Постанова

від 27.01.2014 по справі 913/2824/13

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

22.01.2014 справа №913/2824/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді:Зубченко І.В., суддів: Попкова Д.О., Татенка В.М. за участю представників сторін: від позивача:Бакуліна Л.Ф. за довіреністю №90 від 23.12.13р.; від відповідача:Модний С.Д. за довіреністю б/н від 20.01.14р.; Ремньова Н.А. за довіреністю б/н від 20.01.2014р.; Каплиненко С.Н. - директор згідно наказу №1-К від 25.05.05р.; розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укртранснафта» в особі філії «Придніпровські магістральні нафтопроводи» Публічного акціонерного товариства «Укртранснафта», м. Кременчук Потавської області на рішення господарського суду Луганської області від 14.11.2013р.(повний текст підписано 18.11.2013р.) у справі№913/2824/13 (суддя Голенко І.П.) за позовомПублічного акціонерного товариства «Укртранснафта» в особі філії «Придніпровські магістральні нафтопроводи» Публічного акціонерного товариства «Укртранснафта», м. Кременчук Потавської області до Товариства з обмеженою відповідальністью Інжинірінгова фірма «Монолітспецбуд», м. Сєвєродонецьк Луганської області простягнення 21410,96 грн. В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Укртранснафта» в особі філії «Придніпровські магістральні нафтопроводи» Публічного акціонерного товариства «Укртранснафта», м. Кременчук Потавської області, позивач, звернувся до господарського суду Луганської області з позовом, до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністью Інжинірінгова фірма «Монолітспецбуд», м. Сєвєродонецьк Луганської області, про стягнення збитків у розмірі 21410,96грн.

Рішенням господарського суду Луганської області від 14.11.2013р.(повний текст підписано 18.11.2013р.) у справі №913/2824/13 в позові відмовлено, посилаючись на те, що між сторонами було укладено договір підряду №01/09-12 від 20.09.2012р., умови якого виконані сторонами в повному обсязі без зауважень, тому кошти які позивач просить стягнути з відповідача, отримано останнім як оплату за виконані роботи за договором, а тому ці кошти набуті за наявності правової підстави - договору і не можуть вважатися збитками у розумінні ч.1 ст.22 ЦК України та ч.2 ст.224 ГК України. Виявлені ревізією порушення не впливають на умови спірних договірних відносин і не можуть їх змінювати.

Позивач не погодився з прийнятим рішенням та звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Луганської області від 14.11.2013р. у справі №913/2824/13 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Заявник вважає, що суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням норм процесуального та матеріального права, що призвело до порушення прав позивача. Скаржник зазначив, що рішення прийнято судом за наслідками неповного з'ясування обставин, які мають значення для справи. Зокрема, зазначає, що актом ревізії фінансово - господарської діяльності Публічного акціонерного товариства «Укртранснафта» за період з 01.07.2010р. по 01.04.2013р., складеного Державною фінансовою інспекцією України 18.07.2013р., виявлено порушення відповідачем вимог Державних будівельних норм України (необґрунтоване застосування підвищувального коефіцієнту до норм витрат труда робітників відповідача, необґрунтоване включення робіт з установлення та розбирання зовнішніх металевих трубчастих інвентарних риштувань тощо), чим внаслідок оплати завищеної вартості виконаних підрядних робіт відповідачем завдано матеріальної шкоди (збитків) на загальну суму 21410,96грн.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 12.12.2013р. у справі №913/2824/13 прийнято апеляційну скаргу до провадження.

Розпорядженням Заступника голови Донецького апеляційного господарського суду від 22.01.2014р. змінено колегію суддів та сформовано її у наступному складі: Зубченко І.В. (головуючий), Попков Д.О., Татенко В.М.

