Ухвала

від 01.04.2014 по справі 820/7662/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2014 р.Справа № 820/7662/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Любчич Л.В.

Суддів: Сіренко О.І. , Спаскіна О.А.

за участю секретаря судового засідання Зливко І.М.

представника позивача Головань Т.Г.

представника відповідача Наконечного А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківської області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.01.2014р. по справі № 820/7662/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківенергоремонт плюс"

до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківської області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23 січня 2014 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківенергоремонт плюс" ( далі - ТОВ "Харківенергоремонт плюс") до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області ( далі - Основ'янська ОДПІ м. Харкова) про скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено у повному обсязі.

Скасовано податкові повідомлення - рішення від 16.08. 2013 року № 0000422201, № 0000432201, від 19.08.2013 року № 0000270172 винесені Основ`янською ОДПІ м. Харкова.

Не погодившись з даною постановою суду, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, ненадання належної правової оцінки обставинам справи, просив скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою в задоволенні позовних вимог повністю відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що перевіркою встановлені порушення податкового законодавства, допущені ТОВ "Харківенергоремонт плюс", оскільки позивачем завищено суми витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за перевіряємий період, у зв'язку з тим, що за даними податкових перевірок його контрагентів не підтверджено реальність здійснення ними фінансово-господарський операцій.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, представника відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дослідивши письмові докази по справі, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що по взаємовідносинам з контрагентами позивачем правомірно віднесено до складу суми витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за перевіряємий період, господарські операції були направлені на настання правових наслідків, що підтверджується доданими до матеріалів справи первинними документами., а отже відсутні підстави для прийняття податкових повідомлень-рішень про збільшення позивачеві грошових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість.

Колегія суддів з даним висновком суду погоджується виходячи з наступного.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, фахівцями податкового органу було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Харківенергоремонт плюс", з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року, валютного законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року.

За результатами перевірки складено акт від 24.07.2013 року № 268/20-38-22-0104/31635956 ( далі - Акт перевірки) яким встановлено такі порушення: п.п. 5.2.1 п.5.2 ст.5, п.п. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"; п.138.1, п.138.2, п.138.4, п.п. 138.8.1 п. 138.8 статті 138 ПК України, п.139.1.9 статті 139 ПК України, вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88; п.135.1 п.135.4.1 ст.135, ст.137 ПК України ; п.138.2 ст.138, п.139.1.9 ст.139 ПК України; п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п.201.1 ст.201 ПК України.

На підставі вище зазначеного Акту перевірки, відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення: від 16.08.2013 року № 0000432201 про донарахування податкового зобов'язаня з податку на прибуток за основним платежем 206 675 грн та штрафними санкціями 45 828,75 грн; від 16.08.2013 року № 0000422201 про донарахування грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем 300 099 грн та штрафними санкціями 72 176 грн; від 19.08.2013 року № 0000270172 про донарахуваня грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб за основним платежем 1460,55 грн та штрафними санкціями 1240,27 грн.

Позивач не погодився із вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями і оскаржив їх в судовому порядку.

Перевіряючи правомірність прийняття спірних податкових повідомлень - рішень, колегія суддів зазначає наступне.

Підставою для прийняття податкових повідомлень - рішень відповідача стали висновки, зроблені з актів перевірки контрагентів позивача - ПАТ "Єнакієвський металургійний завод", ТОВ "Промбуд-Монтажінвест" код ЄДРПОУ 36987611; ТОВ «ІТЕР», код за ЄДРПОУ 33122033, ТОВ "НТ-Сталь", ДП "Техно-Буд", ТОВ ТБ "Східна Україна", ЧАТП "Євротрансавто", стосовно яких відповідачем отримана інформація щодо нереальності здійснення господарської діяльності.

