Рішення

від 28.01.2014 по справі 333/4954/13-ц

КОМУНАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЗАПОРІЖЖЯ

Справа №333/4554/13-ц

Пр. №2/333/2449/13

РІШЕННЯ

Іменем України

04 грудня 2013 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:

Головуючого, судді Піх Ю.Р.

при секретарі Бабенко Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжя справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Колекторське Агентство Фактор» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Колекторське Агентство Фактор» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором

В позові зазначено, що Відповідно до умов Договору про відступлення прав вимог №1 від 25 грудня 2008 року укладеного між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ТОВ «Колекторське Агентство Фактор», Первісний кредитор передав, а Новий кредитор набув право вимоги до боржника реального та належного виконання обов'язків за Кредитним договором №5-3253-067ФД від 20 червня 2007 року.

Заміна кредитора у зобов'язаннях шляхом відступлення права вимоги була реалізована на підставі статей 512-516 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди на то боржника (ч. 1 ст. 516 Цивільного кодексу України).

20 червня 2007 року між Публічним акціонерним товариством "Банк «Фінанси та Кредит" та фізичною особою - громадянкою України якою є - ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 5-3253-067ФД

Відповідно до умов вищевказаного Кредитного договору, Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» надало Відповідачу-1 (за Договором - Позичальникові) кредит у сумі 6 000 (шість тисяч) грн. 00 коп., зі сплатою відсотків за коригування кредитом в розмірі 0,0001 % та терміном користування до 18 червня 2010 року.

Відповідно до умов зазначеного Договору, Відповідач-1 зобов'язався в порядку та на умовах, що визначені Кредитним договором повернути Кредит, сплатити проценти за користування Кредитом, неустойки та інші передбачені платежі в сумі, строкиита на умовах, що передбачені Договором.

Згідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитор) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Первісний кредитор свої зобов'язання за Договором виконав в повному обсязі, надавши Відповідачеві кредит.

Згідно п. 3.3. Кредитного договору Відповідач-1 зобов'язався щомісячно, в термін з 1 по 10 число кожного місяця, здійснювати погашення заборгованості за кредитними ресурсами в розмірі 166,67 грн. та нарахованими процентами, відповідно до графіку зниження розміру заборгованості.

Відповідно до п. 6.1. Кредитного договору, за прострочення повернення кредитних ресурсів та/або сплати процентів, позичальник сплачує банку пеню із розрахунку 1% від простроченої суми за кожен день прострочення.

У порушення умов Договору, Відповідач-1, свої зобов'язання належним чином не виконав, в результаті чого утворилась заборгованість у розмірі 15 051 (п'ятнадцять тисяч п'ятдесят одна) грн. 17коп., із яких 5 400 грн. - тіло кредиту, 2 521, 67 грн. - відсотки та комісійні доходи, 15 051,17 грн. - пеня за несвоєчасне повернення кредиту та відсотків (за останні 90 днів).

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Отже, укладений договір є підставою для виникнення у його сторін певних прав та обов'язків, визначених ним.

У відповідності до норм статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, а всі його умови, з моменту укладення договору, стають однаково обов'язковими для виконання сторонами. В цьому і полягає сенс цивільно-правового договору, як правової форми узгодження волі сторін, спрямованої на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором, між Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» та фізичною особою - ОСОБА_2, було укладено договір поруки № 5-3253-067П від 20 червня 2007 р., згідно до умов якого Відповідач-2 зобов'язався відповідати перед Первісним кредитором за порушення обов'язків за Кредитним договором, як солідарний боржник. Відповідач-2 відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і Відповідач-1.

Відповідно до Договору поруки Відповідач-2 як поручитель, поручається за виконання Відповідачем-1 обов'язків, які виникли на підставі Договору, Відповідачі відповідають перед Позивачем за порушення обов'язків за Договором, як солідарні боржники.

Позивач просить суд задовольнити позов і стягнути з відповідачів на свою користь заборгованість за кредитним договором в розмірі 15051 грн., а також витрати в оплаті судового збору у розмірі 229,41грн.

В судовому засіданні представник ОСОБА_2 надав заперечення на позовну заяву банку та просив стягнути суму заборгованості виключно з ОСОБА_1 в повному обсязі, тобто 15051 грн.

Зокрема, представник ОСОБА_2 посилався на той факт, що 20.06.2007р. між ВАТ «Банк «Фінанси та кредит» та ОСОБА_1 (далі по тексту - Відповідач-1) було укладено Кредитний договір №5-3253-067ФД.

В забезпечення вищезазначеного Кредитного договору 20.06.2007р. між Банком та ОСОБА_2 було укладено Договір поруки №5-3253-067П.

25.12.2008р. між Банком та Позивачем було укладено Договір про відступлення прав вимог №1.

Згідно п. 1.1 зазначеного Договору первісний кредитор передає на умовах, що існують на час укладання цього договору, а Новий кредитор набуває право вимагати від Боржників реального та належного виконання обов'язків за кредитними договорами згідно додатку №1 до даного договору.

Згідно п. 5.1 Договору поруки порука припиняється із припиненням зобов'язання, що забезпечується нею. Порука також припиняється, якщо Кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання зобов'язання за Кредитним договором не заявив вимоги до поручителя.

Згідно ст. 252 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Згідно п. З ст. 254 ЦК України строк, що визначений місяцями, у відповідне число останнього місяця строку.

Договір про відступлення права вимоги було укладено 25.12.2008р.

Таким чином, останнім терміном пред'явлення Позивачем вимоги про виконання зобов'язання ОСОБА_2 25.06.2009р.

