Постанова

від 23.01.2014 по справі 910/18531/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" січня 2014 р. Справа№ 910/18531/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Михальської Ю.Б.

Отрюха Б.В.

За участю представників сторін:

від позивача: Стуслова Ю.М. - представник

від відповідача: Капустін Д.М. - представник

від третьої особи: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Севастопольської міської ради

на рішення

Господарського суду м. Києва

від 12.11.2013 р.

у справі № 910/18531/13 (суддя Удалова О.Г.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Екватор»

до Севастопольської міської ради

третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Севастопольська міська державна адміністрація

про укладення договору

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду м. Києва від 12.11.2013 р. у справі № 2910/18531/13 позов задоволено повністю, визнано укладеною Додаткову угоду про поновлення договору оренди землі на умовах поданого Товариством з обмеженою відповідальністю "Екватор" проекту додаткової угоди. На підставі рішення суду з Севастопольської міської ради підлягає стягненню на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Екватор» 1 147 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Севастопольська міська рада звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати, та відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції є необгрунтованим, оскільки ухвалене без повного і всебічного з'ясування обставин по справі і незаконним, оскільки прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Апелянт посилається на те, що суд першої інстанції необгрунтовано дійшов до висновку, що у Севастопольської міської Ради є повноваження продовжувати дію Договору про право користування землею на умовах оренди, укладеного між Севастопольською міською державною адміністрацією та TOB «Екватор».

На думку апелянта Севастопольська міська Рада, як самостійний учасник правовідносин, не є стороною за вищезгаданим Договором і жодного відношення до його укладення та виконання немає. В свою чергу, не будучи стороною за Договором, Севастопольська міська Рада не може вирішувати питання щодо продовження строку його дії.

Апелянт вважає, що суд першої інстанції проігнорував цю обставину, пославшись на пункт 3 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України від 25.10.2001р. № 2768, відповідно до якого у випадках, коли земельні ділянки надані в оренду до введення в дію цього Кодексу органами, повноваження яких з надання земельних ділянок з прийняттям цього Кодексу змінені, продовження строку оренди зазначених земельних ділянок здійснюється органами, що мають право надання вказаних земель за цим Кодексом. Разом з тим, зазначена норма не означає, що Севастопольська міська Рада вправі продовжувати строк дії Договору, не будучи при цьому стороною за цим Договором.

Крім того, апелянт зазначає, що поновлення строку дії Договору про право користування землею на умовах оренди на тих самих умовах є неможливим, у тому числі, у зв'язку з невідповідністю додаткової угоди про поновлення договору нормам ст. 638 ЦК України, а Договору - Закону України «Про оренду землі», а саме - сторони в належній формі не досягли згоди з усіх істотних умов договору, які встановлені Законом. Таким чином, й при винесенні оспорюванного рішення судом додаткова угода не може вважатися укладеною, відповідно до вимог ст. 638 ЦК України.

Крім зазначеного, апелянт посилається на те, що необгрунтованими є і посилання суду на зміст статті 33 Закону України «Про оренду землі». Відповідно до абз. 1, 2, 3 статті 33 Закону України «Про оренду землі» по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

В судове засідання представник третьої особи не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомлено. Оскільки третя особа не скористалася своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України, та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов»язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті в судовому засіданні за відсутності представника третьої особи.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Севастопольська міська державна адміністрація розпорядженням № 689р від 23.04.1998 р. надала Товариству з обмеженою відповідальністю "Екватор" з земель державної власності в тимчасове довгострокове користування (оренду) земельну ділянку площею 1,60 га для розташування тимчасового ринку з автостоянкою на 5 км Балаклавського шосе у місті Севастополь (далі - Розпорядження).

У подальшому між Севастопольською міською державною адміністрацією (орендодавцем) та ТОВ "Екватор" (землекористувачем) було укладено договір про користування землею на умовах оренди зі строком дії до 01.03.2013 р. (далі - Договір), який 04.02.1999 р. зареєстровано в книзі записів договорів на право тимчасового користування землею під номером 369, про що є відмітка в Договорі.

Відповідно до пунктів 1.1., 1.2. укладеного Договору орендодавець передає, а землекористувач приймає у користування на правах оренди земельну ділянку, згідно з планом землекористування, площею 1,4432 га, в районі 5-го км Балаклавського шосе для розміщення тимчасового ринку з автостоянкою.

Згідно довідки Державної податкової служби у м. Севастополі від 22.01.2013 р. № 386/10/20-046 у позивача відсутня заборгованість по орендній платі за землю. Актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 18.01.2013 р. № 41, проведеної Державною інспекцією сільського господарства у м. Севастополь, встановлено використання позивачем земельної ділянки за цільовим призначенням.

