Постанова

від 27.01.2014 по справі 905/6997/13

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

22.01.2014 справа №905/6997/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Зубченко І.В. суддівПопкова Д.О., Татенка В.М. за участю представників сторін: від позивача:Панченко Ю.В. - директор; від відповідача :Волосян Л.В., довіреність б/н від 02.11.2013р. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Стильний проект" м.Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 10.12.2013 р. (повний текст підписано 12.12.2013р.) у справі№905/6997/13 (суддя Мельниченко Ю.С) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Востторг-Т" м.Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стильний проект" м.Донецьк простягнення 96 175,50 грн.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Востторг-Т", м. Донецьк, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Стильний проект" м. Донецьк, про стягнення 96 175,50 грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 10.12.2013 р. (повний текст підписано 12.12.2013р.) у справі №905/6997/13 позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Стильний проект" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Востторг-Т" безпідставно набуте майно у сумі 96 175грн. 50коп. за договором №01/02 від 01.02.2011р. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 923грн. 51коп.

Рішення мотивовано тим, що відповідач своєчасно не розпочав роботу, і позивач відмовився від договору, і така відмова від договору прямо передбачена ч.2 ст.849 Цивільного кодексу України, тому подальше утримання невикористаних коштів попередньої оплати за договором є безпідставним.

Відповідач не погодився з прийнятим рішенням та звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Донецької області від 10.12.2013 р. (повний текст підписано 12.12.2013р.) у справі №905/6997/13 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням норм процесуального та матеріального права, що призвело до порушення прав відповідача. Скаржник посилається на те, що рішення прийнято судом за наслідками неповного з'ясування обставин, які мають значення для справи.

Скаржник вважає, що відсутні підстави для повернення передплати замовнику у повному обсязі, оскільки спірний договір не вважає розірваним. Крім того, виконання робіт з порушенням строків виникло з вини позивача, який безпідставно прострочив виконання свого обов'язку за договором №01/02 від 01.02.2011р. щодо передачі відповідачу завдання на проектування та всієї необхідної технічної документації (креслень, технічних умов і т.д.) для виконання проектних робіт.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 25.12.2013р. у справі №905/6997/13 прийнято апеляційну скаргу до провадження, призначено розгляд скаргу на 22.01.2014р., явку представників сторін обов'язковою не визнано.

У запереченнях на апеляційну скаргу позивач зазначив, що оспорюване рішення винесено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а вимоги заявлені в апеляційній скарзі є необґрунтованими та таким, що не підлягають задоволенню.

Представник скаржника у судовому засіданні пояснив, що рішення господарського суду вважає таким, що прийняте з порушенням норм процесуального та матеріального права, тому просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечив, підтримав відзив на апеляційну скаргу, просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення господарського суду залишити без змін.

Відповідно до ст.81-1 ГПК України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, заперечення на неї, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.ст.173, 175 Господарського кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст.ст. 598, 599 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом; зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст.193 ГК України, ст.ст.525, 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Укладений сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін майново-господарських зобов'язань (ст.11 ЦК України, ст.174 ГК України). При цьому, за правилами статті 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Востторг-Т" (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Стильний проект" (далі - підрядник) був укладений договір №01/02 від 01.02.2011р. (далі - договір), за умовами якого підрядник взяв на себе зобов'язання за завданням замовника розробити проектну документацію на об'єкті "Реконструкція будівлі під торговельно-розважальний комплекс за адресою: Донецька область, м. Макіївка-14, вул. Малиновського, буд. 59", а замовник - прийняти та оплатити її:

1. Топографічна зйомка М 1:500 з узгодженням

2. Передпроектна пропозиція з врахуванням реконструкції

3. Робочий проект(архітектурне рішення, конструкції залізобетонні, конструкції металеві, генплан, технологічні рішення, опалення та вентиляція, водопостачання та каналізація, кондиціювання, вузел вводу тепла та тепло пункт, електропостачання, освітлення, автоматика)

Загальна вартість проектних робіт, як встановлено п. 2.1 договору зазначена в кошторисі, що є додатком №1 до договору, погоджена сторонами на рівні 192 351грн.

Порядок розрахунків, який передбачено п.п. 2.2 та 2.3 договору наступний:

оплата за проектні роботи здійснюється замовником з моменту підписання обома сторонами наданого договору та кошторису в розмірі 50% відповідно до графіку фінансування, що є додатком №2 до договору;

друга частина оплати за виконані проектні роботи здійснюється протягом 3-х днів з моменту підписання сторонами акту приймання-здачі в розмірі 40% відповідно до графіку фінансування (додаток №2);

кінцевий розрахунок здійснюється замовником після проведення експертиз за виконані роботи в розмірі 10% відповідно до графіку фінансування.

