Постанова

від 20.01.2014 по справі 813/8137/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 січня 2014 року м.Львів № 813/8137/13-а

11 год. 49 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сподарик Н.І., за участі секретаря судового засідання Гуменюк В.М., представника позивача Козій Ю.В., представника відповідача Чубак Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Техкомплект» до державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів Львівської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень- рішеннь,

встановив:

Приватне підприємство «Техкомплект» (далі - ПП «Техкомплект») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів Львівської області (далі - ДПІ у Пустомитівському районі) про скасування податкового повідомлення - рішення № 0000032211 та № 0000042211 від 15.08.2013 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що всі операції позивача з ПП «Сьомий день», ТзОВ «Грант Буд Сервіс», ТзОВ «Будівельна компанія АТР Груп», ТзОВ «Будівельна компанія Київбудмонтаж», ТзОВ «Будівельно торгова компанія Євробуд» є реальними, товарними, а висновки відповідача стосовно нікчемності правочинів з контрагентами базуються на припущеннях та не підтверджені належними доказами. Зокрема, зазначив, що висновки органу державної податкової служби, викладені в акті перевірки № 852/1520/25243560 від 10.07.2013 року щодо заниження податку на прибуток в сумі 92105 грн. та заниження податку на додану вартість в сумі 80091 грн., не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки основою для такого висновку податкового органу були акти перевірки вищезазначених контрагентів про неможливість проведення зустрічної звірки щодо підтвердження господарських відносин платниками податків.

Позивач вважає таку позицію недопустимою, оскільки зустрічні звірки відповідно до ст.73 Податкового кодексу України (далі - ПК України) не є перевірками і проводяться в порядку визначеному Кабінетом Міністрів України, отже, є заходом інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби. На переконання позивача, податковий орган не надав належної правової оцінки його правовідносинам з названим підприємством, не дослідив первинних документів за наслідками господарської діяльності і дійшов до нічим не обґрунтованих висновків про завищення податкового кредиту. На підтвердження реальності господарських операцій з контрагентами представник позивача надав усі первинні документи, копії яких долучено до матеріалів справи. Відтак, оскаржувані податкові повідомлення - рішення підлягають скасуванню. Представник позивача позовні вимоги підтримав, просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач в засіданнях суду позовні вимоги заперечує. У матеріалах справи наявні письмові заперечення подані представником відповідача у судовому засіданні 02.12.2014 року, в яких зазначено, що податковий орган діяв у повній відповідності до вимог чинного законодавства та правомірно встановив порушення позивачем вимог Податкового кодексу України з підстав відсутності реального настання правових наслідків у взаємовідносинах позивача з контрагентами, також зазначає, що висновки акта від 10.07.2013 року базуються на актах перевірки вищезазначених контрагентів про неможливість проведення зустрічної звірки щодо підтвердження господарських відносин платниками податків.

На основі таких висновків, відповідач вирішив, що оскільки господарських операцій насправді не було, то й правових наслідків такі взаємовідносини позивача з ПП «Сьомий день», ТзОВ «Грант Буд Сервіс», ТзОВ «Будівельна компанія АТР Груп», ТзОВ «Будівельна компанія Київбудмонтаж», ТзОВ «Будівельно торгова компанія Євробуд» не спричинили. Тому первинні документи, про які зазначив позивач, не мають доказового значення і не можуть бути підставою для формування показників податкового обліку. Отже, в порушення вимог п. 198.1, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України ПП «Техкомплект» занизило податок на додану вартість на загальну суму 80091 грн. та в порушення вимог ст.ст. 138,139 Податкового кодексу України занизило податок на прибуток в розмірі 92 105 грн. Зважаючи на наведені обставини відповідач вважає, що підстав для задоволення позову немає.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, заперечення відповідача, дослідивши долучені до матеріалів справи докази, оцінивши їх в сукупності та встановив наступні фактичні обставини справи:

ПП «Техкомплект» зареєстровано 12.08.1997 року Пустомитівською районною державною адміністрацією. Позивач взятий на податковий облік в орган державної податкової служби 18.08.1997 року за № 1437.

Основними видами діяльності ПП «Техкомплект», відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій є монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціювання, неспеціалізована оптава торгівля, діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах, установлення та монтаж машин і устаткування, будівництво житлових і нежитлових будівель, електромонтажні роботи (а.с.114, том І).

