Ухвала

від 21.01.2014 по справі 2а-12701/12/0170/11

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 2а-12701/12/0170/11

21.01.14 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Мунтян О.І.,

суддів Дугаренко О.В. ,

Шереніна Ю.Л.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м.Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Москаленко С.А.) від 07.11.13 у справі № 2а-12701/12/0170/11

за позовом Приватного підприємства "Кримське юридичне агентство "БОНА-ФІДЕС" (пр. Перемоги, буд.82, м.Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95034)

до Державної податкової інспекції у м.Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим (вул. М. Залки, 1/9, м.Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95053)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Кримське юридичне агентство "БОНА-ФІДЕС" звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 30.10.2012 року №0008292204 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 169284,75грн., у тому числі за основним платежем у розмірі 156842 грн., за штрафними санкціями у сумі 12442,75 грн., №0008282204 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 203760грн., у тому числі за основним платежем у сумі 193374 грн., за штрафними санкціями у сумі 10386 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 07.11.2013 року позовні вимоги Приватного підприємства "Кримське юридичне агентство "БОНА-ФІДЕС" до Державної податкової інспекції у м.Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено повністю.

Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Сімферополі АР Крим Державної податкової служби №0008292204 від 30.10.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі за основним платежем - 156842 грн., за штрафними санкціями - 12442,75 грн.

Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Сімферополі АР Крим Державної податкової служби №0008282204 від 30.10.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем - 193374 грн., за штрафними санкціями - 10386 грн.

На зазначене судове рішення від відповідача надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться питання про його скасування та ухвалення нового рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У судове засідання 21.01.2014 року сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи сповіщені належно.

Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Колегією суддів та судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у м.Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим проведено позапланову документальну невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість за взаємовідносинами з БВП «Строитель-Плюс» за період з 01.07.2009 року до 30.06.2012 року, про що складено акт перевірки від 05.10.2012 року № 7033/22-8/37039612.

Перевіркою встановлено порушення позивачем:

- п.п.5.1, п.п. 5.2.1, п.5.2. п.п.5.3.9. п.5.3. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.44.1 ст.44. п. 138.1, п.138.2, п.138.6, п.138.8. п.п.138.8.1 п.138.8 ст.138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 193374 грн., у тому числі по періодах за 4 квартал 2010 року у сумі 41540 грн., 1 квартал 2011 року у сумі 121036 грн., 2 квартал 2011 року у сумі 17904 грн., 3 квартал 2011 року у сумі 10135 грн., 4 квартал 2011 року у сумі 2760 грн.

- п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.п.7.4.1, пп.7.4,5 п.7.4., п.п.7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», та п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198., п.200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 156842 грн., в тому числі: листопад 2010 року у сумі 7915 грн., грудень 2010 року у сумі 30639 грн., січень 2011 року у сумі 41228 грн., лютий 2011 року у сумі 28586 грн., березень 2011 року у сумі 17473 грн.. квітень 2011 року у сумі 15499 грн., травень 2011 року у сумі 4289 грн., липень 2011 року у сумі 2870 грн., серпень 2011 року у сумі 2877 грн., вересень 2011 року у сумі 3066 грн., жовтень 2011року у сумі 2400грн.

Перевіркою не встановлено факту реального здійснення господарських операцій позивача з БВП «Строитель-Плюс» за період 01.07.2009 року до 30.06.2012 року. Позивач обмінювався документами на товари із контрагентом, якій має ознаки фіктивного підприємства.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0008292204 від 30.10.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі за основним платежем - 156842грн., за штрафними санкціями - 12442,75грн.,

- №0008282204 від 30.10.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем - 193374 грн., за штрафними санкціями - 10386 грн.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіряючи відповідність висновків суду першої інстанції матеріалам справи, колегією суддів встановлено наступне.

Згідно з п.п.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин щодо податкового кредиту) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно п.п. 7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Відповідно п.п. 7.5.1. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно п.п.7.2.1.п. 7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити окремі рядки, визначені даною статтею.