Розрахунок, згідно п. 2.5 договору, здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок підрядника згідно виставленого рахунку.

Відповідно до п. 4.1.1 договору, замовник зобов'язаний надати підряднику завдання на проектування та всю необхідну технічну документацію (креслення, технічні умови і т.д.) для виконання проектних робіт.

Виконання робіт здійснюється підрядником в суворій відповідності з діючими нормами та правилами протягом 4 місяців з моменту оплати (п. 4.3.1 договору).

Оцінивши договір, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, судова колегія дійшла висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та своєю правовою природою є договором підряду на проведення проектних робіт, який підпадає під правове регулювання норм статей 837-887 ЦК України.

За приписом ст.887 Цивільного кодексу України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх.

У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (ст.843 ЦК України). Ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником (ст.844 ЦК України).

Як свідчать матеріали справи відповідно до графіку фінансування по об'єкту "Реконструкція будівлі під торговельно-розважальний комплекс за адресою: Донецька область, м. Макіївка-14, вул. Малиновського, буд. 59" передбачена попередня оплата у сумі 96 175грн., що становить 50% вартості договору перераховується у наступному порядку: 07.02.2011р. - 20 000грн.; 14.02.2011р. - 20 000грн.; 21.02.2011р. - 20 000грн.; 07.03.2011р. - 16 175грн. 50коп.

На виконання прийнятих на себе зобов'язань за договором позивачем як замовником в безготівковому порядку платіжними дорученнями №16593 від 07.02.2011р. на суму 20 000грн.; №16752 від 14.02.2011р. на суму 16 000грн.; №16868 від 22.02.2011р. на суму 20 000грн.; №17105 від 28.02.2011р. на суму 20 000грн. та №17363 від 09.03.2011р. на суму 20 175грн. 50коп. були перераховані на користь відповідача грошові кошти в якості передплати за договором у розмірі 96 175грн. 50коп.

Однак, роботи з розробки проектної документації на об'єкті "Реконструкція будівлі під торговельно-розважальний комплекс за адресою: Донецька область, м. Макіївка-14, вул. Малиновського, буд. 59" станом на час розгляду справи відповідачем виконані не були.

Вказані обставини зумовили спрямування в адресу відповідача претензії від 26.09.2013р. з повідомленням позивача про відмову від договору посилаючись на на ч. 2 ст. 849 ЦК України, та з вимогою повернути передплату за договором у розмірі 96 175грн. 50коп., яка була надіслана в адресу відповідача цінним листом з описом вкладення 27.09.2012р. Незважаючи на вказане, сума попередньої оплати на час розгляду справи позивачеві повернута не була. Відтак, позивач звернувся до господарського суду Донецької області, та посилаючись на приписи 1212 ЦК України, просить стягнути вказані кошти з відповідача.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам спору, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань iз набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однiєю особою (набувачем) за рахунок iншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбiльшення майна у iншої особи (потерпілого);

3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або вiдсутностi збільшення на стороні потерпілого; 4) вiдсутнiсть правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

За змістом частини першої статті 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Згідно із частиною першою статті 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші.

Під вiдсутнiстю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Частиною першою статті 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із частинами першою та другою статті 205 ЦК України правочин може вичинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Приписами частини першої статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частини першої статті 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками вiдповiдних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків. Зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зi сторін у зобов'язанні підлягає поверненню iншiй стороні на пiдставi статті 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпiдставностi такого виконання.

Якщо ж зобов'язання не припиняється з підстав, передбачених статтями 11, 600, 601, 604 - 607, 609 ЦК України, до моменту його виконання, таке виконання має правові підстави (підстави, за яких виникло це зобов'язання). Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не є безпідставним.

Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Вказана правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду України від 02.10.2013 р. по справі №6-88цс13, висновки якого є обов'язкові для застосування господарськими судами згідно приписів ст. 11128 ГПК України.

Отже, з аналізу вищенаведеного, колегія суддів апеляційної інстанції прийшла до висновку, що при вирішенні даного спору та застосування 1212 ЦК України, необхідною умовою є встановлення судом припинення договірних правовідносин між сторонами.

