Постанова

від 14.05.2009 по справі 36/478-11/225

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

36/478-11/225

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 14.05.2009                                                                                           № 36/478-11/225

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Андрієнка  В.В.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача - повідомлений, але не з'явився;

 від відповідача - 1.Безносик А.О. (довіреність №225-КР-288 від16.03.2009 р.);

                         2. Нечипорук Н.О. (довіреність № 042/1/7-8268 від 24.11.2008 р.);

                         3. Жидейкіна Н.Д. (довіреність № 155/1/11-01 від 08.01.2009 р.);

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київської міської організації Української партії "Єдність"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 16.03.2009

 у справі № 36/478-11/225 (суддя  

 за позовом                               Київської міської організації Української партії "Єдність"

 до                                                   1. Київської міської ради

                                                  2. Головного управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

                                                  3. Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація"

 про                                                   скасування рішення та зобов"язання укласти договір

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду м.Києва від16.03.2009р. у справі №36/478-11/225 у позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись з вищевказаним рішенням позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду першої інстанції скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. При цьому позивач зазначає, що рішенням Господарського суду м. Києва від 02.06.2008 р. у справі № 36/478 та постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.07.2008 р. у справі № 36/478 підтверджено факт неотримання позивачем листа відповідача-3 № 155/1/05-5556/1 від 09.10.2007 р. про закінчення строку дії договору. Позивач зазначений лист не отримував, а відповідач-3 не надав доказів його направлення позивачу та отримання останнім, а тому господарський суд першої інстанції не може стверджувати, що позивача було повідомлено про припинення строку дії договору оренди.

Також позивач зазначає, що в листі № 163 від 06.09.2007 р. позивач виключно просить лише продовжити строк дії договору оренди (без вказівки строку та умов) та ніколи не просив продовжити довір оренди на той самий строк та на тих самих умовах, як зазначено в рішенні господарського суду першої інстанції, а інші висновки господарського суду першої інстанції суперечать ч. 4 ст. 284 ГК України, ст. 764 ЦК України та ч. 2 ст. 17 Закону України ”Про оренду державного та комунального майна”.

Крім того, позивач зазначає, що надані позивачем платіжні документи чітко визначають цільове призначення платежу як орендна плата згідно договору оренди, а не як плата за користування приміщенням після закінчення строку дії договору, у свою чергу відповідач-3, приймаючи дані платежі, погодився з ними, як з продовженими орендними відносинами.

Відповідач-1 надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення господарського суду першої інстанції без змін, з підстав зазначених у рішенні господарського суду першої інстанції.

Згідно з ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний з доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі докази по справі, заслухавши пояснення представників відповідачів, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Позивач звернувся до господарського суду першої інстанції з позовом про визнання скасування рішення відповідача-1 в частині відмови позивачу оренди нежилих приміщень за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 10, третій поверх; визнання продовженим на той самий строк та на тих самих умовах договору оренди нерухомого майна № 10/1000 від 01.03.2004 р. між позивачем та відповідачем-3; зобов'язання відповідача-2 зареєструвати продовжений договір оренди нерухомого майна № 10/1000 від 01.03.2004 р. між позивачем та відповідачам-3 у встановленому порядку.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 02.06.2008 р. у справі № 36/478 позовні вимоги задоволено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.07.2008 р. рішення Господарського суду м. Києва від 02.06.2008 р. у справі № 36/478 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 06.11.2008 р. постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.07.2008 р. та рішення Господарського суду м. Києва від 02.06.2008 р. у справі № 36/478 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Господарського суду м. Києва.

Заявою від 20.01.2009 р. позивач уточнив позовні вимоги в частині визнання недійсним рішення Київської міської ради в частині відмови позивачу оренди нежитлових приміщень за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 10-а, третій поверх. Інші позовні вимоги залишені без змін.

В судовому засіданні господарського суду першої інстанції 10.03.2009 р. позивач подав пояснення та уточнення до позовної заяви, в яких просив визнати незаконним та нечинним рішення Київської міської ради від 01.11.2007 р. № 1109/3942; визнати продовженим на той самий строк та на тих самих умовах договір оренди нерухомого майна № 10/1000 від 01.03.2004 р. між позивачем та відповідачем-3; зобов'язати відповідача-2 зареєструвати продовжений договір оренди нерухомого майна № 10/1000 від 01.03.2004 р. позивачем та відповідачем-3 у встановленому порядку.

