Ухвала

від 28.01.2014 по справі 2а/0570/10316/2011

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Чекменьов Г.А.

Суддя-доповідач - Сіваченко І.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2014 року справа №2а/0570/10316/2011 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Сіваченка І.В.

суддів Жаботинської С.В., Шишова О.О.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10 серпня 2011 року у справі № 2а/0570/10316/2011 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Верітас" до Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України про визнання бездіяльності незаконною та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Фінансова компанія «Верітас» звернулося до суду з позовом до Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України про визнання протиправною та скасування постанови № 213/42/8/2-ФК від 25 травня 2011 року про застосування штрафу.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що він здійснював виключну діяльність із залучення коштів установників управління майном для фінансування об'єктів будівництва та/або здійснення операцій з нерухомістю на підставі Ліцензії, виданої Державною комісією з регулювання ринків фінансових серії АВ № 416620, строком дії з 15.08.2008 р. по 22.05.2010 р. Постановою Відповідача про застосування штрафу за невиконання (неналежне виконання) вимог законодавства України про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму № 213/42/8/2-ФК від 25 травня 2011 року до Позивача застосовано захід впливу у вигляді накладення штрафу в розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 3400 (три тисячі чотириста) грн. 00 коп.

З вказаною Постановою Позивач не погоджується, посилаючись на норми законодавства, відповідно до яких він не відповідає ознакам фінансової установи, через те що не надає фінансових послуг, оскільки з дати закінчення строку дії ліцензії 22 травня 2010 року позивач не мав можливості провадити і не провадив діяльності із залучення коштів установників для фінансування об'єктів будівництва та/або здійснення операцій з нерухомістю і управління майном (не надавав відповідно до закону фінансової послуги) та позбувся статусу фінансової установи, як суб'єкта первинного фінансового моніторингу.

З наведених підстав просив визнати незаконною та скасувати постанову відповідача № 213/42/8/2-ФК від 25 травня 2011 року про застосування штрафу.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 10 серпня 2011 року позовні вимоги ТОВ "Фінансова компанія "Верітас" було задоволено. Постанову Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України № 213/42/8/2-ФК від 25 травня 2011 року про застосування штрафу скасовано.

Не погодившись з таким рішенням, Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України подала апеляційну скаргу, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову місцевого суду скасувати та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити.

На обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що згідно з пунктом 1 частини другої статті 5 Закону України Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму» суб'єктами первинного фінансового моніторингу, в тому числі, є банки, страховики (перестраховики), кредитні спілки, ломбарди та інші фінансові установи.

Також відповідачем зазначено, що відповідно до пункту 6 розділу І Положення про Державний реєстр фінансових установ, затвердженого розпорядженням Держфінпослуг від 28.08.2003 № 41, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.09.2003 за № 797/8118 (далі - Положення № 41), юридична особа набуває статусу фінансової установи з дати внесення відповідного запису про неї до Державного реєстру фінансових установ (далі - Реєстр). Згідно з пунктом 1 розділу І Положення № 41 унесення інформації про фінансову установу до Реєстру - унесення інформації про юридичну особу до Реєстру для набуття нею статусу фінансової установи, виключення інформації про фінансову установу з Реєстру, а також учинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Положенням, шляхом унесення інформації до Реєстру. Відповідно до пункту 1 розділу VIII Положення № 41 підставами для виключення інформації про фінансову установу з Реєстру та анулювання свідоцтва про реєстрацію фінансової установи (далі - Свідоцтво) є: заява про виключення інформації про фінансову установу з Державного реєстру фінансових установ у зв'язку з припиненням надання фінансових послуг.