Навіть, якщо й вважати початком перебігу шестимісячного терміну для пред'явлення Позивачем вимоги про виконання зобов'язання виходячи від дати останнього платежу за Кредитним договором, то, слід зазначити, що дата останнього платежу за Кредитним договором є 01.06.2010р.

Таким чином, станом на дату подання даної позовної заяви, а це не раніше 18.06.2013р., виходячи з дати позовної заяви - порука за Договором поруки є такою, що припинила свою дію.

У судове засідання представник позивача не з'явився, але від нього є заява про розгляд справи за його відсутності, на позовних вимогах наполягає та просить їх задовольнити.

ОСОБА_1 до судового засідання не з'явилася про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, тому суд вважає за можливе на підставі ч.4 ст. 169 ЦПК України розглянути справу на підставі наявних у справі матеріалів та доказів.

Суд вивчивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані сторонами докази приходить до висновку що позов підлягає частковому задоволенню, обґрунтовуючи свою позицію наступним.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, встановленої договором.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та у порядку, що встановлені договором.

20.06.2007р. між ВАТ «Банк «Фінанси та кредит» та ОСОБА_1 ьуло укладено Кредитний договір №5-3253-067ФД. (а.с. 5-6)

В забезпечення вищезазначеного Кредитного договору 20.06.2007р. між Банком та ОСОБА_2 було укладено Договір поруки №5-3253-067П. (а.с.8)

25.12.2008р. між Банком та Позивачем було укладено Договір про відступлення прав вимог №1. (а.с. 9)

Відповідно до ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Чинний ЦК України виходить з того, що в першу чергу сторони мають право самостійно в договорі поруки визначати строк длядля пред'явлення вимог до поручителя. За відсутності відповідної договірної умови слід застосовувати строки, передбачені у ч. 4 ст. 559 ЦК України.

За своєю правовою природою строк, передбачений ч. 4 ст. 559 ЦК України, є преклюзивним (припиняючим), що принципово впливає на вирішення ряду питань. По-перше - його закінчення є підставою для припинення поруки.

По-друге - у випадку пропуску кредитором строку пред'явлення вимоги до поручителя цей строк не може бути поновлено, зупинено чи перервано з підстав, передбачених у ст. ст. 263, 264, 267 ЦК України. По-третє встановивши факт закінчення строку, суд відмовляє кредитору в позові за відсутністю у нього права вимагати стягнення боргу з поручителя, що припинилося у зв'язку з його пропуском.

Як випливає із ч. 4 ст. 559 ЦКУ в межах зазначеного строку (шість місяців) кредитор повинен звернутися до поручителя з вимогою про примусове виконання взятого ним зобов'язання. Судова практика виходить з того, що в межах вказаного строку кредитор повинен заявити позов до поручителя.

Вищевикладену позицію зайняв і Верховний суд України, розглядаючи справу № 6-23569св09 за позовною заявою банку до позичальника і поручителя про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Верховний суд України звертає увагу на те, що надані банком докази пред'явлення вимоги поручителю перерахувати суму заборгованості за кредитними договорами, не підтверджують факту дотримання банком строку, передбаченого ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України, що є підставою відмови в задоволені позову банку в частині стягнення з поручителя заборгованості за кредитним договором.

Виходячи із того, що строк поруки не є строком для захисту порушеного права, а строком існування (дії) самого зобов'язання поруки (преклюзивність строку), варто зазначити, що і право кредитора, і обов'язок поручителя по його закінченні припиняються. Це означає, що жодних дій щодо реалізації цього права, в тому числі застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може.

Тому, кредитор не має права на задоволення позову в частині стягнення боргу з Поручителя заявленого поза межами вказаного строку (шість місяців), оскільки із закінченням строку поруки припинилося матеріальне право.

В даному випадку, в договорі поруки строк дії останнього не встановлений.

Окрім того, відповідно до ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

При цьому, як вже зазначалось вище, строк виконання основного грошового зобов'язання по кредитному договору визначений конкретно а саме 18.06.2010р. Отже, з урахуванням положень законодавства наведених вище, кредитор - позивач по справі, повинен був пред'явити вимогу протягом шести місяців починаючи з 18.06.2010р.

Таким чином, граничний термін пред'явлення вимоги по договору поруки достовірно встановлений та є 18.12.2010р. Тоді як з матеріалів справи вбачається, що позивач по справі цей строк пропустив, та пред'явив позовну заяву лише в21.06.2013р.

ОСОБА_1 своїм правом на участь в судовому процесі не скористалася, зі свого боку розрахунок заборгованості по кредиту по процентах та по пені не надала, клопотання про застосування строку позовної давності не заявляла, а тому суд приходить до висновку про стягнення боргу з ОСОБА_1

Згідно з ч.1 ст.88 ЦПК України, якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з наведеного суд вважає, що позовні вимоги позивача по справі підлягають частковому задоволенню, а саме з ОСОБА_1 слід стягнути на користь позивача заборгованість за кредито15.051 грн. 17 коп., а також судовий збір у розмірі 229,41грн.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 8, 10, 11, 15, 56, 57, 58, 59, 88, 213-215, 218 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Колекторське Агентство Фактор» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (яка мешкає АДРЕСА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Колекторське Агентство Фактор» (04112, України, м. Київ, вул. Шамрила, 4-а, Код ЄДРПОУ 36282034 ) заборгованість за кредитним договором № 5-3253-067ФД від 20.06.2007р. в сумі 15051 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 (яка мешкає АДРЕСА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Колекторське Агентство Фактор» (04112, України, м. Київ, вул. Шамрила, 4-а, Код ЄДРПОУ 36282034 ) судовий збір в сумі 229,41 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Запорізької області через Комунарський районний суд м. Запоріжжя. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Ю.Р. Піх