Рішення

від 20.01.2014 по справі 910/17720/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/17720/13 20.01.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОФІЦИАЛЛ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ З УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ «ІНВЕСТИЦІЙНИЙ АЛЬЯНС»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Товариство з обмеженою відповідальністю «НЕЗАЛЕЖНА ФОНДОВА КОМПАНІЯ»

про стягнення 8.730.504,24 грн.

Суддя Балац С.В.

Представники:

позивача: Поліщук Р.М.

відповідача: Пендрак Ю.С.

третьої особи: не з'явилися.

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И :

Товариство з обмеженою відповідальністю "ОФІЦИАЛЛ" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ З УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ «ІНВЕСТИЦІЙНИЙ АЛЬЯНС», за участю третьої, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору товариство з обмеженою відповідальністю «НЕЗАЛЕЖНА ФОНДОВА КОМПАНІЯ», про стягнення 8.730.504,24 грн.

Суть спору: позивач свої позовні вимоги мотивує тим, що останній, на виконання укладених між сторонами даного спору договорів купівлі-продажу цінних паперів, здійснив на користь відповідача часткову оплату цінних паперів в суму 8.730.504,24 грн. Сума боргу відповідача перед позивачем складала 1.759.056,65 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.09.2010 у справі № 39/185 позов відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ З УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ «ІНВЕСТИЦІЙНИЙ АЛЬЯНС» до позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "ОФІЦИАЛЛ" задоволено повністю та звернуто стягнення на звичайні іменні цінні папери, що були предметом укладених сторонами спору Договорів купівлі-продажу цінних паперів, шляхом переведення з рахунку позивача на особовий рахунок відповідача.

Таким чином, позивач на підставі ч. 4 ст. 653 Цивільного кодексу України заявив вимогу про стягнення з відповідача грошових коштів в сумі 8.730.504,24 грн, які були перераховані останньому в якості часткової оплати цінних паперів.

Відповідач скориставшись своїм правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, надав суду відзив, яким позов відхилив повністю з тих підстав, що позивач на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 27.09.2010 у справі № 39/185 цінні папери відповідачеві не повернув. Крім того відповідач зазначив, що у відносинах із позивачем відповідач здійснював діяльність від імені та в інтересах Пайового венчурного інвестиційного фонду недиверсифікованого виду закритого типу «ВІТЧИЗНА», а не як самостійна юридична особа, тому відповідач та його активи є відособленими та самостійними від зобов'язань вказаного інвестиційного фонду.

14 листопада 2013 року від відповідача надійшло до господарського суду клопотання про застосування до спірних правовідносин строків загальної позовної давності.

Позивач, у свою чергу, 03.12.2013 подав до суду заперечення на відзив відповідача, а також заяву від 15.11.2013 про визнання судом причин пропуску строку позовної давності поважно.

Від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, до суду надійшли клопотання від 31.10.2013 № 87 про залучення у справу № 910/17720/13 третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору, а саме ТОВ «ЕКОБУД» та ПАТ «АКБ «КИЇВ», а також клопотання від 14.11.2013 № 88 про витребування доказів.

Наведені вище клопотання третьої особи судом відхилені.

Вказану вище позовну заяву прийнято ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.09.2013 та порушено провадження у справі № 910/17720/13, а її розгляд призначено на 14.10.2013.

Господарський суд міста Києва, в порядку передбаченому ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою від 14.10.2013 відклав розгляд даної справи на 06.11.2013.

В судовому засіданні 06.11.2013 суд оголосив перерву в до 15.11.2013 та ухвалу про продовження строку вирішення спору.

У зв`язку із перебуванням судді Балаца С.В. у відпустці, розпорядженням голови Господарського суду міста Києва від 15.11.2013 справу № 910/17720/13 передано на розгляд судді Бондаренко Г.П.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.11.2013 справу № 910/17720/13 прийнято до провадження судді Бондаренко Г.П. Розгляд справи призначено на 11.12.2013.

Беручи до уваги вихід судді Балаца С.В. з відпустки, розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 11.12.2013 справу № 910/17720/13 передано на розгляд судді Балац С.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.12.2013 справу № 910/17720/13 прийнято до провадження судді Балац С.В. Розгляд справи призначено на 11.12.2013.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.12.2013 розгляд справи відкладено на 20.01.2014, про що, зокрема, відповідач, в особі його повноважного представника, був повідомлений судом у судовому засіданні 11.12.2013.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, про дату, час та місце розгляду даної справи повідомлена судом належним чином, що підтверджується наявними у матеріалах справи повідомленнями поштового зв'язку про вручення поштових відправлень суду, якими надсилалася ухвали винесені у даній справи.