Тому, не зважаючи на те, що строк дій ліцензії на право провадити діяльність із залучення коштів установників управління майном для фінансування об'єктів будівництва та/або здійснення операцій з нерухомістю, виданої Товариству, закінчився 22.05.2010, заяви пре виключення інформації про фінансову установу з Державного реєстру фінансових установ у зв'язку з припиненням надання фінансових послуг від Позивача до Держфінпослуг не надходило. Отже, станом на 20.07.2011 інформація про ТОВ «Фінансова компанія «Верітас» (код ЄДРПОУ 34900413) з Реєстру не виключена, Свідоцтво від 26.04.2007 № ФК 137, видане Товариству, не анульоване, а відповідач досі лишається фінансовою установою та відноситься до суб'єктів первинного фінансового моніторингу, а тому повинно дотримуватись вимог законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму.

Враховуючи, що позивачем порушені вимоги чинного законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму, а саме: пункту 1 статті 6 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму» в частині розроблення суб'єктом первинного фінансового моніторингу програми проведення фінансового моніторингу без урахування вимог законодавства, нормативно-правових актів Спеціально уповноваженого органу та інших суб'єктів державного фінансового моніторингу, підпункту 18 пункту 2 статті 6 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму» в частині невиконання обов'язку забезпечувати постійне оновлення правил проведення фінансового моніторингу з урахуванням вимог законодавства, постанову від 25.05.2011 №213/42/8/2-ФК про застосування штрафу за невиконання (неналежне виконання) вимог Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму» Держфінпослуг винесено правомірно, стосовно особи, що має чинний статус фінансової установи та є суб'єктом первинного фінансового моніторингу.

Всі особи, які беруть участь у справі, до апеляційного суду не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому згідно пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

ТОВ «Фінансова компанія «ВЕРІТАС» (код ЄДРПОУ 34900413), згідно свідоцтву про державну реєстрацію юридичної особи (а.с.6) зареєстроване виконавчим комітетом донецької міської ради 14.04.2004р. за місцезнаходженням: 83003, м. Донецьк, пр. Ілліча, буд. 15-А.

Позивач здійснював діяльність із залучення коштів установників управління майном для фінансування об'єктів будівництва та/або здійснення операцій з нерухомістю на підставі Ліцензії, виданої Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг серії АВ № 416620, строком дії з 15.08.2008 р. по 22.05.2010 р. (а.с.41).

Постановою відповідача про застосування штрафу за невиконання (неналежне виконання) вимог законодавства України про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму №213/42/8/2-ФК від 25 травня 2011 року до Позивача застосовано захід впливу у вигляді накладення штрафу в розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 3400 (три тисячі чотириста) грн. 00 коп. (а.с.11-12).

Згідно ч. 1 ст. 21 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" державне регулювання ринків фінансових послуг здійснюється щодо ринків цінних паперів та похідних цінних паперів - Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку. Відповідно до ст. 23 зазначеного Закону уповноважений орган є центральним органом виконавчої влади, який працює за колегіальним принципом.

Положення про Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України, затверджене Указом Президента України від 4 квітня 2003 року №292/2003, зокрема, містить наступні приписи:

1. Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України (далі - Комісія) є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом.

Комісія - це спеціально уповноважений орган виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг у межах, визначених законодавством.

2. Комісія у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, а також цим Положенням.

3. Основними завданнями Комісії у межах її повноважень є:

проведення єдиної та ефективної державної політики у сфері надання фінансових послуг;

розроблення і реалізація стратегії розвитку ринків фінансових послуг;

здійснення державного регулювання та нагляду за наданням фінансових послуг і додержанням законодавства в цій сфері;

4. Комісія відповідно до покладених на неї завдань та у межах своєї компетенції:

4) здійснює реєстрацію фінансових установ та веде Державний реєстр фінансових установ;

5) здійснює реєстрацію та веде реєстр саморегулівних організацій;

6) визначає порядок ведення та веде реєстр аудиторів, яким надається право на проведення аудиторських перевірок фінансових установ;

7) дає висновки про віднесення операцій до того чи іншого виду фінансових послуг;

8) здійснює в установленому порядку ліцензування діяльності фінансових установ, затверджує ліцензійні умови провадження діяльності з надання фінансових послуг і порядок контролю за їх додержанням.

