Постанова

від 23.01.2014 по справі 820/7662/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

23 січня 2014 р. № 820/7662/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Полях Н.А.,

при секретарі судового засідання - Чевичалова О.І.,

за участю:

представника відповідача - Наконечного А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківенергоремонт плюс" до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківенергоремонт плюс", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просить суд з урахуванням уточнень скасувати повідомлення-рішення від 16.08.2013 року за № 0000422201, винесене Основ'янською об'єднаною Державною податковою інспекцією ГУ Міністерства доходів України в Харківській області; скасувати повідомлення-рішення від 16.08.2013 року за № 0000432201, винесене Основ'янською об'єднаною Державною податковою інспекцією ГУ Міністерства доходів України в Харківській області; скасувати повідомлення-рішення від 19.08.2013 року за № 0000270172, винесене Основ'янською об'єднаною Державною податковою інспекцією ГУ Міністерства доходів України в Харківській області.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки акту перевірки, на підставі яких винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не відповідають дійсності, підтверджені факти господарських операцій протиправно перекручені, а податкові повідомлення-рішення мають бути скасовані.

Представник позивача, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, не прибув, подав суду клопотання про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти позову, просив відмовити у його задоволенні, посилаючись на наведені у письмових запереченнях обставини.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківенергоремонт плюс" зареєстроване як юридична особа 11.10.2001 року № 14801200000002026 (т.3 а.с.222) та є платником податку на додану вартість (т.3 а.с.223).

Фахівцями податкового органу було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Харківенергоремонт плюс", код 31635956 з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року, валютного законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року.

За результатами перевірки складено акт від 24.07.2013 року № 268/20-38-22-0104/31635956, яким встановлено такі порушення:

- п.п. 5.2.1 п.5.2 ст.5, п.п. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств";

- п.138.1, п.138.2, п.138.4, п.п. 138.8.1 п. 138.8 статті 138 ПК України, п.139.1.9 статті 139 ПК України, вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88;

- п.135.1 п.135.4.1 ст.135, ст.137 ПК України ;

- п.138.2 ст.138, п.139.1.9 ст.139 ПК України;

- п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п.201.1 ст.201 ПК України.

За результатами висновків, викладених в акті перевірки, відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення:

- від 16.08.2013 року № 0000432201 у загальному розмірі 252503,75 грн.;

- від 16.08.2013 року № 0000422201 у загальному розмірі 372275,00 грн.;

- від 19.08.2013 року № 0000270172 у загальному розмірі 2700,82 грн.

Позивач не погодився із вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями і оскаржив їх в судовому порядку.

З матеріалів справи вбачається, що єдиною підставою для висновків, викладених в акті перевірки, стали акти перевірки контрагентів позивача.

За результатами перевірки з питання дотримання вимог податкового законодавства судом встановлено, що ТОВ "Харківенергоремонт плюс" мало взаємовідносини з такими контрагентами.

З акту перевірки вбачається, що ТОВ "Харківенергоремонт плюс" мало взаємовідносини з ТОВ "Промбуд-Монтажінвест". По зазначеним взаємовідносинам позивач не є кінцевим споживачем отриманих послуг. Субпідрядні роботи, які надавало ТОВ "Промбуд-Монтажінвест", здійснювались на замовлення ПАТ "Єнакієвський металургійний завод" згідно з договором генпідряду № 100530 ПМИ від 02.06.2011 року та відповідно до актів виконаних робіт:

- акт № 137 від 24.06.2011 року (капітальний ремонт компресора К-1500 № 7).

За договором генпідряду № 1001320 ПМИ від 10.05.2011 року та актів приймання виконаних робіт:

- акт № 206/1 від 24.06.2011 року приймання виконаних будівельних робіт за червень 2011 року (технічне обслуговування обладнання котельного цеху № 1 ТЕЦ-ПВС);

- акт № 206/8 від 24.06.2011 року (технічне обслуговування обладнання конвертерного цеху МБЛЗ - 2, УКП - 2);

- акт № 206/4 від 24.06.2011 року приймання виконаних будівельних робіт за червень 2011 року (технічне обслуговування ТЕЦ - ПВС ділянки ХВО);