Представник скаржника у судовому засіданні 22.01.2014р. пояснив, що рішення господарського суду вважає таким, що прийняте з порушенням норм процесуального та матеріального права, тому просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Представники відповідача у судовому засіданні 22.01.2014р. проти задоволення апеляційної скарги заперечили, просили суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення господарського суду залишити без змін. Зокрема представники зазначили, що підвищувальний коефіцієнт 1, 2 до норм витрат труда робітників відповідача був застосований обґрунтовано, тому що згідно ДБН Д.1.1-4-2000 (додаток №2) вказаний коефіцієнт застосовується при виконанні ремонтно-будівельних робіт на покрівлях і фасадах будівель і споруд, що експлуатуються. Згідно довідки начальника ДПРЧ-55 від 23.04.2013р., будівля ДПЧ-28 ЛВДС «Лисичанськ» під час виконання ремонтних робіт експлуатувалася за основним функціональним призначенням на протязі всього терміну роботи. До того ж, оскільки згідно п.7 локального кошторису №2-1-1 для виконання робіт по улаштуванню кам'яної кладки цегляних карнизів в кількості 1,33м 3 враховано встановлення та розбирання зовнішніх інвентарних риштувань, висота риштувань до 16 м в кількості 96 м 2 (п.36 локального кошторису №2-1-1), то витрати ресурсів на улаштування риштувань обґрунтовано враховано за нормами збірника 20 «Інші ремонтно-будівельні роботи», що відповідає п.1.2.10 технічної частини збірника 3 «Стіни» ДБН Д.2.4.-3.2000.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до приписів ст.101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст.129 Конституції України, ст.81-1 ГПК України складено протокол судового засідання.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, відзив на неї, заслухавши представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

20 вересня 2012 року між ТОВ Інжинірингова фірма «Монолітспецбуд» (підряник) та Публічним акціонерним товариством «Укртранснафта» (замовник) укладено договір №01/09-12, за умовами п.1.1. якого, замовник доручає, а підрядник приймає на себе виконання робіт «Капітальний ремонт будівлі ВПЧ-28 ЛВДС «Лисичанськ».

Вартість усіх робіт, що доручаються підряднику за дійсним договором, визначаються у сумі 246133,20грн., у т.ч. ПДВ 41022,20грн., згідно з договірною ціною (додаток №1, який є невід'ємною частиною цього договору) (п.2.1. договору). Договірна ціна є твердою (п.2.2. договору).

Замовник перераховує аванс на розрахунковий рахунок підрядника в розмірі 35% від загальної суми договору, що становить 86146,62грн., в т.ч. ПДВ 14357,77грн. (п.3.2. договору).

Подальша оплата здійснюється замовником по факту виконаних робіт проміжними платежами з урахуванням здійсненого авансу в міру виконання робіт підрядником протягом 15 банківських днів з моменту своєчасного отримання документів замовником, правильно оформлених акту виконаних робіт за формою КБ-2в і акту за формою КБ-3, підписаних уповноваженими представника сторін; правильного рахунку; правильно оформленої податкової накладної. У випадку отримання замовником неправильно оформлених вищезазначених документів він має право подовжити строк виконання своїх зобов'язань з оплати (п.3.2. договору).

Після завершення виконання всього обсягу робіт об'єкт приймається в експлуатацію, про що складається відповідний акт в порядку, визначеному законодавством (п.3.3. договору).

Розділом 4 договору сторонами були погоджені зобов'язання підрядника і замовника, а розділом 5 - відповідальність сторін.

Договір вступає до сили з моменту його підписання та діє до 31.12.2012р., а в частині розрахунків та гарантійних зобов'язань - до повного виконання (п.6.1. договору).

Додатками до договору є договірна ціна згідно ДБН Д.1.-2000 з підсумковою відомістю ресурсів, об'єктними та локальними кошторисами.

Як встановлено судом першої інстанції та доведено матеріалами справи, відповідач свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, про що свідчать акти приймання виконаних підрядних робіт форми КБ-2в : за листопад 2012 року на суму 90038,40грн., за грудень 2012 року на суму 54618грн., за січень 2013 року на суму 67516,80грн., за квітень 2013 року на суму 33960грн. та довідки про вартість виконаних підрядних робіт форми КБ-3, які підписані сторонами без зауважень з прикладанням печаток підприємств. Загальна вартість виконаних відповідачем робіт склала 246133,20грн.