Таким чином, відповідач є центральним органом виконавчої влади, який здійснює у встановленому порядку ліцензування діяльності фінансових установ, затверджує ліцензійні умови провадження діяльності з надання фінансових послуг і порядок контролю за їх додержанням, тобто є суб'єктом владних повноважень у спірних правовідносинах.

Відповідно до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Нормами ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 1 Закону України від 28.11.2002 № 249-ІV "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму" містить наступні визначення:

фінансовий моніторинг - сукупність заходів, які здійснюються суб'єктами фінансового моніторингу у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, що включають проведення державного фінансового моніторингу та первинного фінансового моніторингу;

об'єкт фінансового моніторингу - дії з активами, пов'язані з відповідними учасниками фінансових операцій, які їх проводять, за умови наявності ризиків використання цих активів з метою легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму, а також будь-яка інформація про такі дії чи події, активи та їх учасників;

державний фінансовий моніторинг - сукупність заходів, які здійснюються суб'єктами державного фінансового моніторингу, спрямованих на виконання вимог законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму;

державний фінансовий моніторинг інших суб'єктів державного фінансового моніторингу - сукупність заходів, які здійснюються суб'єктами, визначеними абзацом другим частини третьої статті 5 цього Закону, спрямованих на виконання вимог законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму;

Згідно ч.2 ст. 5 Закону № 249-ІV суб'єктами первинного фінансового моніторингу є, в тому числі, банки, страховики (перестраховики), кредитні спілки, ломбарди та інші фінансові установи.

Визначення терміну фінансової установи міститься у ч.1 ст. 1 Закону України від 12.07.2001 № 2664-ІІІ "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", де вказано, що фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг.

З урахуванням отриманої позивачем ліцензії суд враховує, що згідно ст. 2 Закону України від 19.06.2003 № 978-ІV "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю" управитель - фінансова установа, яка від свого імені діє в інтересах установників управління майном і здійснює управління залученими коштами згідно із законодавством, Правилами фонду та відповідає вимогам, встановленим цим Законом.

З аналізу наведених приписів законодавства вбачається, що з дати закінчення строку дії ліцензії 22 травня 2010 року позивач втратив встановлені законом підстави здійснення діяльності із залучення коштів установників для фінансування об'єктів будівництва, отже втратив ознаки фінансової установи, як суб'єкта первинного фінансового моніторингу.

Посилання відповідача на Положення про Державний реєстр фінансових установ колегія суддів не приймає до уваги, оскільки цей нормативний акт не може суперечити приписам законів України. Крім того, як зазначено вище, у ч. 1 ст. 1 Закону України від 12.07.2001 № 2664-ІІІ "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" внесення до відповідного реєстру є однією з ознак фінансової установи поряд з ознакою, що фінансова установа це юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг.

Отже, припинення дії ліцензії на діяльність із залучення коштів установників управління майном для фінансування об'єктів будівництва та/або здійснення операцій з нерухомістю через сплив строку її дії, відповідно до закону позбавляє позивача ознак фінансової установи та, відповідно, звільняє його від обов'язків щодо здійснення державного фінансового моніторингу.

Таким чином, відповідач помилково застосовував заходи впливу до позивача за невиконання (неналежне виконання) вимог законодавства України про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на наведені обставини, з урахуванням матеріалів справи, колегія суддів дійшла висновку, що при прийнятті спірної постанови відповідачем не дотримані приписи законодавства, що регулює відповідні правовідносини, тому заявлені по справі позовні вимоги підлягають задоволенню.

Колегія суддів апеляційного суду вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими, постанова місцевого суду ухвалена з додержанням норм матеріального та процесуального права, зміні або скасуванню не підлягає, а апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 195, 197, п. 1 ч.1 ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10 серпня 2011 року у справі № 2а/0570/10316/2011 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Верітас" до Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України про визнання бездіяльності незаконною та зобов'язання вчинити певні дії, - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: І.В.Сіваченко

Судді: С.В.Жаботинська

О.О.Шишов