- акт № 206/6 від 24.06.2011 року приймання виконаних будівельних робіт за червень 2011 року (технічне обслуговування обладнання конвертерного цеху МБЛЗ - 2, УКП - 2);

- акт № 206/7 від 24.06.2011 року приймання виконаних будівельних робіт за червень 2011 року (технічне обслуговування обладнання конвертерного цеху);

- акт № 206/2 від 24.06.2011 року приймання виконаних будівельних робіт за червень 2011 року (технічне обслуговування обладнання котельного цеху №2);

- акт № 206/3 від 24.06.2011 року приймання виконаних робіт за червень 2011 року (технічне обслуговування обладнання турбінного цеху);

За договором генпідряду № 11-01250 Ти/ПМИ від 16.05.2011 року та відповідно до акту виконаних робіт:

- акт № 158 від 31.10.2011 року приймання виконаних робіт (теплоізоляційні та обмуровочні котла БКЗ-75/39).

Також було укладено договір підряду № 11-001688 від 30.03.2011 року (т.4 а.с.34) та до нього було підписано акти виконаних робіт:

- акт № 148 від 23.08.2011 року приймання виконаних робіт за серпень 2011 року (виготовлення площадок, сходів, огороджень установки ВОКГ-160);

- акт № 150/1 від 29.08.2011 року приймання виконаних робіт за серпень 2011 року (монтажні роботи котла ВОКГ-160);

- акт № 150/2 від 29.08.2011 року приймання виконаних робіт за серпень 2011 року (монтажні роботи котла ВОКГ-160);

- акт № 150/3 від 29.08.2011 року приймання виконаних робіт за серпень 2011 року (монтажні роботи котла ВОКГ-160);

- акт № 150/4 від 29.08.2011 року приймання виконаних робіт за серпень 2011 року (монтажні роботи котла ВОКГ-160).

Зазначені вище документи були вилучені у позивача на підставі протоколу виїмки від 04.11.2011 року (т.2 а.с.50-53).

В матеріалах справи міститься довідка про вартість виконаних будівельних робіт /та затрати/ до акту № 158 за жовтень 2011 року та акт № 158 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2011 року, по яким замовником є ПАТ "Єнакіївський металургійний завод", генпідрядником - ТОВ "Харківенергоремонт плюс", субпідрядник - ТОВ "Промбуд-Монтажінвест" по договору № 11-01250ТИ/ПМИ від 16.05.2011 року.

Таким чином, суд приходить до висновку, що правовідносини між позивачем та ТОВ "Промбуд-Монтажінвест" мали місце. Факт надання зазначених вище документів податковому органу також не заперечується представником відповідача.

Судом встановлено, що позивач купував у ТОВ "ІТЕР" набивку АГИ 6мм та 8мм.

Зазначене підтверджується рахунком на оплату (т.2 а.с.70), видатковою накладною (т.2 а.с.72). Розрахунки проводились в безготівковій формі, що підтверджується випискою з банку (т.2 а.с.81).

На підставі цього ТОВ "ІТЕР" виписало позивачу податкову накладну (т.6 а.с.26).

На час виникнення правовідносин ТОВ "ІТЕР" було зареєстроване як юридична особа та було платником податку на додану вартість.

Отже, ТОВ "Ітер" виконало свої зобов'язання, а ТОВ "Харківенергоремонт плюс" прийняло товарно-матеріальні цінності, що підтверджується даними податкового та бухгалтерського обліку позивача.

Щодо правовідносин позивача з ТОВ "НТ-Сталь" суд зазначає, що позивач купував в останнього трубу 32*х4 ГОСТ 8734, що підтверджується видатковою накладною (т.2 а.с.73), рахунком-фактурою (т.2 а.с.74). Розрахунки проводились в безготівковій формі.

На час виникнення правовідносин ТОВ "НТ-Сталь" було зареєстроване як юридична особа та було платником податку на додану вартість.

Отже, ТОВ "НТ-Сталь" виконало свої зобов'язання, а ТОВ "Харківенергоремонт плюс" прийняло товарно-матеріальні цінності, що підтверджується даними податкового та бухгалтерського обліку позивача.