Оскаржуваним рішенням господарського суду першої інстанції у позові відмовлено повністю.

Апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування вказаного рішення господарського суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 5 ст. 16 Закону України ”Про місцеве самоврядування в Україні” від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Згідно із ч. 2 ст. 327 ЦК України управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Частиною 5 ст. 60 вказаного Закону передбачено повноваження органів місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад здавати об'єкти права комунальної власності в оренду відповідно до цього Закону.

26.09.2002 р. Київською міською радою було прийнято рішення № 35/195 ”Про передачу у користування нежилих приміщень” (далі – рішення № 35/195), у п. 1 якого Київська міська рада вирішила передати в тимчасове користування на умовах оренди нежилі приміщення, продовжити термін дії договорів оренди нежилих приміщень, встановити пільгову оплату на час ремонту користувачам у будинках – об'єктах права комунальної власності територіальної громади міста Києва згідно з додатками 1, 2, 2-а, 3, 4, 5, 6, 7, 8-а.

Згідно з п. 21 додатку № 1 до вказаного рішення позивачу дозволено надання в оренду нежилого приміщення у будинку комунальної власності територіальної громади м. Києва за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 10, літ. А, третій поверх, площею 191,60 кв. м., строком на 5 років.

01.03.2004 р. між відповідачем-3 та позивачем був укладений договір № 10/1000 оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) (далі договір оренди), за умовами якого відповідач-3, як орендодавець, на підставі рішення Київської міської ради від 26.09.2002 р. № 35/195 додаток 1 пункт 21, передав, а позивач, як орендар, прийняв в оренду нежиле приміщення на вул. Хрещатик, 10-а, загальною площею 191,60 кв. м. для розміщення підрозділів партії (п. 1.1.).

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України ”Про оренду державного та комунального майна” термін договору оренди визначається за погодженням сторін.

Частиною 4 ст. 284 ГК України передбачено, що сторони по договору визначають строк його дії.

Пунктом 6.2. договору оренди сторони визначили, що строк дії договору встановлений з 26.09.2002 р. по 26.09.2007 р.

Приписами ч. 2 ст. 17 Закону України ”Про оренду державного та комунального майна” передбачено, що договір оренди вважається продовженим якщо жодна із сторін цього договору протягом місяця після закінчення терміну його дії не звернеться до іншої сторони із заявою про його припинення або внесення до нього змін.

Згідно із ч. 4 ст. 284 ГК України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Відповідно до ст. 764 ЦК України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Із приписів вищенаведених норм випливає, що орендар може скористатися своїм переважним правом на продовження договору оренди на той самий термін і на тих самих умовах тільки у разі відсутності заяви орендодавця про закінчення терміну договору, надісланої орендарю в межах встановленого місячного строку після закінчення терміну договору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач завернувся до відповідача-2 із листом № 163 від 06.09.2007 р. (а. с. 44, том 1), в якому просив продовжити строк дії договору оренди про оренду приміщення, загальною площею 186,7 кв. м. (з урахуванням того, що фактична площа, яку займає позивач на 25,5 кв. м. менша від вказаної в договорі) за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 10, 3 поверх.

Крім того, позивач звернувся до відповідача-3 з листом № 52 від 26.10.2006 р. (а. с. 45, том 1), в якому просив останнього розглянути продовження терміну оренди приміщення за адресою: вул. Хрещатик, 10, літ. А, 3 поверх з вересня 2006 року по вересень 2010 року.

У свою чергу відповідач-3, звернувся до позивача з листом № 155/1/05-5556/1 від 09.10.2007 р. про закінчення строку дії договору (а. с. 76, том 1), в якому повідомив, що на підставі ч. 2 ст. 17 Закону України ”Про оренду державного та комунального майна” відповідач-3 заявляє про те, що термін оренди договору оренди закінчився 26.09.2007 р., як передбачено договором, і дія його припиняється, а також просив надати розпорядчі документи для укладення договору оренди, в разі невиконання зазначених умов звільнити вказане приміщення. Надіслання відповідачем-3 вказаного листа підтверджується реєстром поштової відправки по КП ”Київжитлоспецексплуатація” за жовтень 2007 року (а. с. 77, том 1). Посилання позивача на те, що рішенням Господарського суду м. Києва від 02.06.2008 р. у справі № 36/478 та постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.07.2008 р. у справі № 36/478 підтверджено факт неотримання позивачем вказаного листа відповідача-3, апеляційний господарський суд вважає необґрунтованими, оскільки зазначені судові акти скасовані постановою Вищого господарського суду України від 06.11.2008 р. у справі № 36/478. Крім того, слід зазначити, що відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Виходячи з цього, саме позивач повинен довести, що він не отримував лист відповідача-3 № 155/1/05-5556/1 від 09.10.2007 р. про закінчення строку дії договору, чого останній не зробив.