Судовим розглядом встановлено, що протягом 2011 року між позивачем та ПАТ "Єнакіївський металургійний завод» укладені договори генерального підряду ( № 100530 ПМИ від 02.06.2011 року, № 11-01250 Ти/ПМИ від 16.05.2011 року, № 11-001688 від 30.03.2011 року, №11-006421 від 23.11.2011), згідно з якими замовник ("Єнакіївський металургійний завод») доручає, а підрядник (ТОВ "Харківенергоремонт плюс") зобов'язаний на власний ризик виконати роботи згідно специфікацій. Умовами договорів передбачено, що підрядник може залучати спеціалізовані підприємства (організації) (субпідрядників) для виконання певних робіт на виконання договорів. На виконання вказаних вище договорів підряду з ПАТ "Єнакієвський металургійний завод", ТОВ Харківенергоремонт плюс» у II кварталі 2011 року, III кварталі 2011 року, IV кварталі 2011 року мало взаємовідносини з ТОВ Промбуд-Монтажінвест» код ЄДРПОУ 36987611 як субпідрядником.

На підтвердження виконання цих договорів позивачем надані акти виконаних робіт за договором генерального підряду № 100530 ПМИ від 02.06.2011: акт № 137 від 24.06.2011 року (капітальний ремонт компресора К-1500 № 7); за договором генпідряду № 1001320 ПМИ від 10.05.2011 року: акт № 206/1 від 24.06.2011 року приймання виконаних будівельних робіт за червень 2011 року (технічне обслуговування обладнання котельного цеху № 1 ТЕЦ-ПВС); акт № 206/8 від 24.06.2011 року (технічне обслуговування обладнання конвертерного цеху МБЛЗ - 2, УКП - 2); акт № 206/4 від 24.06.2011 року приймання виконаних будівельних робіт за червень 2011 року (технічне обслуговування ТЕЦ - ПВС ділянки ХВО); акт № 206/6 від 24.06.2011 року приймання виконаних будівельних робіт за червень 2011 року (технічне обслуговування обладнання конвертерного цеху МБЛЗ - 2, УКП - 2); акт № 206/7 від 24.06.2011 року приймання виконаних будівельних робіт за червень 2011 року (технічне обслуговування обладнання конвертерного цеху); акт № 206/2 від 24.06.2011 року приймання виконаних будівельних робіт за червень 2011 року (технічне обслуговування обладнання котельного цеху №2); акт № 206/3 від 24.06.2011 року приймання виконаних робіт за червень 2011 року (технічне обслуговування обладнання турбінного цеху); за договором генпідряду № 11-01250 Ти/ПМИ від 16.05.2011: акт № 158 від 31.10.2011 року приймання виконаних робіт (теплоізоляційні та обмуровочні котла БКЗ-75/39); за договором підряду № 11-001688 від 30.03.2011 року : акт № 148 від 23.08.2011 року приймання виконаних робіт за серпень 2011 року (виготовлення площадок, сходів, огороджень установки ВОКГ-160); акт № 150/1 від 29.08.2011 року приймання виконаних робіт за серпень 2011 року (монтажні роботи котла ВОКГ-160); акт № 150/2 від 29.08.2011 року приймання виконаних робіт за серпень 2011 року (монтажні роботи котла ВОКГ-160); акт № 150/3 від 29.08.2011 року приймання виконаних робіт за серпень 2011 року (монтажні роботи котла ВОКГ-160); акт № 150/4 від 29.08.2011 року приймання виконаних робіт за серпень 2011 року (монтажні роботи котла ВОКГ-160).

Зазначені господарські операції підтверджуються також наданими позивачем суду апеляційної інстанції виписками Харківського відділення ПАТ «УКРСОЦБАНК» по особовому рахунку № 26008000071458 ТОВ "Харківенергоремонт плюс", податковими накладними (а.с. - 3-113, т. 5).

Факт надання зазначених вище документів податковому органу також не заперечується представником відповідача.