10 липня 2013 року ДПІ у Пустомитівському районі проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПП «Техкомплект» по взаємовідносинах із ПП «Сьомий день», ТзОВ «Грант Буд Сервіс», ТзОВ «Будівельна компанія АТР Груп», ТзОВ «Будівельна компанія Київбудмонтаж», ТзОВ «Будівельно торгова компанія Євробуд» за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року, про що складено акт № 852/1520/25243560.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог:

п.п. 138.1.1, п.138.1, п.138.2, п.138.4 ст. 138, п.п.139.1.9 п.139.1, ст.139 Податкового кодексу України, в зв'язку з чим занижено податок на прибуток в сумі 92 105 грн., в тому за ІІ квартал 2011 року в сумі 16268 грн., за ІІІ квартал 2011 року в сумі 37312 грн., за ІV квартал 2011 року в сумі 38525 грн.;

п. 198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п.201.1, п.201.4, п.201.6, п.201.7, п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в зв'язку з чим занижено податок на додану вартість в сумі 80091 грн., в тому числі за травень 2011 року на суму 3547 грн., червень 2011 року на суму -10598 грн., липень 2011 року - 1308 грн. , серпень 2011 р. в сумі 31137 грн., жовтень 2011 року в сумі 26861 грн., листопад 2011 року в сумі 1683 грн., грудень 2011 року в сумі 4957 грн.

Відповідачем 15.08 .2013 року прийнято податкове повідомлення - рішення форми «Р» № 0000032211 у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 13065 грн., в т.ч. основний платіж - 80091 грн., штрафні санкції - 32974 грн.

15.08.2013 року прийнято податкове повідомлення - рішення форми «Р» № 0000042211 у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 92105 грн., в т.ч. основний платіж - 92105 грн.

Дані рішення в адміністративному порядку не оскаржувались.

Позивач не погоджуючись з висновками посадових осіб державної податкової служби та з прийнятими податковими повідомленнями - рішеннями, оскаржив останні в судовому порядку.

Оцінюючи встановлені обставини та доводи сторін, суд керується наступними положеннями чинного законодавства:

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються зокрема з витрат операційної діяльності. Витрати операційної діяльності включають в себе також собівартість реалізованих товарів (пп.138.1.1 п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України).

Згідно п. 138.8 ст.138 України, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, зокрема прямих матеріальних витрат. До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат (пп. 138.8.1 п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України).

Відповідно до п.138.2 ст.138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, установлених розділом ІІ цього Кодексу.

До складу витрат згідно з п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового Кодексу не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п.138.4 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України (набув чинності з 1.01.2011 року) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.1 ст. 198 ПК України).

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 ПК України). Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (п. 198.4. ст. 198 ПК України). Якщо у подальшому такі товари/послуги фактично використовуються в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування відповідно до цього розділу (за винятком випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу), чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів або встановлено факти недостачі (крадіжки), то з метою оподаткування такі товари/послуги, основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає таке використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження), у тому випадку, якщо платник податку скористався правом на податковий кредит за цими товарами/послугами. (п. 198.5 ст. 198 ПК України). Датою використання товарів/послуг вважається дата визнання витрат відповідно до розділу ІІІ цього Кодексу.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна, згідно з п. 201.6. ст. 206 ПК України, є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу. Відповідно до п. 201.7. та п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Беручи до уваги наведені вище норми закону, необхідною умовою для віднесення платником ПДВ до податкового кредиту звітного періоду сум ПДВ, включених в ціну придбаних товарів (послуг), є факт придбання таких товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника. Закон не ставить у залежність необхідність попередньої сплати ПДВ до бюджету кінцевим споживачем чи первісним постачальником як умову для формування податкового кредиту платника податку. Аналіз господарської діяльності платника податку повинен здійснюватися на підставі даних його податкового, бухгалтерського обліку та відповідності їх дійсному економічному змісту операцій.

Вищий адміністративний суд України в листі №1112/11/13-10 від 20.07.2010 року «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» роз'яснив, що не є підставою для відмови у праві на податковий кредит з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. З огляду на це, і відповідно до статті 61 Конституції України, виконання одним платником податків своїх зобов'язань перед бюджетом не ставиться у залежність від виконання зазначених зобов'язань будь-яким іншим платником податків

Щодо господарських правовідносин ПП «Техкомплект» з ПП «Сьомий день», ТзОВ «Грант Буд Сервіс», ТзОВ «Будівельна компанія АТР Груп», ТзОВ «Будівельна компанія Київбудмонтаж», ТзОВ «Будівельно торгова компанія Євробуд» визначення податку на додану вартість, податку на прибуток за період який перевірявся ( 2010, 2011, 2012 роки), суд зазначає наступне.

ПП «Сьомий день» зареєстроване як юридична особа 13.06.2003 року, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців (а.с.45-47, том ІІ).

