Рішення

від 27.01.2014 по справі 310/9866/13-ц

БЕРДЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 310/9866/13-ц

РІШЕННЯ

Іменем України

27 січня 2014 року м.Бердянськ

Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

у складі: головуючого - судді Пустовіт З.П.

при секретарі Гоноболіній О.І.,

з участю представників позивача Нагорного Р.І., Ляховецької І.А., представників відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бердянську цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Гіранавт» до ОСОБА_5 про стягнення боргу за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

Позивач у вересні 2013 року звернувся до Бердянського міськрайонного суду з позовом до відповідача, в якому просив стягнути з ОСОБА_5 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Гіранавт» (далі ТОВ «Гіранавт») згідно договору безвідсоткової позики від 03.04.2008 року основний борг в сумі 31499,13 грн., а також 3 відсотки річних від простроченої суми - 516,58 грн., а загалом 32015,71 грн. та понесені судові витрати. В обґрунтування позову позивач посилався на те, що відповідно до умов договору безвідсоткової позики від 03.04.2008 року, укладеного між ОСОБА_5 та ТОВ «Гіранавт», відповідачу була надана позика в розмірі 59000,00 грн. строком на 60 календарних місяців з моменту підписання, який сплив 14.01.2013 року. Сума позики була надана частками: 20000,00 грн. - 07.03.2008 року, 6000,00 грн., - 11.06.2008 року, 3000,00 грн. - 25.06.2008 року, 29000,00 грн. - 12.10.2010 року, 6000,00 грн. - 07.06.2011 року, 3106,00 грн. - 01.08.2011 року, 4180,00 грн. - 30.08.2011 року. По закінченню строку, зазначеному в п.6 договору (остання дата користування позикою 03.04.2013 року) відповідач зобов'язаний у п'ятиденний строк повернути позику, проте умови договору відповідачем не виконані і позика в повному обсязі у визначений строк не повернута. Протягом 2009 року відповідач повернув позику в сумі 5000,00 грн., у 2010 році - 11000,00 грн. шляхом утримань із заробітної плати, у 2011 році - 19162,80 грн. (6938,80 грн. утримано із заробітної плати, 12224 грн. -внесено через касу). В 2012 році при звільненні відповідача із заробітної плати утримано 4624,07 грн. Станом на 30.04.2013 року борг із повернення позики відповідачем склав в сумі 31499,13 грн. У зв'язку з цим 17.05.2013 року позивач направив відповідачу вимогу про повернення у семиденний строк цієї суми боргу, але зазначена вимога відповідачем залишена без задоволення та без відповіді. За умовами договору позика була надана безвідсоткова. Проте згідно ст.ст.625,1048,1050 ЦК України позичальник, який своєчасно не повернув суму позики, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором. Строк прострочення повернення позики станом на 31.07.2013 року склав 199 днів Таким чином, за весь час прострочення відповідач за користування грошами повинен сплатити з розрахунку 3% річних 516,58 грн. (3%: 365дн х 199 днів = 1,64% х 31499).

У судовому засіданні представники позивача Нагорний Р.І. та Ляховецька І.А. підтримали позов із зазначений у ньому підстав, доповіли по суті, просили задовольнити в повному обсязі. Однак при цьому в судовому засіданні визнали, що сума коштів в розмірі 29000,00 грн. згідно видаткового касового ордеру №66 від 12.10.2010 року (а.с.38) із зазначенням її виплати засновникам на підставі договору позики на зворотній основі від 13.01.2009 року не стосується договору позики від 03.04.2008 року та відповідача. Проте такого договору на ТОВ «Гіранавт» не було знайдено, можливо, це граматична помилка у зазначенні дати договору у видатковому ордері.