Позивач мав правовідносини з ДП "Техно-Буд", що підтверджується рахунком-фактурою (т.2 а.с.76), видатковою накладною (т.2 а.с.77). Розрахунки проводились в безготівковій формі (т.2 а.с.78).

На підставі цього ДП "Техно-Буд" виписало ТОВ "Харківенергоремонт плюс" податкові накладні (т.2 а.с. 27-28).

На час виникнення правовідносин ТОВ "Техно-Буд" було зареєстровано як юридична особа та було платником податку на додану вартість.

Таким чином, ДП "Техно-Буд" виконало свої зобов'язання, а ТОВ "Харківенергоремонт плюс" прийняло товарно-матеріальні цінності, що підтверджується даними податкового та бухгалтерського обліку позивача.

ТОВ "Харківенергоремонт плюс" мало відносини з ТОВ ТБ "Східна Україна", про що свідчить видаткова накладна на купівлю бумаги А4 (т.2 а.с. 79), рахунок-фактура (т.2 а.с.80). Розрахунки були проведені в безготівковій формі, про що свідчить виписка з банку (т.2 а.с.71).

Відповідно до цього ТОВ ТБ "Східна Україна" виписало позивачу податкову накладну (т.2 а.с.29).

На час виникнення правовідносин ТОВ ТБ "Східна Україна" було зареєстровано як юридична особа та було платником податку на додану вартість.

Таким чином, ТОВ ТБ "Східна Україна" виконало свої зобов'язання, а ТОВ "Харківенергоремонт плюс" прийняло товарно-матеріальні цінності, що підтверджується даними податкового та бухгалтерського обліку позивача.

Товарно-матеріальні цінності, придбані позивачем у ТОВ "ІТЕР", ТОВ "НТ-Сталь", ДП "Техно-Буд" та ТОВ ТБ "Східна Україна" були використані у подальшій господарській діяльності, що підтверджується актами списання (т.3 а.с.133-144).

Судом встановлено, що між ЧАТП "Євротрансавто" (перевізник) та ТОВ "Харківенергоремонт плюс" (замовник) було укладено договір № 4 від 28.04.2011 року на перевезення вантажів автомобільним транспортом по Україні, відповідно до умов якого перевізник зобов'язується доставити ввірений йому замовником вантаж в пункт призначення та видати його уповноваженій на отримання особі замовника, а замовник зобов'язується оплатити перевезення по договірним цінам відповідно до рахунка-фактури та акту виконаних робіт (т.2 а.с. 82-84).

Виконання зазначеного договору підтверджується рахунками-фактурами (т.2 а.с.85-182), актами здачі-приймання виконаних робіт (т.2 а.с. 183-250, т.3 а.с. 1-33).

Факт транспортування підтверджується товарно-транспортними накладними (т.3 а.с. 34-71). Розрахунки проводились в безготівковій формі (т.3 а.с. 74-86).

На підставі цього ПАП "Євротрансавто" виписало позивачу податкові накладні (т.5 а.с.114-224).

На час виникнення правовідносин ПАП "Євротрансавто" було зареєстровано як юридична особа та було платником податку на додану вартість.

Таким чином, ПАП "Євротрансавто" виконало свої зобов'язання за договором, а ТОВ "Харківенергоремонт плюс" прийняло надані послуги, що підтверджується даними податкового та бухгалтерського обліку позивача.

Судом встановлено, що між позивачем (замовник) та ТОВ "Промтрейд ЛТД" (постачальник) було укладено договір поставки від 14.05.2012 року № 14/05-12 відповідно до якого постачальник зобов'язується поставити замовнику обладнання, вузли та матеріали відповідно до специфікацій, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити ТМЦ на умовах, визначених договором (т.3 а.с.205-207). Згідно з договором поставка ТМЦ забезпечувалась постачальником (п.5.1 Договору). До зазначеного договору було підписано ряд специфікацій (т.3 а.с.208-210).

На виконання зазначеного договору сторонами було підписано видаткові накладні (т.3 а.с.211-213).

На підставі цього ТОВ "Промтрейд ЛТД" виписало ТОВ "Харківенергоремонт плюс" податкові накладні (т.6 а.с. 30-33).

На час виникнення правовідносин ТОВ "Промтрейд ЛТД" було зареєстровано як юридична особа та було платником податку на додану вартість.