Проте, третя особа свого повноважного представника у судові засідання не направила, обґрунтованих пояснень з даного приводу суду не надала.

Сторонами спору клопотань щодо фіксації судового процесу не заявлялося у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 20.01.2014 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши доводи повноважного представника позивача та відповідача по суті даного спору та дослідивши наявні докази у матеріалах даної справи, Господарський суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В :

Між товариством з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ З УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ «ІНВЕСТИЦІЙНИЙ АЛЬЯНС», як продавцем, (далі - відповідач), товариством з обмеженою відповідальністю «НЕЗАЛЕЖНА ФОНДОВА КОМПАНІЯ», як торговцем, (далі - третя особа) та товариством з обмеженою відповідальністю «ОФІЦИАЛЛ», як покупцем, (далі - позивач) укладені такі договори купівлі-продажу цінних паперів: від 10.04.2007 № К - 15/01/07/2-30, від 10.04.2007 № К - 15/01/07/2-32, від 10.04.2007 № К - 15/01/07/2-33, від 10.04.2007 № К - 15/01/07/2-34, від 10.04.2007 № К - 15/01/07/2-35, від 10.04.2007 № К - 15/01/07/2-36, від 10.04.2007 № К - 15/01/07/2-37, від 10.04.2007 № К - 15/01/07/2-38, від 10.04.2007 № К - 15/01/07/2-39, від 10.04.2007 № К - 15/01/07/2-40, від 10.04.2007 № К - 15/01/07/2-42, від 10.04.2007 № К - 15/01/07/2-44, від 10.04.2007 № К - 15/01/07/2-45, від 10.04.2007 № К - 15/01/07/2-46, від 10.04.2007 № К - 15/01/07/2-47, від 10.04.2007 № К - 15/01/07/2-48, від 10.04.2007 № К - 15/01/07/2-49, від 10.04.2007 № К - 15/01/07/2-50, від 10.04.2007 № К - 15/01/07/2-51, від 10.04.2007 № К - 15/01/07/2-52, від 10.04.2007 № К - 15/01/07/2-53, від 10.04.2007 № К - 15/01/07/2-54, від 10.04.2007 № К - 15/01/07/2-55, від 10.04.2007 № К - 15/01/07/2-57, від 10.04.2007 № К - 15/01/07/2-58, від 10.04.2007 № К - 15/01/07/2-59 (далі - Договори).

Згідно предметів Договорів відповідач зобов'язується передати у власність позивача, а позивач на умовах Договорів зобов'язується прийняти та оплатити цінні папери (Лот), характеристики яких наведені у п. 2.2 Договорів (п. 1.1 Договорів).

Загальна договірна ціна лотів закріплена у п. 3.1 Договорів.

У відповідності до п. 4.2 Договорів позивач зобов'язаний сплатити 100 (сто) відсотків ціни Лотів, встановленої п. 3.1 Договорів, на протязі 7 (семи) календарних днів наступних за датою підписання Договорів.

Як встановлено у рішенні Господарського суду міста Києва від 27.09.2010 у справі № 39/185, позивач та відповідач 10.12.2009 уклали Додаткові угоди № 1 про внесення змін та доповнень до Договорів (далі - Додаткові угоди), якими були внесені зміни до пунктів 3.1, 4.2, 8.6 Договорів та доповнено Договори пунктом 8.7 (у відповідності до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.).

Відповідно до умов п. 3.1. Договорів, в редакції Додаткових угод, загальна договірна ціна Лоту збільшилася (ціна визначена в кожній Додатковій угоді окремо).

Пункт 4.2 Договорів, в редакції Додаткових угод, встановлює, що позивач зобов'язаний сплатити 100 (сто) відсотків ціни Лотів, встановленої п. 3.1 Договорів, на протязі 7 (семи) календарних днів наступних за датою підписання відповідної Додаткової угоди.

Згідно з п. 8.6 Договорів, в редакції Додаткових угод, відповідач має право в односторонньому порядку відмовитися від Договору за несвоєчасну оплату ціни Лотів, встановленої п. 4.2. цього Договору.

Відповідно до пункту 8.7. Договорів, в редакції Додаткових угод, за односторонню необґрунтовану відмову позивача від виконання своїх обов'язків, які передбачені Договором, повертає відповідачеві цінні папери (Лот), які були перераховані останнім на рахунки позивача на виконання умов Договорів.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Так, відповідач, на виконання своєї частини зобов'язань за Договорами, розпорядженнями від 31.05.2007 (засвідчені копії наявні у справі) перерахував на корись позивача цінні папери передбачені Договорами.