Докази, які б спростовували належне виконання позивачем умов договору оренди земельної ділянки, в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Відповідно до п.п. ж) п. 3.2. розділу 3 Договору землекористувач зобов'язаний за місяць до закінчення строку землекористування вирішити у встановленому законом порядку питання про продовження строку тимчасового користування землею.

Порядок поновлення існуючих договорів оренди земельних ділянок встановлюється ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

При вирішенні спорів, пов'язаних з поновленням (пролонгацією) договорів оренди земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, судам слід враховувати положення статті 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", який набрав чинності з 12.03.2011 р.). Разом з тим судам слід враховувати, що до спірних правовідносин має застосовуватися саме та редакція закону, яка була чинною на дату, з якої виникло переважне право на поновлення договору оренди земельної ділянки (п.п 2.17 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" № 6 від 17.05.2011 р.).

Оскільки відносини щодо реалізації ТОВ "Екватор" права на поновлення Договору мали місце в січні - квітні 2013 року, спірних правовідносин слід застосовувати ст. 33 Закону України "Про оренду землі" в редакції Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", який набрав чинності з 12.03.2011 р.

Згідно з ч. 2 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

Відповідно до ч. 3 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, що діяла станом на час виникнення спірних правовідносин), до листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

22.01.2013 р. ТОВ "Екватор" подало до Севастопольської міської Ради лист-повідомлення № 10 від 21.01.2013 р. про намір скористатись переважним правом та поновити існуючий договір оренди земельної ділянки площею 1,4432 га., та копію проекту додаткової угоди про поновлення договору оренди землі, який отриманий відповідачем за вх. № 03-09/201. Факт отримання листа відповідачем не заперечується.

Таким чином, ТОВ "Екватор" звернувся до відповідача з листом-повідомленням про намір скористатись правом та поновити Договір оренди за місяць до закінчення строку дії Договору (01.03.2013 р.), що підтверджено належними доказами, наявними в матеріалах справи.

Як вбачається зі змісту листа-повідомлення та проекту додаткової угоди, ТОВ "Екватор" запропонувало відповідачеві змінити умови Договору, виклавши його в новій редакції, зокрема змінити строк дії Договору з 14 на 25 років.

В обґрунтування пропозиції щодо зміни строку дії Договору ТОВ "Екватор" у листі-повідомленні № 10 посилається на те, що станом на даний час Управління містобудування і архітектури не може видати висновок про можливі строки продовження земельних ділянок, розташованих в районі Балаклавського шосе, оскільки не визначено строк початку будівництва дорожньої розв'язки в цьому районі. Водночас, сусідню земельну ділянку, яка прилягає до орендованої позивачем земельної ділянки зі сторони можливого будівництва дорожньої розв'язки відповідачем передано в оренду строком на 25 років. Відтак, ТОВ "Екватор" вважає за можливе також претендувати на аналогічні умови.

Як вбачається зі змісту проекту додаткової угоди про поновлення Договору, позивач пропонував включити до Договору п. 10.2, в якому встановити обов'язок землекористувача звільнити необхідну частину території від будівель та споруд та повернути її по акту відповідачеві у випадку виникнення необхідності надання території під будівництво дорожньої розв'язки по затвердженому проекту.

Згідно з ч. 4 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, що діяла станом на час виникнення спірних правовідносин), при поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін.

На підставі викладеного, колегія приходить до висновку про те, що ТОВ "Екватор" виконано приписи ч. 3 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" щодо направлення відповідачеві разом з листом-повідомленням проекту додаткової угоди про поновлення Договору. При підготовці додаткової угоди ТОВ "Екватор" скористалось правом, передбаченим ч. 4 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", та запропонувало відповідачеві змінити ряд умов Договору, в тому числі й строк дії договору.

Згідно з ч. 5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Відповідачем не надано доказів надання письмових заперечень на вказаний вище лист-повідомлення № 10 або рішення про відмову в поновленні договору оренди земельної ділянки, заперечення щодо запропонованої ТОВ "Екватор" зміни умов Договору тощо. Одночасно матеріали справи не містять доказів отримання позивачем повідомлення про рішення відповідача поновити договір оренди земельної ділянки або підписаного екземпляру додаткової угоди.

Таким чином, відповідач, у встановлений ч. 5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" місячний строк, не повідомив ТОВ "Екватор" про наявність у нього заперечень щодо поновлення Договору.

Відповідно до ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється з: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

В матеріалах справи відсутні докази повернення ТОВ "Екватор" земельної ділянки відповідачеві після закінчення строку дії Договору (01.03.2013р.). Позивач користується цією земельною ділянкою на момент розгляду спору у суді, в матеріалах справи відсутні докази, які б спростовували користування ТОВ "Екватор" земельною ділянкою після закінчення строку дії Договору та повернення її відповідачеві. Таким чином, позивач протягом місяця після закінчення строку дії Договору, продовжував користуватись земельною ділянкою та продовжує користуватись нею станом на даний час.