Судовим розглядом встановлено, що позивачем здійснені господарські правочини купівлі-продажу з контрагентами: з придбання набивку АГИ 6мм та 8мм у ТОВ "ІТЕР (т. 2 а.с. - 70, 72, 81), труби 32*х4 ГОСТ 8734 у ТОВ "НТ-Сталь" (т.2 а.с. 73, 74), у ДП "Техно-Буд" - механізм викон. однооб. МЭО-630/25-0 25 У92К (т. 2 а.с. - 76, 77 ,78), та у ТОВ ТБ "Східна Україна" придбано бумагу А4 (т.2 а.с. 29, 71, 79, 80, ). Зазначені господарські операції підтверджуються видатковими , податковими накладними, платіжними документами, рахунками-фактурою, банківським виписками. Товарно-матеріальні цінності, придбані позивачем у ТОВ "ІТЕР", ТОВ "НТ-Сталь", ДП "Техно-Буд" та ТОВ ТБ "Східна Україна" були використані у подальшій господарській діяльності, що підтверджується актами списання (т.3 а.с.133-144).

Між ЧАТП "Євротрансавто" (перевізник) та ТОВ "Харківенергоремонт плюс" (замовник) було укладено договір № 4 від 28.04.2011 року на перевезення вантажів автомобільним транспортом по Україні, відповідно до умов якого перевізник зобов'язується доставити ввірений йому замовником вантаж в пункт призначення та видати його уповноваженій на отримання особі замовника, а замовник зобов'язується оплатити перевезення по договірним цінам відповідно до рахунка-фактури та акту виконаних робіт .

Виконання зазначеного договору підтверджується рахунками-фактурами (т.2 а.с.85-182), актами здачі-приймання виконаних робіт (т.2 а.с. 183-250, т.3 а.с. 1-33). Факт транспортування підтверджується товарно-транспортними накладними (т.3 а.с. 34-71). Розрахунки проводились в безготівковій формі (т.3 а.с. 74-86). На підставі цього ЧАТП "Євротрансавто" виписало позивачу податкові накладні .

Судовим розглядом встановлено, що між позивачем (замовник) та ТОВ "Промтрейд ЛТД" (постачальник) було укладено договір поставки від 14.05.2012 року № 14/05-12 відповідно до якого постачальник зобов'язується поставити замовнику обладнання, вузли та матеріали відповідно до специфікацій, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити ТМЦ на умовах, визначених договором. Згідно з договором поставка ТМЦ забезпечувалась постачальником (п.5.1 Договору). До зазначеного договору було підписано ряд специфікацій .

На виконання зазначеного договору сторонами було виписані видаткові накладні, податкові накладні.

На час виникнення правовідносин ТОВ "Промтрейд ЛТД" було зареєстровано як юридична особа та було платником податку на додану вартість. Таким чином, ТОВ "Промтрейд ЛТД" виконало свої зобов'язання за договором, а ТОВ "Харківенергоремонт плюс" прийняло товарно-матеріальні цінності, що підтверджується даними податкового та бухгалтерського обліку позивача.

Колегія суддів зазначає, що дефектність первинних документів, які було укладено між позивачем та зазначеними вище контрагентами, а також факт нереальності проведення фінансово-господарських операцій не виявлено. Судом апеляційної інстанції встановлено, що податкові накладні, виписані контрагентами позивача, відповідають вимогам податкового законодавства.

Відповідно до п.4.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", положення якого діяли до 01.04.2011 року, валовим доходом визнавалась загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, у отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами. Конкретний склад доходів було визначено в п.п. 4.1.1-п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", серед яких доходи від продажу товарів (робіт, послуг), доходи від здійснення банківських, страхових та інших операцій з надання фінансових послуг, торгівлі валютними цінностями, цінними паперами, борговими зобов'язаннями та вимогами, доходи від операцій, передбачених ст.7 цього Закону, доходи від спільної діяльності та у вигляді процентів, роялті, володіння борговими вимогами, доходів від здійснення операцій лізингу (оренди), а також дивідендів (крім тих, які не підлягають включенню до валового доходу відповідно до пункту 7.8.6 пункту 7.8 статті 7 цього Закону), доходи, не враховані в обчисленні валового доходу періодів, що передують звітному, та виявлені у звітному періоді, а також доходи з інших джерел.