Позивач, на виконання своїх грошових зобов'язань за Договорами та Додатковими угодами до них, платіжними дорученнями: від 16.05.2007 № 2, від 16.05.2007 № 5, від 16.05.2007 № 7, від 16.05.2007 № 8, від 16.05.2007 № 9, від 16.05.2007 № 11, від 16.05.2007 № 12, від 16.05.2007 № 13, від 16.05.2007 № 14, від 16.05.2007 № 15, від 16.05.2007 № 16, від 16.05.2007 № 17, від 16.05.2007 № 18, від 16.05.2007 № 19, від 16.05.2007 № 20, від 16.05.2007 № 21, від 16.05.2007 № 22, від 16.05.2007 № 23, від 16.05.2007 № 25, від 16.05.2007 № 26, від 16.05.2007 № 27, від 16.05.2007 № 28, від 16.05.2007 № 29, від 16.05.2007 № 32, від 16.05.2007 № 31, від 16.05.2007 № 33 (засвідчені копії вказаних платіжних документів містяться у справі) перерахував на користь відповідача грошові кошти в сумі 8.730.504,72 грн (згідно розрахунку суду), в якості часткової оплати цінних паперів, передбачених Договорами.

Спір у даній справі виник внаслідок такого.

У зв'язку з простроченням з боку позивача грошового зобов'язання за Договорами, відповідач звернувся за захистом своїх порушених прав до Господарського суду міста Києва та заявив позовну вимогу до позивача про звернення стягнення на звичайні іменні цінні папери, що були предметом Договорів купівлі-продажу цінних паперів шляхом переведення з рахунку позивача на особовий рахунок відповідача.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.09.2010 у справі № 39/185 встановлено, що згідно умов, визначених п. 8.7 Договорів, та правил, передбачених ч. 3 ст. 651 Цивільного кодексу України, правочини є розірваними, а цінні папери, які були перераховані позивачем на рахунки відповідача на виконання умов Договорів, підлягають поверненню останньому.

Вказаним вище судовим актом позов товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ З УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ «ІНВЕСТИЦІЙНИЙ АЛЬЯНС» задоволено повністю.

Таким чином, позивач, з урахуванням правил, встановлених ч. 4 ст. 653 Цивільного кодексу України, заявив позовну вимогу про стягнення з відповідача грошових коштів в сумі 8.730.504,72 грн, якими позивач частково оплатив цінні папери.

Виходячи з викладених вище обставин та наявних у матеріалах даної справи доказів, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає з урахуванням такого.

Як встановлено рішенням Господарського суду міста Києва від 27.09.2010 у справі № 39/185, у зв'язку із допущенним з боку позивача істотного порушення у його грошовому зобов'язанні за Договорами, відповідач 12.01.2010 повідомив позивача про те, що товариство з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ З УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ «ІНВЕСТИЦІЙНИЙ АЛЬЯНС», на підставі п.п. 8.6, 8.7 Договорів, відмовляється в односторонньому порядку від Договорів купівлі-продажу цінних паперів, а також позивач вимагав повернути йому цінні папери, які були перераховані позивачем на користь відповідача на виконання умов Договорів.

Отже, з урахуванням викладеного та як констатовано рішенням Господарського суду міста Києва від 27.09.2010 у справі № 39/185, Договори та Додаткові угоди до них є розірваними з моменту відмови та повідомлення відповідачем позивача, тобто з 12.01.2010. Зазначений факт товариством з обмеженою відповідальністю «ОФІЦИАЛЛ» у справі № 39/185 не заперечувався.

14 листопада 2013 року від відповідача до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання про застосування до спірних правовідносин строків загальної позовної давності, встановленої ст. 257 Цивільного кодексу України.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 Цивільного кодексу України).

Статтею 261 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

15 листопада 2013 року позивачем подано до суду заяву про визнання причин пропуску строку позовної давності поважною (далі - заява). Позивач вказану заяву мотивує тим, що постановою Господарського суду Київської області від 27.02.2013 у справі № Б11/204-10 позивача - товариство з обмеженою відповідальністю «ОФІЦИАЛЛ» визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців та призначено ліквідатором банкрута-позивача арбітражного керуючого - Григоренко О.М. (далі - ліквідатор).