03.04.2013 р. ТОВ "Екватор" звернулося до Севастопольської міської ради з листом № 40, яким запропонувало відповідачеві підписати додаткову угоду про поновлення договору оренди землі, посилаючись при цьому на приписи ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", згідно з якими Договір є поновленим з огляду на відсутність протягом одного місяця після закінчення строку дії Договору листа-повідомлення відповідача з запереченнями про його поновлення. До вказаного листа було додано три підписані позивачем примірники додаткової угоди про поновлення договору оренди землі. Копії вказаного листа та доданої до нього додаткової угоди містяться в матеріалах справи. У даній додатковій угоді йде мова про поновлення договору оренди землі на тих самих умовах і на той самий строк (14 років), які були передбачені Договором.

Листом від 09.04.2013 р. № 0315/1894 відповідач повернув направлені позивачем проекти додаткової угоди про поновлення договору оренди без підписання, мотивуючи це тим, що Севастопольська міська рада не є стороною Договору оренди, отже, не має повноважень поновлювати такий правочин. Копія відповідного листа міститься в матеріалах справи.

Згідно з ч.ч. 8-9 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

У зв»язку з відмовою відповідача підписувати Додаткову угоду про поновлення строку дії Договору, яку мав підписати в місячний строк в обов'язковому порядку, позивач звернувся за захистом своїх порушених прав до суду з позовом про визнання такої угоди укладеною в редакції ТОВ "Екватор".

Відповідно до п.п. 2.17 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" № 6 від 17.05.2011 р., у вирішенні спорів, пов'язаних з поновленням (пролонгацією) договорів оренди земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, судам слід враховувати положення статті 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", який набрав чинності з 12.03.2011 р.). Частиною шостою зазначеної статті передбачено, що договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою і за відсутності протягом місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі. Відтак господарським судам у вирішенні відповідних спорів необхідно з'ясовувати, зокрема, чи повідомляв орендар орендодавця у встановленому порядку про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк та чи заперечував орендодавець у строк, визначений законом, проти поновлення договору.

Як встановлено місцевим судом, ТОВ "Екватор" дотрималось вимог ст. 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) та умов самого Договору, які встановлюють процедуру реалізації права на поновлення Договору. Зокрема, ТОВ "Екватор" вчасно повідомило відповідача (орендодавця) про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк (про намір поновити Договір).

Відповідач не надав заперечень щодо поновлення Договору з ТОВ "Екватор" у встановлений законом строк, будь-якої відповіді на лист-повідомлення не надано. Враховуючи, що ТОВ "Екватор" продовжує користуватись земельною ділянкою більше, ніж місяць після закінчення строку дії Договору оренди в силу приписів ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" Договір є поновленим, а укладення сторонами додаткової угоди про його поновлення є лише оформленням цього факту.

Колегія погоджується з висновокм місцевого суду про те, що позивач цілком законно користувався земельною ділянкою на правах оренди протягом всього часу, починаючи з 01.03.2013 р. та продовжує користуватись орендованою земельною ділянкою і станом на даний час.

Крім того, в даному випадку відповідно до приписів ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" укладення додаткової угоди не потребує прийняття відповідного рішення органом виконавчої влади.

На підставі вищевикладеного, колегія приходить до висновку про задоволення позову ТОВ "Екватор" в повному обсязі шляхом визнання укладеною додаткової угоди до Договору в редакції ТОВ "Екватор", яку було додано до листа від 03.04.2013 р. (цією додатковою угодою Договір поновлюється на той самий строк і на тих самих умовах, які було встановлено Договором).

Відповідно до п. 9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" (зі змінами) у резолютивній частині рішення має бути остаточна відповідь щодо усіх вимог, які були предметом судового розгляду. При цьому господарські суди повинні зазначати: у рішенні зі спору, що виник при укладенні або зміні договору, - рішення з кожної спірної умови договору у вигляді конкретного формулювання відповідної умови (розділу, пункту, підпункту) договору; у рішенні про спонукання укласти договір - умови, на яких сторони зобов'язані укласти договір, з посиланням на поданий позивачем проект цього договору, наприклад: "Вважати договір (найменування договору) укладеним на умовах поданого (найменування позивача) проекту цього договору", а в разі необхідності - з викладенням у рішенні умов (пунктів) договору повністю або в певній частині.

На виконання приписів чинного законодавства ТОВ "Екватор" направляло відповідачеві два відмінні один від одного за змістом проекти додаткової угоди про поновлення Договору (перший додано до листа-повідомлення від 22 січня 2013 р., другий - до листа від 03.04.2013 р.) і укладеною при цьому визнається саме додаткова угода, додана до листа від 03.04.2013 р., суд першої інстанції виклав текст цієї угоди в резолютивній частині рішення.