Як вбачається з підпункту 7.7.1. пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно п.1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до положень ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Абзацом 4 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Як вбачається з матеріалів справи, оспорюваний податковий кредит з ПДВ в сумі 156841,67 грн. був визначений на підставі наступних податкових накладних: №6823 від 30.11.2010 року, №8121 від 31.12.2010 року, №366 від 31.01.2011 року, №765 від 28.02.2011 року, №504 від 31.03.2011 року, №270 від 20.04.2011 року, №20 від 04.05.2011 року, №327 від 25.07.2011 року, №249 від 19.08.2011 року, №231 від 19.09.2011 року, №236 від 25.10.2011 року (а.с.54, 57, 61, 64, 68,71, 74,77,80, 83, 86, т.1).

Податкові накладні, які залучені до матеріалів справи, відповідають вимогам п.п.7.2.1.п. 7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", ст.201 ПК України.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.12.2010 року між позивачем (замовник) та БВП «Строитель-Плюс» (виконавець) укладено договір надання послуг №1619, відповідно до якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується надати послуги із завантаження каменю вапнякового технологічного фр.20-50 у залізничні вагони на станції Сімферополь-вантажний, ст. Ніжньогірська (а.с.48, т.1).

Відповідно до даних договорів БВП «Строитель-Плюс» у період з листопада 2010 року до жовтня 2011 року надавались позивачу послуги з навантажувальних робіт, про що складено акти здачі-приймання робіт (надання послуг) №6823 від 30.11.2010 року, №8121 від 31.12.2010 року, №355 від 31.01.2011 року, №765 від 28.02.2011 року, №504 від 31.03.2011 року, №270 від 20.04.2011 року, №20 віл 04.05.2011 року, №2221 від 25.07.2011 року, №249 від 19.08.2011 року, №231 від 19.09.2011 року, №236 від 25.10.2011 року (а.с.52,55,58, 62,65,69,72, 75,78,81, 84, т.1).

Отриманий товар був оплачений позивачем у повному обсязі, що підтверджується:

- виписками з банку про сплату БВП «Строитель-Плюс» на підставі платіжних доручень №52 від 29.12.2010 року, №15 від 13.01.2011 року, №30 від 27.01.2011 року, №31 від 31.01.2011 року, №37 від 07.02.2011 року, №47 від 14.02.2011 року, №48 від 14.02.2011 року, №51 від 16.02.2011 року, №59 від 22.02.2011 року, №59 від 22.02.2011 року, №62 від 25.02.2011 року, №68 від 01.03.2011 року, №69 від 03.03.2011 року, №80 від 15.03.2011 року, №93 від 30.03.2011 року, №112 від 13.04.2011 року, №122 від 27.04.2011 року, №135 від 10.05.2011 року, №139 від 11.05.2011 року, №158 від 10.05.2011 року, №213 від 02.08.2011 року, №263 від 29.09.2011 року, №284 від 26.10.2011 року послуг у сумі 873937,75 грн. (а.с.50, т.1);

- платіжним дорученням №10 від 06.12.2011 року про сплату БВП «Строитель-Плюс» послуг на суму 14400,00 грн. (а.с.99, т.2).

- протоколом заліку взаємних вимог від 31.03.2011 року про погашення заборгованості позивача перед БВП «Строитель-Плюс» заборгованості у розмірі 52124,57 грн. (а.с.100, т.2).

В протоколі заліку взаємних вимог зазначено, що відповідно до акту звірки від 31.03.2011 року за актом виконаних робіт від 31.03.2011 року позивач має заборгованість перед БВП «Строитель-Плюс» з оплати поставлених послуг у сумі 104836,87 грн., а відповідно до видаткових накладних №66 від 19.03.2011 року, №67 від 27.03.2011 року, №68 від 28.03.2011 року БВП «Строитель-Плюс» має заборгованість перед позивачем у розмірі 52712,30 грн., у зв'язку із чим проведено взаєморозрахунок між сторонами на суму 52712,30 грн.

24.11.2010 року між позивачем (покупець) та ТОВ «Ульяновські вапняки» (продавець) укладений договір, відповідно до якого продавець поставляє, а покупець приймає та оплачує каміння вапняку фракції 20-50 мм на умовах FCA ст. Сімферополь-вантажний (а.с.8, т.2).