На зборах комітету кредиторів у справі № Б11/204-10 про банкрутство позивача, яке відбулося 02.09.2013 та оформлено протоколом № 1, ліквідатором повідомлено кредиторів про наявність у відповідача перед позивачем дебіторської заборгованості, яка є предметом даного спору, та ухвалено уповноважити ліквідатора звернутися до суду із відповідною позовною заявою.

При цьому, позивач у своїй заяві посилається на норми, якими Закон надає ліквідаторові повноваження, які спрямовані на повернення дебіторської заборгованості банкруту та вживання заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб та зазначає, що ліквідатора було зобов'язано звернутися до суду із позовом про стягнення з відповідача заборгованості лише 02.09.2013, відтак, на думку позивача, причини пропуску позовної давності є поважними.

Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (ч. 5 ст. 267 названого Кодексу).

Суд, дослідивши заяву позивача, дійшов висновку, що остання є безпідставною, з урахуванням такого.

Згідно ухвали Господарського суду Київської області від 19.01.2011 у справі № Б11/204-10 арбітражний керуючий - Григоренко О.М. був призначений судом розпорядником майна боржника.

Приписами ч.ч. 1, 3 статті 24 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції від 04.11.2010, чинній на момент порушення провадження у справі № Б11/204-10 про банкрутство) (далі - Закон) унормовано, що у постанові про визнання боржника банкрутом господарський суд відкриває ліквідаційну процедуру, призначає ліквідатора в порядку, передбаченому для призначення керуючого санацією. Господарський суд має право призначити ліквідатором особу, яка виконувала повноваження розпорядника майна або (та) керуючого санацією боржника. ліквідатор (ліквідаційна комісія) виконують свої повноваження до завершення ліквідаційної процедури в порядку, встановленому цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 1 Закону визначено, що розпорядник майна - фізична особа, на яку у встановленому цим Законом порядку покладаються повноваження щодо нагляду та контролю за управлінням та розпорядженням майном боржника на період провадження у справі про банкрутство в порядку, встановленому Законом. Ліквідатор - фізична особа, яка відповідно до рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення визнаних судом вимог кредиторів у встановленому Законом порядку. Арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) - фізикна особа, яка має ліцензію, видану в установленому законодавством порядку, та діє на підставі ухвали господарського суду.

Згідно з Законом одна і та ж особа може виконувати функції арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) на всіх стадіях провадження у справі про банкрутство відповідно до вимог цього Закону (ч. 1 ст. 3 1 Закону).

У відповідності до ч. 8, 9 ст. 13 Закону розпорядник майна має право, у тому числі, аналізувати фінансове становище боржника та рекомендувати зборам кредиторів заходи щодо фінансового оздоровлення боржника, звертатися до господарського суду у випадках, передбачених Законом, а також вживати заходів для захисту його майна .

Положенням ч. 10 ст. 13 Закону унормовано, що при здійсненні своїх повноважень розпорядник майна зобов'язаний діяти добросовісно, розумно, враховувати інтереси боржника та його кредиторів.

Крім того, ч. 15 ст. 13 Закону встановлено, що призначення розпорядника майна не є підставою для припинення повноважень керівника чи органу управління боржника.

Отже, виходячи з наведеного, заява позивача про визнання причин пропущення позовної давності поважними судом відхиляється, оскільки як вбачається з наведених вище норм Закону, арбітражний керуючий (у справі № Б11/204-10 про банкрутство - Григоренко О.М.), як на стадії розпорядження майном боржника так і на стадії його ліквідації, зобов'язаний вживати необхідні заходи, які спрямовані на виявлення дебіторських заборгованостей з метою задоволення кредиторських та покращення фінансового стану боржника.

Більш того, виходячи з правил, встановлених ч. 10 ст. 13 Закону, органи управління боржника, на стадії розпорядження майном за погодженням розпорядника майна, не були позбавлені можливості звернутися до господарського суду за захистом своїх порушених прав.

Згідно з ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Обов'язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Отже, згідно відбитку штампу Господарського суду міста Києва на позовній заяві, позивач звернувся із останньою до суду 13 вересня 2013 року, в той час як строк позовної давності сплив 13 січня 2013 року. Як зазначено вище, наведені позивачем у його заяві причини пропущення позовної давності поважними судом не визнано.

Таким чином, суд вирішив, що до спірних правовідносин слід застосувати правила, встановлені ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, та у зв'язку із чим у задоволенні позову відмовити повністю.

Відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати з оплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 25 січня 2014 року.

Суддя С.В. Балац