Отже, з наведеного слідує, що відповідач-3 у встановленому чинним законодавством порядку попередив позивача про припинення строку дії договору оренди і договір оренди припинив свою дію 26.09.2007 р. у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено.

Крім того, необхідно зазначити, що згідно із п. 6.4. договору оренди укладення повторного договору оренди на вказане приміщення можливе лише в разі надання нових розпорядчих документів (рішення Київської міської ради).

Таким чином, умовами укладеного між сторонами договору оренди не передбачено автоматичного поновлення строку його дії, а реалізація позивачем його переважного права на поновлення строку дії договору оренди можлива в разі відсутності заперечень з боку сторін договору оренди та за наявності нових розпорядчих документів органу місцевого самоврядування (рішення Київської міської ради).

Однак із матеріалів справи не вбачається, що після закінчення строку дії договору оренди Київська міська рада прийняла рішення про продовження його дії, натомість до матеріалів справи відповідачем-3 додано рішення Київської міської ради № 1109/3942 від 01.11.2007 р. ”Про продовження термінів дії договорів оренди, надання дозволів на укладення договорів суборенди та встановлення пільгових орендних ставок” (а. с. 87, том 1), яким відмовлено позивачу у продовженні строку дії договору оренди, у зв'язку з проведенням конкурсу (п. 13 додатку 1).

Пунктом 6.6. договору оренди передбачено, що даний договір припиняє свою дію у разі, зокрема, закінчення терміну, на який його було укладеного.

Частиною 2 ст. 26 Закону України ”Про оренду державного та комунального майна” та ст. 291 ГК України також передбачено, що договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Крім того, слід зазначити, що ч. 2 ст. 17 Закону України ”Про оренду державного та комунального майна” передбачає продовження договору оренди на той самий строк і на тих самих умовах.

Як свідчить лист позивача № 163 від 06.09.2007 р., останній просив продовжити договір оренди приміщення загальною площею 186,7 кв. м., за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 10, 3 поверх, тоді як за договором оренди позивачу надавалось в оренду приміщення загальною площею 191,60 кв. м., за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 10-А, 3 поверх, а тому вказаний лист позивача не може бути підставою для продовження договору оренди на той самий строк і на тих самих умовах.

Виходячи із викладеного, апеляційний господарський суд погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що вимога позивача про визнання договору оренди продовженим на той самий строк та на тих самих умовах задоволенню не підлягає.

Щодо вимоги позивача про визнання незаконним та нечинним рішення Київської міської ради від 01.11.2007 р. № 1109/3942 ”Про продовження термінів дії договорів оренди, надання дозволів на укладення договорів суборенди та встановлення пільгових орендних ставок”, апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Згідно із вимогами ст. 20 ГК України права та законні інтереси суб'єктів господарювання та споживачів захищаються шляхом: визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єктів господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі (п. 2 Роз'яснення Вищого господарського суду України від 26.01.2000 р. № 02-5/35).

Позивач просить визнати незаконним та нечинним рішення Київської міської ради від 01.11.2007 р. № 1109/3942 ”Про продовження термінів дії договорів оренди, надання дозволів на укладення договорів суборенди та встановлення пільгових орендних ставок”. Підставою для його скасування позивач зазначає те, що зазначене рішення прийнято всупереч вимогам чинного законодавства та порушує переважне право позивача на оренду спірного приміщення.

Відповідно до ч. 3 ст. 17 Закону України ”Про оренду державного та комунального майна” після закінчення договору оренди орендар, який належним чином виконує свої обов'язки, має переважне право, за інших рівних умов, на продовження договору оренди на новий термін.