Таким чином, ТОВ "Промтрейд ЛТД" виконало свої зобов'язання за договором, а ТОВ "Харківенергоремонт плюс" прийняло товарно-матеріальні цінності, що підтверджується даними податкового та бухгалтерського обліку позивача.

Дефектність первинних документів, які було укладено між позивачем та зазначеними вище контрагентами, а також факт нереальності проведення фінансово-господарських операцій судом не виявлено.

Судом встановлено, що податкові накладні, виписані контрагентами позивача, відповідають вимогам податкового законодавства.

Відповідно до п.4.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", положення якого діяли до 01.04.2011 року, валовим доходом визнавалась загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, у отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами. Конкретний склад доходів було визначено в п.п. 4.1.1-п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", серед яких доходи від продажу товарів (робіт, послуг), доходи від здійснення банківських, страхових та інших операцій з надання фінансових послуг, торгівлі валютними цінностями, цінними паперами, борговими зобов'язаннями та вимогами, доходи від операцій, передбачених ст.7 цього Закону, доходи від спільної діяльності та у вигляді процентів, роялті, володіння борговими вимогами, доходів від здійснення операцій лізингу (оренди), а також дивідендів (крім тих, які не підлягають включенню до валового доходу відповідно до пункту 7.8.6 пункту 7.8 статті 7 цього Закону), доходи, не враховані в обчисленні валового доходу періодів, що передують звітному, та виявлені у звітному періоді, а також доходи з інших джерел.

Відповідно до п.п. 14.1.56 п.14.1 Податкового кодексу України, норми якого при обчисленні податку на прибуток підприємств є обов'язковими з 01.04.2011 року, доходом визнається загальна сума платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Порядок визначення доходів та їх конкретний склад встановлено ст.135 Податкового кодексу України, якою передбачено, що доходи, котрі враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього кодексу. В свою чергу згідно зі змістом п.135.4 ст.135 Податкового кодексу України дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає: дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу та дохід банківських установ. Інші доходи згідно з п.135.5 ст.135 Податкового кодексу України включають: доходи у вигляді дивідендів, отриманих від нерезидентів, крім визначених підпунктом 153.3.6 пункту 153.3 статті 153 цього Кодексу, процентів, роялті, від володіння борговими вимогами; доходи від операцій оренди/лізингу, визначені відповідно до пункту 153.7 статті 153 цього Кодексу; суми неустойки (штрафу та/або пені), фактично отримані за рішенням сторін договору або відповідних державних органів, суду; вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи; суми поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, що залишаються неповерненими на кінець такого звітного періоду, від осіб, які не є платниками цього податку (в тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із цим Кодексом мають пільги з цього податку, в тому числі право застосовувати ставки податку нижчі, ніж установлені пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу. суми невикористаної частини коштів, що повертаються з страхових резервів у порядку, передбаченому пунктом 159.2 статті 159 цього Кодексу; суми заборгованості, що підлягають включенню до доходів згідно з пунктами 159.3та 159.5 статті 159 цього Кодексу; фактично отримані суми державного мита, попередньо сплаченого позивачем, що повертаються на його користь за рішенням суду; суми акцизного податку, сплаченого/нарахованого покупцями/покупцям підакцизних товарів (за їх рахунок) на користь платника такого акцизного податку, уповноваженого цим Кодексом вносити його до бюджету, та рентної плати, а також суми збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну, теплову енергію та природний газ; суми дотацій, субсидій, капітальних інвестицій із фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або бюджетів, отримані платником податку; доходи, визначені відповідно до статей 146, 147, 153 і 155-161 цього Кодексу; доходи, не враховані при обчисленні доходу періодів, що передують звітному, та виявлені у звітному податковому періоді; дохід від реалізації необоротних матеріальних активів, майнових комплексів, оборотних активів, визначений з урахуванням положень статей 146 і 147 цього Кодексу; суми коштів (інших видів компенсації), отримані платником податку як оплата товарів (виконаних робіт, наданих послуг), відвантажених у період перебування такого платника на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, з яких не був сплачений єдиний податок, включаються до доходу (без урахування сум податку на додану вартість, що надійшли у вартості таких товарів (виконаних робіт, наданих послуг) у звітному податковому періоді отримання таких коштів (інших видів компенсації); інші доходи платника податку за звітний податковий період.