Відповідно до вищенаведеного договору, у період 4 квартал 2010 року - 3 квартал 2011 року товариство здійснювало закупку каміння вапняку технологічного.

24.11.2010 року між позивачем (продавець) та ТОВ «Білогірські вапняки» (покупець) укладений договір №2/11, відповідно до якого продавець поставляє, а покупець приймає та оплачує каміння вапняку фракції 20-50 мм.

Відповідно до п.3.1 вищенаведеного договору продавець здійснює відвантаження товару відповідно до письмової заявки покупця залізничним транспортом за реквізитами, зазначеними у специфікації, яка є невід'ємною частиною договору, не пізніше 10 днів з дати отримання письмової заявки покупця.

Відповідно до п.3.2 вищенаведеного договору відвантаження каменю вапнякового здійснюється у залізничних полу вагонах вантажопідйомністю 69 т. (а.с.16, т.2).

У зв'язку з тим, що відповідно до договору №2/11 відвантаження каменю вапнякового здійснюється у залізничних полу вагонах та вага відвантаженого каміння вимірюється тонами, у позивача виникла необхідність укласти з БВП «Строитель-Плюс» договір отримання послуг відвантаження.

Позивач здійснював відправу вантажу з двох залізничних станцій: ст. Сімферополь-вантажний та ст. Ніжньогірська.

Між позивачем (відправник) та ДП «Придніпровська залізниця» (залізниця) укладено договір про організацію вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги №ПР/4ДН-10/НЮп-327 від 10.11.2010 року, відповідно до якого залізниця надає відправнику послуги, пов'язані з перевезення вантажів зі ст.Сімферополь-вантажний (а.с.107, т.2).

Між позивачем (відправник) та ДП ТОВ «Група ВІД» (експедитор) укладено договір на транспортне-експедиторське обслуговування №25/12-10 від 25.12.2010 року, відповідно до якого експедитор за дорученням замовника та його рахунок зобов'язується організувати перевозку вантажів замовника залізничним транспортом по території України, від свого імені за рахунок замовника здійснювати правочини з транспортними та іншими підприємствами, організаціями відносно перевезення вантажів залізничним транспортом. (а.с.104, т.2)

Сторони здійснюють приймання-передачу послуг, наданих згідно договору, шляхом складання актів виконаних робіт, у яких фіксується всі транспортно-експедиторські послуги, отримані замовником від експедитора.

На підтвердження виконання зазначених договорів позивачем надано квитанції про приймання вантажу, накладні, відомості плати на користування вагонами, накопичувальні картки зборів на роботи (послуги), пов'язаних з перевезенням вантажів, видаткові накладні, акти виконаних робіт та звіти про виконання доручення, які було досліджено експертом та реквізити яких зазначено у додатку №1 у висновку експерта №01/13 від 30.07.2013 року (а.с.73, 204-296, т.2, а.с.1-291, т.3).

Таким чином, послуги за спірними господарськими операціями з БВП «Строитель Плюс» були придбані з метою їх подальшого використання у оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності позивача.

Матеріалами справи підтверджено реальне виконання сторонами правочинів, встановлено факт сплати позивачем сум ПДВ по зазначеним договорам, тому доводи відповідача щодо нікчемності укладених правочинів не мають під собою матеріально-правового і фактичного обґрунтування.

Крім того, підставою за якою відповідач не визнає правомірність формування платником податків податкового кредиту є неможливість проведення зустрічної звірки з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами позивача.

Так, відповідно до пункту 73.5 статті 73 Податкового кодексу України з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Отже, з вказаних норм вбачається, що проведення зустрічних звірок спрямовано на співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Поряд з цим акт перевірки не містить інформації про суб'єктів господарювання, з якими мав взаємовідносини позивач, а також інформації про те, на встановлення реальності яких операцій проведена звірка.