Відповідно до п.п. 14.1.56 п.14.1 Податкового кодексу України ( далі - ПК України), норми якого при обчисленні податку на прибуток підприємств є обов'язковими з 01.04.2011 року, доходом визнається загальна сума платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Порядок визначення доходів та їх конкретний склад встановлено ст.135 ПК України, якою передбачено, що доходи, котрі враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього кодексу. В свою чергу згідно зі змістом п.135.4 ст.135 ПК України дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає: дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу та дохід банківських установ. Інші доходи згідно з п.135.5 ст.135 ПК України включають: доходи у вигляді дивідендів, отриманих від нерезидентів, крім визначених підпунктом 153.3.6 пункту 153.3 статті 153 цього Кодексу, процентів, роялті, від володіння борговими вимогами; доходи від операцій оренди/лізингу, визначені відповідно до пункту 153.7 статті 153 цього Кодексу; суми неустойки (штрафу та/або пені), фактично отримані за рішенням сторін договору або відповідних державних органів, суду; вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи; суми поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, що залишаються неповерненими на кінець такого звітного періоду, від осіб, які не є платниками цього податку (в тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із цим Кодексом мають пільги з цього податку, в тому числі право застосовувати ставки податку нижчі, ніж установлені пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу. суми невикористаної частини коштів, що повертаються з страхових резервів у порядку, передбаченому пунктом 159.2 статті 159 цього Кодексу; суми заборгованості, що підлягають включенню до доходів згідно з пунктами 159.3та 159.5 статті 159 цього Кодексу; фактично отримані суми державного мита, попередньо сплаченого позивачем, що повертаються на його користь за рішенням суду; суми акцизного податку, сплаченого/нарахованого покупцями/покупцям підакцизних товарів (за їх рахунок) на користь платника такого акцизного податку, уповноваженого цим Кодексом вносити його до бюджету, та рентної плати, а також суми збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну, теплову енергію та природний газ; суми дотацій, субсидій, капітальних інвестицій із фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або бюджетів, отримані платником податку; доходи, визначені відповідно до статей 146, 147, 153 і 155-161 цього Кодексу; доходи, не враховані при обчисленні доходу періодів, що передують звітному, та виявлені у звітному податковому періоді; дохід від реалізації необоротних матеріальних активів, майнових комплексів, оборотних активів, визначений з урахуванням положень статей 146 і 147 цього Кодексу; суми коштів (інших видів компенсації), отримані платником податку як оплата товарів (виконаних робіт, наданих послуг), відвантажених у період перебування такого платника на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, з яких не був сплачений єдиний податок, включаються до доходу (без урахування сум податку на додану вартість, що надійшли у вартості таких товарів (виконаних робіт, наданих послуг) у звітному податковому періоді отримання таких коштів (інших видів компенсації); інші доходи платника податку за звітний податковий період.

При цьому слід враховувати, що відповідно до п.135.2 ст.135 ПК України доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Виходячи з вимог п.п. "а" п. 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання послуг.

Згідно з п.198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6. статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п. 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Аналіз положень податкового законодавства вказує на те, що законодавець не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків (позивача) і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Склад валових витрат та порядок їх визначення встановлено статтями 138, 139 ПК України.

Згідно з п. 138.2 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Пунктом 138.8 статті 138 ПК України встановлено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну);

Відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно зі статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Слід зазначити, що необхідною умовою для включення понесених витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат є наявність зв'язку товарів (робіт, послуг) з господарською діяльністю підприємства.

Судовим розглядом встановлено, що придбання позивачем товарів, а також отримання робіт та послуг безпосередньо пов'язано з господарською діяльністю підприємства, що направлена на отримання доходу.