Між ПП «Техкомплект» (замовник) з ПП «Сьомий день» (виконавець) було укладено договір № 73 від 01.07.2011 року за яким виконавець за заявками замовника надає послуги механізмів: автомобільного крана, екскаватора, зварювального агрегата та іншу будівельну техніку, транспортні послуги. Також договір ДГ - 4/05/13 від 01 червня 2011 року згідно якого ПП «Сьомий день» (продавець) зобов'язується продати, а покупець належним чином прийняти і оплатити товар в кількості та асортименті, згідно товарних накладних, підписаних та завірених сторонами (а.с.36-37, том І).

На підтвердження виконання даних договорів позивачем надано ряд первинних документів, а саме акт №1 виконання робіт при залучені механізмів виконавця за липень 2011 року, податкова накладна № 1 від 01.07.2011 року на суму 7846,66 грн., ПДВ на суму 1307,78 грн., видаткова накладна № РН - 0010602 від 01.06.2011 року, податкова накладна № 2 від 01.06.2011 року на суму 63590,54 грн., платіжні доручення № 55,40, 42.

Позивач у контрагента ТзОВ «Будівельна компанія АТР Груп» придбав товар на суму 21283,86 грн., ПДВ 3547,31 грн., що підтвердив договором купівлі-продажу від 15.05.2011 року № 14, податковою та видатковою накладною від 23.05.2011 року, платіжними дорученнями (а.с. 45-48, том І).

ТзОВ «Гарант-Буд-Сервіс» на час взаємовідносин з позивачем був зареєстрований як юридична особа, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 27.12.2013 року. Відносини між ТзОВ «Гарант-Буд-Сервіс» та позивачем підтверджені останнім договором № 0311-3 від 03.11.2011 року, за яким постачальник зобов'язується на умовах та в порядку, визначених цим договором, поставляти згідно замовлення та накладних продукцію, а покупець (позивач) зобов'язується приймати названу продукцію та оплачувати її. Також представником позивача долучені до матеріалів справи податкові та видаткові накладні (а.с. 49-58, том І). Реальність отриманих від ТзОВ «Гарант-Буд-Сервіс» виконаних робіт, а саме: поточний ремонт водонапірної вежі вбачається з договорів № 231101 від 23.11.2011 року, № 251101 від 23.11.2011 року, довідки про вартість виконаних робіт, актів приймання виконання будівельних робіт, податкових накладних, платіжних доручень (а.с. 59-82, том І).

ПП «Техкомплект» у ТзОВ «Будівельна компанія Євробуд» на підставі договору № 0308-2 від 03.08.2011 року, податкових та видаткових накладних придбав будівельні матеріали. Оплата отриманого товару проведена в повному обсязі відповідно до платіжних доручень № 104, 125, 87 (а.с.83-95, том І). Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, даний контрагент на час здійснення господарських відносин з позивачем був зареєстрованим юридичною особою відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців».

Реальність господарських операцій між ТзОВ «Будівельною компанією Київбудмонтаж» та ПП «Техкомплект», останнім підтверджено договором від 01.08.2011 року № 0108/1, податковими накладними, довідками про вартість виконаних будівельних робіт, актами приймання виконання будівельних робіт, платіжними дорученнями № 131,107 (а.с. 97-112, том І).

Судом встановлено та актом перевірки ДПІ у Пустомитівському районі від 10.07.2013 року підтверджено, що дані податкові накладні не мали недоліків. Перелічені вище первинні документи були надані відповідачеві при проведені перевірки, даний факт відображений в акті перевірки від 10.07.2013 року

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Із положень ч. 1, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Про реальний характер господарських правовідносин позивача із контрагентами свідчить також факт проведення капітального ремонту позивачем у Грядівській ЗОШ в с. Гряда Жовківського району Львівської області та капітальний ремонт Устянської ЗОШ, що підтверджується долученими до матеріалів справи угодою №11 про виконання підрядних робіт, листами від ТзОВ «Жовківського управління капітального будівництва», управління освіти, молоді та спорту Миколаївської РДА та актами приймання виконаних будівельних робіт, платіжними дорученнями, податковими накладними (а.с.107-151, том І; а.с. 1-30, том ІІ).

Суд вважає необґрунтованим твердження відповідача про нереальність господарських правовідносин ПП «Техкомплект» з контрагентами через наявність у останніх стану платника податку - припинено, оскільки з витягів з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців вбачається, що запис про припинення ТзОВ «Будівельна компанія АТР Груп» внесено 06.06.2013 року, ТзОВ «Будівельна компанія «Євробуд» 29.03.2013 року, ТзОВ «Київбудмонтаж» - 28.02.2012 року, ТзОВ «Гарант Буд Сервіс» - 24.12.2012 року. Оглянувши первинні документи позивача, які надані на підтвердження господарської діяльності з контрагентами суд зазначає, що стан платника контрагентів щодо ТзОВ «Будівельна компанія АТР Груп» ТзОВ «Будівельна компанія «Євробуд» припинено після періоду проведення перевірки, а щодо ТзОВ «Київбудмонтаж», ТзОВ «Гарант Буд Сервіс» після здійснення господарських відносин з позивачем (а.с.48-57, том ІІ).