Представники відповідача адвокат ОСОБА_3 та ОСОБА_4 позов не визнали, посилаючись на те, що позивачем не надано в обґрунтування позову належних і допустимих доказів, а саме: видатковий касовий ордер №66 від 12.10.2010 року на суму 29000,00 грн. не стосується предмету розгляду, оскільки підставою для видачі цих коштів зазначено договір позики від 13.01.2009 року та відповідача не стосується, бо зазначено - видати всім засновникам. Так само не можуть бути прийняті судом до уваги видатковий касовий ордер №88 від 01.08.2011 року на суму 3106 грн., в якому не вказано підстави для видачі грошей, та видатковий касовий ордер №90 від 30.08.2011 року на суму 4180 грн., в якому вказано: видати ПП ОСОБА_5, а не фізичній особі. Тобто позивачем доведено позовних вимог всього на суму 15000,00 грн., підтверджених видатковими касовими ордерами від 11.06.2008 року на суму 6000,00 грн., від 25.06.2008 року на суму 3000,00 грн. та від 07.06.2011 року на суму 6000,00 грн., а тому не доведено вимоги на суму 56286 грн. Оскільки відповідачем погашено через касу та утримано із його заробітної плати кошти на загальну суму 39786,87 грн., то підстав для задоволення позову немає, бо кошти за договором позики від 03.04.2008 року були повністю повернуті. У зв'язку з відмовою позивачу в задоволенні позову представники відповідача також просили стягнути з ТОВ «Гіранавт» на користь ОСОБА_5 судові витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги в сумі 1700,00 грн., та зняти арешт з автомобіля, накладений ухвалою суду в забезпечення позову.

Заслухавши представників позивача, представників відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що згідно договору безпроцентної позики №1 від 03 квітня 2008 року, товариство з обмеженою відповідальністю «Гіранавт» в особі директора ОСОБА_5, який діє на підставі Статуту, в подальшому «позикодавець» з однієї сторони, та ОСОБА_5, працюючий на підприємстві директором, в подальшому «позичальник», уклали договір про таке: позикодавець зобов'язався видати позичальнику безпроцентну позику, а останній зобов'язався повернути її в обумовлений договором строк. Розмір позики за цим договором становить 59000,00 грн., які позикодавець зобов'язався видати на протязі 40 календарних днів з моменту підписання договору.

Відповідно до п.5 договору - строк надання позики позичальнику складає 60 календарних місяців з моменту підписання договору, який може бути продовжений за згодою сторін.

Згідно п.6 договору - остання дата користування позикою 03.04.2013 року.

В судовому засіданні встановлено та не заперечувалося самим відповідачем ОСОБА_5, який був присутній в судовому засіданні 05.12.2013 року, що ним, дійсно, всі суми, зазначені в позовній заяві, бралися як позика на протязі 2008-2011 років частками, в тому числі і 20000,00 грн. відповідно до видаткового касового ордеру від 07.03.2008 року, в якому вказана підстава: по договору позики №1 від 03.04.2008 року. Дану суму коштів він витратив на придбання автомобілю марки Мерседес, який є зареєстрованим на його ім'я, проте використовувався в інтересах товариства. Чому дата у видатковому касовому ордері зазначена майже місяцем раніше, ніж у самому договорі позики, пояснити суду не міг.

Судом з'ясовано, що відповідач за договором позики від 03.04.2008 року у 2008 році отримав коштів на суму 29000,00 грн. (20000,00 грн.- 07.03.2008 року, 6000,00 грн., - 11.06.2008 року, 3000,00 грн. - 25.06.2008 року); у 2011 році - 13216,00 грн. (6000,00 грн. - 07.06.2011 року, 3106,00 грн. - 01.08.2011 року, 4180,00 грн. - 30.08.2011 року), а всього на суму 42286,00 грн.

Відповідно до наданих копій платіжних документів та відомостей про нарахування заробітної плати за 2009-2012 роки, завірених належним чином, відповідачем за договором позики погашено коштів на загальну суму 31499,13 грн.

Незважаючи на те, що представниками позивача Нагорним Р.І. та Ляховецькою І.А., не подавалося до суду заяви про зменшення позовних вимог чи залишення позову в частині без розгляду або відмови від позову в частині, разом з тим вони визнали ту обставину, що кошти в розмірі 29000,00 грн., видані відповідно до видаткового касового ордеру №66 від 12 жовтня 2010 року, де вказана підстава: згідно договору позики на зворотній основі від 13.01.2009 року, а видати - всім засновникам, не стосується договору позики від 03.04.2008 року та не видавалися особисто ОСОБА_5

Оскільки сторони договору позики від 03.04.2008 року не скористалися своїм правом, зазначеним в п.12.2, переглянути договір на користь позичальника через порушення строку видачі позики, суд приходить до висновку, що строк повернення коштів настав 03.04.2013 року, відповідно до п.6 договору.

Судом з'ясовано і не заперечувалося самим відповідачем та його представниками, що вимогу про повернення суми позики в розмірі 31499,13 грн., направлену ТОВ «Гіранавт», ним залишено без задоволення.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів ( суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Виходячи зі змісту ст. 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановленого договором або законом.