Щодо посилань Севастопольської міської ради на існування рішення про відмову ТОВ "Екватор" в поновленні Договору, то відповідачем не надано доказів існування такого рішення.

Посилання апеллянта на відсутність у Севастопольської міської ради повноважень поновлювати Договір, оскільки він був укладений Севастопольською міською державною адміністрацією, то такі твердження не ґрунтуються на нормах чинного законодавства з огляду на наступне.

Розпорядження № 689р Севастопольської міської державної адміністрації про надання ТОВ "Екватор" в оренду спірної ділянки було прийнято 23.04.1998 р., а Договір укладено 04.02.1999 р.

Станом на 23.04.1998 р. та 04.02.1999 р. діяв Земельний Кодекс України від 18.12.1990 р. № 561-ХІІ (зі змінами та доповненнями).

Відповідно до ст. 4 Земельного кодексу України (чинного на момент прийняття Розпорядження № 689р від 23.04.1998 р. та на момент укладення Договору) всі землі України перебували в державній власності, за винятком земель, переданих у колективну та приватну власність.

Відповідно до ст. 7 Земельного кодексу України (чинного на момент укладення Договору) землі, що перебувають в державній власності, передаються в користування (оренду) радами народних депутатів.

Згідно з п. 2 Розпорядження № 689р від 23.04.1998 р. станом на момент його прийняття та станом на момент укладення Договору земельна ділянка, що передавалась в оренду, належала до земель державної власності. Відтак, надання його в оренду ТОВ "Екватор" здійснювалось Севастопольською міською державною адміністрацією, яка на той час здійснювала відповідні повноваження. Згадане вище Розпорядження не скасовувалось, недійсним не визнавалось.

01.01.2002 р. (під час дії Договору) набрав чинності Земельний кодекс України, затверджений Законом України від 25.10.2001 р. № 2768-III.

Частина 3 ст. 78 Земельного кодексу України, затвердженого Законом України від 25.10.2001р. № 2768-III визначила таку категорію земель, як землі комунальної власності.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 83 Земельного кодексу України, затвердженого Законом України від 25.10.2001 р. № 2768-IIІ, землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. В комунальній власності, перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.

Як вбачається зі змісту рішення виконавчого комітету Севастопольської міської Ради депутатів трудящих від 08.02.1977 р. № 3/93, яким затверджено межі районів міста Севастополь, Балаклавське шосе по його продовженню на південь в районі 5 км належить до Ленінського району м. Севастополь.

Рішеннями відповідача від 14.03.2007 р. № 1653 та рішення відповідача від 14.08.2007р. № 2447 позивачеві надано в користування дві суміжні земельні ділянки. В матеріалах справи міститься копія акту прийомки польових та камеральних робіт по виносу в натурі меж земельної ділянки на 5 км Балаклавського шосе, в якому зазначено, що земельна ділянка надається з земель міста Севастополь. Відповідачем знаходження земельної ділянки в комунальній власності не заперечувалось.

Таким чином, той факт, що земельна ділянка відноситься до земель комунальної власності підтверджується належними доказами, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 9 Земельного кодексу України, затвердженого Законом України від 25.10.2001 р. № 2768-IIІ (в редакції, чинній на час виникнення правовідносин щодо поновлення Договору) розпорядження землями територіальної громади міста, в тому числі надання земельних ділянок в користування із земель комунальної власності, віднесено до повноважень Севастопольської міської ради.

Згідно з п. 3 розділу X "Перехідні положення" Земельного Кодексу України затвердженого Законом України від 25.10.2001 р. № 2768-IIІ у випадках, коли земельні ділянки надані в оренду до введення в дію цього Кодексу органами, повноваження яких з надання земельних ділянок з прийняттям цього Кодексу змінені, продовження строку оренди зазначених земельних ділянок здійснюється органами, що мають право надання вказаних земель за цим Кодексом.

На підставі вищевикладеного, колегія приходить до висновку про те, що відповідач має та на час виникнення спірних правовідносин мав повноваження продовжити (поновити) Договір з ТОВ "Екватор" на підставі п. 3 розділу X "Перехідні положення" Земельного Кодексу України затвердженого Законом України від 25.10.2001 р. № 2768-IIІ.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Наявні в матеріалах справи докази підтверджують обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, тому у суд відсутні правові підстави для відмови у задоволенні позову.

Враховуючи вищевикладене, колегія приходить до висновку про те, що викладені в апеляційній скарзі доводи не спростовують правильності висновків місцевого суду та не можуть бути підставою для скасування рішення суду.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду м. Києва обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Севастопольської міської ради на рішення Господарського суду м. Києва від 12.11.2013 р. у справі № 910/18531/13 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду м. Києва від 12.11.2013 р. у справі № 910/18531/13 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/18531/13 повернути до Господарського суду м. Києва.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді Ю.Б. Михальська

Б.В. Отрюх