При цьому слід враховувати, що відповідно до п.135.2 ст.135 Податкового кодексу України доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Виходячи з вимог п.п. «а» п. 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання послуг.

Згідно з п.198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6. статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п. 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Аналіз положень податкового законодавства вказує на те, що законодавець не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків (позивача) і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Склад валових витрат та порядок їх визначення встановлено статтями 138, 139 ПК України.

Згідно з п. 138.2 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Пунктом 138.8 статті 138 ПК України встановлено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну);

Відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно зі статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Щодо визнання правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами, недійсними суд зазначає наступне.

Статтею 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) загальними вимогами, додержання яких є необхідними для чинності правочину є: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно зі статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частин 1, 2 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно зі статтею 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.

Відповідно до ч.1 ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини та громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Конституційні права людини та громадянина, порушення яких є підставою нікчемності правочину, що порушує публічний порядок, закріплені в Основному Законі держави - Конституції України, яка в ст. 3 найвищою соціальною цінністю проголошує людину, її життя і здоров'я, честь та гідність, недоторканність і безпеку. Крім цього, у разі спрямованості правочину на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, дії особи кваліфікуватимуться як злочини або адміністративні проступки, і, як наслідок, будуть порушувати Кримінальний кодекс України або Кодекс України про адміністративні правопорушення. Законодавець відокремив порушення публічного порядку від інших підстав нікчемності правочинів, керуючись тим, що публічний порядок держави порушується у разі порушення нормативних актів, у яких він закріплений, а саме: Конституції України, Кримінального кодексу України та Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Оскільки ст. 228 ЦК України для правочину, що порушує публічний порядок, передбачає наявність умислу сторін (сторони) на незаконний результат, а також суперечність його публічно-правовим актам держави, то такий умисел повинен встановлюватись під час розслідування кримінальної справи і розгляду її в суді або в ході провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Можливість такого порядку встановлення умислу сторін також прямо витікає з висновку про те, що однією з ознак правочину, що порушує публічний порядок, є заборона його нормами кримінального чи адміністративного законодавства. Ці правочини порушують виключно публічно-правові норми, які одночасно становлять правопорушення у вигляді злочину чи адміністративно-правового делікту.

А відтак, під правочини, що порушують публічний порядок, підпадають правочини, спрямовані (вчинені з умислом) на порушення публічних нормативно-правових актів: Конституції України, валютного, митного, податкового, антимонопольного та іншого публічно-правового законодавства, у якому закріплені основи державного ладу, політичної системи, економічної безпеки держави, і у той же час є злочинами чи адміністративно-правовими деліктами. Це, зокрема, правочини, що спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини та громадянина; ухилення суб'єктами господарювання від сплати податків; незаконне відчуження або користування об'єктами права власності українського народу; правочини, спрямовані на незаконний обіг вилучених з вільного обігу предметів або предметів, обіг яких обмежено; правочини, вчинені з метою порушення антимонопольного законодавства та спрямовані на зайняття забороненими видами господарської діяльності, а також інші, спрямовані на порушення публічно-правових нормативних актів.

Таким чином, визначенню правочину як такого, що порушує публічний порядок, повинен передувати вирок суду про притягнення учасника (учасників) такого правочину до кримінальної відповідальності, який набрав чинності, чи постанова компетентного органу про притягнення зазначених осіб до адміністративної відповідальності.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що угоди, укладені між позивачем та його контрагентами, є чинними та не визнаними у встановленому порядку недійсними.

Судом також встановлено, що необхідною умовою для включення понесених витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат є наявність зв'язку товарів (робіт, послуг) з господарською діяльністю підприємства. Судом встановлено, що придбання позивачем товарів, а також отримання робіт та послуг безпосередньо пов'язано з господарською діяльністю підприємства, що направлена на отримання доходу.

Позивачем надані всі належні первинні документи, що підтверджують реальність придбання товару, а також отримання виконаних робіт і наданих послуг.

Отже, позивачем було повністю дотримано вимоги податкового законодавства.