Частиною 1 ст.1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у тій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у тій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За ст. 10 ЦПК цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Аналогічним чином питання обов'язків доказування і подання доказів регулює ст. 60 ЦПК, за якою кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, суд, дослідивши обставини справи та представлені докази, приходить до висновку, що між сторонами склались правовідносини, які регулюються ст. ст. 1046, 1047,1049 ЦК України, та сума основного боргу, яка з урахуванням сплачених за договором позики коштів в розмірі 39786,87 грн., фактично складає 2499,13 грн., підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, враховуючи, що представниками ТОВ «Гіранавт» визнано в судовому засіданні, що кошти в розмірі 29000,00 грн. за видатковим касовим ордером №66 від 12.10.2010 року особисто не видавалися відповідачу згідно договору позики від 03.04.2008 року.

Суд при цьому не приймає до уваги заперечення представників відповідача щодо стягнення з ОСОБА_5 коштів в сумі 20000,00 грн., виданих як позика по договору позики №1 від 03.04.2008 року згідно видаткового касового ордеру від 07.03.2008 року як таких, що видані, на їх думку, ще до укладення договору позики. При цьому суд керується тим, що в самому видатковому ордері №66 від 07.03.2008 року прямо вказана підстава для видачі ОСОБА_5 цієї суми: «по договору позики №1 від 03.04.2008 року», зазначено видати особисто відповідачу ОСОБА_5, де стоїть його підпис про отримання цих коштів. Крім цього суд враховує, що відповідач, працюючи на той час директором ТОВ «Гіранавт», підписав договір позики №1 від 03.04.2008 року одноособово як від імені позикодавця, так і від позичальника, а тому мав можливість у будь-який зручний для нього час отримувати суми позики та, ймовірно, підписувати бухгалтерські документи заднім числом, як вбачається з наданої копії видаткового касового ордеру від 07.03.2008 року, де вже вказаний договір позики №1 від 03.04.2008 року.

Тому суд не вбачає підстав виключати цю суму коштів із загального розміру позики, отриманих за договором позики №1 від 03.04.2008 року.

Згідно ч.1 ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст..625 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, виходячи із доведеності факту отримання відповідачем суми коштів у позику від ТОВ «Гіранавт», а також із того, що залишок боргу в розмірі 2499,13 грн. не повернутий позичальником до теперішнього часу, приходить до висновку щодо обґрунтованості позовних вимог і наявності підстав для часткового задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних, які становлять суму 40,99 грн., розрахованих за 199 днів прострочення відповідно до заявлених вимог станом на 31.07.2013 року. ( 3% : 365 дн. х 199 = 1,64% х 2499,13). Інфляційні втрати позивачем не заявлялися.

Отже, позов ТОВ «Гіранавт» підлягає частковому задоволенню: в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу в розмірі 2499,13 грн. та три відсотки річних від простроченої суми 40,99 грн., а всього 2540,12 грн.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України судовий збір, сплачений позивачем в сумі 665,15 грн., підлягає стягненню з відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (8% від суми позовних вимог), що становлять суму 53,21 грн.

На підставі ст.ст.79,84, ч.1 ст.88 ЦПК України на користь відповідача з ТОВ «Гіранавт» підлягають стягненню судові витрати на оплату правової допомоги адвоката, однак пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено, що становить суму 1564,00 грн. (92% від 1700 грн. = 1564грн.). При цьому судом враховано, що цей розмір відповідає вимогам Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах", з урахуванням тривалості участі адвоката згідно журналів судових засідань на протязі 3 годин 50 хвилин, при розмірі мінімальної заробітної плати у 1218,00 грн. на день розгляду справи.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10,11, 57-60, 62, 64, 79, 84,88, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 625, 626, 640, 1046, 1049, 1050 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Гіранавт» до ОСОБА_5 про стягнення боргу за договором позики задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІІН НОМЕР_1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Гіранавт», ідентифікаційний код 34748121, місцезнаходження: Запорізька область, м.Бердянськ, вул. Ростовська, буд.9, згідно договору безвідсоткової позики №1 від 03 квітня 2008 року суму основного боргу в розмірі 2499 (дві тисячі чотириста дев'яносто дев'ять) гривень 13 копійок, три відсотки річних від простроченої суми 40 (сорок гривень) 99 копійок, а всього 2540 (дві тисячі п'ятсот сорок) гривень 12 копійок.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Гіранавт» судовий збір в сумі 53 грн.21 коп.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Гіранавт» на користь ОСОБА_5 судові витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката в сумі 1564,00 грн.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Запорізької області через Бердянський міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя: З. П. Пустовіт