В свою чергу, позивачем виконані відповідачем роботи оплачені в повному обсязі, про що свідчать платіжні доручення №0000047948 від 30.10.2012р. у сумі 86146,62грн., №0000061530 від 27.12.2012р. у сумі 3891,78грн., №0000061543 від 27.12.2012р. у сумі 54618грн., №000009107 від 28.02.2013р. у сумі 67516,80грн., №0000020332 від 30.05.2013р. у сумі 33960грн. Загальна вартість оплачених робіт склала 246133,20грн.

Отже, договірні зобов'язання між сторонами виконані в повному обсязі, сторони претензій одна до одної не мають, заборгованість за договором відсутня.

Обґрунтовуючи позовну заяву, позивач посилався на те, що 18.07.2013р. Державною фінансовою інспекцією України складено акт ревізії фінансово-господарської діяльності Публічного акціонерного товариства «Укртранснафта» за період з 01.07.2010р. по 01.04.2013р.

Згідно із вказаним актом, вибірковою перевіркою актів виконаних робіт ф. КБ-2в б/н за 2012 - 2013 роки, складених ТОВ «ІФ Монолітспецбуд» по виконаних роботах з капітального ремонту будівлі ВПЧ - 28 ЛВДС «Лисичанськ» на замовлення філії «ПДМН», встановлено ряд наступних порушень: необґрунтовано застосовано підвищувальний коефіцієнт до норм витрат труда робітників, оскільки при проведенні капітального ремонту будівлі ВПЧ-28 ЛВДС «Лисичанськ» виконувалися роботи з розбирання залізобетонних перекриттів, знімання металевих балок перекриття, розбирання кам'яної кладки стін із цегли, демонтаж металоконструкцій сходів, площадок, поручнів, мурування зовнішніх простих стін із силікатної цегли, монтаж перекриттів із залізобетонних плит, монтаж металоконструкцій прогонів, крокв тощо, що фактично унеможливлює експлуатацію будівлі за її функціональним призначенням та суперечить вимогам техніки безпеки та охорони праці в будівництві. До того ж, додаткові витрати ресурсів на улаштування риштувань по нормам збірника 20 (ДБН Д 2.4-3-2000 «Інші ремонтно-будівельні роботи») додатково враховуються при муруванні окремо збудованих стін, заповненні каркасів, фахверків і ремонтні або муруванні підпірних стін висотою більше 4м, а також стін і перегородок будівель висотою поверху більше 4 м. Вказане свідчить про необхідність влаштування внутрішніх риштувань всередині будівлі. Проте фактично були включені витрати з улаштування зовнішніх риштувань, тобто це витрати, які не передбачені технічними частинами збірника 3 «Стіни» (ДБН Д2.4-3-2000), збірника 4 «Перекриття» (ДБН Д.2.4.-4-2000), збірника 8 «Дахи та покрівлі» (ДБН Д.2.4-8.-2000), по яких визначалася вартість основних робіт.

Державною фінансовою інспекцією України складено вимогу про усунення порушень від 05.09.2013р. №05-14/1304 відповідно до якої, внаслідок оплати завищеної вартості виконаних підрядних робіт відповідачем завдано матеріальної шкоди (збитків) на загальну суму 21410,96грн.

У зв'язку з встановленим завищенням вартості виконаних робіт позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача збитків в розмірі 21410,96грн.

Укладений сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань (ст.11 ЦК України, ст.174 ГК України).

Так, відповідно до ст.509 ЦК України, ст.ст.173, 175 ГК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст.ст.598, 599 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом; зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що між сторонами був укладений договір, який за своєю правовою природою є договором підряду.

За визначенням частини 1 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (ч.1 ст.843). Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду (ч.1 ст.846). Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ч.1 ст.854).

