними висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, виходячи з наступного.

Частинами 1 та 2 ст. 95 ЦПК України визначено, що судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 96 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб.

Вимоги, за якими може бути виданий судовий наказ, передбачені статтею 96 ЦПК України, зокрема згідно п. 1 ч. 1 названої статті судовий наказ може бути видано, у разі якщо заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати.

Також, зі змісту ст. 2 Закону України «Про оплату праці» вбачається, що компенсація входить до додаткових видів заробітної плати.

У Постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» № 14 від 23.12.2011, пункт 9, роз'яснено, що наявність спору про право (пункт 2 частини третьої статті 100 ЦПК), яке є підставою для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу, вирішується суддею у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви. Наявність спору можна встановити відсутністю документів, що підтверджують наявність суб'єктивного права у заявника; документів, що підтверджують порушення суб'єктивного права або документів, що підтверджують виникнення права вимоги. Крім того, мають ураховуватися обставини, якщо із доданих документів вбачається, що боржник заперечує, не визнає або оспорює свій обов'язок перед заявником (кредитором); із доданих документів вбачається пропуск позовної давності. Така вимога може бути вирішена лише у позовному провадженні (частина третя статті 267 Цивільного кодексу України (далі - ЦК). Разом із тим лише той факт, що договірні зобов'язання (наприклад, у частині оплати заборгованості телекомунікаційних послуг чи послуг телебачення і радіомовлення) не виконуються, без обґрунтування причин, не вважається наявністю спору про право.

Звертаючись із заявою про скасування судового наказу КП «Добробут - 9» посилалося на те, що у ОСОБА_6 перед КП «Добробут - 9» є заборгованість у розмірі 2 682, 57 грн., яка складається з незаконно та необґрунтовано нарахованої та виплаченої в завищеному розмірі доплати за інтенсивність праці у розмірі 1 797, 61 грн. та зайво виплаченої заробітної плати за невідпрацьований час у розмірі 884, 96 грн., що встановлено актом ревізії Євпаторійської об'єднаної державної фінансової інспекції № 21-21/60 від 01.07.2013 року. Оскільки заборгованість ОСОБА_6 перед КП «Добробут - 9» значно перевищує суму заборгованості по заробітній платі, вважають, що у них відсутнє зобов'язання по виплаті заробітної плати перед стягувачем.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що спір щодо розміру заборгованості з заробітної плати відсутній, відповідно до довідки про наявність заборгованості по заробітній платі КП «Добробут - 9» перед ОСОБА_6, останній належить право вимоги стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати.

Доводи апеляційної скарги щодо оскарження КП «Добробут - 9» обов'язку перед ОСОБА_6 виплати заборгованості по заробітній платі у зв'язку з наявністю заборгованості останньої перед підприємством, встановленою актом ревізії від 01.07.2013 року, не є обґрунтованими, оскільки роботодавець в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, може звернутися із зазначеними вимогами до суду відповідно до ст. 233 Кодексу законів про працю України протягом одного року з дня виникнення права на відрахування відповідних сум.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду скарги на судовий наказ апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення судового наказу без змін.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, оскільки судовий наказ постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Виходячи з наведеного та керуючись ст. 303, 304, 307, ст. 313-315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Добробут - 9» відхилити.

Судовий наказ Роздольненського районного суду АР Крим від 17 жовтня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.

Судді