Крім того, постанова Львівського окружного адміністративного суду від 30.07.2012 року у справі 2а-4711/12/1370, якою визнано протиправними дії ДПІ у Печерському районі м. Києва щодо проведення зустрічної звірки ТзОВ «Київбудмонтаж» з питань підтвердження господарських відносин з платниками податків за квітень, серпень,вересень 2011 року та щодо відображення акта від 20.04.2012 року про неможливість проведення зустрічної звірки, набрала законної сили.

Стосовно твердження відповідача про те, що діяльність контрагентів позивача спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з отриманням податкової вигоди і відповідно це призводить до висновку про те що взаємовідносини позивача та контрагента не спричинили реального настання правових наслідків, суд зазначає наступне.

У п. 6 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 р. № 984 передбачено, що у висновку акта документальної перевірки зазначається опис виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, з посиланням на підпункти, пункти, статті законодавчих актів або загальний висновок щодо відсутності таких порушень. Відповідно до п. 6 розділу ІІ цього Порядку факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно до ст.83 Податкового кодексу України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація;. експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Посилання відповідача в акті перевірки від 10.07.2013 року на безтоварність операцій ПП «Техкомплект» з ПП «Сьомий день», ТзОВ «Грант Буд Сервіс», ТзОВ «Будівельна компанія АТР Груп», ТзОВ «Будівельна компанія Київбудмонтаж», ТзОВ «Будівельно торгова компанія Євробуд» взято фактично з актів про неможливість проведення зустрічної звірки від 19.10.2012 року ДПІ у Печерському районі м. Києва (ПП «Сьомий день»), від 17.05.2013 року (ТзОВ «Будівельна компанія Київбудмонтаж»), від 17.05.2013 року (ТзОВ «Грант Буд Сервіс»), від 17.05.2013 року (ТзОВ «Будівельна компанія АТР Груп»),16.05.2013 року (ТзОВ «Будівельно торгова компанія Євробуд») без врахування обставин їх складання.

Крім того, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 19.11.2012 року № К/9991/49378/12 викладена позиція щодо зустрічної звірки, яка є заходом інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби, в той час, як функція податкового органу щодо контролю за дотриманням податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, реалізується останніми шляхом проведення перевірок у випадках та в порядку, встановленому Податковим кодексом.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Проте доказів правомірності, законності та обґрунтованості відповідачем прийнятого податкового повідомлення-рішення суду не надано.

Суд констатує, що доводи відповідача на обґрунтування висновків щодо заниження податку на прибуток в сумі 92105 грн. та заниження податку на додану вартість в сумі 80091 грн. в контексті правовідносин позивача з контрагентами зводяться до суб'єктивного твердження про економічну недоцільність укладення договорів про надання послуг. Будь-яких доказів, які б свідчили про необґрунтованість формування податку на додану вартість та податку на прибуток за охоплений перевіркою період по відносинах з вищезазначеними контрагентами відповідач не надав і не назвав.

Висновки податкового органу прямо суперечать не лише нормам Податкового кодексу України, а й практиці Європейського Суду з прав людини, яка відповідно до вимог ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується національними судами як джерело права. Так, Європейський Суд у рішенні від 22 січня 2009 року у справі «БУЛВЕС АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Зважаючи на викладене вище податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Пустомитівському районі від 15.08.2013 року № 0000032211, № 0000042211 не відповідають критеріям, визначеним ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки прийняті необґрунтовано, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). В той же час позивач довів обґрунтованість позовних вимог належними та допустимими доказами. Виходячи з положень п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України, суд приходить до висновку, що такі податкові повідомлення-рішення слід скасувати як протиправні.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають відшкодуванню з державного бюджету України понесені позивачем судові витрати у виді судового збору.

Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163, 167 КАС України, суд -

постановив:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15 серпня 2013 року № 000032211.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15 серпня 2013року № 000042211.

Стягнути з державного бюджету на користь приватного підприємства «Техкомплект» (м.Львів, вул. Водогінна,2, ЄДРПОУ 25243560) 458 (чотириста п'ятдесят вісім) грн. 80 коп. судового збору.

Апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, виготовленої в повному обсязі. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 25 січня 2014 року.

Суддя Сподарик Н.І.