Згідно із ст. 777 ЦК України наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк. Наймач, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору найму на новий строк, зобов'язаний повідомити про це наймодавця до спливу строку договору найму у строк, встановлений договором, а якщо він не встановлений договором, - в розумний строк. Умови договору найму на новий строк встановлюються за домовленістю сторін. У разі недосягнення домовленості щодо плати та інших умов договору переважне право наймача на укладення договору припиняється.

Із приписів вищенаведених норм випливає, що за інших рівних умов та у разі належного виконання своїх обов'язків по договору оренди, орендар може реалізувати своє переважне право на укладення договору оренди на новий строк, однак умови договору оренди, який укладається на новий строк, не обов'язково мають бути ідентичними тим, що були передбачені попереднім договором, а заново погоджуються (переглядаються) сторонами; у разі ж недосягнення домовленості між сторонами щодо нових умов договору орендар втрачає своє переважне право на укладення договору оренди на новий строк; переважне право орендаря на укладення договору оренди на новий строк не встановлює обов'язку для орендодавця укладати зазначений договір.

Статтею 118 Закону України ”Про Державний бюджет України на 2007 рік” встановлено, що в 2007 році передача в оренду державного та комунального майна здійснюється виключно на конкурсних засадах.

Як вбачається із п. 13 додатку № 1 до рішення Київської міської ради від 01.11.2007 р. № 1109/3942 в графі ”ухвалили” зазначено, що позивачу відмовлено в продовженні договору оренди з підстав проведення конкурсу, що згідно із ч. 3 п. 5.5. рішення Київської міської ради від 28.09.2006 № 34/91 ”Про затвердження Порядку передачі майна територіальної громади міста Києва в оренду, Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади міста Києва”, є підставою для відмови в укладенні (продовженні) договорів комунального майна.

Враховуючи викладене, дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд встановив, що рішення Київської міської ради від 01.11.2007 р. № 1109/3942 відповідає вимогам чинного на час його прийняття законодавства.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Виходячи з цього, саме позивач повинен довести, що оскаржуване ним рішення Київської міської ради прийняте всупереч вимогам чинного законодавства та порушує переважне право позивача на оренду зазначеного приміщення, чого позивач не зробив.

Посилання позивача на те, що в листі № 163 від 06.09.2007 р. позивач виключно просить лише продовжити строк дії договору оренди (без вказівки строку та умов) та ніколи не просив продовжити довір оренди на той самий строк та на тих самих умовах, як зазначено в рішенні господарського суду першої інстанції, а інші висновки господарського суду першої інстанції суперечать ч. 4 ст. 284 ГК України, ст. 764 ЦК України та ч. 2 ст. 17 Закону України ”Про оренду державного та комунального майна”, апеляційний господарський суд вважає необґрунтованими, оскільки в листі № 163 від 06.09.2007 р. (а. с. 44, том 1) позивач просив продовжити договір оренди приміщення загальною площею 186,7 кв. м., за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 10, 3 поверх, тоді як за договором оренди позивачу надавалось в оренду приміщення загальною площею 191,60 кв. м., за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 10-А, 3 поверх.

Відносно тверджень позивача про те, що надані позивачем платіжні документи чітко визначають цільове призначення платежу як орендна плата згідно договору оренди, а не як плата за користування приміщенням після закінчення строку дії договору, у свою чергу відповідач-3, приймаючи дані платежі, погодився з ними, як з продовженими орендними відносинами, апеляційний господарський суд зазначає, що в постанові Вищого господарського суду України від 06.11.2008 р. у справі № 36/478 (а. с. 216, том 1) останнім чітко зазначено, що зобов'язання орендаря внести плату за користування приміщенням у розмірі орендної плати за час фактичного користування об'єктом оренди після припинення дії даного договору до передачі приміщення за актом встановлено п. 6.3. договору оренди, і здійснення вказаних платежів не є підставою для продовження договору оренди, термін дії якого закінчився.

Інші доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, апеляційний господарський суд вважає також необґрунтованими і вони не можуть бути підставою для скасування рішення, оскільки не вбачається наявності обставин, які б свідчили про порушення господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

З урахуванням наведеного, апеляційний господарський суд, з'ясувавши всі обставини справи, дослідивши всі докази по справі, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення господарського суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду м.Києва від16.03.2009р. у справі №36/478-11/225 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Справу № 36/478-11/225 повернути до Господарського суду м. Києва.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          

 20.05.09 (відправлено)