Відповідно до пункту 4 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року №1232, орган державної податкової служби (виконавець), який проводить зустрічну звірку, складає довідку за наявності інформації, для отримання якої надіслано запит органом державної податкової служби (ініціатором), та її документального підтвердження. У разі відсутності запитуваної органом державної податкової служби (ініціатором) інформації орган державної податкової служби (виконавець) надсилає завірений печаткою запит про подання інформації та її документального підтвердження суб'єкту господарювання за його адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) рекомендованим листом з повідомленням про вручення чи особисто вручає суб'єкту господарювання або його законному чи уповноваженому представникові під розписку.

В порушення вказаного порядку замість довідки було складено акт про неможливість проведення зустрічної звірки, що є порушення податкового законодавства.

Невиконання зобов'язань перед бюджетом контрагентом позивача є підставою для застосування заходів відповідальності виключно до такого контрагенту, і само по собі не свідчить про порушення правил оподаткування позивачем.

У зв'язку із цим, законодавство, чинне на час виникнення спірних відносин, не ставить виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит та право на декларування понесених витрат в залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Судова колегія погоджується з правильним висновком суду першої інстанції, що податковий кредит сформовано обґрунтовано та відповідно до вимог чинного законодавства, а тому податкове повідомлення-рішення №0008292204 від 30.10.2012 року є протиправним і підлягає скасуванню повністю.

Щодо визначення відповідачем грошового зобов'язання із податку на прибуток підприємств податковим повідомленням-рішенням № 0008282204 від 30.10.2013 року, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до п.5.1, п.п. 5.2.1, 5.2.7 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оприбуткування підприємств" (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються в тому числі:

- суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

- суми витрат, не враховані у минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок та виявлених у звітному податковому періоді у розрахунку податкового зобов'язання.

Так, згідно із п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 138.1. ст.138 ПК України визначено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10-138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

У свою чергу пп. 138.1.1. п.138.1. ст.138 ПК України встановлено, що витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з п.138.8. ст.138 ПК України встановлено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт.

Відповідно до п. 138.2. ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Отже, віднесення сум до витрат відповідного звітного періоду можливо здійснити лише у разі підтвердження фактичного здійснення таких витрат на придбання певного товару, оплату послуг належним чином складеними первинними документами, які відображують реальність господарської операції.

Ознакою останньої є рух активів в процесі здійснення господарської операції, що підтверджується первинними документами, а також фізичними, технічними, технологічними можливостями контрагентів за змістом здійснюваної господарської операції.

Що стосується доповнень заявника апеляційної скарги та надання у судовому засіданні при повторному перегляді справи вироку Київського районного суду м.Сімферополь від 10.04.2013 року відносно ОСОБА_2 за скоєння злочину передбаченого ч.2 ст. 28, ч.2 ст. 205 КК України судова колегія зазначає наступне.

Частиною 4 ст. 72 КАС України визначено преюдиціальний характер вироків судів у кримінальних справах або постанов суду у справах про адміністративний проступок. Вказані акти судів мають обов'язковий характер для адміністративного суду, що розглядає спір, тільки в питаннях про те, чи мало місце діяння і чи вчинено його особою, правові наслідки дій або бездіяльності якої розглядаються в ході адміністративного судочинства.

Преюдиціальними обставинами в розумінні ч.4 ст.72 КАС є факти, наведені у вироку або адмінпостанові щодо часу, місця й об'єктивного характеру відповідного діяння. При цьому всі інші обставини, викладені у вироку або адмінпостанові, можуть лише братися до відома, оцінюватися й ураховуватися судом згідно з його розумінням.

Разом з тим, як зазначив у правовій позиції Вищий адміністративний суд України (лист від 14.11.2012 за № 2379/12/13-12) питання про суб'єкта, щодо якого можуть застосовуватися положення ч.4 ст.72 КАС з огляду на зміст цієї правової норми преюдиціальні обставини в такому разі стосуються лише особи, стосовно якої ухвалено відповідний вирок або адмінпостанову. Тобто преюдиціальними є лише факти, що безпосередньо зачіпають цю особу (засудженого/виправданого або притягнутого/непритягнутого до адмінвідповідальності), а не інших осіб.