В частині 1 статті 853 Цивільного кодексу України встановлено, що замовник зобов'язується прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про це підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Відповідно до ч.4 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Тобто, законодавець покладає на підрядника обов'язок виконати роботу, а замовник зобов'язаний її прийняти і оплатити.

Відповідно до ст.193 ГК України, ст.ст.525, 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

При цьому, за змістом ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Згідно ст.615 ЦК України, за загальним правилом, у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 224 ГК України визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з ч.2 ст.623 ЦК України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Стягнення збитків є заходом цивільної відповідальності. Необхідними умовами цивільно-правової відповідальності по відшкодуванню збитків за загальними правилами є: протиправність поведінки особи; збитки, як результат протиправної поведінки; причинний зв'язок між протиправною поведінкою і завданими збитками; вина особи, що заподіяла збитки. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Умовою відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язання, у тому числі у вигляді відшкодування збитків, є вина боржника. Кредитор не повинен доводити вину боржника у порушенні зобов'язання. На нього покладений обов'язок доведення факту невиконання або неналежного виконання зобов'язання, прямого причинного зв'язку між порушенням зобов'язання і завданими збитками та їх розмір. Застосування принципу вини як умови відповідальності за порушення зобов'язання, пов'язане також з необхідністю з'ясування таких обставин, як вина кредитора або вина обох сторін.

Згідно з п.4 ст.129 Конституції України, ст.ст.33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Апеляційний суд вважає вірним висновок господарського суду відносно то, що підвищувальний коефіцієнт 1,2 до норм витрат труда робітників відповідача був застосований згідно ДБН Д.1.1-4-2000 (додаток №2), оскільки вказаний коефіцієнт застосовується при виконанні ремонтно-будівельних робіт на покрівлях і фасадах будівель і споруд, що експлуатуються. Під час виконання ремонтних робіт, будівля ДПЧ-28 ЛВДС «Лисичанськ» експлуатувалася за основним функціональним призначенням на протязі всього терміну роботи. Оскільки згідно п.7 локального кошторису №2-1-1, який є невід'ємною частиною договору, для виконання робіт по улаштуванню кам'яної кладки цегляних карнизів в кількості 1,33 м 3 було враховано встановлення та розбирання зовнішніх інвентарних риштувань, висота риштувань до 16 м в кількості 96 м 2 (п.36 локального кошторису №2-1-1), то витрати ресурсів на улаштування риштувань обґрунтовано враховано за нормами збірника 20 «Інші ремонтно-будівельні роботи», що відповідає п.1.2.10 технічної частини збірника 3 «Стіни» ДБН Д.2.4.-3.2000.

Оскільки, як свідчать матеріали справи, умови укладеного між сторонами договору №01/09-12 від 20.09.2012р. виконані в повному обсязі, колегія судів апеляційної інстанції погоджується з висновком господарського суду, що заявлені позивачем до стягнення кошти отримані відповідачем як оплата за виконані роботи за договором, а тому вони не можуть вважатися збитками у розумінні ч.1 ст.22 ЦК України та ч.2 ст.224 ГК України.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для стягнення з відповідача збитків, а посилання позивача на виявлені Державною фінансовою інспекцією України порушення, не впливають на умови договірних відносин.

За таких обставин оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення, а витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги відповідно до ст.49 ГПК України

Керуючись ст.ст.49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укртранснафта» в особі філії «Придніпровські магістральні нафтопроводи» Публічного акціонерного товариства «Укртранснафта», м. Кременчук Потавської області на рішення господарського суду Луганської області від 14.11.2013р. (повний текст підписано 18.11.2013р.) у справі №913/2824/13 - залишити без задоволення .

Рішення господарського суду Луганської області від 14.11.2013р. (повний текст підписано 18.11.2013р.) у справі №913/2824/13 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя І.В. Зубченко

Судді: Д.О. Попков

В.М. Татенко

Надруковано 5 примірників: 1 - позивачу; 1 - відповідачу; 1 - до справи; 1 - ДАГС; 1 - господарському суду