Вимоги позивача мотивовані направленням підряднику претензії щодо відмови від договору та повернення попередньої оплати на підставі статті 849 ЦК України.

Зі змісту претензії від 26.09.2013 р., вбачається, що замовник як на доказ односторонньої відмови від договору, посилається на ст. 849 ЦК України, яка за своїм змістом встановлює, що замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Суд першої інстанції підтримав позицію позивача з цього приводу, та задовольняючи позовні вимоги, в мотивувальній частині рішення прийшов до висновку що договір №01/02 від 01.02.2011 року розірваний.

Проте, колегія суддів апеляційної інстанції з доводами позивача та висновками суда першої інстанції не згодна з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Статтею 188 ГК України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Отже, за загальним правилом розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Повноваження сторони на одностороннє розірвання договору можуть бути встановлені законом або безпосередньо в договорі.

Дійсно, частиною 4 ст. 849 ЦК України, замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору. Отже, договір підряду може бути розірваний в результаті односторонньої відмови від нього у повному обсязі, тобто в результаті вчинення замовником одностороннього правочину, який тягне припинення зобов'язань його сторін.

Проте, судом першої інстанції не було враховано, особливість спірного договору між сторонами, оскільки сторони пунком 6.2 Договору домовились про недопустимість односторонньої відмови від договору.

Варто зазначити, що відповідно до статті 12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.

Цивільні права та обов'язки виникають при настанні певного юридичного факту. На перше місце серед підстав цивільних прав та обов'язків Цивільний Кодекс України (ч. 2 ст. 11) ставить договори як узгоджене волевиявлення всіх його учасників (сторін).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 180 Господарського кодексу України передбачено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Так, відповідно до пункту 6.2 Договору сторони обумовили, що договір може бути достроково розірваний тільки за взаємною згодою, оформленої в письмовому вигляді.

В судовому засіданні апеляційної інстанції сторони підтвердили наявність вказаного пункту договору в зазначеній редакції.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Отже, виходячи з умов пункту 6.2 Договору, приписів ст.629 ЦК України та 180 ГК України, в даному випадку замовник не може скористатись наданим ним правом у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду в односторонньому порядку відповідно до статтею 849 ЦК України.

В матеріалах справи будь-якої письмової згоди, яка б давала змогу вважати, що договірні відносини між сторонами припинилися, не міститься.

Згідно з п.4 ст.129 Конституції України, статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на вищевикладене, доказів припинення, розірвання або визнання договору недійсним матеріали справи не містять, отже спірний договір підряду є діючим.

Таким чином, зважаючи на наявність діючого договору підряду між сторонами, висновок суду першої інстанції про наявність підстав для повернення коштів на підставі ст.1212 ЦК України є неправильним, тому в позовних вимогах про стягнення передплати у сумі 96 175,50 грн. слід відмовити.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року № 5 «Про судове рішення», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визначається рішення, в якому повно відображено обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини справи і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються двосторонніми доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до ст.104 ГПК України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Отже, на підставі діючого законодавства, умов договору та обставин справи, колегія суддів апеляційної інстанції встановила, що рішення суду першої інстанції прийнято з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими що призвело до порушення норм матеріального та процесуального права, тому рішення господарського суду Донецької області від 25.11.2013р. (повний текст підписано 02.12.2013 р.) у справі №905/4631/13 підлягає скасуванню, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Стильний проект" м. Донецьк - задоволенню.

У зв'язку з задоволенням апеляційної скарги, скасуванням рішення господарського суду та відмовою у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, судові витрати за подачу позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст.43, 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Стильний проект" м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 10.12.2013 р. (повний текст підписано 12.12.2013р.) у справі №905/6997/13 - задовольнити .

Рішення господарського суду Донецької області від 10.12.2013 р. (повний текст підписано 12.12.2013р.) у справі №905/6997/13 - скасувати

Прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Востторг-Т" м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стильний проект" м. Донецьк про стягнення 96 175,50 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Востторг-Т" (83121, м. Донецьк, вул. Челюскінців, буд. 299, ідентифікаційний код 36011703) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Стильний проект" (83015, м. Донецьк, вул. 50 річчя СРСР, буд. 158 А, ідентифікаційний код 33864013) витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в сумі 961, 76 грн.

Доручити господарському суду Донецької області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя І.В. Зубченко

Судді: Д.О. Попков

В.М. Татенко

Надруковано 5 примірників: 1 - позивачу; 1 - відповідачу; 1 - до справи; 1 - ДАГС; 1 - ГС