Вироком Київського районного суду м.Сімферополя АР Крим від 10.04.2013 року у справі № 123/3318/13-к відносно ОСОБА_2, затверджено угоду про визнання винуватості, укладену 22.03.2013 року між старшим прокурором відділу Генеральної прокуратури України Карпалюк Р.М. та підозрюваною ОСОБА_2

ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.28, ч.2 ст.205 КК України та призначене їй узгоджене покарання за вказаною статтею у виді штрафу у розмірі 68 тис.грн.

Як зазначено в установчій частині вироку, впродовж 2009-2010 рр. ОСОБА_2, за попередньою змовою з іншою особою та іншими особами (досудове розслідування стосовно яких провадиться окремо), діючи умисно, здійснювала злочинну діяльність щодо створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності цих осіб.

З цією метою, ОСОБА_2 без наміру здійснювати підприємницьку діяльність, здійснила реєстрацію (придбання) ряду СПД (юридичних осіб) засновником яких вона була особисто, а саме: ВВП "Строитель плюс" (31263808), КП "Альянс" (32468182), ПП "Севелітстрой" (35096833), ПП "Кримторг" (32271261) та ПП "Кримспецтехнолоджи" (36693441).

Використовуючи реквізити, банківські рахунки та печатки підприємств, створених та придбаних ОСОБА_2 з метою прикриття незаконної діяльності групи осіб під керівництвом іншої особи, учасниками злочинного угрупування вчинено пособництво службовим особам;

- генеральному директору TOB "Союз КДС" ОСОБА_5, в період з вересня 2009 року по листопад 2010 року в умисному ухиленні від сплати податків, внаслідок чого до державного бюджету України фактично не надійшло коштів на загальну суму 693 776,40 гривень;

- головному бухгалтеру ПАТ "Крменерго" в період з вересня 2009 p по листопад 2010 р. в умисному ухиленні від сплати податків, внаслідок чого до державного бюджету України фактично не надійшло коштів на загальну суму 2 326 167,60 гривень;

- директору ТОВ "Південна будівельна компанія" ОСОБА_6, за період з вересня 2009 року по листопад 2010 року в умисному ухиленні від сплата податків, внаслідок чого до державного бюджет України фактично не надійшло коштів на загальну суму 2 656 539,00 гривень;

- директору ТОВ "Кримкомплекс" ОСОБА_7 та головному бухгалтеру даного підприємств ОСОБА_8 в період з вересня 2009 року по листопад 2010 року в умисному ухиленні від сплат податків, внаслідок чого до державного бюджету України фактично не надійшло коштів на загальну суму 46 001 ,00 гривні;

-директору TOB "Будком" ОСОБА_9, за період з квітня 2009 року по листопад 2010 р. в умисному ухиленні від сплати податків, внаслідок чого до державного бюджету України фактично не надійшло коштів на загальну суму 473320,38 грн.

Колегією суддів безперечно встановлено, що позивач у переліку підприємств, зазначених у вироку та якими вчинено ухилення від сплати податків, не значиться, а тому даний вирок не є обов'язковим для адміністративного суду в силу ч.4 ст. 72 КАС України.

Судова колегія зазначає, що матеріалами справи підтверджено виконання сторонами правочинів, висновок податкового органу про порушення позивачем правил оподаткування є необґрунтованим, а тому позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0008282204 від 30.10.2013 року є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Виходячи з вищевикладеного, судова колегія погоджується з правильним висновком суду першої інстанції, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, та відповідно такими, що підлягають задоволенню.

Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що правова оцінка, яку дав суд першої інстанції обставинам справи, не суперечить чинному законодавству.

Судове рішення не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що постанова Окружного адміністративного суду АР Крим від 07.11.13р. підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга - залишенню без задоволення.

Керуючись частиною третьою статті 24, частиною першою статті 195, статтями 196,197, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 07.11.13р. по справі №2а-12701/12/0170/11 - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 07.11.13р. по справі №2а-12701/12/0170/11 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис О.І. Мунтян

Судді підпис О.В.Дугаренко

підпис Ю.Л.Шеренін

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.І. Мунтян