Оцінюючи правомірність нарахування позивачу податковим повідомленням-рішенням від 19.08.2013 року за №0000270172 донарахування податку з доходів фізичних осіб та штрафних санкцій на загальну суму 2700,82 грн., суд виходить з наступного.

В акті документальної планової виїзної перевірки від 24.07.2013 року №268/20-38-22-01/31635956 зазначено, що перевіркою встановлено, що позивачем до нарахованих доходів працівникам у вигляді заробітної плати застосовувалась податкова соціальна пільга з для отримання підприємством заяв працівників про право застосування податкової соціальної пільги та документів, що підтверджують таке право. З даного питання перевіркою порушень не встановлено. Далі зазначено, що позивачем були допущені арифметичні помилки при визначенні суми податку з доходів фізичних осіб, що підлягають утриманню, з деяких працівників підприємства, що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб за перевіряє мий період на суму 697,35 грн., в тому числі за 2012 рік - на 697,35 грн. Однак, роблячи такий висновок, відповідач виходить із розрахунків, в яких не враховує суму соціальної пільги.

Згідно з п.п.14.1.170. п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податкова знижка для фізичних осіб, які не є суб'єктами господарювання, - документально підтверджена сума (вартість) витрат платника податку - резидента у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів - фізичних або юридичних осіб протягом звітного року, на яку дозволяється зменшення його загального річного оподатковуваного доходу, одержаного за наслідками такого звітного року у вигляді заробітної плати, у випадках, визначених цим Кодексом.

Так, працівнику ОСОБА_2 було нараховано 1942,23 грн., із них: 1500,00 грн. - заробітна плата, 442,23 грн. - соціальна пільга, у зв'язку з чим відхилення, визначені відповідачем, не підтверджуються.

Вирішуючи спір в частині правомірності висновків відповідача про невиконання позивачем зобов'язань як податкового агента, а саме неутримання податку із сум виплачених доходів на користь платників податку, що призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб за перевіряємий період на загальну суму 763,20 грн., в тому числі за 2011 рік - на 390,00 грн., за 2012 рік - 373,20 грн., суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 177.8. ст.177 Податкового кодексу України під час нарахування (виплати) фізичній особі - підприємцю доходу від здійснення нею підприємницької діяльності, суб'єкт господарювання та/або самозайнята особа, які нараховують (виплачують) такий дохід, не утримують податок на доходи у джерела виплати, якщо фізичною особою - підприємцем, яка отримує такий дохід, надано копію документу, що підтверджує її державну реєстрацію відповідно до закону як суб'єкта підприємницької діяльності. Це правило не застосовується в разі нарахування (виплати) доходу за виконання певної роботи та/або надання послуги згідно з цивільно-правовим договором, коли буде встановлено, що відносини за таким договором фактично є трудовими, а сторони договору можуть бути прирівняні до працівника чи роботодавця відповідно до підпунктів 14.1.195 та 14.1.222 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

При цьому суд звертає увагу, що відповідно до узагальненого переліку документів, які було використано при проведенні перевірки ТОВ «Харківенергоремонт плюс», відповідач не був обмежений в документах, необхідних для здійснення вичерпних та достовірних висновків про виконання позивачем зобов'язань як податкового агента та, всупереч наявності документів, що підтверджували статус фізичних осіб як суб'єктів підприємницької діяльності, були зроблені неправильні висновки.

Отже, висновок про заниження податку з доходів фізичних осіб за перевіряємий період на загальну суму 763,20 грн. зроблений без досконалого вивчення та врахування всіх необхідних первинних документів.

Відповідно до вимог частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Відповідачем не доведено факт порушення позивачем зазначених вище норм податкового законодавства.

Відповідно до п.п.1, 3 частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення, прийняті податковим органом, є необґрунтованими та такими, що не відповідають вимогам законодавства, через що позовні вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 160-163, 167, 186 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківенергоремонт плюс" до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.08.2013 року за № 0000422201, винесене Основ'янською об'єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.08.2013 року за № 0000432201, винесене Основ'янською об'єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.08.2013 року за № 0000270172, винесене Основ'янською об'єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області.Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 28.01.2014 року.

Суддя Н.А. Полях