Постанова

від 17.09.2019 по справі 813/8137/13-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 вересня 2019 року

Київ

справа №813/8137/13-а

касаційне провадження №К/9901/4031/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Бившевої Л.І.,

суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Чугуївської об`єднаної державної податкової інспекції Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - Інспекція) на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20.01.2014 (суддя - Сподарик Н.І.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2014 (головуючий суддя - Ільчишин Н.В., судді - Пліш М.А., Шинкар Т.І.) у справі за позовом Приватного підприємства "Техкомплект" (далі - Підприємство) до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

У жовтні 2013 року Підприємство звернулось до суду із позовом до Інспекції, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 15.08.2013 № 0000032211, № 0000042211.

На обґрунтування зазначених позовних вимог Підприємство послалося на те, що висновки перевірки про нереальність господарських операцій між позивачем та ПП Сьомий день , ТОВ Грант Буд Сервіс , ТОВ Будівельна компанія АТР Груп , ТОВ Будівельна компанія Київбудмонтаж , ТОВ Будівельно торгова компанія Євробуд результати якої оформлені актом № 852/1520/25243560 від 10.07.2013, на підставі якого Інспекцією було прийняті оспорювані податкові повідомлення-рішення, є безпідставними, оскільки такі висновки були зроблені на основі актів перевірки вищезазначених контрагентів про неможливість проведення зустрічної звірки щодо підтвердження господарських відносин платниками податків. Фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та ПП Сьомий день , ТОВ Грант Буд Сервіс , ТОВ Будівельна компанія АТР Груп , ТОВ Будівельна компанія Київбудмонтаж , ТОВ Будівельно торгова компанія Євробуд підтверджене належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відповідають встановленим законодавством вимогам, містять несуперечливу і достовірну інформацію, підтверджують виконання сторонами відповідних господарських операцій, з урахуванням того, що надані зазначеним контрагентом товари (роботи та послуги) були використані позивачем в процесі здійснення господарської діяльності (здійснення капремонтних робіт на об`єктах держзамовлення - шкіл, лікарень, судової адміністрації у Львівській області).

Львівський окружний адміністративний суд постановою від 20.01.2013, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2014, позов задовольнив: визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 15.08.2013 № 0000032211 та № 0000042211.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суди виходили з того, що господарські операції між позивачем та ПП Сьомий день , ТОВ Грант Буд Сервіс , ТОВ Будівельна компанія АТР Груп , ТОВ Будівельна компанія Київбудмонтаж , ТОВ Будівельно торгова компанія Євробуд були реально (фактично) здійснені, що підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, а висновок Інспекції про нереальність зазначених господарських операцій є таким, що не відповідає дійсності, не ґрунтується на нормах законодавства України та не підтверджений будь-якими доказами.

Інспекція оскаржила рішення судів першої та апеляційної інстанцій до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 12.05.2014 відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою Інспекції.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, оскільки суди не надали належної правової оцінки тому, що позивач безпідставно відніс до складу податкового кредиту та валових витрат суми по товарам, отриманим від ПП Сьомий день , ТОВ Грант Буд Сервіс , ТОВ Будівельна компанія АТР Груп , ТОВ Будівельна компанія Київбудмонтаж , ТОВ Будівельно торгова компанія Євробуд , з причин відсутності підтвердження господарських операцій, оскільки у контрагентів Підприємства відсутні власні виробничі потужності та трудові ресурси, тобто не підтверджено реальність здійснення господарських відносин.

У запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити касаційну скаргу Інспекції без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 26.06.2018 прийняв касаційну скаргу Інспекції до провадження та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 13.09.2019 визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи та призначив справу до попереднього розгляду на 17.09.2019.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Суди попередніх інстанцій встановили, що Інспекція провела виїзну позапланову документальну перевірку по взаєморозрахунках з ПП Сьомий день , ТОВ Грант Буд Сервіс , ТОВ Будівельна компанія АТР Груп , ТОВ Будівельна компанія Київбудмонтаж , ТОВ Будівельно торгова компанія Євробуд за період з 01.01.2010 по 31.12.2012, за результатами якої складений акт від 10.07.2013 № 852/1520/25243560, за висновками якого Підприємством були порушені вимоги підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2, пункту 138.4 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в зв`язку з чим занижено податок на прибуток в сумі 92105,00 грн, в тому за 2 квартал 2011 року в сумі 16268,00 грн, за 3 квартал 2011 року в сумі 37312,00 грн, за 4 квартал 2011 року в сумі 38525,00 грн; пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.4, 201.6, 201.7, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в зв`язку з чим занижено податок на додану вартість в сумі 80091,00 грн, в тому числі за травень 2011 року на суму 3547,00 грн, червень 2011 року на суму 10598,00 грн., липень 2011 року 1308,00 грн, серпень 2011 року в сумі 31137,00 грн, жовтень 2011 року в сумі 26861,00 грн, листопад 2011 року в сумі 1683,00 грн, грудень 2011 року в сумі 4957,00 грн.