Крім того, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями. Чинне законодавство України не ставить у залежність виникнення у платника податку права на формування валових витрат та податкового кредиту від дотримання податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, який був постачальником товарів (послуг), витрати на придбання яких включається до складу валових витрат та на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

На підставі викладеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що угоди, укладені між позивачем та його контрагентами, є чинними та не визнаними у встановленому порядку недійсними.

Щодо правомірності донарахування позивачу податковим повідомленням-рішенням від 19.08.2013 року за №0000270172 податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб та штрафних санкцій на загальну суму 2700,82 грн., колегія суддів зазначає.

В акті документальної планової виїзної перевірки від 24.07.2013 року №268/20-38-22-01/31635956 зазначено, що перевіркою встановлено, що позивачем до нарахованих доходів працівникам у вигляді заробітної плати застосовувалась податкова соціальна пільга з для отримання підприємством заяв працівників про право застосування податкової соціальної пільги та документів, що підтверджують таке право. З даного питання перевіркою порушень не встановлено. Далі зазначено, що позивачем були допущені арифметичні помилки при визначенні суми податку з доходів фізичних осіб, що підлягають утриманню, з деяких працівників підприємства, що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб за перевіряє мий період на суму 697,35 грн., в тому числі за 2012 рік - на 697,35 грн. Згідно з п.п.14.1.170. п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податкова знижка для фізичних осіб, які не є суб'єктами господарювання, - документально підтверджена сума (вартість) витрат платника податку - резидента у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів - фізичних або юридичних осіб протягом звітного року, на яку дозволяється зменшення його загального річного оподатковуваного доходу, одержаного за наслідками такого звітного року у вигляді заробітної плати, у випадках, визначених цим Кодексом.

З матеріалів справи встановлено, що працівнику ОСОБА_3 було нараховано 1942,23 грн., із них: 1500,00 грн. - заробітна плата, 442,23 грн. - соціальна пільга, у зв'язку з чим відхилення, визначені відповідачем, не підтверджуються, оскільки, роблячи такий висновок, відповідач виходить із розрахунків, в яких не враховує суму соціальної пільги.

В частині правомірності висновків відповідача про невиконання позивачем зобов'язань як податкового агента, а саме неутримання податку із сум виплачених доходів на користь платників податку, що призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб за перевіряємий період на загальну суму 763,20 грн., в тому числі за 2011 рік - на 390,00 грн., за 2012 рік - 373,20 грн., колегія суддів зазначає.

Відповідно до п. 177.8. ст.177 Податкового кодексу України під час нарахування (виплати) фізичній особі - підприємцю доходу від здійснення нею підприємницької діяльності, суб'єкт господарювання та/або самозайнята особа, які нараховують (виплачують) такий дохід, не утримують податок на доходи у джерела виплати, якщо фізичною особою - підприємцем, яка отримує такий дохід, надано копію документу, що підтверджує її державну реєстрацію відповідно до закону як суб'єкта підприємницької діяльності. Це правило не застосовується в разі нарахування (виплати) доходу за виконання певної роботи та/або надання послуги згідно з цивільно-правовим договором, коли буде встановлено, що відносини за таким договором фактично є трудовими, а сторони договору можуть бути прирівняні до працівника чи роботодавця відповідно до підпунктів 14.1.195 та 14.1.222 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Отже, висновок відповідача про заниження податку з доходів фізичних осіб за перевіряємий період на загальну суму 763,20 грн. зроблений без досконалого вивчення та врахування всіх необхідних первинних документів.

Доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає такими що не спростовують правомірних висновків суду першої інстанції.

Таким чином, оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованість своїх висновків, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що вище дії позивача відповідають положенням норм чинного законодавства України.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківської області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23 січня 2014 року по справі № 820/7662/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Любчич Л.В. Судді Сіренко О.І. Спаскін О.А. Повний текст ухвали виготовлений 07.04.2014 р.