Згідно з висновком цього акту Підприємство неправомірно включило до складу податкового кредиту та валових витрат суми по товарах (робіт та послуг), отриманих від ПП Сьомий день , ТОВ Грант Буд Сервіс , ТОВ Будівельна компанія АТР Груп , ТОВ Будівельна компанія Київбудмонтаж , ТОВ Будівельно торгова компанія Євробуд , оскільки згідно бази автоматизованого співставлення податкового кредиту та податкових зобов`язань в розрізі контрагентів на рівні ДПС України АІС Податковий блок : ТОВ Будівельно торгова компанія Євробуд має стан платника - визнано банкрутом; ПП Сьомий день має стан платника - платник податків за основним місцем обліку; ТОВ Будівельна компанія Київбудмонтаж , ТОВ Грант Буд Сервіс та ТОВ Будівельна компанія АТР Груп мають стан платника - припинено, але не знято з обліку. Також у контрагентів відсутні необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької та економічної діяльності в силу відсутності трудових ресурсів, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, власного чи орендованого нерухомого майна тощо.

На підставі висновків вказаного акту перевірки Інспекція прийняла податкові повідомлення-рішення 15.08.2013: № 0000032211 , яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість в сумі 13065,00 грн, в тому числі основний платіж - 80091,00 грн, штрафні санкції - 32974,00 грн; № 0000042211, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток в сумі 92105,00 грн, в тому числі основний платіж - 92105,00 грн.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені у статті 44 Податкового кодексу України.

Згідно з абзацами першим, другим пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням має дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Визначення поняття господарської операції також наведене у статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), згідно положень якої господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Відповідно до наведеного вище визначення господарська операція пов`язане не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

За приписами пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10 - 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що витрати операційної діяльності включають, зокрема: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до абзацу 1 пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Підпунктом а пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За приписами абзацу 1 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов`язковим. У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України); ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Відповідно до абзацу 1 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Тобто, у податковому обліку понесені витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та понесення витрат. І тільки за повної відсутності таких документів, або у разі, коли такі документи є недостовірними, тобто не відображають реальних подій (господарської операції), витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування та податковий кредит можуть вважатися не підтвердженими.

За умови реального здійснення платником податку господарської операції з придбання товарів (робіт, послуг), яка призвела до об`єктивної зміни складу активів такого платника, придбання такого товару (робіт, послуг) з метою використання у господарській діяльності, наявності первинних документів, які підтверджують понесені витрати, платник податку має право на віднесення таких витрат до витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, а податку на додану вартість - до складу податкового кредиту.

У справі, що розглядається, суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що: господарські операції між Підприємством та ПП Сьомий день , ТОВ Грант Буд Сервіс , ТОВ Будівельна компанія АТР Груп , ТОВ Будівельна компанія Київбудмонтаж , ТОВ Будівельно торгова компанія Євробуд мали реальний характер, підтверджені належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, зокрема: податковими та видатковими накладними, платіжними дорученнями, актами приймання виконаних будівельних робіт, довідками про вартість виконаних будівельних робіт. Також встановлено, що постановою Львівського окружного адміністративного суду від 30.07.2012 у справі № 2а-4711/12/1370, визнано протиправними дії ДПІ у Печерському районі м. Києва щодо проведення зустрічної звірки ТОВ Київбудмонтаж з питань підтвердження господарських відносин з платниками податків за квітень, серпень, вересень 2011 року та щодо відображення акту від 20.04.2012 про неможливість проведення зустрічної звірки, набрала законної сили

Таким чином, доводи Інспекції, викладені в касаційній скарзі, є безпідставними та спростовуються матеріалами справи, а суди першої та апеляційної інстанцій правильно застосували норми матеріального права до встановлених у справі обставин, з огляду на що підстави для скасування ухваленого у даній справі рішення судів попередніх інстанцій відсутні.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи зазначене, касаційна скарга Інспекції підлягає залишенню без задоволення, а постанова Львівського окружного адміністративного суду від 20.01.2014 та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2014 - без змін.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20.01.2014 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2014 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна

В.В. Хохуляк ,

Судді Верховного Суду